ФАТЕМАЙ ХОНЕТО.
У січні 1945 року японський сержант Онода Хіроо був підвищений до звання молодшого лейтенанта і відправлений до філіппінського острова Лубанг. Перед цим молодий офіцер отримав від свого командира, генерал-лейтенанта Йокоями Сідзуо, наступний наказ: «Самогубство категорично забороняється! Тримайся 3 — 5 років. Я обов'язково прийду за тобою. Продовжуй боротьбу поки ще живий хоча б один солдат, навіть якщо доведеться харчуватись плодами пальм. Повторюю, самогубство суворо заборонено!» Молодший лейтенант Онода Хіроо продовжував бойові дії на філіппінському острові Лубанг до 1974 року.
Марк Солонін, Дмитро Захаров, Наум Димарський про Степана Бандеру.
В NETрях тиняється іудомаргінал, родом з СРСР Марко Солонін (далі Марко). Кожна людина, яка вміє читати, може прочитати книжки Марка Солоніна. Варто нагадати, що першу його книжку видали українські видавці націоналістичної орієнтації, а не іудоліберали московії.
Тепер історія не вважається наукою, а історик не є науковцем. Тепер кожна людина, яка вміє читати і писати є історик, бо у кожної людини своя історія і думка про історичну подію. Не має сумніві, що Марко бачив і читав документи з архівів СРСР, мемуари, художні оповідання, повісті, романи і спогади.
По різному сприймається написане Марком про події ІІ Світової війни (далі ІІСВ). Головне в його творах це погляд на війну не безпристрасного дослідника-вченого, а з точка зору ображеного і наляканого іудея з СРСР.
Чомусь у Марка і осіб референтної групи людей, які вважають себе іудеями є переконання, що всі люди інших національних референтних груп, повинні, не задумуючись рятувати іудеїв ціною свого, на погляд Марка, нікчемного життя.
В 2019 році з’явились роздуми Марка в бесіді з Наумом Димарським, який займається так званими «Дилетантськими читаннями» та Дмитро Захаров «Ціна побєди», на газпромовській радіостанції «Ехо Москви», під керівництвом іудосовокового ліберала Олексія Венидиктова.
Всі учасники
цієї радіопостановки відносять себе до іудейської референтної групи, але називають
себе прикметником рускій, рускіє, руская опускаючи іменник єврей, єврейка. Всі розуміють, що називаючи
себе прикметником «русскій» особа приховує свою народність. Ще рано зізнаватись іудо-євреєм поки живий хоч один руский.
Отже три рускоязичних іудосовки, з точки зору іудеїв обговорюють чисто українську подію: «Чи правомірно, Ющенко присвоїв Степану Бандері звання Героя України».
В цій передачі згадувались призвіща: Дмитро Донцов, Євген Коновалець, Андрій Мельник, Володимир Кубійович, Роман Шухевич, Степан Бандера, Ярослав Стецько, Тарас Боровець, Андрій Левіцький.
Зрозуміло, що формат «Дилетанських читань» радіопостановки на «Ехо Москва» не дозволяє в деталях провести аналіз діяльності Степана Бандери, але все ж таки мав би роз’яснити:
1. Чому для українців Степан Бандера (бандерівці, бандерівець) - народний герой, ім’ям якого стало προσηγορικόν — народним узагальнюючим прозвищем, або як кажуть на Московії «імєнєм наріцательним» - яке визначає назву цілком самостійної референтної підгрупи, або як кажуть категорії українців, в цілій рекурентній групі українці, які мають спільні ознаки, і яке називає ці об'єкти по їх приналежності до категорії «Бандерівці».
2. Чому саме на Степана Бандері зосередився найпотужніший шквал звинувачень від лютих, неприхованих і прихованих ворогів українського народу.
Марко розпочав з порівняння Степана Бандери і Романа Шухевича. Роман Шухевич– герой бо загину у бою, а Бандера ніби і нічого такого особливого в роки 2СВ не зробив, а навпаки вчинив злочин, бо в завідомо програшній ситуації підняв на боротьбу українців проти іудобільшовиків, німецьких, польських, угорських і румунських нацистів за створення Української Самостійної Соборної Держави на територіях де в основному жили українці, що привело до колосальних жертв.
Створення держави для українців проголошено в Постанові Великого збору Організації Українських Націоналістів 28 січня – 2 лютого 1929 року :
П.13. Для Української Нації в стані її політичного поневолення начальним постулятом є створення політично-правної організації, означеної: Українська Самостійна Соборна Держава. Кожен легко може ознайомитись з цією постановою http://www.hai-nyzhnyk.in.ua/doc2/1929.kongres_oun.php
Головою ОУН був Євген Коновалець командант УВО, голова Проводу українських націоналістів (1927), перший голова ОУН (з 1929), один із ідеологів українського націоналізму був перший Український Консервативний Ліберал.
Постанова проводу є програмою ОУН, під керівництвом полковника УНР Єгена Коновальця, яка вказує політичний напрямок розвитку і побудови УССД - Україська Консервативно Ліберальна Держава .
При цьому в Постанові чітко вказується на різні форми правління під час революційної визвольної бородьби – УССД - це диктатура, а зі створенням і розвитком держави має утвердитись широке народовладдя, що чітко і не двозначно висвітлено в Розділ 2., а пункт 5., цього розділу підкреслює:
«Основою адміністративного устрою Української Держави буде місцеве самоврядування; зокрема кожний край буде мати свій представницький законодатний орган, покликаний місцевими организованими суспільними верствами та свою виконавчу владу».
УВО-ОУН під проводом Євгена Коновальця з самого початку була політичною організацією основою якої є політика «консервативного лібералізму».
Не як догматична, авторитарна, тоталітарна секта, яка брала за приклад диктатури Беніто Мусоліні, Франціско Франко, Антоніо Салазар, які встановили право-консервативні авторитарні режими, а тим більше для ОУН Євгена Коновальця не був зразком нацистський, тоталітарний режим Адольфа Шекельгрубера, як стверджує рускоязичний іудоліберал Марко Солонін.
Оскільки Галичани читали Маркса без копюр то вважали, що головним люти ворогом для УВО - ОУН були догматичні матеріалісти послідовники Карла Маркса, Фрідриха Енгельса, Володимира Леніна, Лейби Бронштейна, Мао Дзедуна
різних відтінків соціалісти і комуністи всіх країн світу які головною своє ціллю побудови майбутнього світо порядку бачили у винищенні українців як Untermensch - недолюдей. Практична діяльність прихильників марксизму-ленізму, троцкізму, сталінізму, маоїзму підтвердила, що вони з самого початку були, є і будуть найогидніші кати українського народу.
Поряд з Євгеном Коновальцем одним з очільників ОУН був Андрій Мельник, який і його група прихильників, після вбивства Є. Коновальця очолили ОУН і на ІІ - му Великому збірі Українських Націоналістів, ухвалили іншу політичну програму Організації Українських Націоналістів, в якій проголошено український націоналізм ідеологією ОУН і встановлено потребу розбудови устрою Української держави на засадах націократії.
Потрібно додати, що Мельник і Коновалець мали за дружин рідних сестер на призвіще Федак.
Після приходу А. Мельника до керівництва ОУН і зміни політичного курсу, відхід консервативного - лібералізму в напряку тоталітарної націократії стався розкол на ОУН (м) – Мельника і ОУН (б) – Бандери з різними політичними напрямками.
ОУН Андрія Мельника це – авторитаризм, тоталітаризм, націократія і безоглядна співпраця з режимом Адольфа Шекельгрубера. Політичною основою ОУН (м) є теоретичні погляди Миколи Сціборського і Дмитра Донцова.
Інтегральний націоналізм Дмитра Донцова, називали ідеологією «крові» та «ґрунту». Ідеалізм інтегрального націоналізму полягав в його центральній ідеї, що ніби можлива гармонійна співпраця та співіснування всіх суспільно-корисних верств нації на противагу їх протиборства, національна солідарність, делегування у представницькі органи від корпорацій, цехів, повноважень та повне заперечення процедури творення ідеологічно різнорідних політичних партій, що фактично означало переважання єдиної ідеології та повної монополізації політичної влади від її носіїв. Мельниківці свої ідеї вибудовували маючи за приклад державну системи ІІІ Рейху і абсолютно свідомо і безумовно пішли на співпрацю з Адольфом Гітлером.
Мельник за першу справу вважав розгром більшовицького, матеріалістичного СРСР, а потім створення Української Держави, колись в майбутньому. Саме ОУН (м) була парією колаборантів. Бандерівці називали мельниківців «опортуністами».
Степан Бандера – мужньо продовжив курс Євгена Коновальця політику консервативного лібералізму та самостійний шлях творення Української Самостійної Соборної Держави.
Співпраця з німцями можлива лише після проголошення, створення і визнання німцями Української Самостійної Соборної Держави.
Це визнання було ключовим, першочерговим, прямо тепер і негайно 30 червня 1941 року, а вже після визнання Української Самостійної Соборної Держави державами Осі: Німеччиною, Італією, Угорщиною, Іспанією, Португалією, Румунією, Францією приступити до співпраці з ІІІ Рейхом: шляхом відбудови економіки, освіти і формування регулярної Української армії для розгрому іудобільшовицького СРСР.
Бандерівці, як і переважна частина глобальних політиків тих часів Рузвельт, Черчіль, Гітлер, Мусоліні, Хорті, Антонеску вважав що маркситів, ленінців, троцькістів, більшовиків, комуністів - іудомаргіналами, яких потрібно нещадно винищити.
В липні 1941 року керівники ОУН (б), в ході боїв, у Львові проголосили відновлення Української Самостійної Соборної Держави і знаючи істинні наміри Гітлера, Антонеску, Хорті щодо України сміливо вступили в жорсткі переговори з німецьким командування Вермахта, СД і представниками NSDAP за право українського народу на свою самостійну державу.
У керівництво ІІІ Рейху і фюрера вимога була одна - негайно відкликати Акт проголошення Української Держави. Гітле і його гауляйтери не сприймали жодних аргументів керівництва ОУН (б).
Гітлер, а разом з ним Мусоліні, Хорті, Антонеску не визнали Українську Самостійну Соборну Державу проголошену ОУН (б) і розпочали політику тотального теророру не тільки проти ОУН (б), а й усього українського народу. ГЕСТАПО переслідувало і діячів ОУН (м), УПА Тараса Бульби-Боровця. Кожен українець був під загрозою розстрілу.
Гітлерівські нацисти намагались змусити Степана Бандеру, Ярослава Стецька і Лева Ребета відкликати свої підписи з Акту проголошення Української Держави, а сам Акт анулювати.
Уже 15 вересня 1941 в каральні органи ІІІ Рейху за вказівкою Гітлера, Гіммлер, Гейдриха була направлена каральна Денеша про тотальне знищення ОУН (б). Були арештовані керівники ОУН (б) і Степан Бандера, Ярослав Стецько, Лев Ребет. Почались масові розстріли членів ОУН (б).
Довгий час арештованих керівників ОУН (б) шантажували. Найважчий тиск впав на Степана Бандеру. Гестапо заарештувало його братів Олександра і Василя, кинуло в Аушвіц-Освенцім де спочатку замучили важкою фізичною працею під наглядом іудомаргіналів, капо польського походження, а потім підло убили. Старшого брата Олександра замучили каторжними непосильними роботами і табірний лікар визнав його непрацездатним та умертвив ін’єкцією фенола в серце, а Василя іудокапо, по команді керівництва табору спочатку важко побили, а потім викинули з третього поверху новобудови адміністративного корпусу концентраційного табору. Після спалення трупів їх прах в урнах передали Степану Бандері в концетраційний, політичний табір Закзехаузен.
Було б цікаво поспостерігати за різного роду хулителями Степана Бандери, коли б їм цинічно в комендатурі табору передавали урни з прахом братів і нагадували, що цього можна було б уникнути, якби Акт відновлення УССД був анульований або доповідали до відома скільки разів гвалтували його сестер вертухаї ГУЛАГу.
Тим більше широко відомо, що заарештовані видатні іудобільшовицькі політичні діячі і червоні комісари, великі військові командири в катівнях НКВС негайно зломлювались морально, коли їм нагадували про сім’ю, батьків, братів, сестер, дітей, а для особливо впертих катували і гвалтували їх родичів у них на очах. Зломлені «герої» червоного терору, громадянської війни, іудокати ЧК, ОГПУ, починали скавуліти і писали на себе несусвітні дурниці і визнавали участь в не існуючих змовах і замахах проти параноїка Сталіна. Строчили брехливі доноси на своїх товаришів по партії, лиш би не катували членів їх сімей. Особливо старанно писали доноси кошерні комуністи.
А ось керівники ОУН(б) вели себе по іншому, мужньо, як дійсні герої, які під страхом смерті вперто стояли на засадах творення Українськї Самостійної Соборнї Держави для українців.
Геройство Степана Андрійовича Бандери найвищого гатунку і най вищої самопожертви заради високої цілі створення УССД. Адже кожної хвилини їх могли вивести з камери і знищити.
Вони чітко усвідомлювали пророчі слова Тараса Шевченка:
"У свої хаті своя правда і сила, і воля!"
Ніч темна людей всіх потомлених скрила
Хто спить, хто не спить, – покорись темній силі!
Навколо темнота тяжка,
Навколо все спить, як в могилі.
Вставай, хто живий, в кого думка повстала!
Година для праці настала!
Не бійся досвітньої мли, –
Досвітній огонь запали,
Коли ще зоря не заграла.
Лупайте сю скалу!
Нехай ні жар, ні холод
Не спинить вас!
Зносіть і труд, і спрагу, й голод,
Бо вам призначено скалу сесю розбить»
Можна лише уявити який потрібно було мати незламний, мужній, склад характеру, щоб знаючи, що рідні сестри знаходяться в катівнях НКВС, а потім в 25 років в ГУЛАГу, продовжувати непримиренну боротьбу з озвірілим іудобільшовицьким режимом.
Батька Степана Бандери – Андрія, після жорстоких катувань іудочекісти з НКВС розстріляли в Києві і закопали в Бабиному Яруу вересні 1941 року до подій під час підриву іудобольшевиками вулиці Воровського в Києві.
Тому зрозумілі страхи теперішніх іудосовкових маргіналів, перед відродженням саме бандерівської політичної течії: істино української, послідовної, безкомпромісної, діяльної, готової на будь-які заходи, ради української справи, яка глибоко знає і розуміє стан глобальної політики минулого, теперішнього і адекватно бачило майбутнє, яке настане.
Третій Надзвичайний Великий Збір ОУНР з під стягу Степана Бандери, який відбувся 21-25 серпня 1943 р. в с. Слобода Золота Козівського району Тернопільської області була затверджена лінія Романа Шухевича — Дмитра Клячківського на створення повстанських формувань (УПА) і відкриту збройну боротьбу проти «двох окупантів-імперіалістів» — III Рейху і СРСР.
Всі програмні документи ОУН (б) і дії бандерівців були до кінця послідовні і полягали в тому, що Українська Самостійна Соборна Держава має створюватись українським народом з використанням власних сил.
Як зазначається в програмових документах ІІІ надзвичайного Великого Збору ОУН (р), «система вільних народів у власних самостійних державах – це єдиний лад, який дасть справедливу розв’язку національного і соціального питання в цілому світі». Лише за реалізації такої моделі міжнародних відносин, знищення поневолення та експлуатації нації, можливий людський поступ, культурний і економічний ріст народів, з яких людство, власне, і складається. В свою чергу, така система міжнародних відносин має ґрунтуватися на взаємній пошані й визнанні права всіх на вільне життя.
Як зазначав Ярослав Стецько, «немає свободи людини без свободи народу. І немає свободи народу без свободи людини…
Велика революція народів гряде під основними гаслами: за свободу народів – за свободу людини, за людину, «створену на образ і подобу Божу», якої гідність топтати – значить чинити святотатство»
Аксіомою є теза бандерівців, що християнський світогляд лежить в основі ідеології українського націоналізму.
Самі бандерівці були вірними Української греко-католицької церкви очільником якої був Андрій Шептицький, а пізніше багаторічний в’язень ГУЛАГу Йосип Сліпий.
Українська Самостійна Соборна Держава бандерівського типу це християнський консервативний – лібералізм.
В 1943 році керівники ОУН вперше в світі проголосили демократичний, консервативно-ліберальний, соціальний, гуманістичний напрям розвитку Правової Держави, якої в ті часи не існувало в жодній країні світу.
Теперішні форпости ліберальної демократії США, Британія, Франція в часи Бандери і Шухевича були звичайними асоціальними, імперіалістичними, реваншистськими, колоніальними суспільствами.
В США, Великій Британії, Франції і по всій Європі процвітали ідеї соціального дарвінізму, нацизму, релігійної нетерпимості, колоніальний, расистський світогляд і пов’язана з ним расова сегрегація, різновид дискримінації, який полягає у фактичному чи юридичному відокремленні в межах одного суспільства тих суспільних груп, які вирізняються за расовими, гендерними, соціальними, релігійними, мовними чи іншими ознаками, та в подальшому законодавчому обмеженні їхніх прав. В США обмежували права кольорових, в Германії іудеїв, в Польщі, Угорщині, Румунії – українців.
Коли хтось намагається очорнити Степана Бандеру і ОУН (б), як терористів тому негайно потрібно нагадувати, що в ті часи всі державні діячі і політичні партії і ліві і праві були схильні до позазаконних, терористичних, протиправних, рішень в політичних питаннях.
Головний інструмент вирішення політичних питань, як в іперіалістичному так і комуністичному ладі було політичне вбивство, терор, катівня, концтабір, тюрма, ГУЛАГ.
Особливо потрібно ставити на місце іудеїв, для яких залякування, шантаж, грабіж були тоді і сьогодні є звичною справою, а терор найуживанішим інструментом.
Держава Ізраїль створена релігійно-іудейськими терористами. Іудейський тероризм є найдавнішим з відомих у світі.
Ще у 1 столітті нашої ери в Юдеї діяла право-радикальна угруповання сікаріїв (кинджальники), які боролися проти панування Риму в тому числі і терористичними методами.
У діях сикаріїв простежується поєднання релігійного фанатизму і політичного тероризму. Будучи релігійними фанатиками сикарії здійснювали свої вбивства як правило в натовпі, що дозволяло їм сховатися і викликало жах і паніку серед людей, схожі методи терористи застосовують і в сучасному світі, так наприклад був убитий Іцхак Рабин.
Завдяки древньому єврейському історику Йосипу Флавію дійшла інформації про те що сикарії вбивали римлян і лояльних Риму євреїв з числа знаті, ними був убитий єврейський первосвященик Ананій.
Також для озлоблення населення та підняття повстання проти Риму вони спалювали запаси продовольства євреїв і порушували водопостачання Єрусалиму.
Іудейський тероризм нашого часу зародився у 30-их роках XX століття. Іудейські підпільні організації Ірґун, ЛЕХІ, Бріт ХаКанаім, Ліга захисту євреїв.
Головою терористочної організації Іргун був ізраїльський лідер Менахем Бегін. За наказом Бегіна були вбиті сотні людей це була справжня терористична війна проти влади Палестини, Великобританії, проти арабів.
Іудейські терористи вбивали британських солдатів і чиновників навіть під час Другої світової війни, коли Великобританія боролася, щоб врятувати світ від нацизму та Голокосту.
На кожну часто справедливу вимогу до іудея дотримуватись законів країни проживання «Ігрунов» відповідав новою хвилею терору. Під терор потрапляли і іудеї, незгодні з методами Бегіна. Молодчики Бегіна провели показову страту британських військових. У Британії цей факт викликав антиіудейський протест.
Коли привести як приклад іудейський терор - іудеї не моргнувши оком говорять - це був воєнний час, не до дискусій. «Ізраїль понад усе!» «Новий рік в Єрусалимі!»
В результаті терористичної діяльності Менахем Бегін став сьомим прем’єр-міністром Ізраїлю, лауреатом Нобелівської премії миру. Політична ситуація змінилася, і після створення моноетнічної і монорелігійної держави Ізраїль, Бегіна визнали лібералом, демократом і йому почав тиснути руки весь світовий політикум.
Весь глобальний політикум розумів – іудейський терор був для іудеїв лише засобом досягнення політичних цілей у створені національно-релігійної держави іудеїв Ізраїль.
Терорист-бомбист Юзев Пілсудський створив польський національно-визвольний рух на основі банди грабіжників, фінансував підпільні бойові групи Польської соціалістичної партії, організувавши серію грабежів з розбоєм, не тільки державних установ, комерційних банків а й приватних осіб в Російській імперії. Бомбисти-грабіжники Пілсудського захопили владу у відродженій Польській республіці в результаті кривавого військового перевороту, проводили виключно репресивними методами акції «Санація» та влаштували державний терор проти українців відомий під назвами «Пацифікація» та «Операція Вісла».
Для поляків Пілудський «Dziadek» -дідусь і «Komendant» для всіх поляків і їх вічний вождь.
В СРСР владу в 1917 році захопили іудомаркситські маргінали. До, під час і після захоплення влади іудобільшовицький терор набув небачених маштабів. Більшовики вели війну проти всіх національних і соціальних груп і всіх корінних народів, які жили на території СРСР і добились неймовірних результатів. Свідченням досягненнь більшовицького терору є лист, написаний більшовицьким теоретиком Миколою Бухаріним в лондонську єврейську газету «Універсальне Ревю». "La Revue universelle" March 1, 1928. (Бухарін був іудомарксистом)
«Так, Росія виразно вмирає. Ніде взагалі не існує, і ніколи не існував клас населення, ні в одній країні, життя якого була б гірше, ніж в умовах радянського раю ... Ми робимо експерименти на живому тілі радянського народу, чорт би його побрав, абсолютно так само, як в анатомічці студент-медик порпається в трупі якого-небудь бродяги. Прочитайте уважно обидві наші конституції. У них обох щиро написано, що насправді, нас не цікавить ні Радянський Союз, ні яка будь-яка його частина. Що нас цікавить, це універсальна іудейська світова революція, для якої ми завжди жертвували всім, включаючи самих себе. Тут, в Росії, в нашій країні, де ми абсолютні господарі, ми не боїмося взагалі нічого. Країна, виснажена війнами, епідеміями, смертю і голодом, які все небезпечні, але відмінні для нашої справи кошти, більше не здатна ні до найменшого протесту, ні до найменшого обурення, постійно перебуваючи під невсипущим увагою нашого ОГПУ і нашої армії. Часто ми самі дивуємося цьому терпінню народу. Можете бути впевнені, що в усьому СРСР немає жодної родини, де той чи інший спосіб, ми не вбили б батька, матір, брата, дочку, і згвалтували теж; сина, або інших близьких родичів або друзів. І відмінно! Проте, Фелікс Дзержинський спокійно гуляє по Москві без будь-якої охорони, і навіть вночі. Коли ми його посварили за таку необережність, то він тільки розсміявся і сказав: «Що? - Вони ніколи не наважаться, пся крев! ».
Дивним є засудження відмови бандерівців капітулювати перед ніби незламною силою, теперішніми іудосовковими маргіналами типу Марка Солоніна та закликати українців не чинити опору сьогоднішнім грізним викликам.
Нажаль домовитись про розподіл благ отриманих від природи і праці мирними методами дуже важко, практично не можливо. Тому глобальна політика така брудна і кровава справа і ніколи не робиться у білих рукавичках. Щоб домогтися омріяних віками ідеалів, ствердження ідентичності, збереження світогляду, традицій і захистити свій народ від асиміляції політики повинні діяти в крові і бруді.
Щоб консолідувати народ в політичну, державну націю потрібні не тільки духовні лідери, необхідні, ті хто буде за народну державу не тільки героїчно вмирати чи сидіти в тюрмі, а й вести тотальну війну, зразково нещадно вбивати непримиренних ворогів та зрадників, мати тверду руку і сильний дух.
ОУН планувалась як понад партійна структура українського народу на першому етапі створення Української Держави. Пройшла складний шлях становлення, і на її формування мала вплив тогочасна філософія, релігія, політична, економічна, технологічна ситуація.
Існує ціла плеяда теоретиків і творців українського державотворення всього політичного спектру, як лівих так правих. Всі вони не сиділи склавши руки, а діяли і очевидно робили помилкові кроки, але всі українські політики залишаться українською історією, яку вже не змінити, навіть підробивши архівні документи.
Міхновський, Коновалець, Скорпадський, Петлюра, Грушевський, Виниченко, Махно, Петрушевич, Вітовський, Коцюбинський і багато інших, які вже історія.
В 1991 році, український народ для побудови Української Держави вибрав республіканську форму правління, як продовження політики ОУН Євгена Коновальця-Степана Бандери які свого час вибрали, як основу ідеологію консервативний лібералізм, а всі позиції рішень ІІІ Великого збору ОУН 1943 року є загальноприйнятною в міжнародному праві.
Вже в Декларації про надання незалежності колоніальним державам і народам, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 14.12.1960 року, однозначно проголошувалося, що «всі народи мають право на самовизначення; в силу цього права вони вільно встановлюють свій політичний статус і здійснюють свій економічний, соціальний і культурний розвиток».
Цей пункт дублюється в повному обсязі в Статті 1., Міжнародного Пакту про громадянські і політичні права та Міжнародного Пакту про економічні, соціальні та культурні права від 16.12.1966 року.
Декларація про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин та співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН від 24.10. 1970 року проголошує одним із таких принципів рівноправність та самовизначення народів.
Тому вішати на ОУН (б), його керівників і провід, ярлик фашисто-нацистів не тільки іудолібералу Маркові Солоніну, а й озвірілому українопату Берл Лазару та йго поплічнику Володимиру Путіну не під силу, бо його доводи фрагментарні та вирвані з документів різних часів, написаних різними людьми і всього лише приймались до розгляду як пропозиції, а внесення їх в програмові документи.
Наприклад: - перехід ОУН на засади «націократії» і обрання А. Мельника головою ОУН, а Миколу Сціборського членом центрального проводу привело до розколу на ОУН(м) і ОУН(б). Марко навіть згадав про вбивство Миколи Сціборського ідеолога ОУН (м) в 1941 році, після якого з’явилась ДЕПЕША Гейдріха про знищення ОУН(б).
Тобто очевидно, що ідеологія ОУН (б) корінним чином відрізнялась від ідеології ОУН(м).
Жахаючі гебельсовські брехні ніяк порівняти не можна, а ось жахаючу дійсність можна зрозуміти лише в порівнянні з подібною жахаючою дійсністю.
Тому жорстокість бандерівців в порівнянні з жорстокістю комуністів, нацистів , німців, американців, британців, французів, поляків, іудеїв виглядає не такою жахаючою. Такі тоді були часи.
На відміну від інших іудоісториків Марко при обговоренні особи Степана Бандери згадав: Український центральний комітет Кубійовича, але не розкрив суть цієї політичної організацій, члени якої дійсно були прибічниками крайнє правої ідеології і з самого початку співпрацювали з нацистами Адольфа Гітлера. Солонін тільки натякну ніби УЦК хотіли, щоб було так як за Австро-Угорщини і упустив той факт, що вони були рейхс і фольксдойчами.
Саме УЦК на чолі з фольксдойчами Володимиром Кубійовичем і рейхсдойчем Альфредом Бізанцем вручали хліб-сіль в 1941 році генерал-губернатору рейхсдойчу Гансу Франку. Саме УЦК формувала списки комуністів та стукачів НКВС, приймала участь в допитах і розстрілах львівських професорів-колабораціоністів, ліквідувало Львівське гетто, створили допоміжну поліцію та дивізію СС «Галичина».
Також Марко упустив той факт, Альфред Бізанц формував дивізію СС «Галичина» виключно з 15 тисяч рейхсдойчів, 30 тисяч фольксдойчів Галичини, які будучи україномовними, погодились на затвердження німецької мови як державної в Дистрикті Галичина.
Українців в дивізію СС «Галичину» не приймали. Фольксдойчі Галичини мали свій прапор і були справжніми провідниками німецького нацизму, а керівник Українського центрального комітету Альфред Бізанц мав звання оберфюрер СС. Український центральний комітет погодився з усіма вимогами гітлерівської адміністрації і воював на її боці.
Це не «жарені» факти, а добре відомі, але чомусь іудейські релігійні мракобіси, іудобільшовики, сіоністи, троцкісти, іудосовкові маргінальні історіопати це питання обходять або замовчують і всі злодіяння ОУН (м) та УКЦ звалюють на Бандерівську ОУН.
Відомо, що всі керівники ОУН були греко-католикам під керівництвом Андрія Шептицького, який підчас нещадного терору проти українців, розстрілів заложників українців німецькою окупаційною владою в тому числі поляками-поліцаями, закликав до дотримання християнських цінностей. В пацифістському, по суті антиукраїнському шалі кардинал Андрій Шептицький видав пастирське послання до українців «Не убий». http://www.cerkva.od.ua/andrey-sheptytsky/146-108.
Дивно але Жодних закликів «Не убий», проклять і накладання анафем на адресу гітлерівських нацистів, польських, угорських, католиків чи більшовиків від Шептицького поки що NEТрі ще знають.
Також Марко загадав Тараса Бульбу-Боровця , який 20 червня 1940 року за наказом Президента УНР в екзилі Андрія Лівицького. Андрій Миколайович Лівицький народився на хутірі Красний Кут поблизу с. Ліпляве, Золотоніський повіт, Полтавської, а тепер Черкаської області. Після публічної страти іудотерористом Симона Петлюри Андрій Лівіцький очолив Директорію УНР та перейняв посаду Головного Отамана військ Української Народної Республіки.
Під час війни Тарас Бульба мав сформувати та очолити УПА на території православної Волині, які тероризувались польськими нацистами та релігійно-мракобісними католицькими колонізаторами та україноненависниками-перевертнями.
Після того, як українці, які відмовились приймати участь в безоплатній конфіскації продовольства в українських селян для поставок до Германії і покинули службу в поліції та приєднались до УПА, керівництво «Рейхкомісаріату Україна» провело набір в поліцію поляків які, по розпорядженню гауляйтера Еріха Коха і під прикриттям гітлерівської польової жандармерії SS обергрупенфюрера і генерала поліції напівполяка Еріха фон дем Баха-Цілевського почали грабіж українських сіл.
Німці, поляки, католики, комуністи, комсомольці та будь-які інші окупанти були оголошені ворогами української державності і Тарас Бульба-Боровець прийняв рішення вести проти поляків війну.
До моменту початку формування бандерівської УПА (весна 1943), у ряді районів Волинської, Рівненської, Кам'янець-Подільській і в західних районах Житомирської області з початку 1942 вже діяла православна УПА під командуванням Тараса Бульби-Боровця. Також з літа 1942 почали діяти збройні загони, що включали тих, хто відійшов від ОУН(б), і прихильників УНР — Фронт української революції (ФУР) та інші українські загони, що не підпорядковувалися ОУН(б). На початковому етапі формування бандерівської УПА вони в ряді регіонів діяли спільно.
Цікава є згадка Марка про видуману поляками «Волинську
різанину», яка за польською версією розпочалась 11 липня 1943 року в якій за
його словами сама менша цифра жертв поляків оцінюється в 60000 осіб. Поляки оцінюють кількість жертв і 300000 осіб.
У кінці червня 1943 вийшло розпорядження Романа Шухевича про перепідпорядкування всіх збройних загонів бандерівській УПА. З цього моменту бандерівська УПА перейшла до насильницького поглинання або знищення загонів «опортуністів» ОУН (м) та «отаманчиків» УПА Бульби-Боровця.
7 липня 1943 збройні формування ОУНР розбили військові обози ОУН. Взяті в полон командири інших загонів частково знищувалися Службою безпеки ОУН(б)-УПА (СБ). На серпень 1943 припадає пік активних дій бандерівської УПА проти УПА Бульби-Боровця, в результаті чого були вбиті кілька її командирів і захоплена дружина Бульби-Боровця (яка після тортур СБ ОУНР була також убита). До кінця вересня 1943 УПА Бульби-Боровця перейшла в підпілля.
Фактично бачим, що насильницьке об’єднання ОУН(б) всіх загонів в УПА дивним чином збіглось, з так званою «Волинською Різаниною», що більше схоже на акцію по припиненню антипольських, антикатолицьких дій православної УПА Бульби-Боровця, проти польських колонізаторів і не виключено, що було проведене на прохання Папи Римського до греко-католицького кардинала Андрія Шептицького, відомого папіста.
Також відомо, що вся родина Андрія Шептицького, крім нього і його брата картяра і п’яниці Клементія, були католиками, а брат Станіслав був польським генералом і одним із пілсудчиків, приймав активну участь в санації і пацифікації, а по війні співпрацював з комуністами Польщі.
Шептицькі тримали яйця в різних кошиках.
Тому нічого не має дивного в тому, що саме ОУН(б) припинила антипольське, аниткатолицьке православне повстання в Рейхскомісаріаті Україна.
Степан Бандера саме тому Герой України, що сам не склав зброї і очолив боротьбу українців у здавалось би в абсолютно програшній ситуації, як проти німецьких нацистів, так і проти іудобольшевиків і показав приклад незламності у вічній війні за волю, а українці-бандерівці прийняли і виконали його наказ продовжували боротьбу в здаволось би безвихідній ситуації, і провідник , і командири, і рядові члени ОІН(б) керуючись першим пунктом Декалогу українських націоналістів:
Здобудеш Українську Державу, або згинеш в бородьбі за Неї.
Там де політичні питання намагаються вирішити шахрайством, шантажем, нагаєм, в’язницею, шибеницею, державним терором, там буде задіяний безжальний народний терор, бомба, куля і ніж, і цілком зрозуміло, що норм гуманістичної, християнської моралі, права таких ситуаціях не має сенсу дотримуватись. З державним і бандитським терором ніколи не можна миритися. Терористів потрібно тероризувати ще більш жорстоко і зразково нещадно.
Звичайно потрібно боротися намагаючись не допустити помилок і безчестя в політиці. Але на жаль, поки що бувають помилки і трагедії, які можна нівелювати лиши проливши кров тих, хто допустив помилку. Потрібно вчитися розділити злочини від вимушених помилок і необхідності. І кожному вчинку давати свою оцінку.
Оцінити вчинки лідерів можна тільки з часом. В ті часи діяли Рузвельт, Черчіль, Гітлер, Бегін, Сталін, Гіммлер, Берія, ядерний добряк Трумен, Франко, Мусоліні і саме в контексті їх діяльності потрібно оцінювати чи був правий був Бандера?
Чи робив помилки Бандера? Мабудь робив помилки і головна його помилка, що вирішив вести переговори з Гітлером про співпрацю. Тепер цими переговорами маніпулюють безпардонні іудеї типу Берл Лазара і його підспівувавчі типу Марка Солоніна та інші.
Помилки Степана Бандери потрібно добре вивчати. Але його не помилкова ідея перемогла, і без його боротьби незалежна Україна була б неможлива. І хто б що не говорив, Степан Бандера це наша українська історія, і ми- українці повинні її шанувати, так як іудеї шанують Менахема Бегіна, поляки Юзефа Пілсудсудського, а московити Йсипа Сталіна.
Глобальний політикум повиннен це зрозуміти і прийняти – як ми повинні зрозуміти і прийняти все те в минулому, що колись розділяло наших предків.
Щоб разом будувати майбутнє, треба погодитися з тим, що у кожного з нас було свої архетипи, які не можливо змінити, не знищивши людину.
Потрібно пам'ятати, що наші предки не уповноважували нас вибачати чи прощати будь-кого з тих часів.
Не потрібно пробачити і не можна забути.
Мертвих прийняла земля, а в минулому нічого змінити не можливо.
Слухаючи роздуми іудолібералів Марка Солоніна, Дмитра Захарова і Наума Димарського та роздуми їм подібним, кожен українець розіміє вони кличуть війну на наші голови, тому кожен українець зобов’язаний вимагати в уряду України легалізувати приватне володіння зброєю, а в кого вже є зброя її потрібно перевірити, чи сухий порох, чи зброя в належному порядку.
Вороги українського народу не розпустили свої генштаби по доміках вирощувати капусту, генштабісти день і ніч малють стрілки на військових катах.
Іудоліберали Марки Солоніни, Дмитри Захарови, Науми Димарські та інші все добре розуміють і ми також.
Поки що залишається актуальним українське прислів’я: «Горбатого могила справить.»
