Попри те, що Матвій Юрієвич Ганапольський, народився і провів дитинство у Львові, а також є представником російської іудосовкової ліберальної журналістики, тобто опозиційної до путінського, "російського іудосовкого міра хард", він все одно лишається носієм та ретранслятором нехай і ліберального, але таки "руского іудосовкового міра" . В устах одіозного представника "російського іудосовкового міра медіум" Володимира Вольфовича Жириновського: "Ганпольський є обличчям Росії!" Так би мовити, «руского, іудосовкового міра-лайт». В силу набутої російської іудосовкової натури він природно перебуває в російському іудосовковому ментальному, історичному, культурному просторі, і не те що не розуміє, не сприймає та відкидає УКРАЇНСЬКЕ, не бачить в ньому ніякої цінності, російський, іудосовковий ліберал постійно, свідомо та ціленаправлено, просуває ідею "Ukraine faile state" і часто переступає межу, зривається на відверту брутальщину в підтримці так званого "хохлосрачу" в інтернет просторі, який массово продукують іудосовки, кидаючи антиукраїнське лайно на ветилятор.
Як тут не уточнити крилатий вислів: "Російський ліберал закінчується там, де починається українське питання" і більш глибоко розкрити суть цього вислову для сьогоднішнього дня:
"Російськомовний іудосовковий ліберал закінчуєтьс там, де починається українське питання".
Матвій Юрійович ніби не помічає, як ображає, як ранить своїм словом. В нього відсутні найменші докори сумління. Навіть тіні. Йому ніби невтямки, що коїть неподобство. Ганапольському марно це не пояснювати - він не хоче нічого розуміти. Він долучився діячів "Інтерара", СТБ, ІСТV, ахметовської "Україна" і інших антиукраїнських медіотів, медіантів, журналюг, юридистів журнашлюх, історіопатів, політолухів та релігійних мракобісів.
Українці з цікавістю спостерігають новітній і такий відвертий російськомовний, іудосовковий "холосрач" в українському медійному просторі, у своїй же країні. бо з часу появи іудосовкого радіо назавли його "брехунець", а телебачення "голубим ящиком", а газетами, добре висушивши на сонці, підтирали дупу. Всі українці знають "брехунець", "голубий ящик", а тепер в NETRЯХ - КЛЄВЕЩУТЬ.
"Нехай клєвещать, скільки можуть, мать їх уйоб!"
Інтродукція до аналізу подій 29, 30, та 1 липня 1941 року у Львові
Колись Симон Петлюра сказав фразу:
Як тут не уточнити крилатий вислів: "Російський ліберал закінчується там, де починається українське питання" і більш глибоко розкрити суть цього вислову для сьогоднішнього дня:
"Російськомовний іудосовковий ліберал закінчуєтьс там, де починається українське питання".
Матвій Юрійович ніби не помічає, як ображає, як ранить своїм словом. В нього відсутні найменші докори сумління. Навіть тіні. Йому ніби невтямки, що коїть неподобство. Ганапольському марно це не пояснювати - він не хоче нічого розуміти. Він долучився діячів "Інтерара", СТБ, ІСТV, ахметовської "Україна" і інших антиукраїнських медіотів, медіантів, журналюг, юридистів журнашлюх, історіопатів, політолухів та релігійних мракобісів.
Українці з цікавістю спостерігають новітній і такий відвертий російськомовний, іудосовковий "холосрач" в українському медійному просторі, у своїй же країні. бо з часу появи іудосовкого радіо назавли його "брехунець", а телебачення "голубим ящиком", а газетами, добре висушивши на сонці, підтирали дупу. Всі українці знають "брехунець", "голубий ящик", а тепер в NETRЯХ - КЛЄВЕЩУТЬ.
"Нехай клєвещать, скільки можуть, мать їх уйоб!"
Інтродукція до аналізу подій 29, 30, та 1 липня 1941 року у Львові
Колись Симон Петлюра сказав фразу:
«Не страшні московські воші. Страшні київські гниди».
Прогулючись в Netрях в пошуках українського
контексту, який би зігрів душу, дав надію,
контексту, який би зігрів душу, дав надію,
показав зразок українського позитивного
суспільствознавства, наукової історії, філософії,
політекономії все частіше зустрічаєшся з
науковоподібними медіагноївками, в яких
помічаєш не тільки Київських, але і Галицьких.
Є гниди і в імігрантскиих колах. Дивишся
на сивочолу, бородату людину і дивуєшся
прозорливості Тараса Шевченка: «…подножки,
грязь Москви, Варшавське сміття…»
Фраза Симона Петлюри в сьогоденній багатовекторності українських грантоїдних гнид, дуже добре характеризує Ярослава Грицака в контексті "Варшавського сміття".
Про таких як професор і академік Ярослав Грицак Можна сказати:
«Не страшні варшавські воші, страшні галицькі гниди».
http://www.ji-magazine.lviv.ua/seminary/2014/report20-12.htm
Ось що повідомляють Netrі про Ярослава Йоськовича Грицака.
Народився 1 січня 1960, с. Довге, Стрийського району, Львівська область — іудосовковий науковець, совковий-історик і антиукраїнський публісцист, патаму- чта каммунїст. А як же інкше можна захистити дисертацію на кафедрі наукового комунізму, це ж не черепки по курганах шукати, а розвивати маркситсько -ленінське вчення. Зрозуміло, що в с. Довгому пологового будинку не було, не було і електроричної мережі, а Грицак народився пологовому будинку м. Стрий. Хіба може lsqcyj родився в бідній галицькій хаті , при каганцеві, щоб мама не замочили підлогу в хаті то роди, згідно християнської традиції, відбувались в шопці, яка була через сіни.
У 1977—1982 сільський хлопчина здобував професійну освіту з історії КПРС, наукового комунізму, наукового атеїзму, політекономії соціалізму, комуністичної етики та естетики у Львівському державному університеті ім. І. Франка.
У 1987 здобув ступінь кандидата історичних наук у ЛДУ, на кафедрі наукового комунізму по темі: «Робочі Бориславсько-Дрогобицького нафтового басейну в другій половині XIX - початку XX ст. : Формування, положення, класова боротьба»
У 1996 здобув ступінь доктора історичних наук у Інституті української археографії НАНУ. Абстрактна тема: «Формування модерної української нації: історіографія та історіософія проблеми»
Доктор історичних антинаук, професор Українського Католицького Університету.
Директор Інституту історичних псевдодосліджень Львівського національного університету ім. І.Франка,
Приблуда-професор (1996—2009) Центральноєвропейського університету у Будапешті, Перший віце-президент (1999—2005) Міжнародної асоціації україністів.
Головний редактор наукового річника «Україна модерна»,
Член редакційної колегії часописів Ab Imperio, Критика, Slavic Review,
Член наглядової ради журналу Harvard Ukrainian Studies.
· Нагорода журналу «Przegląd Wschodni» (Варшава, 1998) за найкращу іноземну книжку у галузі східноєвропейської історії
· Нагорода ім. Соломії Павличко American Council of Learned Societies (2003)
· Галицький лицар, номінація «громадський діяч року» (2004)
· Премія фундації Антоновичів (2007)
· Нагорода журналу «Кореспондент» «Найкраща книжка року» (2007)
· Орден Республіки Польщі Bene Merito (2009)
· Премія Антона Ґінделі з культури та історії Центральної, Східної та Південної Європи (Відень, 2010)
· Орден «За інтелектуальну відвагу» (2010)
Почну з гасла, мему, сентенції, фрази, твердження, крилатого вислову, аксіоми,
наріжного каменя у науковому фундаменті лікаря історичної лженауки Ярослава
Йоськовича Грицака:
Почну з гасла, мему, сентенції, фрази, твердження, крилатого вислову, аксіоми,
наріжного каменя у науковому фундаменті лікаря історичної лженауки Ярослава
Йоськовича Грицака:
«З ідіотами треба вперто і постійно боротися».
З уст академічного, професора, доктора історичних наук і лауреата такий публічний вислів звучить. як маніфест, заклик, просьба, молитва до широкої громадськості створити фонд для збору коштів і допомогти знайти доктору -історіопату кваліфікованого психіатра, пройти психіатричне обстеження і курс лікування.
Заклик: «Боротися з ідіотами твердо і постійно !», - може сказати тільки особа з важким ступенем дебільності, яку, на очах очманілих студентів, і персічних громадян постійно маніфестує на кафедрах, шпальтах, в «голубому ящику» та в «брехунці» Ярослав Йоськович Грицак.
Цілком очевидно, що з ідіотами боротись постійно - марна справа, а твердо - протипоказано.
Ідіоти не усвідомлять, що відбувається.
Академічна наука визначає ідіотію від грец. ἰδιωτεία (idioteia) — «невігластво») — як хворобу - найглибша ступінь розумової відсталості, що характеризується майже повною відсутністю мови і мислення. У МКБ-10 діагноз глибокої розумової відсталості (F73), що відповідає традиційному терміну «ідіотія», ставиться при IQ нижче 20 і психічному віці нижче 3 років у дорослих. У людей з ідіотією також часто зустрічаються загальні розлади психічного розвитку в найбільш важких формах, особливо атиповий аутизм Хворі, які страждають ідіотією, не можуть ходити, у них порушена будова внутрішніх органів. Ідіотам недоступна осмислена діяльність. Мова не розвивається. Ідіоти вимовляють лише окремі нечленороздільні звуки і слова, часто не розуміють мови довколишніх, не відрізняють родичів від сторонніх. Вони не здатні до самостійного життя: не володіють елементарними навичками самообслуговування, не можуть самостійно їсти, іноді навіть не пережовують їжу, неохайні, потребують постійного догляду і нагляду. Мислення не розвивається, реакція на оточення різко знижена. Емоційне життя вичерпується примітивними реакціями задоволення і невдоволення. В одних переважають спалахи невмотивованого гніву, в інших — млявість і байдужість до всього навколишнього. Такі діти не піддаються навчанню і традиційно перебувають, за згодою батьків, у спеціальних установах - дитячих будинках для глибоко розумово відсталих і продовжують там своє життя до біологічної смерті.
Дуже часто термін «ідіотизм», саме серед дебілів різних ступенів олігрофенії, використовується в якості повсякденної назви вродженого слабоумства, а також для позначення будь-якої нісенітниці, дурниці .
Зазвичай 80 % людей, що використовують слово ідіот не мають на увазі відповідний медичний термін, бо дебіли.
Адже відомо, що від 65 до 95 % людей, залежно від країни дебіли.
Щоб підтвердити діагноз Ярослав Йоськовича Грицака - дебільність, достатньо навести будь-яке його інтнрв'ю, як очевидний приклад шизофазій.
Всім студенту першого курсу в світських університетах намагаються привити наукову методологію пізнання світу, в основі якої лежить діалектичний принцип.
Загальні принципи теорії пізнання:
- об’єктивність і визначеність об’єктів, суб’єктів, явищ і процесів в певних умовах, впливом на них факторів, причин;
- цілісний підхід до вивчення об’єктів, суб’єктів, явищ і процесів;
- розгляд об’єктів, суб’єктів, явищ, процесів в їх зв’язках і взаємодії з іншими явищами;
- вивчення генезису явища.
Генезис – походження; виникнення; процес утворення; Генизис в науці це опис походження, виникнення, становлення, розвиток, метаморфоза або загибель об'єктів, явищ, процесів.
Для конструктивної аналітико-синтетичної обробки інформації про специфічні історичні реалії україно – єврейських відносин кінця ХIХ – початку ХХІ століття та для розробки соціальних прогнозів й реальних планів розвитку конкретного суспільства необхідним є осмислення попередніх, сучасних і майбутніх етапів суспільного генезису. Рівень сучасного суспільного поступу характеризується різноманітними та багатоплановими проявами явищ, не співвідносних з розвитком людства у близкому, а тим більше в далекому минулому.
Сучасні люди, не тільки старшокласники з гаджетами в руках, а й люди старшого віку, не мають чіткого уявлення про світогляд, правила поведінки в реальному і повсякденному життя людей 100 років, а тим більше 2000 і 3000 років тому.
Сучасні люди, не тільки старшокласники з гаджетами в руках, а й люди старшого віку, не мають чіткого уявлення про світогляд, правила поведінки в реальному і повсякденному життя людей 100 років, а тим більше 2000 і 3000 років тому.
Поки українці, та їх етнічні землі знаходились під владою різних державних утворень на правах колонії, а євреї жили поза своєю етнічною землею в розсіянні, в тому числі і на етнічних землях українців, українцями керувались в рамках законів, якими керувались колоніалісти, а євреї не зважали на закони колоніалістів, а керувались виключно законами Тори. Так євреї діяли і жили завжди. При царях, кололях, султанах, цісарях та генеральних секретарях.
Євреї запрошувались на колонізовані українські землі тимчасовими правителями в Україні – турецькими султанами, польською шляхтою і російськими аристократами в якості наглядачів-орендаторі своїх володінь. Українці зазнавали подвійного економічного і релігійно - національного гніту збоку колонізаторі і їх орендарів-наглядачів.
Євреї запрошувались на колонізовані українські землі тимчасовими правителями в Україні – турецькими султанами, польською шляхтою і російськими аристократами в якості наглядачів-орендаторі своїх володінь. Українці зазнавали подвійного економічного і релігійно - національного гніту збоку колонізаторі і їх орендарів-наглядачів.
Незважаючи на часту зміну влади з 1914 року - від Австро-Угорщини до Росії, потім до Польщі, нарешті, до СРСР, місто Львів залишалося багатонаціональним але домінуюча нація були поляки: орієнтовно 60% поляків, 30 % євреїв і 10% українців.
В абсолютних цифрах рідна мова населення Львова за переписом 1931 року:
Польська мова: 198 212 (63,5%)
Ідиш 75 316 (24,1%)
Українська мова 35 137 (11,3%)
мови інших націй 3566 (1,1%)
Всього: 312 231 чол.
При середньому прирості населення в 1%, а це високий приріст? то в 1939 році населення м. Львова могла складати 337 231 душ.
З 17 вересня 1939 року по 22 червня 1941 рік в Галичині, Буковині, Закарпатті, Волині, Бесарабії пролетарські-інтернаціоналісти з ВКП(б), КПбУ, НКВС неперервно проводили масові класово-етнонаціональні чистки: арешти, допити, катування,
і розстріли антиінтернаціоного. антипролетарського, антирадянського, антикомуністичного елемента - аристократів, чиновників, військових, поліцейських, суддів, адвокатів, політичних діячів всі польських буржуазних партій, представників великої і дрібної буржуазії, фабрикантів, землевласників, одноосібних підприємців та членів їх сімей. Дуже швидко виявилися закриті усі політичні партії. У 20-х числах вересня 1939 року вийшов останній випуск газети “Діло”. Така ж доля чекала і польські газети - “Газету Львовську”, “Курєр Львовські” та інші. У січні 1940-го змушено до саморозпуску Наукове Товариство ім. Тараса Шевченка. У всіх адміністративних та освітніх інституціях місцеві кадри переважно замінили “приїжджими”. http://nv.ua/ukr/publications/tsarstvo-absurdu-na-zahidnij-ukrajini-lviv-pislja-prihodu-sovjetiv.html
і розстріли антиінтернаціоного. антипролетарського, антирадянського, антикомуністичного елемента - аристократів, чиновників, військових, поліцейських, суддів, адвокатів, політичних діячів всі польських буржуазних партій, представників великої і дрібної буржуазії, фабрикантів, землевласників, одноосібних підприємців та членів їх сімей. Дуже швидко виявилися закриті усі політичні партії. У 20-х числах вересня 1939 року вийшов останній випуск газети “Діло”. Така ж доля чекала і польські газети - “Газету Львовську”, “Курєр Львовські” та інші. У січні 1940-го змушено до саморозпуску Наукове Товариство ім. Тараса Шевченка. У всіх адміністративних та освітніх інституціях місцеві кадри переважно замінили “приїжджими”. http://nv.ua/ukr/publications/tsarstvo-absurdu-na-zahidnij-ukrajini-lviv-pislja-prihodu-sovjetiv.html
Львіські люпен-євреї агітують за комунізм, СРСР і Й. Сталіна
Методи терору в Сталінському СРСР були детально розроблені. Арешт темної ночі, зразково жорстокий та принизливий допит. Формальний та швидкий суд і ліквідація.
Найстрашнішим елементом “совєтізації” був маховик репресій, який “совєти” запустили майже відразу після своєї появи – уже у вересні 1939 року рахунок заарештованих пішов на тисячі. Хрестоматійними стали підрахунки історика Яна Томаша Гросса, який виявив, що за 1939 — 1941 роки “совєти” знищили невинних людей в чотири рази більше за нацистів — на удвічі меншій території.
Зі Львова, Тернополя, Станіслава до навколишніх лісів кожної ночі їздила душегубка придумана евреєм-комуністом Ісаєю Бергом. Людей загружали голими, і душилили вихлопними газами на холостих обертах, потім вивозили. за межі міст і закопували.
Зі Львова, Тернополя, Станіслава до навколишніх лісів кожної ночі їздила душегубка придумана евреєм-комуністом Ісаєю Бергом. Людей загружали голими, і душилили вихлопними газами на холостих обертах, потім вивозили. за межі міст і закопували.
В районних центрах Західної України з громадянами Rzeczpospolita Polska не церемонились просто вивозили сім’ю в ліс роздягали до гола і розстрілювали.
http://www.istpravda.com.ua/short/2011/05/31/41204/
Ще не раз ми почуємо про масові поховання подібних Биківні, але поки що невідомі..
В авангарді бородьби з класовими ворогами пролетаріату і за «хлібні місця» в номенклатурі Радянської Влади, масово стали, як і в СРСР люмпен-евреї.
Люмпен - євреї Західної України почали вступати до лав ВКПБ (б), ВЛКСМ та займати, «посади для прокорму» в адміністрації радянської окупаційної влади, в тому числі в НКВС, міліції, охороні тюрем.
Що потрібно було зробити аби отримати «хлібне місце» ? Нічого особливого. Потрібно було подавати письмову інформацію про ворогів радянської влади до компетентних органів і отримати «грант» у вигляді посади, квартири, спецпайка.
Що потрібно було зробити аби отримати «хлібне місце» ? Нічого особливого. Потрібно було подавати письмову інформацію про ворогів радянської влади до компетентних органів і отримати «грант» у вигляді посади, квартири, спецпайка.
За допомогою львівських евреїв - які, не читаючи Карла Маркса і Леніна, раптом миттєво стали членами ВКП (б), було добре відомо, хто і якою діяльністю займався у Львові. Проводились націоналізація фабрик, заводів, майстерень, житла та цілеспрямовані конфіскація і передача комуністичним активістам конфіскованої виробничої, торгової приватної власності, землі, житлового фонду, побутового майна та одягу. Два роки західноукраїнскі євреї - як колаборанти і більшовицькі посіпаки творили нечувані злочини проти своїх колишніх співгромадян по Rzeczpospolita Polska. Звірства радянської влади проти класових ворогів всім відомі. Саме люмпен-євреї, визначали хто з львів’ян були класовими ворогами.
Соціальна піраміда Речіпосполитої Польської перевернулась - хто був ніким - той став всім. Двірники, сторожі, вантажники і інший пролетаріат- за допомогою ВКП (б) встановлював диктатуру пролетаріату.
Еліта Речі Посполитої Польської поїхала кормити вошей в ГУЛАГ.
http://uainfo.org/blognews/141472-risunki-iz-gulaga-polnaya-versiya-slabonervnym-ne-smotret.html
Де хто скаже, що і серед українців тако ж були комуняки, нкаведисти, стукачі і сексоти. Так українці були. Комінтерн розпустив КПЗУ, а ВКП (б) їх розстріляло.
Соціальна піраміда Речіпосполитої Польської перевернулась - хто був ніким - той став всім. Двірники, сторожі, вантажники і інший пролетаріат- за допомогою ВКП (б) встановлював диктатуру пролетаріату.
Еліта Речі Посполитої Польської поїхала кормити вошей в ГУЛАГ.
http://uainfo.org/blognews/141472-risunki-iz-gulaga-polnaya-versiya-slabonervnym-ne-smotret.html
Де хто скаже, що і серед українців тако ж були комуняки, нкаведисти, стукачі і сексоти. Так українці були. Комінтерн розпустив КПЗУ, а ВКП (б) їх розстріляло.
Настало 22 червня 1941 року. З початком війни всі українці зі Львова розбіглись по селах, всі українці, які мешкали у Львові були з наколишніх сіл. Ті хто з необережності, залишився, і мали відношення до інтелігенції, члени антирадянських українських громадських організацій і рухів були негайно заарештовані НКВС тіль з одною ціллю розстріл, без будь-якого суду та оголошення вироків.
Партійні, господарські органи, суди, прокуратура, НКВС наспіх палили документи своїх злочинів. Неспаленими залишились папки зі справами стукачів, сексот та доноси, більшість яких були написані львівськими люмпен-євреями на свої сусідів, доноси професорів та доцентів львівських вузів на українців - викладачів, студентів, вчителів та учнів.
Німці так не сподівано і швидко наступали, що співробітники НКВС не встигли вивезти та знищити трупи розстріляну у тюрмах Львова українську інтелігенцію.
http://www.cdvr.org.ua/content/найкривавіша-сторінка-в-історії-тюрми-на-лонцького-відео
Партійні, господарські органи, суди, прокуратура, НКВС наспіх палили документи своїх злочинів. Неспаленими залишились папки зі справами стукачів, сексот та доноси, більшість яких були написані львівськими люмпен-євреями на свої сусідів, доноси професорів та доцентів львівських вузів на українців - викладачів, студентів, вчителів та учнів.
Німці так не сподівано і швидко наступали, що співробітники НКВС не встигли вивезти та знищити трупи розстріляну у тюрмах Львова українську інтелігенцію.
http://www.cdvr.org.ua/content/найкривавіша-сторінка-в-історії-тюрми-на-лонцького-відео
В перші дні війни Люфтваффе розбомбило архіви НКВД і листки з папок зі справами стукачів і сексот розлетілись по Львову і мешканці Львова, а це в основному були поляки католики, дізнались хто і на кого стукав і писав доноси, а євреї - іудеї на чолі з рабинами і без писулюк НКВС, знали своїх комуно-колаборантів, активістів інтернаціоналістів. Поляки ловили своїх, євреї своїх, українці своїх комуняк.
Чудом виживші аристократи і прості люди, яких комуноєвреї піддали террору і приниженню, в наглу вигнали зі своїх квартир у підвали, чітко знали, хто, і що, і коли, і у кого украв, образив, пограбував, доніс, убив.
Всіх хто співпрацював з радянською владою мешканці Львова, громадяни Rzeczpospolita Polska, вважали колабраціоністам та адептами комуно – совітів і головне знали в їх лице. З колабораціоністами у всьому світі поступають однаково. Колабораціоністів громили, убивали, знущались, ганяли голих по вулицях, стригли на лисо тавлаштовували суд Лінча.
В окупованих більшовиками містах Буковини, Закарпаття, Галичини та Волині причин для погромів і розправ над люпен-пролетаріатом було більше ніж достатньо.
Очевидний зразково-безжальний класово-національний геноцид, влаштований інтернаціоналістами - комуністами і Радянською владою до поляків, українців, евреїв
робив легітимними суд Лінча для найсуворішого покарання і комуністичних колабораціоністів не тільки євреїв, а й полякі та українців.
За офіційним документом НКВД, а саме згідно з звітом начальника тюремного управління НКВД УРСР заступникові НКВД СРСР та начальникові тюремного управління НКВД СРСР «Про евакуацію в’язнів з тюрем Західної України та інших областей УРСР» від 12 липня 1941 р., у Львові протягом 22‑28 червня 1941 р. було знищено 2 464 в’язні-антикомуністи. Всі документи та архіви у в’язниці спалено за винятком журналів обліку в’язнів та карток обліку цінностей. Збережені документи направлено до Києва.
За офіційним документом НКВД, а саме згідно з звітом начальника тюремного управління НКВД УРСР заступникові НКВД СРСР та начальникові тюремного управління НКВД СРСР «Про евакуацію в’язнів з тюрем Західної України та інших областей УРСР» від 12 липня 1941 р., у Львові протягом 22‑28 червня 1941 р. було знищено 2 464 в’язні-антикомуністи. Всі документи та архіви у в’язниці спалено за винятком журналів обліку в’язнів та карток обліку цінностей. Збережені документи направлено до Києва.
Сучасні розрахунки оцінюють кількість жертв, тільки українців у Львові протягом 22‑28 червня 1941 р. приблизно в 4 000 осіб. Отже, загиблі в’язниці № 1 ‑ 1681 особа становить 42 % від усіх розстріляних НКВС ’язнів тюрем Львова.
Зі знайдених під руїнами архівів НКВС відома лише невелика частина списків заарештованих НКВС осіб в Західній Україні.СБУ має данні: в 1939 р. – 5 406 поляків, 2 779 українців, 1 439 євреїв; в 1940 р. – 15 518 поляків, 15 024 українців, 10 924 євреїв; в січні-травні 1941 р. ‑ 1 058 поляків, 5 360 українців, 797 євреїв.
В 1939—1941 рр. органами НКВД було заарештовано, 23 163 українців, 21 982 поляки і 13 160 євреїв.
В 1939 – 1941 роках арештам підлягали у своїй більшості українці. Потім йшли поляки - аристократія, представники владних структур, інтелігенція буржуазна професура, вчителі, представники виробництва та бізнесу, на них строчили доноси люмпен-євреї, щоб висилити з фешенебельних будинків і отримати комфортні умови життя з одягом, побутовими знаряддями, меблями на додачу. Потім пішли в розход заможні євреї, в їх руках перебував переважно бізнес, торгівля та фінансові установи.
В 1939 – 1941 роках арештам підлягали у своїй більшості українці. Потім йшли поляки - аристократія, представники владних структур, інтелігенція буржуазна професура, вчителі, представники виробництва та бізнесу, на них строчили доноси люмпен-євреї, щоб висилити з фешенебельних будинків і отримати комфортні умови життя з одягом, побутовими знаряддями, меблями на додачу. Потім пішли в розход заможні євреї, в їх руках перебував переважно бізнес, торгівля та фінансові установи.
Точної цифри безвісти застрілених комуністами Західної України - українців, поляків та інших точно встановити не можливо.
В 1991 року Архіви НКВС захопила і заховала Москва. Тепер, через 25 років після розвалу СРСР данних про репресії заховані архівах. Але є позаархівні, не задокументовані факти безжальної ліквідації простих українців і еліти з древніх боярських родів.
Вікіпедія досить стисло наводить такий факти: 27 вересня 1939-го, всього через 10 днів, в Прилбичах, рідного брата Андрея Шептицького Лева, з дружиною, та всіма членами сім'ї й челяддю (разом 13 осіб), без слідства та суду розстріляли більшовицькі погромники, під началом співробітників НКВС. Солдати НКВС увійшли до прилбицького храму, де в цей час правилася Служба Божа, вивели на подвір’я брата мирополита Андрея, Лева Шептицького, його дружину Ядвігу та римо-католицького священика Маріуша Доменіка Скібневського. У парку біля маєтку наказали їм власноруч викопати яму і на очах у переляканих селян розстріляли.
Вікіпедія досить стисло наводить такий факти: 27 вересня 1939-го, всього через 10 днів, в Прилбичах, рідного брата Андрея Шептицького Лева, з дружиною, та всіма членами сім'ї й челяддю (разом 13 осіб), без слідства та суду розстріляли більшовицькі погромники, під началом співробітників НКВС. Солдати НКВС увійшли до прилбицького храму, де в цей час правилася Служба Божа, вивели на подвір’я брата мирополита Андрея, Лева Шептицького, його дружину Ядвігу та римо-католицького священика Маріуша Доменіка Скібневського. У парку біля маєтку наказали їм власноруч викопати яму і на очах у переляканих селян розстріляли.
Сімейний маєток Шептицьких пограбовано. Знищено величезний архів цінних стародавніх історичних документів з історії України за кілька століть. За спогадами дочки Лева Шептицького (брата Андрея Шептицького), Анни, у палаці був музей, де містилися портрети родини Шептицьких і Фредрів, близько тридцяти полотен Симона Чеховича, досконалий портрет короля Яна ІІІ Собеського, малярські роботи Софії Фредро-Шептицької. В архіві зберігалися пергаменти XVI ст., богословські руські літописи, у кованій скрині — рукописи і листування Александра Фредра. Окремий відділ становили воєнні пам'ятки наполеонівських часів. У музеї були збірки медалей, монет, віденської порцеляни, художнього скла… Бібліотека, яку започаткував граф Іван Шептицький і продовжив комплектувати його син Леон, нараховувала 6000 томів.
Андрій Шептицького в родовому будинку в Прибичах. Саме цих дітей и 27 вересня 1939 року більшовики катували, вчинили глум та убивство.
Ось фото племінників і Андрія Шептицького в родовому будинку в Прибичах. Саме цих дітей, а може інших, 27 вересня 1939 року більшовики катували, вчинили глум та убивство.
Кожному українцю цікаво: Чи прислали повістку? Чи оголосили підозру? Чи був суд ? Який вирок ? Чи були апеляції ? Хто розстріляв? Де поділись тіла розстріляних Шептицьких?
Очевидно, жодних документів про таку ліквідацію не було і в хоч якусь радянську статистику знищених українців родина Лева Шептицького не попала. Єдиний доказ хтось бачив та розказав.
Зрозуміло, що більшовики не церемонились і діяли за звичними для них, звірячими схемами.
Увірвались в будинок, захопили знецька всіх хто там був. Хазяїв не було дома. Накинулись на присутніх. порвали одежу, розділи до гола, штовхнули на підлогу, били ногами та прикладами гвинтівок, хором зґвалтували в усі отвори кого схотіли.
Художник мають уяву на такі події і малюють.
Вияснили де господарі. Вони були не далекоі. Солдати НКВД увійшли до приблицького храму, де в цей час правилася Служба Божа, вивели на подвір’я брата мирополита Андрея Леона Шептицького, його дружину Ядвігу та римо-католицького священика Маріуша Скібневського.
У парку біля маєтку наказали графу Леону Шептицькому і Маріушу Доменіку Скібневському власноруч копати могилу.
Що робили в цей час з графинею Ядвігою ? Розділи до гола ? Копали в дупу ногами ? Можливо якийсь естет з НКВС спокусився на старушку голубої крові ?
У парку біля маєтку наказали графу Леону Шептицькому і Маріушу Доменіку Скібневському власноруч копати могилу.
Що робили в цей час з графинею Ядвігою ? Розділи до гола ? Копали в дупу ногами ? Можливо якийсь естет з НКВС спокусився на старушку голубої крові ?
На фото митрополит Анддрій Шептицький і члени сім'ї. Когось їз них чекісти кокнули.
Потім, у пошуках коштовностей, на очах Шептицьких. з крупнокаліберного кулемета розстріляли усипалницю. Витягли гроби, викинули з них останки похованих там графів і графинь Шептицьких, Шукали коштовності. Ногами копали черепи і скинули останки в нову яму. Підвели до ями, з перегнившою плоттю всіх голих, покалічених згвалтованих Шептицьких і по одному, чоловіків, жінок, дітей з челяддю розстріляли на очах у ошелешеного Лева Шептицького, який уже був не людина, а закривавлений кусок м’яса стояв на колінах. Старому вистрілили в потилицю.Граф завалився в яму. На кінець чекісти дружно насцяли на нові і старі графські останки.
Самі пішли шарити по сусєкам. Знайшли і випити, і закусити. Що змогли, вкрали, а потім все спалили. Важко повірити, що цей погром вчинили лише чекісти з СРСР, без допомоги місцевих більшовицьких активістів. 23 червня 1941 року, на другий день війни, підрозділ саперного батальйону Червоної армії заклав вибухівку під палац графів Шептицьких. Із родового маєтку Глави УГКЦ не залишилося каменя на камені. Мене можуть звинуватити в фантастичному, бридкому і цинічному натуралізмі. Діійсно я з фотоапаратом там не був. Але член КПЗУ Ярослав Галан міг бути і приймати участь і якісь деталі бачити інакше не зрозуміло звідки він виколупав факти для своєї пуліцистики. В своїх публіцистичних працях він часто описував випадки непідтверджених "звірств" українських націоналістів. У своєму нарисі «Чому немає назви» він описував "злочин" ніби зкоєний ОУН: "Чотирнадцятилітня дівчинка не може спокійно дивитися на м'ясо. Коли в її присутності збираються смажити котлети, вона блідне й тремтить, як осиковий лист. Кілька місяців тому в горобину ніч до селянської хати недалеко від міста Сарни прийшли озброєні люди і закололи ножами господарів. Дівчинка розширеними від жаху очима дивилася на агонію своїх батьків. Один з бандитів приклав вістря ножа до горла дитини, але в останню хвилину в його мозку народилася нова ідея: "Живи на славу Степана Бандери! А щоб чого доброго, не вмерла з голоду, ми залишимо тобі продукти. А ну, хлопці, нарубайте їй свинини! .. " " Хлопцям "ця пропозиція сподобалась. Через кілька хвилин перед заціпенілою від жаху дівчинкою виросла гора м'яса з батька та матері, що стікали кров'ю … " Не виключено, що Галан разом з НКВС приймав участь в перших класових погромах і бачив звірства НКВС своїми очима. Бо на так званих звірствах ОУН-УПА він точно не був. Кажуть, що дочка Леона Шептицбкого - Анна залишилась живою. Можливо це їй чекісти нарубали мяска і сказали: "Живу у славу Леніна -Сталіна !"
http://www.kchodorowski.republika.pl/dobromil.htm
Тепер про так званий "Львівський погром жидів" і участь в ньому української міліції ОУН. Ярослав Грицак про нього згадав у своєму інтерв'ю наголисивши про активну і організовану участь в ньому українскої міліції. Йому про це розказала одна канадська Химка з подвійним іменем Джон-Пауль. Канадський істеріопатичний-грантоїд ніби українського походженння.
ПРО ПОДІЇ 1 - 4 ЛИПНЯ 1941 РОКУ У М. ЛЬВІВ.
Під ударами групи армій "Південь", в паніці, червоні комісари тікали зі Львова.
В складі група армій «Південь» застосовувався полк «Бранденбург -800» для виконання спеціальних операцій при захопленні України спільно з диверсійно-розвідувальним підрозділом Абверу - «Нахтігаль» (Соловей), що складається з вихідців з України.
В результаті зухвалої і добре спланованої операції, в ході якої український «Нахтігаль», котрий складався з солдатів які розмовляли українською та російською мовами для дезорієнтації противника, Львів був захоплений 29 червня 1941 року. Радянські солдати не встигали розпізнати диверсантів, тому німецьким спецназівцям вдалося практично без опору захопити ключові вузли оборони міста: електростанцію, вокзал, точки зв'язку. В рядах РСЧА і НКВС почалсь паніка.
Солдати та офіцери викидали форму, зброю, техніку, перевдягались в цивільне, щоб вискочити зі Львова.
Цими державотворчими діями Адольфа Гітлера ставили перед фактом створення Української держави і по суті оголошували йому ультиматум - визнати відновлену Українську Державу.
Іван Равлик ввечері 30 червня 1941 року отримав наказ від Я. Стецька створити державну силову структуру "Українську міліцію".
Починаючи з 29 червня українці з ОУН (б) працювали блисквично. За годин були відруковані бланки посвідчень міліції, на двох мовах, сфотографовано і виготовлено фото міліціянтів, відруковані двома мовами. Виготовлена державна печатка з написами лише українською мовою. Кожне посвідчення друкувалось на двух машинках та видані на руки. Не всі посвідчення підписані, не має дати видачі і не погоджені з новою окупаційною владою. Зібраний, первірений та інструктований особовий склад міліції. Зроблені повязки та роздані міліціонерам.
На 9. 00, 1 липня 1941 року міліція з документами на руках уже вийшла на чергуваня і взяла під контроль центральні вулиці міста Львова, переважна більшість, якого складали вкрай збуджені поляки та євреї мінімум 250 000 чоловік, які кинулись шукати по тюрмах свої родичів заарештованих НКВС. "Нахтігаль" був готовий до будь-яких завдань уряду.
Фото з погрому єврейських червонопузих колабораціоністів 1 липня 1941 року в м. Львові можна накликати з Netriv.
Ось наприклад тут: http://www.isrageo.com/2014/04/04/lvov040/ .
Особливо гидотно виглядає грантоване жополизство в "Українській правді".
http://www.istpravda.com.ua/research/2012/12/20/93550/ в 2012 році уже після Померанчової революції при кримінальному президенті Януковичу в авторстві Д. Химки.
На фото внизу польські залізничники у формі, яка дуже схожа на форму міліції.
Джон - Павло Химка народився в США в сім'ї українських емігрантів. можливо дивізійників. Рано втратив матір і виховувався своєю бабцею з Львова. Поступив і в духовну семінарію УГКЦ в Стемфорді. Але через п'ять років навчання, під впливом хіпової атмосфери 60-х рр., кинув її і вступив до Мічиганського університету вчив візантійський мову, та історія Балкан.Його наставником став Роман Шпорлюк -агент КГБ. Крім навчання Джон-Пол Химка бере активну участь в антивоєнних демонстраціях, протестах проти расової дискримінації і капіталізму; був на фестивалі у Вудстоку, на концертах Джона Морісона. І хоч балувся маріхуаною, але ступінь бакалавра отримав в 1971 році. Далі у Химки зявились ггроші на подорожі.
Невже уродзоне панство, опущене іудосовкам нижче плінтуса сиділи тихо-тихо по своїх квартирих і ховали євреїв від українского погрому. Невже сиділи тихо ортодоксальні євреї, в яких евреї - комуністи відібрали та закрили синагоги, позбавили майна, повиганяли з їх розкішних квартир та постригли бороди. Фольксдойчів, австрійців химки-грицаки не згадують взагалі.
В тому що вони ходять серед розлючених і одночасно радих та веселих, пристойно вдягнених, в розкішні костюмах, в білих сорочках та краватках львіських поляків, фольксдойчів та євреїв, які збиткуються над комуністичними колаборантами ?
Розглянемо антропологія осіб на фото внизу. Так званий міліціонер з білою повязкою, у форменній польській поліцейській фуражці байдуже пройшов повз групи із п'яти чоловікі. Йде повз них і погромники залишились поза його спиною.
Крайні зправа та зліва очевидні поляки, слідуючий з усміхненим обличчям плакатний фольксдойч, четвертий позаду схожий на єврея. Разом тягнуть лисого, з шевченковими вусами українця на розправу. Оскільки тягнуть українця, а міліціонер не реагує, то очевидно міліціонер - поляк.
Але Химка стверджує: це колишній рядянський міліціонер засланий ОУН (б) в НКВД для вишколу, а вусань єврей. Їбанутись можна. Пройти перевірку у ЧК, щоб стати радянським міліціонером місцевим українцям практично було не можливо. Большевики в радянську міліцію, охорону тюрем та в пожежники брали виключно євреїв.
По центру лисуватий чоловік з вусами Шевченка. Хто підтвердить, що він єврей, а не українець, комуніст, письменник Степан Тудор? Схоже, що цей вусань знайомий цим веселим приятелям. Вони щиро радіють, що мають можливість розірвати його на шматки. Поляки завжди готові розірвати українця, українку та їх дітей на шматки.
Степан Тудор з Олекасандром Гаврилюком мав залишитись у Львові в комуністичному підпіллі. НКВС придумало легенду про бомбу, яка 22 червня 1941 року попала в Пошту убила Гаврилюка та Тудора.
Львівська міліція беззбройна. Чоловік в досить пристойному костюмі, капелюсі та повязці стоїть збоку, а більшовицька комісарка стоїт на колінах з яскраво нафарбованими губами і піднятими догори руками і зображує всією своєю постаттю
герб Української Держави ТРИЗУБ.
Ось поодинокі особи в цивільних костюмах не по зросту демонструють тризуб. Так роблять військові. Вони знають що руки потрібно підняти в гору.
Це виявлені військові у формі РСЧА, які здаються в полон.
А ось ціла група військовополонених в цивільному з професіонально піднятими догори руками також демонструють тризуб.
Їх згідно Женевської конвенції не бьють, а супроводжуть куди слід.
Ще раз подивимось на жінку, яка стоїть на колінах.
Ловці гав, "рукі в брюкі", без особливого ентузіазму спостерігають.
На фото вверху зправа, біля стіни сидить ймовірно група військовополонених РСЧА в цивільному . Над ними стоїть людина з білою повязкою. В руках щось схоже на гвинтівку, інвалідський костиль, кийок, чи лопату. Інший в костюмі при краватці когось видивляється. А можливо на землі сидить 100 хитрунів, які у вересні 1939 радо вітали прихід більшовицьких упирів до Львова. Фото зліва. Ходили на маніфестації і зрадили совєстскую Родіну- мать і дезертирували та сховались від призову в РСЧА 22 червня 1941 року.
Химки ідентифікували Івана Ковалишина та Михайла Печарського, але на фото він з документом, але чомусь без повязки. Документ не підписаний і без дати видачі. Стоїть в натовпі. Жодних дій щодо жінок, один щось сердито говорить, а інший просто стоїть біля жінки. Можливо він застерігає або захищає від надмірних знущань ?
Особа жінки не встановлена. Чому грицаки химічать і вважають, що вона єврейка, а не росіянка секретарка з ЗАГСу. Інші особи на знімку не ідентифіковані.
Чому істеріопати вважають іх українцями ?
До наголо роздітої жінки притулився веселий вусань і кривляється, як клоун. Як на мене, дуже схожий на веселого галицького єврея, любителя випити і закусити.
З права дві жінок побитих за комуністичний колабораціонізм схожі на лівих.
Химко помітив, що у нападах на ніби то євреїв брали участь ошатно та модно вдягнуті, добре доглянуті, веселі хлоп'ята, підлітки і діти.
Фото зроблене не 1 липня 1941 року, а в інший час, ще до Золотого вересня 1939 року. На фото зображені польські підлітки і діти до воєнного м. Львова.
Канадський академічний історіопат - грантоїд Джон-Пол Химка безпідставно розповсюджує свої гадання на кавовій гущі по нетрях, мовляв діти, учасники львівської акції проти колабораціоністів, могли бути учасники праворадикальних молодіжних груп ОУН («юнатство»). За його словами, в квітні 1941 року в Галичині молодіжна група ОУН (б) налічувала по його данних аж сім тисяч членів. Цим дітям провід вдарив телеграми і вони були такими абсолютно безстрашними, що 30 липня 1941 року, всі, без батьків та без німецьких перепусток з'їхались до Львова, не зважаючи на бойові дії, бомбардування, обстріли, контроль патрулів РСЧА та Вермахту на дорогах.
Фантазія у канадського професора академічного доктора істеріопата українського походження Пола-Джона Химки неймовірна.
На фото хлопчик, років 13. В руках палиця. Біжить за роздягнутою жінкою, в дорогій спідній білизні. Хто твердо може довести, що жінка єврейка ? Можливо це вчителька русской літєратури, і крутила цьому польському хлопчині вуха та ставила в кут, за не вивчений уривок Горького про "Бурєвєстнік", а може, залякувала його, що батьків розстріляють, якщо хлопчина відмовиться вчиняти конігулус. На правому фото миловидна, старшого віку львівянка в шляпці та окуляра вийшла в центр Львова привітати червоноармійців. Щось єврейське в її обличчі є. Почала їх розпитувати коли почнуть ділити награблене, чи правда, що всі рівні, чи правда , що наука даром, чи можна женитись, чи цілуються красноармійці, чи можна фарбувати губи та волосся, чи можна мати золоті коронки і молитись боу. Комісари кивали головами. А тепер її держаком від лопати лупцює хлопчисько у фуражці з білою кокардою.
Химки та йому подібні стверджуть, що на фото, лежит до нас спиною чоловік в підтяжках, а підтяжки при арешті в тюрмі знімають. Мовляв це означає, що це розстріляні бандерівцями євреї, які виносили розстріляних українців з тюрми на Лонцкого.
В обяві про похорон рідні Чайковського точно знали коли його зарештували.
Це сталось вночі 26 червня, за два дні до втечі чекістів зі Львова. Арештовували по здалегідь складеними списками. Його, як і Сташинського не допитували, а негайно після доставки розстріляли в підтяжках і викинули на подвіря тюрми гнити.
Фото вгорі э незаперечним доказом, про те що акція відплати мешканців Львова була саме комуністичним колабораціоніста, а не эвреям. Милого Грицаку і Химці комуняку заставляють цілувати великий бюст Леніна, а не зірку Давида. Хто доведе, що з вусами ортодоксальний єврей, а не агент НКВС чи коретувальник РСЧА.
Для прикладу антропологія галицького єврея з пейсами і бородою.
2 липня 1941 року до Львова прибуло Гестапо і запропонувало Ярославу Стецьку замість похорону політвязнів, розстріляних НКВС, які планували провести українці, організувати триденний єврейський погром і відізвати акт відновлення Української Держави. Альфред Бізанц і Гестапівці пішли до Андрія Шептицького він їх насварив. Вони пішли не задоволеними.
Вже 3 липня 1941 року відбулись переговори між NSDAP та ОУН (б).
З німецької сторони: унтер-статс-секретар Кундт, д-р Фёль, асесор фон Бюлов, агент гестапо, член проводу УЦК полковник Альфред Бізанц. http://doc20vek.ru/node/2575 . Бандерівці відмовились їх зарештували німці і українська міліція утворена ОУН (б) 30 червня вже 4 липня 1941 року була заборонена і хто встиг ті розбіглись по криївках.
Часто в антиукраїнських, антибандерівських агітках можна знайти не дуже чіткі фото на яких замість Альфреда Бізанца впізнають Ярослава Стецька.
На фото внизу львівський фольксдойч, родом з с. Донрфельд на Тернопольщині, агент Гестапо в УЦК і оберфюрер СС Альфред Бізанц вручає хліб і сіль гауляйтеру генерал губернаторства Гансу Франку.
Всі іудосовки стведжують, що це ярий антисиміт Ярослав Стецько.
Адольф Гітлер наказав уряду відродженої України відкликати Акт.
Бандера ввічливо сказав Гітлеру, як і Мосціцькому, як і Сталіну: "ІДИ НА ХУЙ !!!"
\
ДЛЯ ВСІХ УКРАЇНЦІВ СТАЛО ОЧЕВИДНО: "АДОЛЬФ ГІТЛЕР ХУЙЛО".
Традиціїї не вмирають в потрібний момент українці послали, озброєного атомними бомбами, колишнього кагебіста В. Путіна "НА ХУЙ" і назвали його, як фюрера Третього Реху, як і султана Мехмеда 4 - ХУЙЛОМ
За відмову на ультимативну вимогу Гітлера відкликати Акт відновлення Української Держави С. Бандера і Я. Стецька вже 4 липня заарештували, після чого довго і завзято переконували по застінках і накінець запроторили до концтабору Заксенгавзен, де вони до вересня 1944 р. перебували у бункері смерті «Целленбау».
Гестапо розквартирувалось у Львові і організувало з допомогою фольксдойчів на чолі з Альфредом Бізанцем зігнало євреїв у гето і провело ліквідацію єврейського населення м. Львова в декілка хвиль і ці акції німців і фольксдойчів були максимально жорстокі. Жодного разу до 1 лютого 2017 року я про Бізанця не чув, аж поки не почав гулити NETRI.
Спочатку євреї розчистили тюрми від трупів і сміття, тепер уже для нових хазяїв і нових вязнів. Катуваннями євреїв займались виключно гестапо та фольксдойчери.
А першими в`язнями гестапівських тюрем стали члени ОУН (б).
4 липня 1941 року, вечером гестапо і фольксдочі, провели арешти і ліквідацію професорів Львіських політехнічного, медичного інститутів та університету всього 28 чоловік з членами родин. Розстрілювали за списками складеними на основі данних архівів, як сексотів НКВС. В Львівському університеті працювали доцентами громадяни із Volksdeutsche і очевидно були свідками діянь червоної професури львівських вишів і одночасно шпигунами.Руки львівських професорів, на перший погляд рафінованих інтелігентних людей, були по лікті в чорнилах та крові, від розстріляних українців викладачів та студентів, на яких вони писали доноси.
До арештів та розстрілів, так званої львівскої професури і одночасно агентів НКВС, які 100% виконували гестапівці за списками , складеми фольксдойчами, з резентури РСХА та АБВЕРУ у Львові., постійно хочуть долучити саме бандерівців.
Тільки десь, хтось із свідків згадає про вживання українскої мови, як сучасні істеріопати індентифікуют носія мови як бандерівця.
Під час арештів професорів, стався ганебний випадок з євреєм професорем дантистом. Підчас обшуків у професора-дантиста, який обслуговував співробітників НКВС більшовицьку номенклатуру знайшли багато золота, не переплавлених вживаних золотих коронок та мостів. Під час короткого слідства виявилось, що коронки йому приносили співробітники НКВС.
Через місяць 1 серпня 1941 року завдяки організаторським здібностям Альфреда Бізанця, гестапо і фольксдойчів, Львів знову став охайним європейським містом схожим на Нюренберг.
Фольксдойчі організували пишну зустрічі генерал губернатора Ганса Франка.
Напроти оперного театру був споруджений меморіал Гітлеру.
Всі вулиці Львова євреї розчистили, підмели та вимили зубними щітками милом.
Де тілько можна розвішали червоні полотнища зі свастикою, прапорами ІІІ Рейху, знаменами NSDAP та квітами.
Цетральний український комітет на чолі з професором Володимиром Кубійовичем
та Альфредом Бізанцем зустріли з хлібом-сілллю генерал губернатора Ганса Франка.
ЕПІЛОГ.
Щоб там не говорили про Рейнхарда Гейдріха, але безпосередньої участі в Львівських подіях і задушевних бесідах зі Степаном Бандерою, Ярославом Стецьком та іншими з ОУН (б), він не брав. У перші роки Другої світової війни Гейдріх займався не тільки організаційною роботою. В якості офіцера запасу ВВС Гейдріх брав участь в бойових вильотах німецької авіації в ході кампаній проти Франції, Норвегії і СРСР.
Спочатку як стрілець-радист на бомбардувальнику, потім як пілот штурмовика та винищувача. Це відповідало уявленням Гейдриха про ідеальног офіцера СС, який не тільки сидить за робочим столом, а й бере участь в бойових діях.
Рейнхард Гейдріх .
Так поступали з усіма аристократичним родами і багатими буржуа Речіпосполитої польської і жодних документів, актів, доповідних не писали.
Усні розпорядження - усні звіти.
Польська держава вела облік своїх громадян. Громадяни були і їх не стало.
Де ж вони поділись ? Убили? Хто убив ?
Державні репресивні органи Германії і СРСР вели облік реприсованих. В тих списках відсутні дуже багато громадян Речі посполитої польської.
З жахливої події роду Шептицьких сучасні польські істеріопати-католики та комуно-сіоністи, через 60 років після подій, користуючись відсутністю документів, приготували єпізод історичній брехні про звірства ОУН-УПА і ксьндз Скібневський під іменем Доменік дивним чином попав в жертви "Галицько-Волинскої різні" 1939 - 1942 року, ніби виконаної боївками ОУН-УПА Бандерівського напрямку.
http://www.swzygmunt.knc.pl/MARTYROLOGIUM/POLISHRELIGIOUS/vPOLISH/HTMs/POLISHRELIGIOUSmartyr2483.htmУсні розпорядження - усні звіти.
Польська держава вела облік своїх громадян. Громадяни були і їх не стало.
Де ж вони поділись ? Убили? Хто убив ?
Державні репресивні органи Германії і СРСР вели облік реприсованих. В тих списках відсутні дуже багато громадян Речі посполитої польської.
З жахливої події роду Шептицьких сучасні польські істеріопати-католики та комуно-сіоністи, через 60 років після подій, користуючись відсутністю документів, приготували єпізод історичній брехні про звірства ОУН-УПА і ксьндз Скібневський під іменем Доменік дивним чином попав в жертви "Галицько-Волинскої різні" 1939 - 1942 року, ніби виконаної боївками ОУН-УПА Бандерівського напрямку.
http://www.kchodorowski.republika.pl/dobromil.htm
Тепер про так званий "Львівський погром жидів" і участь в ньому української міліції ОУН. Ярослав Грицак про нього згадав у своєму інтерв'ю наголисивши про активну і організовану участь в ньому українскої міліції. Йому про це розказала одна канадська Химка з подвійним іменем Джон-Пауль. Канадський істеріопатичний-грантоїд ніби українського походженння.
ПРО ПОДІЇ 1 - 4 ЛИПНЯ 1941 РОКУ У М. ЛЬВІВ.
Під ударами групи армій "Південь", в паніці, червоні комісари тікали зі Львова.
В складі група армій «Південь» застосовувався полк «Бранденбург -800» для виконання спеціальних операцій при захопленні України спільно з диверсійно-розвідувальним підрозділом Абверу - «Нахтігаль» (Соловей), що складається з вихідців з України.
В результаті зухвалої і добре спланованої операції, в ході якої український «Нахтігаль», котрий складався з солдатів які розмовляли українською та російською мовами для дезорієнтації противника, Львів був захоплений 29 червня 1941 року. Радянські солдати не встигали розпізнати диверсантів, тому німецьким спецназівцям вдалося практично без опору захопити ключові вузли оборони міста: електростанцію, вокзал, точки зв'язку. В рядах РСЧА і НКВС почалсь паніка.
Солдати та офіцери викидали форму, зброю, техніку, перевдягались в цивільне, щоб вискочити зі Львова.
29 червня 1941-го "Нахтігаль" перший увійшов до Львова, на майже цілу добу випередивши головні німецькі частини Вермахту. Зайнявши ключові точки міста почали шукати свої родичів по тюрмах Львова. Шукав і знайшов своїх родичів Роман Шухевич. Тюрма "Бригідки" знаходяться в єврейському кварталі і тільки тому, трупи ростріляних українців виносили мешканці навколишніх будинків - в основномц євреї.
КОМУНІСТИЧНА ЕЛІТА КЕРІВНИКИ ОБКОМУ, МІСЬКОМУ, РАЙКОМІВ, СУДІ, ПРОКУРАТУРИ, НКВС, ВСЦСПС, РАДЯНСЬКІ ПИСЬМЕННКИ, ВЧЕНІ, ВЧИТЕЛІ, ДЕРЕКТОРИ ТА ІНЖЕНЕРИ ПІДПРИЄМСТВ, БУЛИ ЕВАКУЙВАНІ. У ЛЬВОВІ ЗАЛИШИЛИСЬ ЛЮПЕН-КОМУНІСТИ, І ДЕМОРАЛІЗОВАНІ СОЛДАТИ І ОФІЦЕРИ РСЧА, НАСПІХ СКЛАДЕНЕ ПІДПІЛЛЯ ТА ЗАКОНСЕРВОВАНІ АГЕНТИ МОСКВИ.
Україці, крім врівноваженого, доброго характеру, феноменальних організаторських здібностей, потужного, творчого, високого інтелектуального потенціалу та невгамовної наснаги до будь-якої роботи, мають безмежну відданість українській нації, сміливість, мужність, вражаючу безстрашність, незламну волю та зразково-показову безжальність та жорстокість.
БЕЗЖАЛЬНІСТЬ ТА ЖОРСТОКІСТЬ ЦЕ РИСА ЛИШЕ ДОБРИХ І ПОКЛАДИСТИХ УКРАЇНЦІВ.
БЕЗЖАЛЬНІСТЬ ТА ЖОРСТОКІСТЬ В УКРАЇНЦІВ ДОМІНУЄ ТОДІ, КОЛИ ОБ ДОБРОТУ УКРАЇЦІВ ПОЧИНАЮТЬ БРУТАЛЬНО ВИТИРАТИ НОГИ.
Головне завданя після розгрому в 1939 році Польщі та розгрому РСЧА в 1941 було вивести на чисту воду реальне відношення Адольфа Гітлера та NSDAP до майбутнього українців та Української Самостійної Соборної Держави. З боку гітлерівців лунали обіцянки. Але українці знають: "ОБІЦЯНКА - ЦЯНКА".
Поки інші українські національно-демократичні рухи, як-то ОУН (м), Український центральний комітет та інші , ОУН (б) та її провід в особі Степана Бандери та Ярослава Стецька діяли.
ОУН (б) завжди непохитно стояла на позиціях повної незалежності і опиралася тільки на власні сили українців.
ОУН ніколи не йшла у «фарватері» жодної европейської держави у внутрішній і зовнішній міжнародній політиці.
Після смерті Євгена Коновалця, під час керівництва А. Мельника намітилася і потім щораз більше посилювався орієнтація на Німеччину.
З "Нахтігаль" до Львіва прийшли керівники ОУН (б), на чолі з заступником Голови проводу ОУН (б) Ярославом Стецьком і негайно розпочав підготовку до організації проведення Українських Національних Зборів для проголошення відновлення Української держави.
30 червня 1941 року Українські Національні Збори проголосили Акт відновлення Української Держави й обрали Я. Стецька прем'єром Українського Державного Правління та сформували уряд та інші державні структури. БЕЗЖАЛЬНІСТЬ ТА ЖОРСТОКІСТЬ ЦЕ РИСА ЛИШЕ ДОБРИХ І ПОКЛАДИСТИХ УКРАЇНЦІВ.
БЕЗЖАЛЬНІСТЬ ТА ЖОРСТОКІСТЬ В УКРАЇНЦІВ ДОМІНУЄ ТОДІ, КОЛИ ОБ ДОБРОТУ УКРАЇЦІВ ПОЧИНАЮТЬ БРУТАЛЬНО ВИТИРАТИ НОГИ.
Головне завданя після розгрому в 1939 році Польщі та розгрому РСЧА в 1941 було вивести на чисту воду реальне відношення Адольфа Гітлера та NSDAP до майбутнього українців та Української Самостійної Соборної Держави. З боку гітлерівців лунали обіцянки. Але українці знають: "ОБІЦЯНКА - ЦЯНКА".
Поки інші українські національно-демократичні рухи, як-то ОУН (м), Український центральний комітет та інші , ОУН (б) та її провід в особі Степана Бандери та Ярослава Стецька діяли.
ОУН (б) завжди непохитно стояла на позиціях повної незалежності і опиралася тільки на власні сили українців.
ОУН ніколи не йшла у «фарватері» жодної европейської держави у внутрішній і зовнішній міжнародній політиці.
Після смерті Євгена Коновалця, під час керівництва А. Мельника намітилася і потім щораз більше посилювався орієнтація на Німеччину.
З "Нахтігаль" до Львіва прийшли керівники ОУН (б), на чолі з заступником Голови проводу ОУН (б) Ярославом Стецьком і негайно розпочав підготовку до організації проведення Українських Національних Зборів для проголошення відновлення Української держави.
Цими державотворчими діями Адольфа Гітлера ставили перед фактом створення Української держави і по суті оголошували йому ультиматум - визнати відновлену Українську Державу.
Іван Равлик ввечері 30 червня 1941 року отримав наказ від Я. Стецька створити державну силову структуру "Українську міліцію".
Ярослав Стецько згадував: "Маючи докладні інструкції подібно до будівництва державного життя в інших його ділянках, теж на відтинку творення державної поліції, зразу ж її організовано планово і з вервою: Іван Равлик взявся за це діло ще 30 червня 1941 р., щоб забезпечити проголошення відновлення державності в «Просвіті» і зорганізувати місцеві станиці міліції. Іван Равлик перебрав водночас організування міліції на увесь Край, а згодом мав призначити коменданта міліції м. Львова.
ЧИ МОЖЕМО МИ ЛЮДИ 21 СТОЛІТТЯ ОЦІНИТИ І ЗРОЗУМІТИ ПСИХІЧНИЙ СТАН, НАСТРОЇ, Й ПОЧУТТЯ. КІЛЬКІСТЬ І РІВЕНЬ СТРЕСОВОГО ТИСКУ НА УКРАЇНЦІВ, ЯКІ ТІЛЬКИ ЩО ВТІКЛИ З ТЮРЕМ НКВС, А РАНІШЕ З БЕРЕЗИ КАРТУЗЬКОЇ І ПРОЙШЛИ ПЕКЛО ТЮРЕМНИХ ДОПИТІВ ПОЛЬСЬКИХ ТА БІЛЬШОВИЦЬКИХ КАТІВ. ВТІКТИ З БЕРЕЗИ КАРТУЗЬКОЇ ЧИ ТЮРМИ НКВД ЦЕ ДУЖЕ РІДКИЙ ВИПАДОК. НІМЕЦЬКА БОМБА ВДАЛО ВПАЛА НА БЕРЕЗУ КАРТУЗЬКУ ТА ТЮРМУ НКВС БРИГІДКИ У ЛЬВОВІ. ОТ І ВТІКЛИ. АЛЕ НЕ ЗАЛЯГЛИ НА "ДНО", А НЕГАЙНО ПРИСТУПИЛИ ДО ПЛАНУВАННЯ ТА ВТІЛЕННЯ В ЖИТТЯ ЗАВДАНЬ ДЛЯ ВІДРОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ В УМОВАХ ОКУПАЦІЙНИХ РЕЖИМІВ, ВІЙНИ ТА ВКРАЙ ВОРОЖОГО СТАВЛЕННЯ ІНШИХ УКРАЇНСЬКИХ РУХІВ ОУН (м), УЦК ТА ІНШИХ.
В тюрмах, з українськими націоналістами, особливо з бандерівцями, польські, німецькі нацисти та большевики не бавився. Богдан Казанівський, твердив, що п’ять енкаведистів одночасно били його до втрати свідомості тупим кінцем кавалерійської шаблі, потім кулаками та рукоятками пістолетів, залишали його на кілька днів без їжі й води. Він розповів про жахливі санітарні умови в тимчасовому загоні - звичайній стайні, в якій арештантів змушували випорожнятися, не знімаючи брюк. У тюрмі НКВД у Сокалі його забрали у підземелля, поклали на стіл і піддали тортурам. Тортури включали симуляцію втоплення. Йому вдалося втекти із Бригідок до початку вбивств. Ще один виживший Омелян Матла був ув’язнений у тюрмі на вулиці Замарстинівській та у Бригідках. У Бригідках з ним поводилися особливо жорстоко. Ударом кулаком в обличчя йому вибили чотири зуби. Його били по всьому тілу гумовим кийком. Через часті побиття в його сечі навіть після звільнення залишалася кров. Зазвичай під час допитів над ним "працювало" двоє осіб. Вони з’ясовували, що було для нього найболючішим, і повторювали це знову й знову. Нерідко вони завдавали одночасних ударів кулаком у підборіддя та ногою в пах. Після початку війни між Німеччиною та СРСР НКВД особливо лютувало. За його словами, більшість катів були євреями.
Богдан Казанівський згадував: "30 червня раненько до міста увійшли німці, а до св. Юра вмашерувала чота українських Дружинників під командою сотника Романа Шухевича. За його дорученням була створена тимчасова Команда Львова, яку очолив Омелян Матла. Я, не маючи приличного одягу, в тюрмі все розніс, примістився в тій Команді і на бюрку спав. До Команди приходили різні люди, оповідали про ситуацію в місті, про те, що німці зганяли жидів до Бригідок витягати з підвалів трупи і розкладати по подвір'ю. Ніхто ні словом не згадував про якісь погроми жидів. Службовик Команди Коник, який їздив автом по місту і забезпечував магазини перед міськими вандалами, теж нічого не говорив про погроми".
На 9. 00, 1 липня 1941 року міліція з документами на руках уже вийшла на чергуваня і взяла під контроль центральні вулиці міста Львова, переважна більшість, якого складали вкрай збуджені поляки та євреї мінімум 250 000 чоловік, які кинулись шукати по тюрмах свої родичів заарештованих НКВС. "Нахтігаль" був готовий до будь-яких завдань уряду.
Фото з погрому єврейських червонопузих колабораціоністів 1 липня 1941 року в м. Львові можна накликати з Netriv.
Ось наприклад тут: http://www.isrageo.com/2014/04/04/lvov040/ .
Особливо гидотно виглядає грантоване жополизство в "Українській правді".
http://www.istpravda.com.ua/research/2012/12/20/93550/ в 2012 році уже після Померанчової революції при кримінальному президенті Януковичу в авторстві Д. Химки.
Джон Химка пише, про два джерела добровольців для міліції, створеної 30 червня 1941 року. Це були активісти ОУН, що прийшли до Львова із Кракова, та члени ОУН зі Львова, розквартировані на пагорбі Святого Георгія. Третім джерелом були колишні радянські українські міліціонери. Він наводить стоп-кадр з плівки хроніки тих часів, який тепер значно пошкоджений, але видно, як міліціонер в ніби радянській уніформі тягає напівроздягнену жінку за волосся у тюрмі на вулиці Замарстинівській.
Химко виколупує з носа думку, що ніби незначна частина міліціонерів Української Національної міліції носила темно-сині однострої - ймовірно, отримані під час служби у радянській міліції і допуска, що радянський міліціонер українець негайно перетворився в бандервця і не боявся ходити по Львову.
7 червня 1927 року. посла СРСР в Польщі Петра Войкова убив емігрант Борис Коверда. На фото поряд з Ковердою стоїть звичайний польський поліцейський. Війсковий фуражка , кругла з добре натягнутою пружинкою, гудзики яскраво білі. Все говорить за на те, що людина, яка, на попередньому фото тягає за волосся колаборціоністку, можливо вертухайку з жіночої тюрми, колишній польський поліцейський, в польському мундирі та фуражці, з яскраво білими, гудзиками, але без нашивок і погон. Ось двоє поляків формі довоєнної польської поліції в конфедератках на очах у німця з Вермахту - тягнуть "комуняку на гілляку".
На фото внизу польські залізничники у формі, яка дуже схожа на форму міліції.
Джон-Пол Химка, інші грантоїдні бумагомарателі, всіляко обходять в своїх дослідженнях про відплатні акції львівян 1 липня 1941 року саме більшовицьким колаборантам, а не євреям. Вперто, всупереч обєктивним факта, безпідставно звинувачують лише українців, а бандерівців виставляють організаторами погрому.
Слова поляк, поляки, польський, єврей, євреї, єврейські, а фольксдойче та рускій в контексті погромники ніколи не згадується, ніби їх у Львові зовсім не було.
Ось фото Химка за своїм робочим столом. Два комп'ютери, вай-фай. Скромно.
. 
Але для вченого історика цього достатньо, щоб з нуля, за годину нагуглити документів, фоток і кінохроніки в досталь.
Химко рахується визначним та авторитетним вченим, працює на кафедрі історії аж у Канаді і має право не тільки гуглити, а й робити запити в будь-які архіви і бібліотеки світу. Джон - Павло Химка народився в США в сім'ї українських емігрантів. можливо дивізійників. Рано втратив матір і виховувався своєю бабцею з Львова. Поступив і в духовну семінарію УГКЦ в Стемфорді. Але через п'ять років навчання, під впливом хіпової атмосфери 60-х рр., кинув її і вступив до Мічиганського університету вчив візантійський мову, та історія Балкан.Його наставником став Роман Шпорлюк -агент КГБ. Крім навчання Джон-Пол Химка бере активну участь в антивоєнних демонстраціях, протестах проти расової дискримінації і капіталізму; був на фестивалі у Вудстоку, на концертах Джона Морісона. І хоч балувся маріхуаною, але ступінь бакалавра отримав в 1971 році. Далі у Химки зявились ггроші на подорожі.
У 1974-1976 рр. подорожує по Центральній і Східній Європі. Рік жив у Кракові, півроку в Ленінграді, в Києві та Львові. Познайомившись з марксистською думкою, Джон-Пол Химка зацікавився історією українського соціалістичного руху XIX століття, а вже в 1977 році отримав ступінь доктора історії і став агентом КГБ.
Бути в СРСР і не попасти під вербовку спецслужб ? Замітаючи сліди, у тому ж році переїхав із США до Канади і став викладачем в Альбертському університеті та резидентом КГБ. Проводив серед канадськиих студентів розяснювальну роботу про СРСР та вербовку. За свою роботу агента КГБ отримував гроші. В цей же самий час в Львівському університеті КГБ завербувало Ярослава Грицака і він також захистив дисертацію.
ДВА КГБІСТА ПАРА
ДВА КГБІСТА ПАРА
В 1991 році СРСР гавкнув. і пропав. Списки агентури КГБ зховали в Москві, а люстрацію провести на відріз відмовились. ФСБ спадкувала все від КГБ і поділилась данними картотеки з Мосад. Тому нічого дивного в аналізах Химки і Грицака не має.
Невже близько 200 000 поляків євреїв були в 1941 роц вкрай боязкі.
Невже уродзоне панство, опущене іудосовкам нижче плінтуса сиділи тихо-тихо по своїх квартирих і ховали євреїв від українского погрому. Невже сиділи тихо ортодоксальні євреї, в яких евреї - комуністи відібрали та закрили синагоги, позбавили майна, повиганяли з їх розкішних квартир та постригли бороди. Фольксдойчів, австрійців химки-грицаки не згадують взагалі.
Очевидно, що статтю в "Історичній правді " http://www.istpravda.com.ua/research/2012/12/20/93550/ Не випадково академік Ярослав Грицак без всяких роздумів і критичного дослідження привів у великому інтерв'ю і з Євгеном Кисільовим, як не заперечний доказ і надійне джерело статтю Химки про українську міліцію ЩУН (б). Бач було і потрібно визнати. Крім того архів КГБ -Мосад спонукає навязувати українцям думку, що потрібно визнати те чого не було і є безвіз у Європейський союз де визнали себе антисимітами всі нації Європи, крім Швейцарії, Фінляндії, Швеції, Данії, Бельгії, Іспанії і Гіблартару. Крім того я не чув про погроми євреїв в Албанії і Герцоговині. Монко, Ліхтенштейні, Люксембурзі, Сан-Маріно.
В чому звинувачують ніби українську міліцію по зібраних фотках ? В тому що вони ходять серед розлючених і одночасно радих та веселих, пристойно вдягнених, в розкішні костюмах, в білих сорочках та краватках львіських поляків, фольксдойчів та євреїв, які збиткуються над комуністичними колаборантами ?
Розглянемо антропологія осіб на фото внизу. Так званий міліціонер з білою повязкою, у форменній польській поліцейській фуражці байдуже пройшов повз групи із п'яти чоловікі. Йде повз них і погромники залишились поза його спиною.
Крайні зправа та зліва очевидні поляки, слідуючий з усміхненим обличчям плакатний фольксдойч, четвертий позаду схожий на єврея. Разом тягнуть лисого, з шевченковими вусами українця на розправу. Оскільки тягнуть українця, а міліціонер не реагує, то очевидно міліціонер - поляк.
Але Химка стверджує: це колишній рядянський міліціонер засланий ОУН (б) в НКВД для вишколу, а вусань єврей. Їбанутись можна. Пройти перевірку у ЧК, щоб стати радянським міліціонером місцевим українцям практично було не можливо. Большевики в радянську міліцію, охорону тюрем та в пожежники брали виключно євреїв.
По центру лисуватий чоловік з вусами Шевченка. Хто підтвердить, що він єврей, а не українець, комуніст, письменник Степан Тудор? Схоже, що цей вусань знайомий цим веселим приятелям. Вони щиро радіють, що мають можливість розірвати його на шматки. Поляки завжди готові розірвати українця, українку та їх дітей на шматки.
Степан Тудор з Олекасандром Гаврилюком мав залишитись у Львові в комуністичному підпіллі. НКВС придумало легенду про бомбу, яка 22 червня 1941 року попала в Пошту убила Гаврилюка та Тудора.
Львівська міліція беззбройна. Чоловік в досить пристойному костюмі, капелюсі та повязці стоїть збоку, а більшовицька комісарка стоїт на колінах з яскраво нафарбованими губами і піднятими догори руками і зображує всією своєю постаттю
герб Української Держави ТРИЗУБ.
Ось поодинокі особи в цивільних костюмах не по зросту демонструють тризуб. Так роблять військові. Вони знають що руки потрібно підняти в гору.
А ось ціла група військовополонених в цивільному з професіонально піднятими догори руками також демонструють тризуб.
Ще раз подивимось на жінку, яка стоїть на колінах.
Химко і багато інши істеріопатів авторитетно стведжує, що жінка на фото - єврейка ? Як він визначив, що це єврейка, а не полячка, чи українка добре відома особам які на фото, як секретар-машиністка львівської міської ради ?
На фото вверху зправа, біля стіни сидить ймовірно група військовополонених РСЧА в цивільному . Над ними стоїть людина з білою повязкою. В руках щось схоже на гвинтівку, інвалідський костиль, кийок, чи лопату. Інший в костюмі при краватці когось видивляється. А можливо на землі сидить 100 хитрунів, які у вересні 1939 радо вітали прихід більшовицьких упирів до Львова. Фото зліва. Ходили на маніфестації і зрадили совєстскую Родіну- мать і дезертирували та сховались від призову в РСЧА 22 червня 1941 року.
Можливо то була польська міліція ? Не виключено, що була і єврейська міліція. Жовто-блакитні повязки носили українці, а червоно-біла повязка польська ?
Химки ідентифікували Івана Ковалишина та Михайла Печарського, але на фото він з документом, але чомусь без повязки. Документ не підписаний і без дати видачі. Стоїть в натовпі. Жодних дій щодо жінок, один щось сердито говорить, а інший просто стоїть біля жінки. Можливо він застерігає або захищає від надмірних знущань ?
Особа жінки не встановлена. Чому грицаки химічать і вважають, що вона єврейка, а не росіянка секретарка з ЗАГСу. Інші особи на знімку не ідентифіковані.
Чому істеріопати вважають іх українцями ?
До наголо роздітої жінки притулився веселий вусань і кривляється, як клоун. Як на мене, дуже схожий на веселого галицького єврея, любителя випити і закусити.
На відео поляк із Армії Крайової розповідає про погроми і спокійно говорить, що погромів євреїв було декілька. Тобто більше ніж три. І жодним словом не згадує, що погроми організували і вчинили українці, бо перед цим сказав, що українців до війни було 10%, а під час боїв всі, хто зміг, втели по селах.
Ще одне фото. Зліва якийсь елегантський симпатик сталінського більшовизму з сімєю вітає прихід червоних упирів до Львова. На парад прийшла вся родина. Вдягнуті люкс. 
Химко помітив, що у нападах на ніби то євреїв брали участь ошатно та модно вдягнуті, добре доглянуті, веселі хлоп'ята, підлітки і діти.
Канадський академічний історіопат - грантоїд Джон-Пол Химка безпідставно розповсюджує свої гадання на кавовій гущі по нетрях, мовляв діти, учасники львівської акції проти колабораціоністів, могли бути учасники праворадикальних молодіжних груп ОУН («юнатство»). За його словами, в квітні 1941 року в Галичині молодіжна група ОУН (б) налічувала по його данних аж сім тисяч членів. Цим дітям провід вдарив телеграми і вони були такими абсолютно безстрашними, що 30 липня 1941 року, всі, без батьків та без німецьких перепусток з'їхались до Львова, не зважаючи на бойові дії, бомбардування, обстріли, контроль патрулів РСЧА та Вермахту на дорогах.
Фантазія у канадського професора академічного доктора істеріопата українського походження Пола-Джона Химки неймовірна.
Цього ж дня розвага поляків і фолькдойчерів закінчилась о 16 годині.
Поляки радісно розходились по домах. Побачили дуже багато трупів українців.
Українці почали викопувати, шукати, забирати, перевозитимити, перевдягати,
відспівувати свої родичів і хоронити, голосити, плакти та ридати.
КОЖНОМУ СВОЄ.
ПОЛЬСЬКІЙ ЮРБІ ЗАБАВА НА КРОВІ, А
УКРЇНЦЯМ ПОХОРОНИ.
Серед трупів в тюрмі при вул. Лонцького знайшли, ще одного просвітянина та члена ОУН, мешканця с. Борщовичі під Львовом Петра Сташинського.
Чайковського та Сташинського арештували в останній момент 26 червня 1941 року тільки з однією ціллю - РОЗСТРІЛЯТИ.
В обяві про похорон рідні Чайковського точно знали коли його зарештували.
Це сталось вночі 26 червня, за два дні до втечі чекістів зі Львова. Арештовували по здалегідь складеними списками. Його, як і Сташинського не допитували, а негайно після доставки розстріляли в підтяжках і викинули на подвіря тюрми гнити.
Для прикладу антропологія галицького єврея з пейсами і бородою.
2 липня 1941 року до Львова прибуло Гестапо і запропонувало Ярославу Стецьку замість похорону політвязнів, розстріляних НКВС, які планували провести українці, організувати триденний єврейський погром і відізвати акт відновлення Української Держави. Альфред Бізанц і Гестапівці пішли до Андрія Шептицького він їх насварив. Вони пішли не задоволеними.
Вже 3 липня 1941 року відбулись переговори між NSDAP та ОУН (б).
З німецької сторони: унтер-статс-секретар Кундт, д-р Фёль, асесор фон Бюлов, агент гестапо, член проводу УЦК полковник Альфред Бізанц. http://doc20vek.ru/node/2575 . Бандерівці відмовились їх зарештували німці і українська міліція утворена ОУН (б) 30 червня вже 4 липня 1941 року була заборонена і хто встиг ті розбіглись по криївках.
Часто в антиукраїнських, антибандерівських агітках можна знайти не дуже чіткі фото на яких замість Альфреда Бізанца впізнають Ярослава Стецька.
Всі іудосовки стведжують, що це ярий антисиміт Ярослав Стецько.
Адольф Гітлер наказав уряду відродженої України відкликати Акт.
Бандера ввічливо сказав Гітлеру, як і Мосціцькому, як і Сталіну: "ІДИ НА ХУЙ !!!"
\ДЛЯ ВСІХ УКРАЇНЦІВ СТАЛО ОЧЕВИДНО: "АДОЛЬФ ГІТЛЕР ХУЙЛО".
Традиціїї не вмирають в потрібний момент українці послали, озброєного атомними бомбами, колишнього кагебіста В. Путіна "НА ХУЙ" і назвали його, як фюрера Третього Реху, як і султана Мехмеда 4 - ХУЙЛОМ
За відмову на ультимативну вимогу Гітлера відкликати Акт відновлення Української Держави С. Бандера і Я. Стецька вже 4 липня заарештували, після чого довго і завзято переконували по застінках і накінець запроторили до концтабору Заксенгавзен, де вони до вересня 1944 р. перебували у бункері смерті «Целленбау».
Гестапо розквартирувалось у Львові і організувало з допомогою фольксдойчів на чолі з Альфредом Бізанцем зігнало євреїв у гето і провело ліквідацію єврейського населення м. Львова в декілка хвиль і ці акції німців і фольксдойчів були максимально жорстокі. Жодного разу до 1 лютого 2017 року я про Бізанця не чув, аж поки не почав гулити NETRI.
Спочатку євреї розчистили тюрми від трупів і сміття, тепер уже для нових хазяїв і нових вязнів. Катуваннями євреїв займались виключно гестапо та фольксдойчери.
А першими в`язнями гестапівських тюрем стали члени ОУН (б).
4 липня 1941 року, вечером гестапо і фольксдочі, провели арешти і ліквідацію професорів Львіських політехнічного, медичного інститутів та університету всього 28 чоловік з членами родин. Розстрілювали за списками складеними на основі данних архівів, як сексотів НКВС. В Львівському університеті працювали доцентами громадяни із Volksdeutsche і очевидно були свідками діянь червоної професури львівських вишів і одночасно шпигунами.Руки львівських професорів, на перший погляд рафінованих інтелігентних людей, були по лікті в чорнилах та крові, від розстріляних українців викладачів та студентів, на яких вони писали доноси.
До арештів та розстрілів, так званої львівскої професури і одночасно агентів НКВС, які 100% виконували гестапівці за списками , складеми фольксдойчами, з резентури РСХА та АБВЕРУ у Львові., постійно хочуть долучити саме бандерівців.
Тільки десь, хтось із свідків згадає про вживання українскої мови, як сучасні істеріопати індентифікуют носія мови як бандерівця.
Під час арештів професорів, стався ганебний випадок з євреєм професорем дантистом. Підчас обшуків у професора-дантиста, який обслуговував співробітників НКВС більшовицьку номенклатуру знайшли багато золота, не переплавлених вживаних золотих коронок та мостів. Під час короткого слідства виявилось, що коронки йому приносили співробітники НКВС.
Через місяць 1 серпня 1941 року завдяки організаторським здібностям Альфреда Бізанця, гестапо і фольксдойчів, Львів знову став охайним європейським містом схожим на Нюренберг.
Фольксдойчі організували пишну зустрічі генерал губернатора Ганса Франка.
Напроти оперного театру був споруджений меморіал Гітлеру.
Де тілько можна розвішали червоні полотнища зі свастикою, прапорами ІІІ Рейху, знаменами NSDAP та квітами.
Цетральний український комітет на чолі з професором Володимиром Кубійовичем
та Альфредом Бізанцем зустріли з хлібом-сілллю генерал губернатора Ганса Франка.
Український центральний комітет (УЦК) — єдина суспільно-громадська установа 1939—1945 для українців у Генеральній Губернії, визнана німецькою владою і нею контрольована. На чолі її стояв весь час Володимир Кубійович та Альфред Бізанець. Всі інші українські установи гітлерівська влада ліквідувала, в обсяг діяльності УЦК входили майже всі ділянки українського життя, за винятком політичного. Він також репрезентував українців перед німецькою владою; діяльність і структура УЦК були позначені окупаційною політикою і специфічним характером нацистського режиму. УЦК організував формування 14-тої гренадерської дивізії Ваффен СС «Галичина». Кубійович дожив до старості, а от Бізанець загинув.
Щоб там не говорили про Рейнхарда Гейдріха, але безпосередньої участі в Львівських подіях і задушевних бесідах зі Степаном Бандерою, Ярославом Стецьком та іншими з ОУН (б), він не брав. У перші роки Другої світової війни Гейдріх займався не тільки організаційною роботою. В якості офіцера запасу ВВС Гейдріх брав участь в бойових вильотах німецької авіації в ході кампаній проти Франції, Норвегії і СРСР.
Спочатку як стрілець-радист на бомбардувальнику, потім як пілот штурмовика та винищувача. Це відповідало уявленням Гейдриха про ідеальног офіцера СС, який не тільки сидить за робочим столом, а й бере участь в бойових діях.
З 22 червня 1941 року майор люфтфаффе Рейнхард Гейндріх був льотчиком, купленому і обладнаному власни коштом винищувачі Bf 109E-7 на східному фронті в розпорядженні групи «Центр», авіазєднання в складі JG77. Особисто збив три радянські літаки.
22 липня 1941 році літак Гейдриха був підбитий зенітною артилерією, був поранений, приземлився на схід від річки Березини, в районі білоруського м. Ямполь. Гейдриха врятували лише вчасно підоспілі німецькі солдати. Гіммлер особистим наказом заборонив йому брати участь в бойових діях. За участь у бойових діях Рейнхард Гейдріх був нагороджений залізними хрестами ІІ (1940) та І ( 1941) класу. Здійснив 60 бойових вильотів, за що мав спеціальну відзнаку.
Після одуження від поранення знову почав працювати в РСХА. 13 вересня 1941 року розіслав по ІІІ Рейху дружню депешу для всіх Бандерівців.
Імперське управління безпеки
IV ДЗ а - 2893-41 р Берлін 13 вересня 1941 р
Д Е П Е Ш А
таємно
Начальнику діючої групи А в руки - СС-бригаденфюрери, генерал-майору поліції д-ру ШТАЛЕКЕР або заступнику;
Начальнику діючої групи Б в руки - СС-бригаденфюрери генерал-майору поліції НЕБІ або заступнику;
Начальнику діючої групи С в руки - СС-бригаденфюрери генерал-майору поліції д-ру РАШШ або заступнику.
Начальнику діючої групи Д в руки, СС-штандартенфюреру Олендорфа або заступнику за посадою;
Через кур'єра передати в
Управління начальника охоронної поліції і СД та усіх відділів державної поліції на місцях і чинним командам охоронної поліції і СД.
Довести до відома:
Вищих керівників СС і поліції, інспекторів охоронної поліції і СД на місцях.
Відносно: Заходи проти групи БАНДЕРИ.
Члени групи БАНДЕРА з деякого часу розгорнули особливу активність з метою домогтися самостійної української держави всіма засобами. Вони закликали в широко розгорнутої пропаганді жителів Галичини і українське населення в області операцій не тільки проти німецьких розпоряджень, але також і до усунення своїх політичних супротивників.
До сих пір вбиті понад 10 членів керованої Андрієм МЕЛЬНИКОМ організації українських націоналістів. Серед убитих знаходяться відомі в українських націоналістичних колах одні з головних керівників ОУН - СЕНИК і СЦІБОРСКІЙ, яких 30 серпня на одній з вулиць в Житомирі було вбито з пістолета одним з членів групи БАНДЕРА. Можна припускати, що члени групи БАНДЕРИ для здійснення своїх політичних цілей будуть здійснювати інші терористичні акти.
Для з'ясування цих терористичних актів, безпеки українського населення і забезпечення безпеки окупованих територій на Сході необхідно покласти край небезпечної діяльності прихильників Бандери.
ПРОПОНУЮ НАСТУПНЕ:
а) Заарештувати всіх граючих якусь роль в русі БАНДЕРИ керівників за підозрою в сприянні вбивству представників руху МЕЛЬНИКА. Щоб забезпечити повний успіх провести арешти в межах держави, в генерал-губернаторстві і в районі операцій одночасно, а саме в понеділок 15 вересня 1941 року вранці.
Перш за все повинні бути заарештовані:
Степан БАНДЕРА.
Володимир СТАХІВ,
Ярослав СТЕЦЬКО,
Іван ГАБРУЗЕВІЧ,
ІЛЬНИЦЬКИЙ,
Юліан Химинець, який перебував останнім часом в Берліні.
Ріко Ярий,
БАРАБАШ (обидва до останнього часу перебувала у Відні).
Ярослав Горбовий,
Олександр БАНДЕРА,
Богдан КОРДЧУК,
Равлик,
Микола ЛЕБІДЬ (ЛЕВИТ),
Дмитро ГРИЦАЙ,
Микола ТУРМАНОВІЧ,
Олекса Гасин,
Володимир ЯНІВ,
Михайло КАЦМАР,
Іван Клим (псевдонім Легенда),
Степаняк (кличка Степом),
Микола БОГУСЛАВСЬКИЙ,
Мирон
Борис Вітошинський і його брати,
Ленкавського,
Братів СТАРУХ,
СИВАК (кличка Юнг),
Турківський,
Арсенич,
Дмитренко,
ТВЕРДОХЛІБ, останнім часом проживає в генерал-губернаторстві або в Галичині.
Микола Климишин,
СТЕФАНЕК,
ЗАКОЦТА,
ГОЛОВКО,
ПАСІЧЬНЯК,
ГОРОДЕЦЬКИЙ,
ЛЕВИЦЬКИЙ,
МАРТИН, останнім часом в районі операцій.
Одночасно я наказую тих прихильників Бандери, які тут не згадані, але про які в процесі слідства з'ясується, що вони також займали важливі посади в русі БАНДЕРИ, також заарештовувати. Заарештованим особам можна дозволити в незначному обсязі брати з собою предмети щоденного вжитку (білизну, одяг).
Імена і дані про особу кожного заарештованого прошу без зволікання повідомити мені, вказавши, яку роль вони грали в русі БАНДЕРИ і брали безпосередню участь у вбивстві прихильників МЕЛЬНИКА.
Заарештованих в Галичині і в районі операцій, залежно від того, де це виявиться більш відповідним, зібрати всіх в Тарнополе або у Львові і звідти загальним транспортом направити до Кракова, якщо немає необхідності залишати їх на місці для з'ясування терористичних актів (див. Абзац ст. )
Про перевіз заарештованих з Кракова в межі держави і про те, де їх краще помістити, буде дано спеціальну вказівку.
б) Закрити бюро і контори руху БАНДЕРИ і між іншим бюро Української служби з питань преси в Берліні по вул. Мекленбургішештрассе, 73, а також Українське бюро у Відні по Ландштрассе-Гауптштрассе. Провести ретельний обшук в бюро і в квартирах керівників руху Бандери, які будуть заарештовані.
Вилучений у окупованих областях матеріал, після короткого перегляду і сортування, направити для використання в діючу команду охоронної поліції і СД у Львові, вул. Плцинска, 55, де обладнати центральний відділ для використання (розробки). Результати використання безперервно повідомляти в Райхсзіхерхайтсгауптамт (IV-Д) командувачу охоронної поліції і СД в Кракові і діючої групі С, щоб на підставі виявлених матеріалів можна було провести необхідні заходи.
в) Для слідства вбивств представників руху МЕЛЬНИКА створюється комісія, яка перебуватиме у Львові. Вона підкоряється безпосередньо начальнику охоронної поліції і СД, в місцевому ж відношенні керівництво має прийняти він начальник охоронної поліції і СД у Львові. У цю комісію відділ V РСХА відряджає кріміналрата ФЕНРІХ і ще двох чиновників. Командир охоронної поліції і СД в Львові і діюча група С повинні надати комісії необхідних співробітників. За безперебійну і дружну роботу комісії відповідає командир охоронної поліції і СД у Львові. Про надходить і що стосується вбивства матеріалі комісію негайно ж доводити до відома. Комісія в свою чергу повинна систематично повідомляти начальнику охоронної поліції і СД про результати слідства.
г) нижчестоящих установам з місця давати необхідні вказівки.
Про проведення і самому ході заходів проти руху Бандери я прошу точно повідомляти мені систематично.
Безпосередньо пов'язані з заходами проти руху Бандери установи (командир охоронної поліції і СД в Кракові, управління Штапи в Берліні, Відні, діюча команда у Львові і діюча група СД вже поставлені про це по телеграфу до відома.
Рейнхард Гейдріх .
НА 22 ЧЕРВНЯ 1941 РОКУ У ЛЬВОВІ ЗАЛИШИЛИСЬ ЗДЕБІЛЬШОГО ЛЮМПЕН-ЄВРЕЇ КОЛАБОРАЦІОНІСТИ ІУДО-СТАЛІНІСТИ. ДРІБНІ РАДЯНСЬКІ ФУНКЦІОНЕРИ, ПРАЦІВНИКИ СУДІВ, СПІВРОБІТНИКИ МІСЬКОГО ТА РАЙОННИХ ВИКОНАВЧИХ КОМІТЕТІВ, ДЕПУТАТИ РАД, ПРАЦІВНИКИ, НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ, КОМУНІСТИ, КОМСОМОЛЬЦІ, ПІОНЕРИ, ЧЛЕНИ РАДЯНСЬКИХ ПРОФСОЮЗІВ.
В ЇХ ЧИСЛІ ПРИБИРАЛЬНИЦІ, СЕКРЕТАРКИ, ТЕЛЕФОНІСТКИ, ДРІБНІ ФУНКЦІОНЕРИ СУДІВ, ПРИБИРАЛЬНИКИ ТЮРЕМ, МІЛІЦІЇ, ПРОКУРАТУРИ ТА ЧЛЕНИ ЇХ СІМЕЙ.
ЩЕ РАЗ ПІДКРЕСЛЮ ВСІ КОМУНО-КОЛАБОРАЦІОНІСТИ, КОЛИШНІ ГРОМАДЯНИ ПОЛЬЩІ, НАВІТЬ ПІОНЕРИ, БУЛИ СТУКАЧАМИ ТА СЕКСОСОТАМИ ВКП (Б) - НКВД СТРОЧИЛИ ДОНОСИ В НКВД, ПРОКУРАТУРУ, МІЛІЦІЮ, А НКВД, ПРОКУРАТУРА, СУДИ ПРОВОДИЛИ КЛАСОВІ ЧИСТКИ ВОРОГІВ БІЛЬШОВИЦЬКОЇ ВЛАДИ, АРЕШТИ, КОНФІСКАЦІЇ, ЗВІРЯЧІ ДОПИТИ, РОЗСТРІЛИ.
Колабораціоністів, які перейшли на бік окупанта, а комуністи з 1939 по 1941 рік розглядались громадянами Речіпосполитої польскої, як окупанти.
Всім відом, що у всіх країнах і у всі часи колаборантів жорстоко карали.
Повз увагу істеріопата Джона Пола Химки і його колеги по професії Яросла Грицака пройшов той факт, що члені ОУН (б) були греко-католиками, митрополит Андрій Шептицький заборонив убивства євреїв і з перших днів окупації розпочав акцію спасіння львівських ортодоксальних євреїв та рабинів з членами їх сімей. Очевидно тому батальйон "Нахтігаль", який складався з греко-католиків ніяк не проявив себе в Львіській помсті. Був У Львові з 29 червня по 2 липня 1941 року і не приймав участі. Як тільки німці заарештували уряд Ярослава Стецька, "Нахтігаль", виконавши своє завдання по охороні уряду Стецька, покину в Львів разом з наступаючим Вермахтом.
Джон - Пол Химка навіть не задумався над тим, що українська міліція могла за наказом митрополита Андрея Шептицького захищала ортодоксальних іудеїв від польського погрому. Степан Бандера, як і всі члени ОУН (б) були греко-католиками. Митрополит Шептицький був у них великими авторитетом.
Митрополит Шептицький був вшанований перш за все за свою жертовну поміч євреям в найтрагічніший час Голокосту. Ризикуючи власним життям, життям найдовіреніших помічників та «добробутом» своєї Церкви, митрополит врятував життя близько 150 євреїв – чоловіків, жінок, а здебільшого дітей. Більше того, непрямі докази, зокрема архівні джерела, вказують, що митрополит не тільки був поінформований про рятункову діяльність своїх вірних, але й координував її.
Його дії були обдуманим кроком, що мав передісторію.
Цікаво, що рабин Кахане, якого спас Андрій Шептицький при голосуванні за визнання Андрея Шептицького єврейським праведником - утримався.
Всім відом, що у всіх країнах і у всі часи колаборантів жорстоко карали.
Повз увагу істеріопата Джона Пола Химки і його колеги по професії Яросла Грицака пройшов той факт, що члені ОУН (б) були греко-католиками, митрополит Андрій Шептицький заборонив убивства євреїв і з перших днів окупації розпочав акцію спасіння львівських ортодоксальних євреїв та рабинів з членами їх сімей. Очевидно тому батальйон "Нахтігаль", який складався з греко-католиків ніяк не проявив себе в Львіській помсті. Був У Львові з 29 червня по 2 липня 1941 року і не приймав участі. Як тільки німці заарештували уряд Ярослава Стецька, "Нахтігаль", виконавши своє завдання по охороні уряду Стецька, покину в Львів разом з наступаючим Вермахтом.
Джон - Пол Химка навіть не задумався над тим, що українська міліція могла за наказом митрополита Андрея Шептицького захищала ортодоксальних іудеїв від польського погрому. Степан Бандера, як і всі члени ОУН (б) були греко-католиками. Митрополит Шептицький був у них великими авторитетом.
Митрополит Шептицький був вшанований перш за все за свою жертовну поміч євреям в найтрагічніший час Голокосту. Ризикуючи власним життям, життям найдовіреніших помічників та «добробутом» своєї Церкви, митрополит врятував життя близько 150 євреїв – чоловіків, жінок, а здебільшого дітей. Більше того, непрямі докази, зокрема архівні джерела, вказують, що митрополит не тільки був поінформований про рятункову діяльність своїх вірних, але й координував її.
Його дії були обдуманим кроком, що мав передісторію.
Цікаво, що рабин Кахане, якого спас Андрій Шептицький при голосуванні за визнання Андрея Шептицького єврейським праведником - утримався.
УКРАЇНСЬКА НАРОДНА МУДРІСТЬ ГОВОРИТЬ КУДИ ЖИДА НЕ ПОЦІЛУЙ-ТАМ У НЬОГО ЖОПА
СКІЛЬКИ ПАНУ НЕ ГОДИТЬ ВСЕ РІВНО ПІД НІС НАБЗДИТЬ
ЩО РОБИТИ ?
Загальновідомо, що євреї теоретично і практично розробляли інтернаціоналістичну коммуністичну теорію, активно, на керівних і рядових посадах, приймали участь в антибуржуазних комуністичних переворотах та захопленні влади не тільки в Росії в Петербузі, Москві, Харкові, Києві, а і у Фінляндії, Угорщині та Германії. Результом захоплення комуністами влади виникали громадяняські війни в Росії, Україні, Фінляндії, Польщі, Угорщині та Германії, а потім Іспанії.Створили всесвітню терористичну організацію Комінтер. Вели підривну, терористичну роботу по дестабілізації державного устрою в багатьох державах світу.СКІЛЬКИ ПАНУ НЕ ГОДИТЬ ВСЕ РІВНО ПІД НІС НАБЗДИТЬ
ЩО РОБИТИ ?
Чого варті звірства єврея Бели Куна в Криму та Угорщині.
Інші євреї, без вивчення основ максизму, масово вступали в марксистськох-ленінську партію більшовиків. В 1917 році в двох вагонах, із Швейцарії, через Германію Ленін привіз Россію свій секретаріат, складений виключно з євреїв, так звану "ленінську гвардію" http://kpss-ru.livejournal.com/64858.html
Серед них були євреї ганстери-ліквідатори, грабіжники та вбивці з Ню-Йорка.
Ленінінські євреї, Свердлов, Троцкий, Зінов'єв, Кменєв, Радек та іншими, керували погромом Росії і для цього Дзержинський з євреями Урицким, Ягодою, Петерсом, Уншліхтом створили державну терористичну організацію ЧК-ГПУ-ОГПУ-НКВС-КГБ.
Єврей Енох Гершевич Иегуда - Генріх Ягода, генеральний комісар держбезпеки НКВС СРСР з 1924 по 1935 рік - був набагато страшнішим, лютішим державним злочинцем чим Генріх Гімлер. Це про Генріхові Ягоді був створений ГУЛАГ.
Ягода та його підручні, створили нелюдські умови, в яких перебували люди в ГУЛАГУ, набагато жахливіші ніж в нацистських концтаборах, а вертухаї ГУЛАГУ була набагато підліші, лютіші та безжальніші чим охорона СС в концтаборах.
Саме Генріхом Ягодою, з подачі Максима Горького, були знищені в ГУЛАГу біля 300 видатних українских письменників, журналістів, режисерів, акторів цвіт українського культурного відродження, заморожений заживо з`їзд українських кобзарів, знищені тисячі українських вчителів, вчених, релігійних діячів, проведена безприцендентна депортація в Сибір та Голодомор українського селянства.
Євреї приймали активну участь в мордувані всіх націй народностей СРСР.
Єврей Лазар Каганович особисто складав та підписував розстрільні списки був в рази лютішим чим три міністра ІІІ Рейха Франц Зельдте, Роберт Лей Та Константин Хирль
ПОТРІБНО ПРОВЕСТИ ГЛИБОКУ І ГРУНТОВНУ ДЕКОМУНІЗАЦІЮ ЄВРЕЙСТВА НЕ ТІЛЬКИ В УКРАЇНІ, АЛЕ І В РОСІЇ, БІЛОРУСІЇ, КРАЇНАХ БАЛТІЇ, ПОЛЬЩІ, ЧЕХІЇ, СЛОВАКІЇ, РУМУНІЇ, УГОРЩИНІ, А ГОЛОВНЕ В ІЗРАЇЛІ, АМЕРИЦІ ТА КАНАДІ.
ЄВРЕЇ ПОВИННІ САМІ ЗНАЙТИ І ЗАСУДИТИ ЄВРЕЇВ - КОМУНІСТІВ І РАЗОМ ЧЛЕНАМИ ЇХ СІМЕЙ ВИКЛЮЧИТИ ЗІ СПИСКІВ ЖЕРТВ ХОЛОКОСТУ.
ЄВРЕЇ ПОВИННІ САМІ ЗНАЙТИ І ЗАСУДИТИ ЄВРЕЇВ - КОМУНІСТІВ І РАЗОМ ЧЛЕНАМИ ЇХ СІМЕЙ ВИКЛЮЧИТИ ЗІ СПИСКІВ ЖЕРТВ ХОЛОКОСТУ.
