Багато дезинформації про Україну розповсюджують рускоязичні євреї, що були евакуювані в Ізраїль в 70-х роках, як антирадянські десиденти та осіли по ліберально-демократичних країнах світу до ФРГ, Америки, Канади, ПАР.
Потомками євреїв, які були активними учасниками ВЖСР в Петрограді, організаторами Громадянської війни, створенні терористичного, диктаторського Совєцкого режиму Леніна-Троцького-Сталіна, організовували більшовицький терор, створювали, репресивні органи ЧК-ОГПУ-НКВД, прокуратуру суди та ГУЛАГ. Потомки євреїв-комісарів які писали мільйони доносів на співгромадян, працювали Торгсінах, приймали активну участь в каральниї акціях та необгрунтованих репресіях проти так званих класових ворогів дворян, інтелигенції, робітників, селян, та були організаторами кровавих чекістських бань і Голодоморів 1924, 1933, 1947 років. Сиділи в так званих інститутах історії та марксизму-ленінізму, в маркситсько-ленінських спілках письменників, художників, композиторів, журналісті, кіноматографістів, театральних діячів, газетах, радіо, телебаченні створювали дезинформаційні міфи, які міцно закріпилися в свідомості теперішніх Росіян і сьогодні служать підставою для ведення євреями гібридної війни проти українців, від імені росіянпід.
Існує 7 найбільш яскравих МІФІВ які розповсюджують в медіотиці совецкоязичні особи єврейського походження, яких в народі називають іудосовками такими як: заступник голови Держдуми В. Жиріновський, генеральний директор ВАТ «Перший канал». медіот К. Ернст, медіанти А. Васерман, А. Сатановський, А. Ескін, та інші політолухи, історіопати, журналюги, журнашлюхи
Міф № 1.
В Україні не люблять росіян і заборонили російську мову, літературу, театр, кіно, телепередачі та радіомовлення.
Незважаючи на всі штучно створені іудосовковими політиканами, медіотами, медіантами, політолухами, історіопатами, журналюгами та журнашлюхами напруження, що виникли між двома народами, немає прикладів цькування, нападів та переслідування етнічних росіян на грунті національної ворожнечі. Більш того, на Майдані під час революції було чимало росіян, в тому числі і росіян з російськими прапорами, які виражали підтримку боротьбі за демократичні зміни в Україні. Росіяни, разом з українцями взяли активну участь в поваленні кримінального іудосовкового режиму В. Януковича і подальших подіях на 2013 - 2017 років виступали і з трибуни Майдану, брали участь в антикримінальних політичних акціях та масово беруть участь в АТО на Сході України.
Етнічні росіяни чітко розуміють - українці повстатили не проти Росії та росіян, а проти нерозкаянної комуно-кримінальної іудосовкової банди злочинців, посткомуністичних мародерів, політичних авантюристів, грабіжників, убивць, корупціонерів, казнокрадів, махінаторів. контробандистів, діловарів, властолюбців релігійних мракобісів, реакційних нацменів та маланців, які ніколи не були росіянами, а були лише російськомовними, точніше совецкоязикими іудосовками нацменами і маланцями.
Українці, як і росіяни в Україні проводять чітку грань між совєцкоязикими іудосовками - нацменами, маланцями, кримінальниками з ворожого до України і українців боку і етнічними росіянами, які разом з українцями борються за створення ліберально-демократичної а значить правової держави Україна , з іншого боку.
Ні українці, ні росіяни не винні в тому що гидотний суржик російської мови - "блатна феня" стала балакалкою комунобандинського інтернаціоналу на постсовіцькому просторі і нею "ботають" озвіріли соціопати. Що ж стосується мов в Україні, то і до цього дня діє прийнятий у 2012 році закон про основи державної мовної політики згідно з яким російська мова отримала статус регіональної на територіях, де його вважали рідною мінімум 10% громадян, а саме в 13 з 27 областей. При цьому, відзначимо, в теперішній путінській Росії такого закону про мови сьогодні немає, а українці в російських медіа представлені виключно в як вороги та в негативному аспекті.
Міф № 2.
Революцією гідності в Україні заправляють праві радикали - нацисти.
Після втечі з України керівників Української Держави Президента В. Януковича, прем`єрміністра М. Азарова, голови Верховної Ради В. Рибака, генерального прокурора України Пшонки, міністра ВСУ Захарченка, міністра оборони П. Лєбєдєва, голови СБУ Якименка в Україні були проведені президентські та парламетські вибори.
Намагання кремлівської іудосовкових пропагандонів назвати політикум, який прийшов до влади в Україні після лютневої революції 2014 року в особах Порошенко, Парубій, Гройсман, Яценюк, Кличко, Тимошенко, Ляшко, Турчинов, Рабінович, Литвин, Бойко, Аваков, Луценко, Березовець, Кононенко, Грановський, Геращенко та політикумівських блоків УДАР, БПП, РПЛ , ПБТ, Самопомочі і Опоблоку українськими націонаістами викликає в українців гомеричний сміх. Особливо смішно виглядає так званий блок клептоманів Бойка - Рабіновича - Звягільського, які стали причиною тотальної корупції в Україні, розгулу кримінальних війн, політичних вбивств, за рейдерських захоплень власноті в зговорі та під прикриттям продажних суддів, зсучених прокурорів, мінтів не тільки в держави, а і у приватних, ініціативних людей. Гуляють на свободі відверті українофаги, маніакальні клептомани такі як Медведчук, Пінчук, Ахметов, Новінський, Тарута, Тигібко, Рабінович Ярославський та їх ставленики Табачники, Лавриновичі, Ківалови, Шуфричі, Корлевські та багато інших.
Мало того тільки підла, гібридна війна, розв`язана пострадянськими іудосовками Росії, Ізраїлю, Польщі та їх креатурою в Україні стримує українських громадян від спалаху народного гніву та жорстокої розправи та судів Лінча над ними за зраду Батьківщині та попрання ліберально-демократичних ідеалів Революції Гідності.
З усіх так званих націоналістичних партій, яка найближче підійшли до прохідного бар`єру на парламентських виборах 2014 року була ВО "Свобода" під керівництвом Олег Тягнибок, який виключно риторично позіціонує себе як український націоналіст, а в ОУН вступати не бажає.
Електоральний рейтинг у Тягнибока при цьому нижче, ніж у інших лідерів парламентських партій.
Серед «бойового крила» революціонерів, дійсно було чимало націоналістів - до яких можна віднести, наприклад, і лідера «Правого сектора» Дмитра Яроша. Але, по-перше, Ярош не зовсім розуміє, що з себе представляє ліберальний інтегральний націоналізм Дмитра Донцова, не уявляє різницю між Мельниківцями і Бандеровцями оперує виключно штампами які придумали вороги націоналістів приписують і тому не настільки радикальний у своїх поглядах, як йому приписують, «більшість його радикальних звернень » від його особи виявилося або підробкою або плагіатом, а по-друге, ні на які керівні позиції в Українській державі йому претендувати не доводиться.
Єдиним представником українського націоналізму є організація українських націоналістів ОУН.
ОУН, була і є надпартійною структурою і ніколи не намагалась захопити владу в Україні для особистого збагачення, а лише спрямовувала діяльність націонал - патріотів до створення та розбудови Української ліберально- демократичної соборної Держави.
Головне гасло українських націоналістів:
"Свобода народам ! Свобода людині"
З дійсно радикальних націоналістів можна згадати хіба тільки Олександра Музичка, якого без слідства та суду стратили фахівці нового міністра ВС України А. Авакова.
Але і Олександра Музичка мало цікавивили ентнічні росіяни та мова на якій вони між собою говорять.
Олександр Музичко боророся з проявами беззаконя, корупції, кругової поруки та корупції в органах влади.
Слід зазначити, що в Росії іудосовкові, великодержавні шовіністи при владі представлені куди більш істотно.
Головний великодержавний держиморда, мілітарист, реакціонер, реваншист, корупціонер, казнокрад є сам президент РФ В. Путін, його поплічники прем`єрміністр Д. Мєдвєдєв, голова держдуми В.Володін, голова РФ Матвієнко іудосовковий урапатріот В. Жиріновський та його ЛДПР, капеесесовець Зюганов. Міністри і державні чиновники та депутати всіх рівнів.
В силових структурах ЗСР, ФСБ, ГУР, прокуратурі, судах засіли махрові колонізатори - експансіоністи та палії війни. Націоналісти С. Шойгу, С. Іванов, М. Патрушев, О. Бортніков, В. Мединський, Д. Рогозін, С. Глазьєв та релігійні мракобіси, Берл Лазар, В. Гундяєв, Р. Гайнутдін, стали радниками Путіна, і були, як відомо, активними прихильниками розв`язування війни в Україні.
Міф 3.
Революція в Україні привела до кризи і розрухи.
Пропаганда може обдурити обивателів, але не інвесторів. Інвестори люди цинічні і прагматичні, вони йдуть звідти, де справи кепські, і купують там, де очікують зростання.
24 лютого, коли змінилася влада в Україні, українська біржа була змушена призупинити торги від різкого зростання індексу (більш ніж на 15% за день). Схоже, бізнес зовсім не побачив катастрофи в революції. Справи у України пішли гірше, коли Росія заявила про бажання вторгнуться до Криму.
Саме Росія, на яку припадає третина торгового обороту України, а зовсім не зміна влади - причина нинішніх економічних проблем в Україн.
Втім, агресивна політика Кремля обходиться ще дорожче самої Росії. Тільки на тлі новин про вторгнення до Криму на Московській біржі індекс РТС звалився до мінімуму вересня 2009 року. Загальні втрати капіталізації російських компаній за один день склали більше 62 млрд. Доларів. Це більше, ніж весь відтік капіталу за минулий рік. У той же день ЦБ витратив 10 млрд дол. На підтримку курсу рубля. І якщо на фондовому ринку ще може відбутися невеликий відскік, то 10 млрд. Доларів, витрачених Центробанком, вже ніхто не поверне.
А з огляду на введення санкцій з боку США, схоже, що економічна криза в Росії тільки починається.
Крім того відомо, як російські іудосовкові інвестори-мародери проводили демонтаж обладнання українських підприємств і перевозили їх в РФ або здавали в металобрухт.
Міф № 4. Потік біженців в РФ.
Виявилися брехнею і всі повідомлення про потік біженців з України. Російські ЗМІ заявляли про сотні тисячах (!) Збожеволілих від страху українців, рвонув за захистом в Росію. Насправді ж на кордоні не було і не має не те що великих, немає взагалі ніяких черг. Поки відомо лише про те, що притулок в Росії отримали бійці «Беркута», військові, співробітники СБУ, президент та зрадники з уряду Азарова, депутати Верховної Ради, прокурори та судді побоюючись кримінального злочину, за насильство проти демонстрантів на Майдані.
Міф 5.
«Степан Бандера воював під фашистськими прапорами проти Росії».
Ці слова належать не кому-небудь, а представнику Росії в ООН Віталія Чуркіну, і сказав він їх не де-небудь, а на засіданні ради безпеки ООН. Насправді ж Степан Бандера очолював ОУН, яка вела підпільну війну на етнічних українських землях проти окупаційних режимів СРСР, Республіки Польщі, нацистської Германії і не тільки не воював під нацистським прапором, а й сам був відправлений нацистами в концтабір Заксенхаузен, за проголошення Української Держави під час гітлеровської окупації України і нацистам не вдалось його зломити ніякими тортурама та терором.
Бандера ніколи не давав розпорядження влаштовувати диверсійних акцій та політичних атентів на території Росії.
Залишається тільки нагадати, що більшовицький СРСР, проти якого боровся Бандера, всього за два роки до його арешту проводив з нацистами дипломатичні переговори, підписав договір про дружбу і співробітництво, а після розгрому Польщі бучно влаштував спільний військовий парад з гітлерівським Вермахтом в місті Бресті.
Місто Львів - рідне місто Бандери - було окуповано пілсудською Польщею в 1918 році, яку СРСР і гітлерівська германію розгромили спільно, згідно з таємним протоколом Молотова-Рібентропа по розділу Європи.
У 1939 році Львову довелося оборонятися спочатку від нацистів, а потім від більшовиків.
Міф 6.
Революція загрожує російським інтересам.
Революційні події в Україні, як відомо, почалися з відмови Януковича підписувати угоду про асоціацію з ЄС. Згідно поширеній помилці, Путін натиснув тоді на Януковича тому, що ця угода завадило б Україні вступити в Митний союз. Насправді, ніякого протиріччя тут немає. Скажімо Ізраїль, який вже з 2000-го року має угоду про асоціацію з ЄС, недавно попросився і в Митний союз.Не було і ніякої загрози для російських військових баз в Криму. Нова влада України взяли на себе зобов'язання виконувати всі чинні міжнародні договори (в тому числі і за російськими баз).Таким чином, якщо українська революція і загрожує чимось інтересам російської влади, то не більше ніж будь-який інший наочний приклад того, як суспільство може взяти владу в свої руки.
Міф 7.
Українська опозиція порушила угоду з Януковичем від 21 лютого 2014 року.
Коли Янукович зрозумів, що протистояти Майдану він більше не може, він підписав з опозицією угоду, яка передбачала дострокові вибори і повернення до конституції. Росії було запропоновано також підписати цей договір, але Кремль відмовився. Зате тепер гучно заявляє про його порушення. Але чи було воно порушене?
Після того як Рада прийняла закон про повернення України до Конституції 2004 року, Янукович, відповідно до умов угоди, мав 24 години, щоб підписати цей закон, після чого протестуючі мали звільнити ряд урядових будівель і вжити інших заходів щодо зниження напруженості. Однак же замість підписання Янукович поїхав з Києва і зник. Після цього навіть партія Януковича, проголосувавши за закон про усунення його з посади і затвердила новий уряд. Слід нагадати, що саме Партія регіонів, а зовсім не революціонери, мали тоді більшість в Раді. І саме ця рада, обрана задовго до революції, сформувала український уряд Яценюка і призначила Головою Верховної влади Турчинова, що дозволило виконувати йому функції президента України.
.Міф 7.
Росія в Криму і на Донбасі діє відповідно до міжнародних договорів.
Договір «Про дружбу" 1997 року потребує від Росії поважати територіальну цілісність України. Тепер ця угода грубо порушується як самим фактом введення військ до Криму, так і приєднаням Криму до Росії. Кремль намагається надати легітимності анексії півострова, поставивши в його голові маріонетковий уряд і організувавши «референдум». Нічого нового в цій технології немає, приблизно так само СРСР приєднав свого часу до себе і Прибалтику. Однак ж відповідно до української конституції, референдум про відділення не може бути проведений. Примітно, що хоча Росія на відміну від України є федерацією, російська конституція теж забороняє виносити на референдум питання про відділення. Більш того, згідно з нещодавно прийнятим Думою закону, саме обговорення можливості такого референдуму може бути прирівняне до «екстремізму».
Часто Кремль апелює також до того, що за угодою від 97-го року Росія має право тримати в Криму війська. Насправді ж цілий ряд озброєнь (в тому числі бойові вертольоти або бронемашини «Тигр») цим договором не передбачені, проте ж вони були введені в Крим.
МІФ № 8 УКРАЇНЦІ НЕ ПРИДІЛЯЛИ УВАГУ КРИМУ ТА ДОНБАСУ
З 1991 року українці були відсторонені від влади в Українській Державі. Влада в Україні практично всі роки незалежності належала російськомовним, іудосовковим, посткомуністични, кримільно-комуністичним виходцям з Кривбасу, Донбасу та Криму. Саме завдяки електорату Донбасу та Криму до владних кабінетів попали такі особи комунокримінальнальник, як Леонід Кучма та Віктор Янукович, як в якості прем`єрміністрів так і президентів.
Електорат Донбасу і Криму наповнили Верховну Раду України корупціонерами, казнокрадами, рейдерами та відвертими кримінальними злочинцями.
САМЕ ДЕРЖАВНІ ДІЯЧІ ЗА ЯКИХ ГОЛОСУВАВ ЕЛЕКТОРАТ КРИМУ І ДОНБАСУ ПО ВАРВАРСЬКОМУ ЕКСПЛОАТУВАЛИ ПРОМИСЛОВІСТЬ І ПРИРОДНІ РЕСУРСИ КРИМУ І ДОНБАСУ ТА ЗАЛИВАЛИВАЛИ ДОНЕЦЬК, ЛУГАНСЬК, СІМФЕРОПОЛЬ ГОРІЛКУЮ НАРКОТИЧНИМИ КУРИЛЬНИМИ СУМІШАМИ - СПАЙСОМ, ЛІКАРСЬКИМИ ПРИПАРАТАМИ ТРАМАДОЛОМ, ОКСИБУТИРАТОМ НАТРІЯ І НАРКОТИКАМИ ШИРКОЮ, КОКАЇНОМ, ГЕРОЇНОМ.
ВСІМ ДЕРЖАВАМ СВІТУ ОЧЕВИДНО, ЩО ПУТІНСЬКА РОСІЯ РОЗПОЧАЛА І ВЕДЕ ЗАГАРБНИЦЬКУ ВІЙНУ ТА ОКУПУВАЛА ЧАСТИНУ ТЕРИТОРІЮ УКРАЇНИ.
Немає коментарів:
Дописати коментар