четвер, 16 листопада 2017 р.

GLOBAL PERMANEN WAR ПОЛІТИКА.- ЦЕ ВІЙНА ІНШИМИ МЕТОДАМИ.


"Пам'ятаємо про Львів і Вільнюс" 
- головне гасло яке  з'явився у Варшаві  на маніфестації 11 листопада 2017 року.

У Варшаві пройшов один з найбільших в Європі марш польських патріотів, націоналістів та релігійних католицьких фанатиків. 

Участь в ньому взяли  тисячі польських, угорських, іспанських та словацьких націоналістів які  крокували вулицями з димовими шашками і петардами.

Цей марш закінчив черговий тиждень осіннього загострення істеріопатичного та медіотського скандалу, який затіяли польські політикани,  римокатолицькі релігійні мракобіси та істеріопати, при категоричній підтримці медіотів, медіантів, політолухів, журналюг, журнашлюх та дебілів Республіки Польша. В свої промові Президент Республіки Польща Андрій Дуда згадав всіх  пояків від короля Мешка І, Барських конфедераті, до Романа Дмовського і палачів Армії Крайової і Людової.
Причина осіннього приступу колектиного маніакально-деприсивного психозу серед частини польських конфедератів замаскована під  розбіжності з українцями, на цей раз, в трактувані  історичних подій 1919 - 1949 р. 
Суть скандалу - історія тридцятилітнього етапу  Польсько - Української Перманентної Війни в ХХ столітті. 
Чи була окупація ЗУНР Польшею? - ось саме головне для довуців Польші.
Майже 50 років, цілих півстоліття  в ХХ столітті, двічі поділена, розтерзана, пограбована, згвалтована, розтоптана, розстріляна, нажахана, опущена нижче плінтуса іудобільшевиками Польща і поляки, після 

спільної з більшовиками каральної  операції "Вісла", 
не плюндрували українські землі, не закривали українські школи і університети, не вішали, не грабували українців, не мали до українців територіальних притензій і тихо сиділи  за "Лінією Керзона". 
В 1949 році Польська держава відродилась з попелу ІІ Світовї війни в дещо іншій конфігурації і більш вигідним географічним положенням, такий стан справ польських політиків ХХІ століття не влаштовує. Їм чогось бракує. Мабудь не вистачає слави грабіжникі, вбивць і вішателів.
Якщо після першої світової війни державами Антанти, за поданням Романа Дмовського, Польша кордони Польщі були установлені і розширені за рахунок Литви, Білорусії і України, а  ЗУНР була ліквідована  та  інкорпорована в склад Республіка Польша, бо Україна Скоропадського співпрацювала з німецьким імператором  Кайзером.
то після другої світової війни Республіка Польша отримала кордони за рахунок німецьких земель, бо коаліція переможці над Гітлером чомусь вирішила суворо покарати тепер уже самих німців.

Білим кольором, окреслена синьою і померчевою лінією позначена тереторія лехітських племен.  Нижче зображена карта мовних діалектів Польщі.
Українці здивовано спостерігаються не тільки за польським сьогоденним історіопатичним сказом, але й за діями історіопатів з  незалежної України.
В постсовітській Україні залишилась постсовіцька, прокомуністична, глибоко антиукраїнська історична академічна когорта: докторів, кандидатів, академіків, професорів, доцентів історії, яка займає 90% академічних посад серед фахівців історії.
Замовники і цензори трактуваннЬ історичних подій:  Імператорського двору  Російської Імперії і  ЦК  Політбюро КПРС вже 25 років не існує, 

але залишилась " академічна історична джинса" у вигляді неймовірної кількості томів історичних праць з трактування історичних подій, якими забиті  
постсовітські відкриті і таємні архіви. 

Не тільки історики писали "історичну джинсу".  На основі "академічної, історичної джинси" написані і створений класично високохудожній  лжекультурний пласт:  томи 
історичної  фантастастики   оформлені  в романи, повісті, поеми, вірші, картини, скульптури, кіно, п`эси. 
Потік "класичної академічної історичної джинси" був колосальний, в нього вкладали великі гроші і надавались великі почесті, звання,  нагороди та створювали комфортне життя : житло, авто, дача, харчування,  санаторно-медичне обслуговування, богемне життя.
І Бєлий, і Блок, і Єсєнін, і Клюєв:
Росіє, Росіє, Росіє моя!
…Стоїть сторозтерзаний Київ,
і двістірозтерзаний я.
Там скрізь уже: сонце! — співають: Месія! —
Тумани, долини, болотная путь…
Воздвигне Вкраїна свойого Мойсея,—
не може ж так буть!
Не може ж так буть, о, я чую, я знаю.
Під регіт і бурю, під грім од повстань
од всіх своїх нервів у степ посилаю —
поете, устань!
Чорнозем підвівся, і дивиться в вічі,
і кривить обличчя в кривавий свій сміх.
Поете, любити свій край не є злочин,
коли це для всіх!
Павло Тичина.  1919 р.
Нажаль геніальні  сільські українські хлопці свій талант, пізніше розтратили на іудосовкову джинсу. З цими "класичними академіками історичної джинси" прості українці боролись, як могли і сідали в тюрму:
 https://nesterdennez.blogspot.com/2017/02/. 
Сучасна Республіка Польша щедро  пестить не тільки своїх, доморощених класично академічних історичних джинсовиків, а й підтриує зголодніх без ГПУшного "спецпайка" академічних історіопатів з України.  
Тепер ОГПУшний "спецпайок" називають "грантами", 
а  любителів "спецпайка", називають "грантоїдами".
Яка різниця між радянським орденосним джинсовиком і  джинсовиком грантоїдом?
Різниця лише в змісті джинси.
        СУЧАСНИЙ ГРАНТОЇД ЯРОСЛАВ ГРИЦАК.
https://nesterdennez.blogspot.com/2017/02/global-permanent-war.html
Які цілі сучасної польської  академічної, каласичної, історичної джинси ?
Тривіальні. 
Збити бабки на історії і бенкетувати.
З Германії 500 млрд. євро.
З України ну хоча б 200 млрд. євро.
Не зроміло тільки яке відношення Республіка Польша створена в 1989 році  має до Польщ, знищених, розгромлених і канувших в історичних архівах.

У 1952 році була повністю ліквідована державна структура довоєнної Польщі - Друга Річ Посполита.  Була  прийнята нова конституція змінила найменування країни на «Польська Народна Республіка" в нових кордонах.

Був остаточно скасовані  сеймики, повітові і гміни ради, посади воєвод, старост, бурмістрів, війтів, воєводськиі, повітові і гміні правління, їх функція формально передавався національній раді та їх президіям. Посада Президента також була замінена колегіальною Державною Радою. Були скасовані всі адміністративні та трудові суди, державні трибунали, верховна палата контролю, апеляційні суди, окружні суди і місцеві суди, їх функції передавалися воєводським і повітовим судам.
Після початку перебудови в СРСР, в Польщі розпочалися пошуки компромісу між правлячим табором і опозицією. 
В 1989 році пройшли переговори «круглого столу» між представниками влади та опозиції, які завершились угодою про початок демократизації польського суспільства. Згідно з нею, було внесено зміни до Конституції, сформовано перехідні Національні збори (сейм і сенат), перший некомуністичний уряд на чолі з Т. Мазовцьким, скасовано цензуру й політичні обмеження, розпочато впровадження ринкових відносин в економіку.
В 1990 року ПОРП саморозпустилася, засудивши форми і методи комуністичного правління, на її базі утворилося кілька лівих партій. Одночасно виникло багато нових політичних партій різноманітного спрямування.
Улітку 1991 року відбулися перші демократичні вибори до Національних зборів, які не дали переваги жодному з політичних угруповань. Восени 1991 президентом Польщі було обрано Леха Валенсу.
З 1977 року по 1997 прості поляки не вилазили з України в основному з бандерівської Галичини і Волині.
Поки можновладці вирішували свої політичні амбіції, двадцять років прості українці і поляки вели дружню, братерську і активну вазємовигідну торгівлю, виживаючи в страшних умовах змін і пребудов. В муках народжували і ростили дітей в тому числі  Адрія Дуду, якому в 1977 році було лише п`ять років і Вітольда Ващиковського, якому  було двадцять років, він був студентом і цигарки мабудь купупав у бандерівців зі Львова на базарі в Лодзі.
В 1980 році Польща була інша ніж тепер.
Чи допомогли прості українці мільйонам  поляків вижити в ті часи, матеріально забезпечити побудову сім`ї, карє`ри? Хочу підкреслити не Радянска влада, яка була Львові, а прості українці. Так, це було не безкоштовно. Але багато дешевше, чим поляки могли купити в Європі прості і так  неохідні речі для життя від голки, цв`яха  до телеізора, холодильника, пралки.
Повз увагою українців, паралельно зі зміною політичної системи в Польщі проходили і зміни назв вулиць, площ і пам`ятників. Жоден українець не дорікав полякам, чому вони почали перейменовувати вулиці в честь асиміляторів, інквизиторів,  катів, вішателів, душителів, пацифікаторів українців, які звірствували протягом тисячі років, від короля Казимира ІІІ,  до президента Ігнація Мосціцкого. Почали будувати їм пам`ятники, усипальниці, меморіали, музеї.
 https://nesterdennez.blogspot.com/2016/07/global-permanent-war_61.html
Двадцять років йшла ідеологічна обробка поляків не в дусі гуманізма і лібералізма, а дусі ідеології єзуїтів, барських конфедератів і пілсудчиків та польських нацистів Романа Дмовського.
Безумовно, звичайному українцеві, який знає дійсну тисячолітню історію українців, не з джинси, а з натури.
а особливво тим в кого хата скраю і хто першими ворога стрічає, потішно виглядають польські політикани, мракобісні клерикали  і класичні, академічні, істеріопати, медіоти, медіанти, журналюги, журнашлюхи і їх класико-академічна історична джинса. 
    Джинса була б смішною, яки би було не так сумно.
Кожен українець розуміє, що вся ця польська релігійно-політиканська джинса по суті є елементом нової необ`явленої гібридної війни, яку вже підпалили і ведуть сучасні польські політикани, недобиті конфедерати, шляхта, єзуїти і пілсудчики проти українців і Україна. 
НУ ЩО Ж...  ЗНОВУ ЩЕ ОДНА ВІЙНА.

НА ВІЙНІ - ЯК НА ВІЙНІ.
P.S.
Польські політикани ввжають, що найнявши на роботу українців вони роблять добро для українців і крім створеного додатку до ВВП Польщі українці повинні їх цілувати в руку.
Українці старанно працюють, але одночасно чітко знають:
"Скільки пану не годить, все рівно під ніс бздить !"
"Куди пана не поцілуй там у нього дупа".



середа, 8 листопада 2017 р.

GLOBAL PERANENT WAR БОСТОНСЬКА СТЕЖКА СВОБОДИ.

         Бостонська Стежка Свободи 

          The Boston Freedom Trail




Стежка Свободи (Freedom Trail) - це пішохідний маршрут довжиною 4 кілометри, який об'єднує усі найвідоміші історичні місця Бостона, який є одним з найстаріших міст США. Місто було засноване 17 вересня 1630 року пуританськими колоністами Массачусетської колонії. Тож не дивно, що багата історія міста стала його головною визначною пам'яткою в наші дні.
1. Freedom Trail починається з парку Бостон-Коммон. Уздовж усього маршруту по тротуарах слід ось така лінія з червоної цегли.
2. Парк Бостон-Коммон, в якому починається маршрут, є найстарішим громадським парком США. У 1622 році в цьому місці оселився ексцентричний англієць Вільям Блекстоун але до 1635 року він продав землю жителям Бостона. Кожне господарство заплатило 44 шилінги за землю, яка стала загальною і використовувалася як пасовище. Пізніше земля використовувалася, як тренувальне місце народного ополчення, як табір Британської армії під час окупації Бостона, як місце де вішали піратів і відьом. У XX столітті парк був популярний серед ораторів для публічних виступів, наприклад, тут виступав Мартін Лютер Кінг і служив месу Папа Римський Ян Павло II.


3. Капітолій штату Массачусетс. Будівництво Капітолію було завершено в 1798 році. Спочатку його купол був дерев'яним, потім його покрили мідними пластинами, а в 1874 році - 23-каратним листами золота. Він стоїть на вершині пагорба Бикон Хілл і є одною з найстаріших будівель в окрузі. Капітолій діючий - в ньому проводить свої засідання Massachusetts General Court, а також знаходяться офіси губернатора штату.


4. Церква Парк-Стріт. Була заснована в 1809 році. Її шпиль заввишки 217 футів (66 метрів) колись був першим наземним орієнтиром, який бачили мандрівники, наближаючись до Бостону. Церква залишалася найвищою будівлею Бостона до 1867 року. Крім видатної висоти (в ті часи), церква відрізнялася участю в боротьбі за права людини і соціальну справедливість. Тут почалася тюремна реформа, тут підтримували наділення жінок виборчим правом, всередині церковних стін почалися одні з найперших і палких протестів проти рабства. Під час війни 1812 року в підвалі церкви зберігали порох. З тих пір за місцем, де знаходиться церква, закріпилася назва «сірчаний кут»








5. Кладовище Гранарі. Тут поховані деякі з найвидатніших людей в Американської історії - батьки Бенджаміна Франкліна, герої революції, такі як Пол Рівер, Семюел Адамс, Джеймс Отіс і все 5 жертв Бостонської Різанини. Пов’язане зображенняТакож тут похований 11-річний хлопчик, вбивство якого стало приводом для протистоянь між анлгічанамі і колоністами, що вилилися через 11 днів в ту саму Бостоноскую різанину.


6. На кладовищі кількість надгробних каменів не відповідає кількості похованих людей. Тоді як каменів тільки 2345, кількість похованих оцінюється як мінімум в 5000. Це пояснюється дорожнечею надгробних каменів в ті часи - ховати кількох членів сім'ї під одним каменем з одним ім'ям на ньому було нормою.

Ще одна ілюстрація того, як виглядає стежка з точки зору пішохода. По маршруту раз у раз зустрічаються працівники туристичної індустрії в історичних костюмах.


7. Королівська каплиця. Заснована в 1688 році стала першою не пуританської церквою в колоніях. Кам'яна будівля каплиці було завершено в 1754 році і було побудовано навколо оригінального дерев'яного будинку, щоб не виводити церква з використання під час будівництва.


Всередині знаходиться найстаріша в Америці безперервно використовувана церковна кафедра.


8. Місце першої в Америці публічної школи - Бостонської Латинської. У ній безкоштовно могли вчитися хлопчики всіх соціальних статусів, з багатих і бідних сімей. Школа залишалася "Мальчуковой" до 1972 року, коли в неї допустили перших дівчаток. Мозаїка на тротуарі відзначає місце, де колись знаходилася будівля школи, і в якому навчався один з найзнаменитіших її учнів - Бенджамін Франклін. Тут же поруч знаходиться його пам'ятник. Бостонська Латинська школа досі функціонує, але тепер розташовується в бостонському районі Фенвей.


9. Книжковий магазин Олд-Корнер (Old Corner Bookstore). Будівля була побудована в 1718 році на місці будинку, який згорів у Великому пожежі 1711 року і спочатку використовувалося як аптека і житловий будинок. Книжковий магазин тут був відкритий в 1829 році і став центром Американського книго-видавництва в середині XIX століття, коли Бостон був Американської літературної меккою. З цього місця видавці Текнор і Філдс представили світу безліч творів і стали знаменитими американських письменників, в тому числі Марка Твена. Самі письменники часто збиралися тут. Будівля була врятована від зносу організацією Historic Boston Inc., і зараз в ньому, на жаль, замість книгарні розташована мексиканський фаст-фуд забігайлівка Chipotle. Це найстаріша комерційна будівля міста.


10. Місце Бостонської бійні є десятою з шістнадцяти точок на історичній стежці США

11. Будівля Олд-Саут-Мітинг-Хаус (Old South Meeting House) - найбільша будівля колоніального Бостона, було побудовано в 1729 році. Саме в ньому в грудні 1773 роки збиралися 5000 колоністів для обговорення підвищення податку на чай, що збирається британським урядом. 
Коли обговорення зайшло в глухий кут і стало зрозуміло, що англійці не дозволять випустити суду з чаєм невідвантажений з порту, то Семюель Адамс вимовив історичну фразу "це зібрання не може більше нічого зробити, щоб врятувати цю країну", яка, як стверджує легенда, стала умовним сигналом для таємного руху "Сини Свободи" для початку акції протесту, в результаті якої в Бостонській гавані був знищений весь вантаж чаю, що належав Англійської Ост-Індської компанії.Результат пошуку зображень за запитом "бостон 1770 рік"
Це був початок Американської революції, знамените Бостонське чаювання.


12. Старий Капітолій. Був побудований в 1713 році і був місцем засідань уряду колонії.


5 березня 1770 року біля стін будівлі сталася Бостонська різанина - в результаті сутички між англійськими солдатами і бостонскими городянами, незадоволеними британської податкової політикою, були вбиті п'ять беззбройних городян.


18 липня 1776 року для цього балкона була зачитана Декларація незалежності США.
Також в липні 1776 року зі фасаду будівлі були демонтовані і спалені британські королівські символи - лев і єдиноріг.


13. Пам'ятник Семюелю Адамсу навпаки наступної віхи стежки - Фанел-Холла. Феннел-Холл називають "будинком свободи слова" і "колискою Свободи". Тут проводилися одні з перших відкритих засідань в Америці, і виголошували промови Семюел Адамс, Джеймс Отіс і інші борці за незалежність від Великобританії


14. Будинок Пола Ревір - непоказний дерев'яний будиночок в центрі кадру. Побудований в 1680 році, зараз є найстарішою будівлею в даунтауні Бостона.


15. Пам'ятник Полу Ріверу ще одна точка маршруту - Старої Північної Церкви. У ніч на 18 квітня 1775 року з шпиля церкви був поданий світловий сигнал американським революціонерам, що попереджа про наближення британських військ - було вивішено 2 запалених на кілька секунд ліхтаря. 



16. Монумент Бункер Хілл. На цьому місці 17 червня 1775 року сталась знаменита битва між слабо-збройними колоністами і потужної Британською армією. "Не стріляти, поки не побачите білки їхніх очей" - фраза полковника Вільяма Прескотта, говорить багато про те, наскільки слабо були озброєні колоністи. Битва при Бункер Хілла була першою великою битвою сил колоністів проти Британської армії, і хоча колоністи програли цю битву, вона увійшло в історію, як перша велика битва Американської Революції.



Біля обеліска проводиться наочна демонстрація того, скільки операцій потрібно було зробити солдатам того часу, для того, щоб зробити один єдиний постріл.


17. Корабель "Конституція" (USS "Constitution") - в строю з 1797 року, найстаріший вітрильний корабель в світі з пасажирів на плаву. Все ще числиться в складі американського флоту.

Зараз корабель знаходиться в сухому доці на плановій трирічної реставрації зовнішньої обшивки. Відомий як "Old Ironsides", "Залізнобокий старина". Це прізвисько було дано кораблю після того, як під час Англо-американської війни 1812-1814 рр. було відзначено, що ядра британського корабля HMS Guerriere відскакували від його бортів, що породило легенду про те, що обшивка корабля зроблена з заліза, хоча на самому справи вона була дубової.


Відвідувачів пускають тільки на палубу, внутрішні приміщення корабля не доступні. Корабель діючий і на його борту знаходиться команда морських офіцерів та іншого військового персоналу.




Ось так виглядають віхи бостонської Стежки Свободи. Гуляти по маршруту дуже цікаво, особливо, знаючи історію, яка стоїть за всіма цими на вигляд не сильно цікавими будівлями.