В 19 серпня 1991 році іномовці, інородці, іновірці в Україні, повинні
були без нагадувань і особливих попереджень зрозуміти, потрібно вивчити
українську мову, інтегруватися в українське суспільство і навчитися жити в
Україні на український лад.
Адже іномовці, інородці, іновірці усвідомлювали, що вони покинули попереднє
місце проживання, тому що там для них життя було нестерпним. Вони прийшли не в пустинні
степи, ліси, а в освоєний українцями важкою працею життєвий простір в колись
дикій, безлюдному природному середовищі лісостепу з суворим кліматом.
В пошуках кращого життя інородні іновірці повинні змінити свій неадекватний
світогляд і порочний спосіб життя, який привів до політичного краху, кровавих
бань з мільйонними загиблих, які
супроводжували ліквідації імперій в яких вони жили: дві Московські рускоязичні, дві Варшавські польськомовні,
дві Берлінські німецькомовні, Австрійську, Османську імперії.
Не українці, які так щедро і по доброму вітали знедолених переселенців і дозволили їм
жити в Україні, бо були потрібні робочі руки, а саме вони: іноземці, іномовці, іновірці,
інородці, повинні були самостійно, без нагадувань і вагань стати українцями по світогляду,
вірі, духу, так як стали українцями
багато століть назад Жидюки, Войтенки, Авраменки, Лагути, Мойсічуки, Литвиненки,
Татарчуки, Рабиненки, Ханенки, Шеремети та українці іншого родо-племенного походження, які в далекі лихі часи попали в
Україну, країну хліборобів, країну без
рабства країну де поважають не тільки вождів, а всіх: простих хліборобів, старих,
малих, чоловіків, жінок, здорових і калік.
Древність роду українців, їх хлібороське ремесло і лагідна
вдача зафіксована в Іпатьєвському списку Нестора Чорноризця: "… поляни жили в ті часи окремо і
керувалися своїми родами; бо і до тієї братії про яку мова в подальшому були
вже поляни, і жили вони своїми родами на своїх місцях, і кожен управлявся
самостійно". І були три брати: один на ім'я Кий, другий - Щек і третій -
Хорив, а сестра їхня - Либідь. Сидів Кий на горі, де нині підйом Боричів, а Щек
сидів на горі, що нині зветься Щековиця, а Хорив на третій горі, що назвалася
на ім'я його Хоривицею. І збудували місто на честь старшого брата свого, і
назвали його Київ. Був довкола міста ліс і бор великий, і ловили там звірів, а
були ті мужі мудрі й тямущі, і називалися вони полянами, від них поляни й
дотепер у Києві". «Дотепер» це часи писання літопису.
Поляни відрізнялися від племен, що живуть на північ від древлян,
дреговичів, сіверян інших тим, що у них було широко поширене землеробство і
скотарство, тоді як інші східнослов'янські племена більше жили збиранням, полюванням,
рибальством. Землеробство у полян було підсічно-вогневе, при якому певні ділянки
лісу - найчастіше на горбаках або під схилами їх, щоб уникнути неконтрольованих
лісових пожеж - спеціально випалювалися і викорчовувалися для вирощування збіжжя
на добре удобреної попелом землі.
За ХХ століття іноземці повинні були побачити, що українці не
нацисти, не расисти, не ксенофоби і не релігійні мракобіси. Українці ніколи не
вели завойовницьких війн, не проводили депортацій, не створювали концтаборів.
Українці прийняла в свій життєвий простір дуже багато
інородців, іновірців, маланців і нацменів, перш ніж була збудована баня киянином
Юрієм Долгоруким на Масквє рєкє і в Україні з’явились рускаязичні масковити.
Нікого не повинно дивувати, що так само, як інші народи,
українці ніколи не відмовляться від своєї ідентичності, культури, мови,
когнітивного і життєвого простору, який освоїли і зробили придатним для життя
важкою працею: викорчували ліси, вирівняли поля, побудували села, міста і
дороги, перетворилили не тільки Дике поле в квітучу Україну, а й освоїли
Зелений клин, засіяли пшеницею американські прерії, казахську цілину,
перетворили випалений сонцем Крим в квітучі сади і поля.
Українці наївно вважали, що інородці залишили свою країну - батьківщину
заради щасливого життя в Україні, бо
життя на їх батьківщині, по тій чи іншій причині стало для інородців
нестерпним, тому, вони вибрали життя в Україні, бо тут їм стало краще жити, ніж
на своїй батьківщині.
Зрозуміло, що переселенцям було відомо, що українці, прості люди,
славляться своєю гостинністю, терпимістю, добротою, будують відносини між
людьми на консервативно-ліберальних цінностях, які описав ще Нестор літописець:
"поляни мають звичай батьків своїх лагідний і тихий, перед невістками своїми і сестрами, матерями і батьками; перед
свекрухами і діверями велику сором'язливість мають; мають і шлюбний
звичай..."
Але не так сталось, як гадалось. Інородці, іновірці як і в далекі
Бусові часи, приходили не з миром і допомого в освоїнні диких лісів і степів, а
приходили з вогнем і мечем щоб грабувати і поневолювати українців, заганяти їх
в ярмо підневільної праці. Українці таку ворожу поведінку інородців та
іновірців не прийняли і захищали як могли самих себе, свій рід, свій світогляд, життєвий
і когнітивний простір. Персів водили степами, хазарам дали данину мечами,
варяжських князів розривали на частини між двух берез. Продовжили українські консервативно-ліберальні
традиції Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Пилип Орлик, Іван Гонта, Максим
Залізняк, Михайло Грушевський, Павло Скоропадський, Семен Петлюра, Євген
Коновалець та Степан Бандера.
Сьогодні в ХХІ столітті, український народ , шляхом виборів змінює
недолугих керівників своєї Української Республіки і таким чином змушує вибране керівництво
України втілювати в життя українські консервативно-ліберальні цінності.
В кінці ХХ століття українці, в демократичний, ліберальний
спосіб, шляхом публічних обговорень, референдумів 90% більшістю створили
Українську Республіку з Конституцією, яку погодила Європейська Венеціанська
комісія. Участь в референдумах виборах приймали все населення України разом з
інородцями та іновірцями. У тих іновірців, інородців, іноземці, які незгодні з
українськими консервативно-ліберальними цінностями, не бажають розмовляти
українською мовою, відчувають себе в Україні не комфортно, намагаються
нав'язати українцям свій злодійський світогляд, мову, культуру. Мають можливість
змінити своє місце проживання і оселитись у величезній, малонаселеній
російськомовній державі Російська Федерація, в
іврітомовному сучасному комфортабельному, високотехнологічному Ізраїлі, європейського зразка угромовній
Угорщині, і католицькій польськомовній Польша та інші країни з яких прийшли до
нас іномовці, іноівірці, інородці.
САКВОЯЖ І ГУДБАЙ!
Ваші прабатьківщини від вас не відмовились, готові вас зустріти
і практично видають для цього вам паспорти і надають громадянство.
Потрібно бути чесними -
отримали паспорт своєї батьківщини: Росії, Ізраїлю, Угорщини, Польщі, Румунії,
Швейцарії, Британії, США, Канади, Австралії, але одночасно, будь ласка, здайте
український паспорт, відмовтесь від українського громадянства і скатертиною дорога в Землю обітовану
назавжди.
Українці більше ніж століття
з 1918 по 2020 рік чекають, що іномовці, іновірці, інородці, поселившись
в український життєвий простір, інтегруються в український соціальний і
когнітивний простір, стануть 100% українцям та інтегруються в український народ.
Тепер напередодні 2020 року українці ще раз переконались, що
"Горбатого могила виправить."
Кожному українцю зрозуміло і очевидно, що в ХХ столітті більшість
російськомовних приїхали в Україну, не
від важкого, нестерпного життя на Отчизнє, а по завданню політичного керівництва Московії для неоколонізації України. З тою ж
ціллю оселилисьв Україні і ті хто має паспорти країн свого походження. Інородці та
іновірці, адепти свого світогляду оселились в Україні з ціллю не законного
збагачення, і під безпідставний гвалт
про переслідуваня по національнальні ознаці, разом з маскаллами почали
проводити загарбання території нашої держави, розвалють економіку, науку,
культуру, по звірячому нищити екологію: вирубують ліси, крадуть корисні
копалини, руйнують сільськогосподарські угіддя.
Сучасні інородці та іновірці, отримавши кредити під низькі
проценти у банках своєї батьківщини, за безцінь скуповють українські заводи і
фабрики, які після отримання у власність руйнують.
Іномовці, інородці, іновірці діють виключно для
реалізації агресивно-реваншистської,
колонізаторської політики керівництва своїх країн, головною ідеєю якої є грабіж, розбій, корупція, казнокрадство в
Україні, дискредитація українського народу. Такі діловари і властолюбці роблять
життя українців нестерпним в умовах
створеного ними в умовах атмосфери кругової поруки беззаконня.
Іномовці, іновірці, інородці брутально зневажають українські
святині, руйнують українську культуру, паплюжать, українських святих героїв і під шквал гуманістичних гасел
продовжують, доводити до бідності і безграмотності та витісняти нас, українців,
з освоєних нами територій і в кінцевому підсумку їхня злобна мета очевидна:
знищити нашу Українську Республіку, захопити Україну, нас українців знищити, а тих, хто залишиться
живим поневолити і зробити людьми другого сорту, «білими рабами».
Іномовці, інородці, іновірці ХХ століття довели свою антиукраїнську сутність своєю діяльністю в Україні.
Кожен українець розуміє, що чорного собаку не відбілиш, але можна так його налякати, що він посивіє
Як добра людина, даю дружню пораду затятим іномовцям,
інородцям, іновірцям в Україні та іноземцям за кордоном:
"Щоб мати спокій на майбутнє, збирайти свої бебихи і з 1
січня 2020 року "рвітє когті " з нашої землі та повертайтеся у свої
нори, пустелі, тундру і кам'яні джунглі звідки прийшли."
Усвідомте, що добрим людям властива нещадна жорстокісь,
яка наступає тоді, коли об їх доброту починають витирати ноги.
