GLOBAL PERMANENT WAR ТАЄМНА ВІЙНА ВИКОНАВЦІ, ЦІЛІ І МЕТОДИ

"КОЖЕН УКРАЇНЕЦЬ МОЖЕ БУТИ ШПИГУНОМ. КОЖЕН УКРАЇНЕЦЬ ПОВЕН БУТИ ШПИГУНОМ. НЕ ІСНУЄ ТАЄМНИЦІ ПРО ЯКУ НЕ ЗМОЖЕ ДІЗНАТИСЬ УКРАЇНЕЦЬ"

GLOBAL PERMANENT SECRET HYBRID WAR, 
ведеться, включаючи прямі військові операції регулярної армії  та ДРГ  і використовуючи їх психологічні результати,  проти українців та їх домогосподарства,  не перше тисячоліття. 
"Таємна гібридна війна", далі "таємна війна"  супроводжується , гучними закликами до миру, гуманізму, просвітницва, пацифізму, екуменізму позначається різними термінами - "холодна війна",  "підривна робота", "таємні акції", "таємні операції", "психологічна війна", "ідеологічні диверсії", "тероризм" .
 Під цими та іншими подібними словосполученнями - мається на увазі одне й те саме : таємна діяльність секретних іноземних спецслужб, військових розвідок,  на території  України для захоплення і контролю над  матеріальними, ресурсами або  неоколонізація. 
Якщо раніше головними перешкодами в силовому оволодінні ресурсами був простір, клімат, то в сучасних умовах головною перешкодою для захоплення і контролю над природними ресурсами  являються час і громадяни України і в першу чергу українці, які в Україні живуть споконвічно і саме їм належить весь життєвий простір, що ними освоєний стражданнями, важкою повсякденною працею багатьох поколінь.
У службових рекомендаціях іноземних спецслужб "таємна війна" визначається так: Координація і використання всіх засобів, включаючи моральні і фізичні , за допомогою яких знищується воля українців до перемоги, підриваються його політичні і економічні можливості для цього; українці позбавляється підтримки, допомоги і симпатій союзників і нейтралів або запобігає отримання ним такої підтримки, допомоги або симпатій. І одночасно створюється, підтримується або збільшується воля до перемоги свого власного народу і його союзників; купується, підтримується, збільшується підтримка, допомога і симпатії нейтралів.  Перераховані методи "таємної війни" мають на увазі підрив державного устрою країни і в кінцевому рахунку повалення політичної влади та економічної моделі Української держави з подальшою колонізацією території.
 Під терміном "таємна війна",  потрібно мати на увазі всі види діяльності, які проводяться або схвалюються урядом  проти ворожих іноземних держав або ворожих груп або в підтримку дружніх іноземних держав або груп.  Така діяльність, акція,  повинна плануватись і проводитись так, щоб зовні ніяк не проявляється її джерело - уряд, рух, партія, група, а в разі її викриття уряд,  лідери  зможе правдоподібно заперечувати до кінця всю відповідальність за неї.
Урядовці, дипломати і військові, пілітичні лідери зрозуміло, хотіли б зберегти контроль за таємними операціями "таємної  війни", але не повинні  нести відповідальності за оперативну підривну роботу. Якщо така діяльність урядовців буде викрита, це поставить їх в скрутне становище і дискредитує  зовнішню політику, тому попередню підривну роботу ведуть таємні спецслужби.

На авангард колонізаторів - спецслужби,  покладаються такі основні функції:

1) збирати інформацію як таємними, так і відкритими способами з таких проблем, як наявність корисних копалин, способів ведення сільськогосподарства, виробництва продуктів харчування, народонаселення, клімат, культура та економіка;

2) оцінювати, аналізувати і синтезувати інформацію, зібрану оперативними підрозділами, об'єднувати цю інформацію з тією, яка зібрана іншими організаціями, і після належного аналізу сумарних даних створювати бази данних і  представляти підсумкові звіти особам, що формують політичну, економічну, культурну, релігіййну експансію і колонізацію;

3) давати рекомендації СНБіО з питань, що стосуються власної національної безпеки;

4) вносити рекомендації в СНБіО про координацію розвідувальної діяльності різних відомств;

5) співвідносити і оцінювати розвідувальні дані і забезпечувати належний рапорт для вищого політичного керівництва;

6) виконувати функції, що представляють «загальний інтерес» фінасово - промислових кіл;

7) виконувати інші функції та обов'язки, що стосуються національної безпеки, які СНБіО визнає за необхідне вказати;

8) бути готовим до прихованого втручання у внутрішні справи інших країн, якщо буде віддане  розпорядження про це.

"Таємна війна" в себе включають:

- пропаганду, агітацію;

- економічну війну;

- превентивні прямі дії, включаючи саботаж, протидія саботажу, руйнування і евакуацію;

- підривну роботу проти іноземних держав, включаючи допомогу підпільного руху опору, партизанів і емігрантським групам.

- підтримку антидержавних груп в країнах вільного світу, що знаходяться під загрозою.

У число таких дій не входить збройний конфлікт за участю регулярних збройних сил. 

Головні напрямки "таємної війни" :

- підкуп державних чиновників, голів політичних партій, окремих політичних  діячів;

- фінансування виборчих кампаній;

- проникнення агентів в місцеві профспілки, студентські, пацифістські та релігійні організації;

- маніпулювання пресою, використання засобів масового впливу для дезінформації громадськості;

- пропаганда, в тому числі з використанням анонімних, фальсифікованих або негласно субсидованих публікацій у вигляді псевдоісторичних монографіях, аналітичних статей в періодичній пресі газетах, журналах, теле-радіо передач, ток-шоу,  інтернет тролінгу;

- політичні дії з залученням осіб без громадянства, зрадників і підтримка опозиційних політичних партій;

- ведення психологічної війни; - економічний саботаж, що включає дії, пов'язані з валютними операціями;

- диверсії, викрадення, зв'язок з кримінальними елементами; - розробка і застосування спеціальних засобів для ліквідації політичних противників;

- організація і проведення провокацій, які ускладнюють політичну обстановку всередині країни; - організація заворушень, страйків, мітингів, змов, заколотів, політичних інтриг і державних переворотів;

- квазівоенні методи, включаючи фінасову, навчальну і військову допомогу "повстанцям".

Головна доктрина "таємної  війни" - «правдоподібне заперечення» ведення цієї війни. 

Брехня стала інструментом державної політики.

GLOBAL PERMANENT WAR ЯКЩО ВАС ЗАХОПИЛИ ТЕРОРИСТИ. ІНФА ДЛЯ ЧАЙНИКІВ

Пацифізм  від латинського pacificus — миротворчий, від pax — мир і facio — роблю — ідеологія осуду будь-якої війни, відмови від неї як інструменту зовнішньої політики. Пацифізм засуджує всіляку війну в будь-якій формі, заперечуючи доцільність будь-яких воєн.

Представники цієї ідеології, які стоять на позиції морального осуду усяких війн і наполягають на необхідності мирного вирішення конфліктів між державами і народами, називаються пацифістами.

Під час Першої та Другої світових воєн ворогуючі держави активно сприяли функціонуванню рухів, що користувались риторикою мирною пацифістів, з метою внутрішнього ослаблення ворога.

 СУЧАСНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ  ПАЦИФІСТ НЕБЕЗПЕЧНИЙ,  ЯК І  КРЕМЛІВСЬКИЙ МІЛІТАРИСТ.

Мілітаризм від лат. militaris — військовий  державна ідеологія, направлена на виправдання політики постійного нарощування військової міці держави і, одночасно з цим, допустимості використання військової сили при вирішенні міжнародних і внутрішніх конфліктів.

В короткому огляді КРАДІЖКА. ГРАБІЖ. РОЗБІЙ. ДИВЕРСІЯ, ТЕРОРИСТИЧНИЙ АКТ, РЕЙДЕРСЬКЕ ЗАХОПЛЕННЯ https://nesterdennez.blogspot.com/2017/07/global-permanent-war_20.html, приведені тлумачення цих понять.

Всі ці слова  можна об`єднати одним терміном ТЕРОР — як інтегрований вид насильства, крайнього вираження політичної дії. 

Термін ПОЛІТИКА походить від грецького слова ПОЛІС -  πόλις,  в сучасному значенні — місто-держава, міська громада; звідси політія — політика особлива форма соціально-економічної та політичної організації суспільства. Під полісом розумілося не поселення як таке, а насамперед міська громада, колектив громадян певного поселення людей. 

Під політикою слід розуміти — державні або суспільні справи, сфера діяльності людини  пов'язана із ЕКОНОМІКОЮ від дав.-гр. οἶκος, oíkos - «дім» та дав.-гр. νόμος - «закон» найбільш вдалий переклад «управління домогосподарством» — комплекс суспільних наукових дисциплін про ведення господарства, а саме — про організацію та управління матеріальним виробництвом, використання ресурсів, розподіл, обмін, збут і споживання товарів та послуг. 

Розповсюджується на стосунками між людьми, націями, класами,  і ін. соціальними групами, ядром яких є проблема завоювання, утримання і використання державної влади для управлінням  домогосподарством інтересах окремої сім`ї, нації, класу, релігійної громади.

Бородьба за вплив на організацію та управління матеріальним виробництвом, використанням ресурсів, розподілом, обмін, збут і споживання товарів та послуг як правило проходить з застосуванням різного ступеня насилля.

Терор, тероризм – ці слова все частіше ми чуємо по радіо і з екранів телевізорів, читаємо на сторінках інтернету, газет і журналів.

В одній країні вибухнула потужна бомба, в другій захопили заручників, у третій викрали літак з пасажирами...

Все це є проявами терору ( terror – страх, жах), політики  погроз шантажу, залякування, вбивств для придушення жителів полісу і захоплення їх власності шляхом розгнузданого насильством. 

Внаслідок цього у звичайних громадян виникає острах не тільки організовувати приватне товарне виробництво, продаж результатів своєї праці та надання послуг, а навіть їздити в метро, тролейбусах, потягах, літати літаками, відвідувати культурні та спортивні видовища, просто виходити на вулицю. 

Тероризм є  звичайним, але одночасно дуже небезпечним психічним розладом окремих членів суспільства і відомий з  сивої  давнини. 

Ще в І столітті нашої ери в Іудеї діяла секта сикаріїв (сика – кинджал або короткий меч), що знищувала представників єврейської знаті, які співпрацювали з римлянами і платили податки не Єрусалимський храм, а в Храм Юпітера в Римі.

У середні віки представники мусульманської секти оссошафінів які убивали тодішніх володарів, політичний терор застосовували деякі таємні товариства в Індії та Китаї.

З другої половини ХІХ століття тероризм стає постійним чинником суспільного життя. Його представники – російські народники, радикальні націоналісти в Ірландії, Македонії, Сербії, анархісти у Франції 90-х років, а також подібні рухи в Італії, Іспанії, США. В "теорії руйнування" Бакуніна визнавалась лише одна дія – руйнування за допомогою отрути, ножа та мотузки, при цьому революціонери мають бути глухими до стогону приречених і не йти на жодні компроміси.

Бородьба йде не за руйнування - ради руйнування, а  виключно за вплив на організацію та управління матеріальним виробництвом, використанням ресурсів, розподілом, обмін, збут і споживання товарів та послуг.

Тому не дивно, що в умовах збільшення населення та зменшення природних ресурсів в  сучасному світі масштаби тероризму досягли таких розмірів, що він став глобальною проблемою – нарівні з ядерною загрозою й екологічними небезпеками. Терористи повною мірою стали користуватись усіма досягненнями сучасної науки і техніки: від супутникового зв’язку і мережі Інтернет до ракет з лазерною головкою наведення. До 1995 року тероризм охопив понад 100 країн світу, а кількість терактів з 1968 по 1995 рік наблизилася до 25 тисяч.

По суті теророризм  став видом гібридної війни по захопленню, контролю або впливу на організацію та управління домогосподарством його матеріальним виробництвом, використанням матеріальних ресурсів, розподілом, обміном, збутом і споживанням продуктів харчування, промислових  товарів та послуг.

Економічно-фінасові причини виникнення тероризму і як наслідок їх соціальний характер, пов'язаний з існуванням занадто великих відмінностей між умовами життя людей, а також дотриманням прав і свобод особистості в різних країнах світу.

Як і війни часто маскують під рассово – релігійні так і за причинами виникнення тероризм ділиться на такі види:

-       соціальний (ідеологічний) тероризм, який має на меті корінну або часткову зміну економічного чи політичного устрою власної країни. Прикладами такого тероризму є діяльність народовольців у Російській імперії, західнонімецької "Фракції Червоної Армії", метою яких був "протест проти суспільства споживання", італійських "Червоних бригад", що "борються проти господарів і тих, хто їм служить";

-       національний тероризм, який здійснюється за етнічною ознакою та включає організації сепаратистського плану, що мають на меті боротьбу проти економічного та політичного диктату національних держав і монополій. Прикладами слугують акції чеченських бойовиків у Москві та Владикавказі, баскських екстремістів в Іспанії, ірландських бойовиків у Великій Британії тощо.

-       Релігійний тероризм, який виникає у випадках, коли релігійна самосвідомість стає визначальною в політичному протистоянні. 

     Він поділяється на фундаменталістський (ісламський) та сектантський. Сюди належить діяльність палестинських терористів і певною мірою японська "АУМ Сінріке";

-       світоглядний тероризм, мотивом якого є принципова незгода з панівними нормами та стосунками в суспільстві (наприклад, з будівництвом ядерних об'єктів, вбивством тварин, забрудненням навколишнього середовища, явищами глобалізації). Яскравим прикладом цього виду тероризму є широкомасштабна терористична операція 11 вересня 2001 року, коли декілька пасажирських літаків, одночасно захоплених у повітрі терористами, таранили об’єкти, які вважались символами економічної і військово-політичної могутності США, – Всесвітній торговий центр і Пентагон. Варварська акція призвела до масових жертв серед мирного населення (майже 7 тис.);

-       Кримінальний тероризм, який має особливий вплив під час проведення суспільно-економічних перетворень, змін у законодавстві. Цей вид тероризму характерний і для України, де є випадки вбивств кримінальними угрупованнями своїх конкурентів. 

Перераховані види тероризму стали характерні і для України.  

Бо сучасний розвиток відкритого суспільства України, збільшення можливостей для переміщення по земній кулі, збройний конфлікт на території  нашої держави в Криму та Слобідській Україні  дають підстави вважати, що кожен з українців може стати жертвою терористичного акту, диверсії, рейдерського нападу, крадіжки, грабунку, розбою. В цьому випадку на перший план виходить питання власної безпеки, збереження життя та здоров’я. 

Оскільки тероризм виявляється в різних формах: від погроз по телефону до вибухів у повітрі авіалайнерів з пасажирами на борту, то розглянемо докладніше такі форми його прояву, жертвою яких найімовірніше може стати кожний з нас. 

Досить поширеним є телефонне хуліганство, яке іноді можна розглядати і як форму тероризму. В більшості випадків цим, від нічого робити, займаються підлітки, проте це також можуть бути колеги по роботі, конкуренти по бізнесу чи просто хворі люди, що мають на меті вивести вас із стану психологічної рівноваги. При цьому постійно набирається ваш телефонний номер і у трубку говорять різні неприємні або вульгарні речі. Особливо неприємно, коли дзвінок лунає пізно ввечері, вночі або слухачем є малолітня дитина. 

Правила безпеки при розмові по телефону досить прості. Відповідаючи на телефонний дзвінок, говоріть лише "Алло!", не називаючи свого імені і номера телефону. На запитання "Який це номер?" — відповідайте: "А який вам потрібний?" Залежно від того, що вам скажуть, відповідайте, той це номер чи ні. Якщо номер набраний неправильно, не називайте свій номер та ваше ім'я. Якщо голос не знайомий і просить позвати когось кого ви знаєте краще покладіть трубку і повідомте про дзвінок. Деякі зловмисники, що дзвонять з хуліганських або непорядних мотивів, набирають номери навмання доти, доки не знайдуть підходящу жертву. У випадку, якщо номер названий правильно, то варто зробити так, щоб людина на тім кінці проводу спочатку назвала себе. 

Якщо ви відчули, що вам дзвонять зі злими намірами, зберігайте спокій і не видавайте своїх емоцій: той, хто дзвонить, чекає від вас саме емоційної відповіді. Не підтримуйте розмову і відразу кладіть трубку. Якщо дзвінок має явно загрозливий характер або аналогічні дзвінки повторюються, повідомте про це поліцію. Якщо у вас встановлений автовідповідач, не вказуйте в записаному на плівці повідомленні ваше ім'я і номер телефону. З метою уникнення пограбування ніколи не записуйте такі повідомлення, де говориться, що ви у відпустці або відрядженні. Необхідно лише зазначити, що ви в цей момент не маєте можливості розмовляти по телефону. 

Часто ми маємо можливість зіткнутися із телефонним тероризмом або його наслідками. Телефонні погрози стосуються, як правило, місць великого скупчення людей, коли повідомляється про нібито мінування вокзалів, кінотеатрів, адміністративних будинків, шкіл і т. д. За твердженням працівників міліції, в основному подібними витівками займаються 10—15-літні підлітки, які мають на меті зірвати таким чином контрольну робот чи батьківські збори. Незважаючи на те, що повідомлення в переважній більшості не підтверджуються, на перевірку кожної заяви відволікається багато людей і техніки (міліція, співробітники спеціальних підрозділів, пожежники, рятувальники, медики) та завдаються матеріальні збитки. 

Телефонне хуліганство і телефонний тероризм є злочинами, за які передбачено кримінальну відповідальність. Зокрема згідно з Кримінальним кодексом України за такі витівки можна отримати штраф у розмірі 17 тисяч гривень або ж обмеження волі на строк до п'яти років. За неповнолітніх платити доведеться батькам, про що варто пам’ятати і дорослим і дітям. 

Головна проблема правоохоронних органів – як піймати або вирахувати зловмисника, незабаром значно полегшиться. За останніми науковими дослідженнями голосу в так званих фоноскопічних лабораторіях навіть за незначними записаними фразами можуть встановити стать, вік, вагу, стан здоров’я, регіон проживання, національність тощо. Цих даних вистачає для того, щоб встановити особистість жартівника, який у подальшому заплатить і за проведення такої досить дорогої (до 5000 доларів) експертизи. 

У наш час для вчинення замаху на жертву злочинці іноді вдаються до послуг пошти, що класифікується як поштовий терор. Яскравими прикладами цього були випадки в США, коли поштою надсилались вибухівка або листи, заражені спорами сибірської виразки. Для терористичних актів використовуються бандеролі, посилки і звичайні листи. Вибухові пристрої, що закладають злочинці в поштові відправлення, можуть бути миттєвої й уповільненої дії. Вибухові пристрої миттєвої дії спрацьовують при натисканні, ударі, проколюванні, знятті навантаження, руйнуванні елементів конструкції, просвічуванні яскравим світлом і т. ін. Аналогічні пристрої уповільненої дії після закінчення визначеного терміну або негайно викликають вибух, або приводяться у бойовий стан. Після цього спрацьовування відбувається миттєво навіть у випадку легкого дотику до нього.

Правила безпеки при поштовому тероризмі засновані на тому, що листи, бандеролі, посилки зі смертоносною начинкою мають перелік ознак, що відрізняють їх від звичайних поштових відправлень.

Зокрема, такими ознаками є:

-       доставка поштових відправлень не встановленим способом або просто підкидання, про що свідчить відсутність поштових марок, штемпелів;

-       незнайомий для вас відправник пошти;

-       наявність грифів "особисто в руки", "вручити особисто", "таємно";

-       незвичні вага, форма або розміри поштових відправлень або їх явно саморобне упакування;

-       маслянисті плями або специфічний запах відправлення, виявлення в ньому на дотик сторонніх предметів (порошку, дроту, інших твердих предметів);

-       надмірне використання засобів скріплення за допомогою липкої стрічки, багаторазового обв’язування шнуром тощо.

Не підбирайти безгосподарні електрифіковані дитячі іграшки, ліхтарки, запальнички які можна вмикати.

Якщо ви отримали таке поштове відправлення, то потрібно негайно припинити будь-які маніпуляції з ним, покласти його в місце далі від прямих сонячних променів, джерел тепла або вологи і якомога швидше сповістити про цей випадок правоохоронні органи.

Останніми роками в світі збільшилась кількість випадків захоплення заручників. Найбільш резонансним терористичним актом останнього часу є захоплення в заручники глядачів та акторів мюзиклу "Норд-Ост" у Театральному центрі на Дубровці в Москві, де були громадяни України. Такі злочини, як правило, супроводжуються образою честі і гідності захоплених людей, заподіянням їм моральних і фізичних страждань, тілесних ушкоджень і навіть смерті.

Розроблений, підготовлений та виконаний терористичний акт вчинений норвежцем Андріасом Брейвиком має всі ознаки бойових дій в мирний час. 

Водночас не слід забувати, що головним завданням терористів є не тільки розправа із заручниками, а тиск, під погрозою цієї розправи, на органи влади зробити те, що вони вимагають. І з урахуванням цього, якщо вас захопили злочинці як заручника і ваше життя та здоров'я перебувають у небезпеці, варто пам'ятати ось що:

-       при собі потрібно завжди мати сумку 19х6х25 в ній не велику медичну аптечку з обезболюючими, дезінфікуючими та заспокійливими засобами, ніж, ліхтарик, металеву баклажку з сумішшю спиртових настійок глоду, валеріани, пустирника,  звіробою. Така спиртова настойка є одночасно заспокійливим, серцевим та дезінфікуючим засобом.

-       намагайтесь бути розважливими, спокійними, по можливості миролюбними, не піддавайте себе зайвому ризику випийте заспокійливий засіб;

-       якщо злочинці перебувають в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, то намагайтеся максимально обмежити всілякі контакти з ними, оскільки їхні дії можуть бути непередбаченими;

-       не посилюйте агресивність злочинців непокорою, лайкою, зайвим опором, оскільки перевага сил у таких випадках складається не на вашу користь;

-       виконуйте вимоги терористів, не створюючи конфліктних ситуацій, запитуйте дозволу переміститись, сходити в туалет, попити води, відкрити сумочку і т. д.

-       уникайте будь-яких світоглядних дискусій, особливо політичних, релігійних з терористами, злочинцями, диверсантами будьте насамперед уважними слухачами;

-       з першою ж нагодою намагайтесь повідомити про своє місцезнаходження рідним чи в міліцію;

-       зберігайте свою гідність і нічого не просіть, намагайтесь з’їдати все, що дають, незважаючи на те, що їжа може бути вкрай непривабливою;

-       якщо ви тривалий час перебуваєте разом зі злочинцями, постарайтесь установити з ними контакт, викликати гуманні почуття і завести розмову, не наводячи їх на думку, що ви хочете щось довідатися;

-       намагайтесь запам’ятовувати будь-яку інформацію (вік, зріст, голос, манеру розмовляти, звички тощо) про злочинців, яка в майбутньому допоможе встановити їхнє місцезнаходження;

-       не дозволяйте собі падати духом, використовуйте будь-яку можливість поговорити із самим собою про свої надії і бажання, проблеми, що трапляються в житті, намагайтесь заспокоюватись і розслаблюватись за допомогою медитації, читайте різні тексти, виконуйте вправи для розуму, намагайтеся згадати вірша — усе це є найефективнішим захистом від апатії і депресії;

-       уважно стежте за поведінкою злочинців і їхніми намірами, будьте готові рятуватися втечею або до активних дій по знищенню терористів, якщо абсолютно впевнені в безпечності такої спроби;

-       ЖОДНИХ СПІВЧУТТІВ ЧИ ЖАЛОСТІ ДО ТЕРОРИСТІВ

-       намагайтесь віднайти найбільш безпечне місце в приміщенні, де вас утримують і де можна було б захиститися під час штурму терористів, у разі відсутності такого місця падайте на підлогу при будь-якому шумі або стрілянині;

-       при застосуванні спеціальними підрозділами сльозоточивого газу дихайте через мокру тканину, швидко і часто моргайте, викликаючи сльози;

-       під час штурму ні в якому разі не беріть зброї терористів, щоб не постраждати від штурмовиків, які не мають змоги розрізнити, хто терорист, а хто заручник, і стріляють по озброєних людях;

-       при звільненні виходьте якомога швидше, речі залишайте там, де вони лежать, оскільки там можливі вибух або пожежа, беззастережно виконуйте команди групи захоплення. 
     Між затриманням поліцією та захопленням терористами в заложники  -  різниця мала.

Велика імовірність реалізації терористичних актів існує на потенційно небезпечних об'єктах, на яких є можливість швидко та порівняно просто ініціювати надзвичайні ситуації, що супроводжуються значними негативними наслідками (і людськими жертвами, і матеріальними збитками, екологічними наслідками). В Україні до таких об'єктів належать атомні електростанції, транспортні вузли (в тому числі аеропорти, залізничні станції), магістральні трубопроводи, військові склади і арсенали, промислові підприємства, склади, установи, організації, які виробляють, використовують, зберігають, продають біологічні препарати, високотоксичні і отруйні речовини. 

Якщо ви опинились поблизу таких об’єктів на момент здійснення чи загрози здійснення терористичних актів, то правила безпеки аналогічні тим, які використовуються при відповідних виробничих аваріях та катастрофах.

Головним при цьому є відсутність паніки і збереження спокійної поведінки, якомога швидший вихід за межі небезпечної зони, де діють чинники небезпеки, надання домедичної допомоги потерпілим, виклик компетентних служб. 

Тероризм є особливо небезпечним злочином і за нього передбачено покарання аж до найвищої міри – довічного позбавлення волі. 

Справедливе покарання злочинців не може повернути життя та здоров’я постраждалим унаслідок терористичних актів. 

З урахуванням вищезгадоного - дотримання елементарних правил безпеки в терористичних ситуаціях є найважливішою запорукою збереження життя як найвищої людської цінності.
ЗНИЩЕННЯ ТЕРОРИСТА - ЦЕ НЕ ЗЛОЧИН, А АКТ САМОЗБЕРЕЖЕННЯ.
ОЧЕВИДНО, ЩО КРАЩЕ БУТИ ЗААРЕШТОВАНИМ ЗА ПЕРЕВИЩЕННЯ САМООБОРОНИ, ЧИМ ПРИНИЖЕНИМ, ПОКАЛІЧЕНИМ, АБО МЕРТВИМ.

GLOBAL PERANENT WAR АНТИДИВЕРСІЙНИЙ ЛІКБЕЗ ДЛЯ ЧАЙНИКА

В даний час одним з ефективних способів диверсії є тільки точне наведення на ціль крилатої ракети, керованої абіабомби, випущеної з пускового пристрою, що знаходиться на значній відстані від цілі або безпосередньо біля цілі літака, вертольота або  безпілотног літального апарату а і вдала кібератака на системи управління техногенними промисловими процесами, на фінансові установи та психтропна кібератака на свідомість окремої  людини або групи людей. 

Згадаймо ліквідацію генерала Джохара Дудаєва за допомогою ракети, випущеної з літака як влучила в його стільниковий телефон. 

Точно так само можна навести ракету на радіомаяк (той же стільниковий телефон), встановлений на об'єкті, або за допомогою лазерного підсвічування цілі.

На відміну від авіаційних бомбардувань, ракетних та артилерійських обстрілів, диверсії проводять тоді, коли інтенсивні військові дії в районі об'єкта не ведуться, або взагалі немає війни. Наприклад публічна ліквідація Усами Бен-Ладена ДРГ США на території суверенної держави Пакистан. Атака Аум- Сен - Ріко.  Путінські підриви житлових будинків. Терористична атака театру на "Дубрівці", вбивство Політковської  та доведення до самогубств підлітків за системою  "Синіх китів",  тощо.

Диверсії здійснюють:

1) державні спеціальні армійські військові підрозділи спецназ ГРУ «зелені берети» і т.п.)

2) приватними охороннними підприємствами;

3) диверсійно-розвідувальні групи, створювані державними спецслужбами типу ФСБ, ЦРУ, ФБР, МОСАД;

4) організоване злочинне угрупування типу "Коза Ностра", "Камора", колумбійський наркокартель і т.п.

4) повстанці або партизани.

Диверсії слід відрізняти від актів терору  та рейдерських акцій, здійснюваних кримінальниками, екстремістами, учасниками радикальних політичних рухів, релігійними фанатиками, психічно хворими людьми і т.п ., хоч  між ними майже не існує різниці.

Головною метою і деверсій і терору є або залякування населення, створення обстановки суспільно-політичного хаосу, масової паніки, або ліквідація конкретних політичних і інших діячів.

Класичне об'єктами військових диверсій є:

1) центри управління і зв'язку (штаби, урядові установи, радіо- і телестанції, ретранслятори);

2) транспортні об'єкти (мости, тунелі, шлюзи);

3) енергетичні об'єкти (електростанції, трансформаторні підстанції);

4) радіолокаційні станції;

5) пускові установки балістичних і крилатих ракет;

6) склади боєприпасів, палива, озброєння, техніки та ін .;

7) інші об'єкти, руйнування яких викликає серйозні наслідки (наприклад - атомні електростанції, гідротехнічні споруди).

Протидиверсійні дії (далі по тексту ПДР) включають в себе три групи заходів:

1) Створення системи підготовки кадрів та інфраструктури для сбору і  аналіти-синтетичної обробки інформації про ворожі наміри, створення бази данних для розробки контрдиверсійних заходів.   

2)  Безпосередню охорону об'єктів (їх маскування, застосування всіляких огорож і запор, технічних засобів спостереження та оповіщення, установка  організація вартової служби, проведення режимних заходів типу обмеження доступу, перевірки документів та ін.). Наприклад, хорошим технічним засобом оповіщення є різноманітні датчики, та відеоспостереження. 

Наземне (надводна, підводна) і повітряне патрулювання районів, прилеглих до об'єктів. Наприклад, в Ракетних військах стратегічного призначення Російської Федерації безпосередня охорона об'єктів і патрулювання прилеглих до них районів покладено на окремі батальйони охорони і розвідки, групи по боротьбі з диверсійно-розвідувальними групами (ДРГ), рухливі резерви, розвідувальні групи і караули.

3) Оперативну роботу на об'єктах, що охороняються і в прилеглих районах. У свою чергу, оперативна робота включає в себе: - виявлення осіб, завербованих ворожими агентами (або вразливих в плані вербування), ведення прихованого спостереження за ними; - виявлення осіб, поведінка яких відрізняється безпечністю та нехлюйством, і усунення таких осіб з відповідальних посад і постів; - контроль радіо- і телефонного обміну на об'єктах, що охороняються і в прилеглих до них районах; - виявлення на об'єктах, що охороняються ділянок споруд, уразливих в диверсійному відношенні, посилення їх охорони, ведення за ними постійного спостереження через агентів або довірених осіб; - отримання за допомогою негласних та інших засобів інформації про аварійну, пожежо- та вибухонебезпечної, інший неблагополучної обстановці, яку можуть використовувати диверсанти або їх агенти для здійснення диверсій.

Неможливо сказати заздалегідь, заходи якої з цих трьох груп (аналітична, охоронаа, патрулювання, оперативна робота) є більш важливими. Все залежить від умов місця і часу. Однак слід підкреслити ось який аспект. На відміну від бомбардувань і обстрілів, диверсії носять «точковий» характер. 

Іншими словами, об'єктами диверсій завжди є абсолютно конкретні об'єкти (а не удари по площах), нерідко навіть не об'єкти в цілому, а якісь важливі їх вузли (частини, фрагменти). Не весь парламент, а конкретний депутат, чиновник, керівник, військовий, провідний спеціаліст.

З цієї тези випливає висновок: обов'язковою умовою вчинення диверсії є «вихід» (проникнення) диверсантів безпосередньо до такого об'єкта (або до його вузлу, частини, фрагменту), або точне наведення ними ракети (керованої бомби) на цей об'єкт (вузол) за допомогою спеціальних приладів.

Тому практично завжди диверсанти потребують допомоги з боку своєї аналітичної групи і створеною нею агентури.

Якщо завербованих агентів немає, диверсанти, таємно розташувавшись в прилеглому до об'єкта районі, шукають співчуваючих їм осіб, або таких, кого можна використовувати «в темну», наприклад маргінальні елементи,  алкоголіки, наркомани, бомжі, діти, люди, які гостро потребують грошей родичі важкохворих людей, пенсіонери, матері одиночки. Ця публіка знає (може дізнатися) умови місцевості, такі особливості об'єктів, режиму, технічних засобів охорони, які неможливо встановити навіть тривалим спостереженням (підслуховуванням) ззовні.

Звідси - принципова важливість оперативної діяльності органів (уповноважених осіб) контррозвідки безпосередньо на об'єктах і районах, прилеглих до них. У переважній більшості випадків скоєння самої диверсії передують дії диверсантів, які таємно висунулися або були закинуті  в прилеглий район з метою спостереження за об'єктом, а також вихід їх на зв'язок зі своїми агентами або пошук осіб, яких можна використовувати в своїх цілях.

У переважній більшості випадків скоєння самої диверсії передують дії диверсантів, які таємно висунулися (закинутих) в прилеглий район, з метою спостереження за об'єктом, а також вихід їх на зв'язок зі своїми агентами або пошук осіб, яких можна використовувати в своїх цілях.

Не менш важливим заходом є патрулювання. Адже якщо вдається завчасно виявити появу в зоні, що охороняється підозрілих осіб, або груп людей, транспортних засобів, технічних засобів спостереження, складів вибухівки, інших боєприпасів, підготовлених притулків ( «схронів»), то диверсійна операція противника однозначно буде зірвана. У цьому плані одним з найкращих засобів патрулювання є легкі вертольоти, оснащені радіолокаторами, приладами нічного бачення та іншою апаратурою. На жаль, постійне використання вертольотів неможливо. По-перше, це дороге задоволення; по-друге, не завжди дозволяють погодні умови (туман, заметіль, сильний дощ).

Як тільки органу контррозвідки (або патрулю) вдасться точно визначити місце розташування ворожої ДРГ, приблизний чисельний склад, озброєння, засоби зв'язку, необхідно провести штурмову операцію з метою її знищення.

Дуже і дуже бажано почати цю операцію з потужного вогневого удару по виявленому притулку (або притулках) ДРГ. Вони завжди добре замасковані, часто є напівпідземного (типу легкого бліндажа) або ж знаходяться в напівзруйнованих будівлях, підходи до них зазвичай заміновані і проглядаються за допомогою оптико-електронних приладів. Тому важливо з самого початку зруйнувати (або серйозно пошкодити) такий притулок і виставлені навколо нього міни, знищити або поранити якомога більше число диверсантів. Вогневий удар наноситься шляхом артилерійського (в тому числі мінометного) обстрілу, обстрілу з гармат танків або БМП, з ударних вертольотів, з станкових гранатометів і т.д.

Однак «керівництво», перелякане появою диверсантів, дуже часто нехтує вогневим ударом (мовляв, на те, щоб викликати вертольоти, підтягнути танки і артилерію треба багато часу, а ми зараз отримаємо по шиї за зволікання). Звідси - неминучі втрати, нерідко - великі, тому що часто-густо звичайні «строковики» зі звичайними автоматами Калашникова в руках намагаються «винищувати» прекрасно підготовлених професіоналів.

Умовою проведення операції з моменту її початку є електронне придушення зв'язку ДРГ зі своїм командуванням. На наступному етапі штурмової операції неминуче доводиться вступати в безпосередній вогневої контакт з ДРГ. Тут важливою вимогою до учасників операції є контроль всіх напрямків навколо притулку або притулків (з тим, щоб повністю виключити можливість відходу диверсантів), безперервність дій зі знищення ДРГ без будь-яких пауз (тупцювання на місці), наростання вогневого впливу. В іншому випадку можливі серйозні втрати в своїх рядах, або відхід ворожої ДРГ.

Все це, в свою чергу, вимагає єдності командування, швидкого прийняття рішень відповідно до розвитку ситуації, надійного зв'язку командира з усіма задіяними в операції групами. Як відомо, саме ці три пункти (єдність командування, швидкість прийняття рішень і надійний зв'язок) традиційно були уразливими місцями в колишньої Радянської Армії. Бойові дії в Чечні показали, що в російській армії в цьому плані зміни в кращу сторону не відбулися, скоріше навіть навпаки.. Командування ж, натхненні мудрими вказівками керівництва країни, не сумнівається в тому, що якщо «грім гряне», воно (командування) забезпечить всі протидиверсійні заходи в кращому вигляді.

Тепер кілька слів про умови вогневого впливу на ДРГ власне учасників штурмових дій (вже після вогневого удару із застосуванням важкого озброєння). Для такого доцільно застосовувати такі види зброї. З дальньої дистанції - великокаліберні снайперські гвинтівки (такі, як російська СВН калібру 12,7 мм або угорська М-3 калібру 14,5 мм з прицільною дальністю близько 1500-2000 метрів), станкові гранатомети типу АГС-30 (калібр 30 мм, прицільна дальність до 1700 метрів). На ближній дистанції (100-200 м) важливо забезпечити, по-перше, значну потужність вогневого впливу, а по-друге, високу щільність вогню. Для вирішення першого завдання добре підходять вогнемети типу «Джміль» (прицільна дальність до 200 м, потужність вибуху відповідає артснарядів калібру 122 мм) і ручні гранатомети типу ГМ-94 (43-мм Безосколкове граната термобарического дії). Для вирішення другого завдання - єдині кулемети типу «Печеніг» (калібр 7,62 мм, темп стрільби 650 пострілів хвилину) і 9-мм пістолети-кулемети (такі як «Бук», «Кедр», «Кипарис», «Клин» з темпом вогню від 650 до 1200 пострілів в хвилину). Те й інше треба застосовувати одночасно. Існують дуже хороші зразки зброї іноземного виробництва (Німеччини, Австрії, Чехії, Польщі, Фінляндії).

ПОТРІБНО ТВЕРДО РОЗУМІТИ ВСІ ДИВЕРСІЇ, ТЕРОР І РЕЙДЕРСТВО МАЮТЬ ОДНУ ЦІЛЬ ЗАХОПЛЕННЯ ТЕРИТОРІЙ, ОБ`ЄКТІВ ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТІ І ПОНЕВОЛЕННЯ СУБ`ЄКТІВ   ЯКІ СТВОРИЛИ ЦІ ОБ`ЄКТИ  ДЛЯ ВЕДЕННЯ ВЛАСНОГО ДОМОГОСПОДАРСТВА АБО ЛІКВІДАЦІЇ І ОБ`ЄКТІВ І СУБ`ЄКТІВ, ЯК НЕ АКТУАЛЬНИХ.

GLOBAL PERMANENT WAR КРАДІЖКА. ГРАБІЖ. РОЗБІЙ. ДИВЕРСІЯ, ТЕРОРИСТИЧНИЙ АКТ, РЕЙДЕРСЬКЕ ЗАХОПЛЕННЯ В ЧОМУ РІЗНИЦЯ.

Слід чітко усвідомити - що таке крадіжка, грабіж, розбій, диверсія, терористичний акт, рейдерське захоплення  в умовах:
 GLOBAL PERMANENT HYBRID SECRET WAR

Нормальні відносини між громадянами включають у себе повагу до власності один одного. Відповідно і кримінальний закон захищає власність громадян та підприємств від протиправних посягань інших осіб. Посягання на власність розподіляють на декілька видів, кожен із яких має свої особливості. Крадіжка, грабіж, розбій - це декілька видів посягань на власність.

 Крадіжка, за своєю суттю, це таємне викрадення чужого майна. З цього робимо висновок, що основними ознаками крадіжки має бути те, що особа заволодіває чужим майном, робить це незаконно і головне таємно (тобто ні власник, ні інші сторонні особи в момент викрадення не є очевидцями цього).

Грабіж відрізняється від крадіжки тим, що викрадення чужого майна здійснюється не таємно, а відкрито. Тобто грабіжник не намагається приховати того факту, що він викрадає чуже майно. Грабіжник заволодіває майном не зважаючи на те, що свідками цього є або власник майна, або інші сторонні особи.

 Розбій, в свою чергу, характеризується тим, що для заволодіння майном застосовується напад на жертву, і до жертви застосовується насильство, небезпечне для життя чи здоров`я, або нападник погрожує застосувати до жертви таке насильство.

Приклади:

Громадянин таємно проникає у житло свого сусіда і викрадає з тумбочки 100 гривень. Цього ніхто не бачить. Це крадіжка.

Громадянин хапає сумку, яка стоїть поряд з пішоходом і на його очах тікає. Це грабіж.

Громадянин погрожуючи ножем, відбирає у особи гаманець. Це розбій.

Диверсія лат. diversio - відхилення, відволікання.

1.     Злочин проти безпеки держави Україна, передбачений ст. 113 Кримінального кодексу України.  

2.    Вид бойових дій в умовах сучасної,  офіційно  не оголошеної гібридної війни. Попередньо таємно, розроблена і спланована підривна, гібридна, військово-ідеологічна операція, що проводиться  поза головним театром воєнно-політико-економічних  дій з метою підриву політичної,  економічної, військової безпеки держави, корпорації, підприємства,  для ослаблення їх економічної, військової потужності, конкурентоздатності і морального стану, з  провокаційною пропагандою по радіо, телебаченню, у пресі, інтернеті, та  подальшим рейдерським захопленням  для  використання у власних цілях матеріальних і людських  ресурсів об’єкту диверсії.

3.     Військова операція підчас офіційно оголошеної війни, здійснювана для відвернення уваги противника від місця, де готується головний удар. 

4.    Акт зруйнування або пошкодження об'єктів військового, державного значення, нанесення втрат у живій силі і техніці на території  ворожих країн  здійснювані спеціально підготовленими агентами або групами,  народними месниками у тилу окупантівв мирний і військовий час.

5.    Ідеологічна диверсія — провокаційна пропаганда по радіо, телебаченню, у пресі імперіалістичних держав, транснаціональних корпорацій, олігархічних кланів направлена проти приватних власників з ціллю позбавлення їх економічної незалежності.

Терористичний акт — це застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров'я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, якщо такі дії були вчинені з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, або з метою впливу на ухвалення рішень чи вчинення або не вчинення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об'єднаннями громадян, юридичними особами, або привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів терориста, а також погроза вчинення зазначених дій з тією самою метою

терористичний акт характеризується як прямий умисл, для досягнення  хоча б однієї спеціальної мети : порушення громадської безпеки, залякування населення; провокація воєнного конфлікту, провокація міжнародного ускладнення; вплив на прийняття рішень чи вчинення або не вчинення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, слжбови-ми особами цих органів, об’єднаннями громадян, юридичними особами;  привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста).

Рейдерське захоплення – це силове поглинання підприємства проти волі його власників, керівників або акціонерів. Рейдерство – це штучне створення умов, які дозволяють дуже сильно знизити вартість активів захоплюваного підприємства або акціонерного товариства. Рейдерство весь час трансформується в нові форми, стає більш витонченим, і його все складніше розпізнати.

Поява акціонерних підприємств послужило поштовхом для виникнення рейдерських захоплень. Завдяки акціям, з’явилася можливість забирати або поглинати цілі підприємства без згоди їх керівництва. Рейдерські захоплення підприємств стали масовими в 70-80-х роках минулого століття. В той час для цих цілей стали використовуватися «сміттєві облігації», які випускалися компаніями, що не мають солідної ділової репутації. Ці облігації використовувалися рейдерами для поглинання та викупу компаній. Їх пропонували акціонерам замість готівки. Майкл Мілкен першим придумав такий спосіб захоплення підприємств. Шляхом подібних махінацій він зумів нажити величезні статки.

В Україні поштовхом для появи рейдерства стала приватизація. На підприємствах, вартість активів яких становили мільярди доларів, запускався механізм банкрутства. У підсумку, таке підприємство купувалося за кілька мільйонів. З того часу рейдерські захоплення підприємств стали звичною справою у сучасній Україні.

Один з поширених видів рейдерського захоплення – це кредитна рейдерство. Наприклад, фірма оформляє кредит, а заставним забезпеченням є її активи. Банк навмисно починає створювати нездійсненні умови погашення заборгованості, в результаті чого відбувається відчуження майна підприємства на абсолютно законних підставах.

Рейдер може нанести удар підприємству тим, що викупить всі його борги і пред’явить борг до погашення. Змусить погасити всю заборгованість одноразово.

Ще один тип рейдерства – банківські експерти в кілька разів занижують оцінку активів на етапі отримання підприємством кредиту. В результаті, підприємству просто може не вистачити виробничих потужностей, щоб зуміти вийти із ситуації.

Корпоративний шантаж – акціонери створюють перешкоди для нормального функціонування підприємства в розрахунку на те, що керівництво компанії викупить акції за завищеною ціною. Наприклад, на підприємстві починають проводитися страйки або постійні перевірки контролюючими органами.

«Сіре рейдерство» — це діяльність, яка протікає зі всілякими порушеннями цивільно-правових норм. При цьому з боку все виглядає цілком легально. «Сіре рейдерство» — це ціла продумана схема шахрайства. Часто має місце підкуп відповідальних посадових осіб і підробка необхідних документів.

«Чорне рейдерство» переступає всі норми кримінального законодавства. Відбувається силове захоплення підприємства, підкуп, шантаж, підробка реєстру акціонерів та навіть силове усунення незгодних.

Характерні ознаки рейдерського захоплення підприємства: раптова зміна керівництва або охорони, зміни в складі акціонерів, масовий викуп акцій, втручання в роботу підприємства місцевих і федеральних властей і укладання угод, які можуть завдати шкоди.

Як видно з означень в тексті,  всі військові дії в GLOBAL PERMANENT WAR,  вертяться навколо приватної власності: окремої особи, сім`ї, нації, держави і  може легко використовуватись для сбору і  аналітико-синтетичного прогнозування  при веденні свого домогосподарства.

Важливо зрозуміти, якщо ти сам створив приватну власність, і корстуєшся її благами,  ти  повинен уміти її захищати усіма доступними методами,  бо завжди знайдеться хитрун, який захоче захопити твою власність і користатись її благами.

GLOBAL PERMANENT WAR МІФИ ІУДОСОВКОВИХ ПОЛІТОЛУХІВ

У розпалі гібридної,  інформаційної війни досить складно відрізнити реальні новини від дезинформації.  
Багато дезинформації про Україну розповсюджують рускоязичні євреї, що були евакуювані в Ізраїль в 70-х роках, як антирадянські десиденти та осіли по ліберально-демократичних країнах світу до ФРГ, Америки, Канади, ПАР. 
Потомками євреїв, які були активними учасниками ВЖСР в Петрограді, організаторами Громадянської війни, створенні терористичного, диктаторського Совєцкого режиму Леніна-Троцького-Сталіна, організовували більшовицький терор, створювали, репресивні органи ЧК-ОГПУ-НКВД, прокуратуру суди та ГУЛАГ. Потомки євреїв-комісарів які писали мільйони доносів на співгромадян, працювали Торгсінах, приймали активну участь в каральниї акціях та необгрунтованих репресіях проти так званих класових ворогів дворян, інтелигенції, робітників, селян, та були організаторами кровавих чекістських бань і Голодоморів 1924, 1933, 1947 років.  Сиділи в так званих інститутах історії та марксизму-ленінізму, в маркситсько-ленінських спілках письменників, художників, композиторів, журналісті,  кіноматографістів, театральних діячів, газетах, радіо, телебаченні   створювали дезинформаційні міфи, які  міцно закріпилися в свідомості теперішніх Росіян і сьогодні служать підставою для ведення євреями гібридної війни проти українців, від імені росіянпід.
Існує 7 найбільш яскравих МІФІВ які розповсюджують в  медіотиці совецкоязичні особи єврейського походження, яких в народі називають іудосовками такими як: заступник голови Держдуми В. Жиріновський, генеральний директор ВАТ «Перший канал». медіот К. Ернст, медіанти А. Васерман, А. Сатановський, А. Ескін, та інші політолухи, історіопати, журналюги, журнашлюхи
Міф № 1. 
В Україні не люблять росіян і заборонили російську мову, літературу, театр, кіно, телепередачі та радіомовлення.
    Незважаючи на всі штучно створені іудосовковими політиканами,   медіотами, медіантами, політолухами, історіопатами, журналюгами та журнашлюхами  напруження, що виникли між двома народами, немає прикладів цькування, нападів та переслідування етнічних  росіян на грунті національної ворожнечі. Більш того, на Майдані під час революції було чимало росіян, в тому числі і росіян з російськими прапорами, які виражали підтримку боротьбі за демократичні зміни в Україні. Росіяни, разом з українцями взяли активну участь в поваленні кримінального іудосовкового  режиму В. Януковича і подальших подіях на 2013 - 2017 років виступали і з трибуни Майдану, брали участь в антикримінальних політичних акціях та масово беруть участь в АТО на Сході України. 
Етнічні росіяни чітко розуміють - українці повстатили не проти Росії та росіян, а проти нерозкаянної комуно-кримінальної іудосовкової банди злочинців, посткомуністичних мародерів, політичних авантюристів, грабіжників, убивць, корупціонерів, казнокрадів, махінаторів. контробандистів, діловарів, властолюбців релігійних мракобісів, реакційних нацменів та маланців, які  ніколи не були росіянами, а були лише російськомовними, точніше совецкоязикими іудосовками нацменами і маланцями. 
Українці, як і  росіяни в Україні проводять чітку грань між совєцкоязикими іудосовками - нацменами, маланцями, кримінальниками  з ворожого до України і українців  боку і  етнічними росіянами, які разом з українцями борються за створення ліберально-демократичної а значить правової держави Україна , з іншого боку.
Ні українці, ні росіяни не винні в тому що гидотний суржик російської мови - "блатна феня" стала балакалкою комунобандинського інтернаціоналу на постсовіцькому просторі і нею "ботають" озвіріли соціопати.           Що ж стосується мов в Україні, то  і до цього дня діє прийнятий у 2012 році закон про основи державної мовної політики згідно з яким російська мова отримала статус регіональної на територіях, де його вважали рідною мінімум 10% громадян, а саме в 13 з 27 областей. При цьому, відзначимо, в теперішній путінській Росії такого закону про мови сьогодні немає, а українці в російських медіа представлені виключно в як вороги та в негативному аспекті.
Міф  № 2. 
Революцією гідності в Україні заправляють праві радикали - нацисти.
                 Після втечі з України керівників Української Держави Президента В. Януковича, прем`єрміністра М. Азарова, голови Верховної Ради В. Рибака, генерального прокурора України Пшонки, міністра ВСУ Захарченка, міністра оборони П. Лєбєдєва, голови СБУ Якименка в Україні були проведені президентські та парламетські вибори.
Намагання кремлівської іудосовкових пропагандонів назвати  політикум, який прийшов до влади  в Україні після лютневої революції  2014 року в особах Порошенко, Парубій, Гройсман, Яценюк, Кличко, Тимошенко, Ляшко, Турчинов, Рабінович, Литвин, Бойко, Аваков, Луценко, Березовець, Кононенко, Грановський, Геращенко та політикумівських блоків УДАР, БПП, РПЛ , ПБТ, Самопомочі і Опоблоку українськими націонаістами  викликає в українців гомеричний сміх. Особливо смішно виглядає так званий блок клептоманів Бойка - Рабіновича - Звягільського, які стали причиною тотальної корупції в Україні, розгулу кримінальних війн, політичних вбивств, за рейдерських захоплень власноті в зговорі та під прикриттям продажних суддів, зсучених прокурорів, мінтів не тільки в держави, а і у приватних, ініціативних людей. Гуляють на свободі відверті українофаги, маніакальні клептомани такі як Медведчук, Пінчук, Ахметов, Новінський, Тарута, Тигібко, Рабінович  Ярославський та їх ставленики Табачники, Лавриновичі, Ківалови, Шуфричі, Корлевські та багато інших.
Мало того тільки підла,  гібридна війна, розв`язана пострадянськими іудосовками Росії, Ізраїлю, Польщі та їх креатурою в Україні стримує українських громадян від спалаху народного гніву та жорстокої розправи та судів Лінча над ними за зраду Батьківщині та попрання ліберально-демократичних ідеалів Революції Гідності.   
З усіх так званих націоналістичних партій, яка найближче підійшли до прохідного бар`єру на парламентських виборах 2014 року була ВО "Свобода" під керівництвом  Олег Тягнибок, який виключно риторично позіціонує себе як український  націоналіст, а в ОУН вступати не бажає. 
Електоральний рейтинг у Тягнибока при цьому нижче, ніж у інших лідерів парламентських партій.
    Серед «бойового крила» революціонерів, дійсно було чимало націоналістів - до яких можна віднести, наприклад, і лідера «Правого сектора» Дмитра Яроша. Але, по-перше, Ярош не зовсім розуміє, що з себе представляє ліберальний інтегральний націоналізм Дмитра Донцова, не уявляє різницю між Мельниківцями і Бандеровцями оперує виключно штампами які придумали вороги націоналістів приписують і тому не настільки радикальний у своїх поглядах, як йому приписують, «більшість його радикальних звернень » від його особи виявилося або підробкою або плагіатом, а по-друге, ні на які керівні позиції в Українській державі йому претендувати не доводиться.   
Єдиним представником українського націоналізму є організація українських націоналістів ОУН. 
 ОУН, була і є надпартійною структурою і ніколи не намагалась захопити владу в Україні для особистого збагачення, а лише спрямовувала  діяльність націонал - патріотів до створення та розбудови Української ліберально- демократичної соборної Держави. 
Головне гасло українських націоналістів: 
"Свобода народам ! Свобода людині" 
З дійсно радикальних націоналістів можна згадати хіба тільки Олександра Музичка, якого без слідства та суду стратили фахівці нового міністра ВС України А. Авакова.
Але і Олександра Музичка мало цікавивили ентнічні росіяни та мова на якій вони між собою говорять.
Олександр Музичко боророся з проявами беззаконя, корупції, кругової поруки та корупції в органах влади.  
Слід зазначити, що в Росії іудосовкові, великодержавні шовіністи при владі представлені куди більш істотно. 
Головний великодержавний держиморда, мілітарист, реакціонер, реваншист,  корупціонер, казнокрад є сам президент РФ В. Путін, його поплічники прем`єрміністр Д. Мєдвєдєв, голова держдуми В.Володін, голова РФ Матвієнко іудосовковий урапатріот  В. Жиріновський та його ЛДПР, капеесесовець Зюганов. Міністри і державні чиновники та депутати всіх рівнів.
В силових структурах ЗСР, ФСБ, ГУР, прокуратурі, судах засіли махрові колонізатори - експансіоністи та палії війни. Націоналісти С. Шойгу, С. Іванов, М. Патрушев, О. Бортніков, В. Мединський, Д. Рогозін, С. Глазьєв  та релігійні мракобіси, Берл Лазар, В. Гундяєв, Р. Гайнутдін, стали радниками Путіна, і були, як відомо, активними прихильниками розв`язування війни в Україні. 

Міф 3. 
Революція в Україні привела до кризи і розрухи.
    Пропаганда може обдурити обивателів, але не інвесторів. Інвестори люди цинічні і прагматичні, вони йдуть звідти, де справи кепські, і купують там, де очікують зростання.
    24 лютого, коли змінилася влада в Україні, українська біржа була змушена призупинити торги від різкого зростання індексу (більш ніж на 15% за день). Схоже, бізнес зовсім не побачив катастрофи в революції. Справи у України пішли гірше, коли Росія заявила про бажання вторгнуться до Криму.
Саме Росія, на яку припадає третина торгового обороту України, а зовсім не зміна влади - причина нинішніх економічних проблем в Україн.  
Втім, агресивна політика Кремля обходиться ще дорожче самої Росії. Тільки на тлі новин про вторгнення до Криму на Московській біржі індекс РТС звалився до мінімуму вересня 2009 року. Загальні втрати капіталізації російських компаній за один день склали більше 62 млрд. Доларів. Це більше, ніж весь відтік капіталу за минулий рік. У той же день ЦБ витратив 10 млрд дол. На підтримку курсу рубля. І якщо на фондовому ринку ще може відбутися невеликий відскік, то 10 млрд. Доларів, витрачених Центробанком, вже ніхто не поверне. 
А з огляду на введення санкцій з боку США, схоже, що економічна криза в Росії тільки починається.
Крім того відомо, як російські іудосовкові інвестори-мародери проводили демонтаж обладнання українських підприємств і перевозили їх в РФ або здавали  в металобрухт.
Міф № 4. Потік біженців в РФ.
    Виявилися брехнею і всі повідомлення про потік біженців з України. Російські ЗМІ заявляли про сотні тисячах (!) Збожеволілих від страху українців, рвонув за захистом в Росію. Насправді ж на кордоні не було і не має не те що великих, немає взагалі ніяких черг. Поки відомо лише про те, що притулок в Росії отримали бійці «Беркута», військові, співробітники СБУ,  президент та зрадники з уряду Азарова, депутати Верховної Ради, прокурори та судді побоюючись кримінального злочину, за насильство проти демонстрантів на Майдані.
 Міф 5. 
«Степан Бандера воював під фашистськими прапорами проти Росії».
    Ці слова належать не кому-небудь, а представнику Росії в ООН Віталія Чуркіну, і сказав він їх не де-небудь, а на засіданні ради безпеки ООН. Насправді ж Степан Бандера  очолював ОУН, яка вела підпільну війну на етнічних українських землях проти окупаційних режимів СРСР, Республіки Польщі, нацистської Германії  і не тільки не воював під нацистським прапором, а й сам був відправлений нацистами в концтабір Заксенхаузен, за проголошення Української Держави під час гітлеровської окупації України і нацистам не вдалось його зломити ніякими тортурама та терором. 
Бандера ніколи не давав розпорядження влаштовувати диверсійних акцій та політичних атентів  на території Росії.
    Залишається тільки нагадати, що більшовицький  СРСР, проти якого боровся Бандера, всього за два роки до його арешту проводив з нацистами дипломатичні переговори, підписав договір про дружбу і співробітництво, а після розгрому Польщі бучно влаштував спільний військовий парад з гітлерівським Вермахтом в місті Бресті. 
Місто Львів - рідне місто Бандери - було окуповано пілсудською  Польщею в 1918 році, яку СРСР і гітлерівська германію розгромили  спільно, згідно з таємним протоколом  Молотова-Рібентропа по розділу Європи.  
У 1939 році Львову довелося оборонятися спочатку від нацистів, а потім від більшовиків.
Міф 6. 
Революція загрожує російським інтересам.
    Революційні події в Україні, як відомо, почалися з відмови Януковича підписувати угоду про асоціацію з ЄС. Згідно поширеній помилці, Путін натиснув тоді на Януковича тому, що ця угода завадило б Україні вступити в Митний союз. Насправді, ніякого протиріччя тут немає. Скажімо Ізраїль, який вже з 2000-го року має угоду про асоціацію з ЄС, недавно попросився і в Митний союз.Не було і ніякої загрози для російських військових баз в Криму. Нова влада України взяли на себе зобов'язання виконувати всі чинні міжнародні договори (в тому числі і за російськими баз).Таким чином, якщо українська революція і загрожує чимось інтересам російської влади, то не більше ніж будь-який інший наочний приклад того, як суспільство може взяти владу в свої руки.

Міф 7. 
 Українська опозиція порушила угоду з Януковичем від 21 лютого 2014 року.
    Коли Янукович зрозумів, що протистояти Майдану він більше не може, він підписав з опозицією угоду, яка передбачала дострокові вибори і повернення до конституції. Росії було запропоновано також підписати цей договір, але Кремль відмовився. Зате тепер гучно заявляє про його порушення. Але чи було воно порушене?
    Після того як Рада прийняла закон про повернення України до Конституції 2004 року, Янукович, відповідно до умов угоди, мав 24 години, щоб підписати цей закон, після чого протестуючі мали звільнити ряд урядових будівель і вжити інших заходів щодо зниження напруженості. Однак же замість підписання Янукович поїхав з Києва і зник. Після цього навіть партія Януковича, проголосувавши за закон про усунення його з посади і затвердила новий уряд. Слід нагадати, що саме Партія регіонів, а зовсім не революціонери, мали тоді більшість в Раді. І саме ця рада, обрана задовго до революції, сформувала  український уряд  Яценюка і призначила Головою Верховної влади Турчинова, що дозволило виконувати йому функції президента України.
.Міф 7. 
Росія в Криму і на Донбасі діє відповідно до міжнародних договорів.
    Договір «Про дружбу" 1997 року потребує від Росії поважати територіальну цілісність України. Тепер ця угода грубо порушується як самим фактом введення військ до Криму, так і приєднаням Криму до Росії. Кремль намагається надати легітимності анексії півострова, поставивши в його голові маріонетковий уряд і організувавши «референдум». Нічого нового в цій технології немає, приблизно так само СРСР приєднав свого часу до себе і Прибалтику. Однак ж відповідно до української конституції, референдум про відділення не може бути проведений. Примітно, що хоча Росія на відміну від України є федерацією, російська конституція теж забороняє виносити на референдум питання про відділення. Більш того, згідно з нещодавно прийнятим Думою закону, саме обговорення можливості такого референдуму може бути прирівняне до «екстремізму».
    Часто Кремль апелює також до того, що за угодою від 97-го року Росія має право тримати в Криму війська. Насправді ж цілий ряд озброєнь (в тому числі бойові вертольоти або бронемашини «Тигр») цим договором не передбачені, проте ж вони були введені в Крим. 
МІФ № 8 УКРАЇНЦІ НЕ ПРИДІЛЯЛИ УВАГУ КРИМУ ТА ДОНБАСУ
З 1991 року українці були відсторонені від влади в Українській Державі. Влада в Україні практично всі роки незалежності належала російськомовним, іудосовковим, посткомуністични, кримільно-комуністичним виходцям з Кривбасу, Донбасу та Криму. Саме завдяки електорату Донбасу та Криму до владних кабінетів попали такі особи комунокримінальнальник, як  Леонід Кучма та Віктор Янукович, як в якості прем`єрміністрів так і президентів.
Електорат Донбасу і Криму наповнили Верховну Раду України корупціонерами, казнокрадами, рейдерами та відвертими кримінальними злочинцями.
САМЕ ДЕРЖАВНІ ДІЯЧІ ЗА ЯКИХ ГОЛОСУВАВ ЕЛЕКТОРАТ КРИМУ І ДОНБАСУ ПО ВАРВАРСЬКОМУ ЕКСПЛОАТУВАЛИ ПРОМИСЛОВІСТЬ І ПРИРОДНІ РЕСУРСИ КРИМУ І ДОНБАСУ ТА ЗАЛИВАЛИВАЛИ ДОНЕЦЬК, ЛУГАНСЬК, СІМФЕРОПОЛЬ ГОРІЛКУЮ НАРКОТИЧНИМИ КУРИЛЬНИМИ СУМІШАМИ - СПАЙСОМ, ЛІКАРСЬКИМИ ПРИПАРАТАМИ ТРАМАДОЛОМ,  ОКСИБУТИРАТОМ НАТРІЯ  І НАРКОТИКАМИ ШИРКОЮ, КОКАЇНОМ, ГЕРОЇНОМ.

ВСІМ ДЕРЖАВАМ СВІТУ ОЧЕВИДНО, ЩО ПУТІНСЬКА РОСІЯ РОЗПОЧАЛА І ВЕДЕ  ЗАГАРБНИЦЬКУ ВІЙНУ ТА ОКУПУВАЛА ЧАСТИНУ ТЕРИТОРІЮ УКРАЇНИ.