Немецкие войска вошли во Львов 30 июня 1941 года.
17 вересня 1939 до влади у Львові і Західній України поряд з більшовиками з РРФСР та УРСР прийшли місцеві люмпен - евреї Галичини та Волині, як чоловіки так і жінки. Суди, прокуратура, НКВД, охорона тюрем, органи влади, керівні посади в комуністичних держустановах, на держпідприємствах та профспілках зайняли євреї, як найбільш прийнятні для Сталінської білошовицької влади. В Західній Україні розпочався сталінсько-більшовицький терор. Першими, були розстріляні члени КПЗУ та Польськоїї комуністичної . Причина тривіальна: члени цих партій читали Маркса і Енгельса на мові оригіналу і без купюр. Інформацію про політичних діячів, держслужбовців, поліцаїв, військових,аристократів та буржуазію та інших антирадянських елементів надавали місцеві люмпен-євреї.
З 17 вересня 1939 року по 28 червня 1941 ВКП(б), НКВД проводило масові арешти, допити, катування і розстріли антирадянського елемента -аристократів, чиновників, військових, поліцейских, суддів, адвокатів, політичних діячів, представників великої і дрібної буржуазії, фабрикантів, землевласників, одноосібних підприємців . В авангарді бородьби з класовими ворогами пролетаріату стали люмпен-евреї. Люпен - євреї почали масово вступати до лав ВКПБ (б), ВЛКСМ. За допомогою львівських евреїв - комуністів, яким було добре відомо хто і якою політичною діяльністю займався у Львові, проводились націоналізація фабрик, заводів, майстерень, житла та цілеспрямовані конфіскація і передача комуністичним активістав конфіскованої приватної власності - побутового майна та одягу. З червня 1941 року наспіх палило документи. Неспаленими залишились папки зі справами стукачів та сексот та доноси, більшість яких були написані львівськими люмпен-євреями на свої сусідів, доноси професорів та доцентів львівських вузів на українців - викладачів, студентів, вчитилів та учнів.
17 вересня 1939 до влади у Львові і Західній України поряд з більшовиками з РРФСР та УРСР прийшли місцеві люмпен - евреї Галичини та Волині, як чоловіки так і жінки. Суди, прокуратура, НКВД, охорона тюрем, органи влади, керівні посади в комуністичних держустановах, на держпідприємствах та профспілках зайняли євреї, як найбільш прийнятні для Сталінської білошовицької влади. В Західній Україні розпочався сталінсько-більшовицький терор. Першими, були розстріляні члени КПЗУ та Польськоїї комуністичної . Причина тривіальна: члени цих партій читали Маркса і Енгельса на мові оригіналу і без купюр. Інформацію про політичних діячів, держслужбовців, поліцаїв, військових,аристократів та буржуазію та інших антирадянських елементів надавали місцеві люмпен-євреї.
З 17 вересня 1939 року по 28 червня 1941 ВКП(б), НКВД проводило масові арешти, допити, катування і розстріли антирадянського елемента -аристократів, чиновників, військових, поліцейских, суддів, адвокатів, політичних діячів, представників великої і дрібної буржуазії, фабрикантів, землевласників, одноосібних підприємців . В авангарді бородьби з класовими ворогами пролетаріату стали люмпен-евреї. Люпен - євреї почали масово вступати до лав ВКПБ (б), ВЛКСМ. За допомогою львівських евреїв - комуністів, яким було добре відомо хто і якою політичною діяльністю займався у Львові, проводились націоналізація фабрик, заводів, майстерень, житла та цілеспрямовані конфіскація і передача комуністичним активістав конфіскованої приватної власності - побутового майна та одягу. З червня 1941 року наспіх палило документи. Неспаленими залишились папки зі справами стукачів та сексот та доноси, більшість яких були написані львівськими люмпен-євреями на свої сусідів, доноси професорів та доцентів львівських вузів на українців - викладачів, студентів, вчитилів та учнів.
Комиссариат внутренних дел:Апфельбаум-«Зиновьев» (Народный Комиссар),Радомысльский-Урицкий, Гольденрудин(Начальник пропаганды), Эндер (Председатель экономической комиссии), Рудин (Вице-председатель комиссии гигиены), Финигштейн (Комиссар по эвакуации беженцев), Абраам Крахмал (его помощник), Володарский (Комиссар Петроградской печати), Пётр Красиков (русский по отцу, Комиссар Московской печати), Фейерман (Комиссар Петроградской Полиции), Мартинсон (Начальник Бюро печати), Розенталь (Московский комиссар общественной безопасности);
Члены Петроградской ЧК: Мейнкман, Гиллер, Козловский (поляк), Модель, И. Розмирович, Диэсперов (армянин), Иселевич, Бухан, Мербис(латыш), Пайкис.
Члены Московской ЧК: Дзержинский («человек сложных корней»), Петерс (латыш), Шкловский, Кнейфис, Цейстин, Размирович, Кронберг, Хайкина, Шауман (латыш), Лентович, Ривкин, Антонов(русский), Делафарб, Циткин, Е. Размирович, Г. Свердлов, Блюмкин, Бизенский, Александрович(русский), Рейтенберг, Финес, Закс, Яков Гольдин, Гальперштейн,
Члены Петроградской ЧК: Мейнкман, Гиллер, Козловский (поляк), Модель, И. Розмирович, Диэсперов (армянин), Иселевич, Бухан, Мербис(латыш), Пайкис.
Члены Московской ЧК: Дзержинский («человек сложных корней»), Петерс (латыш), Шкловский, Кнейфис, Цейстин, Размирович, Кронберг, Хайкина, Шауман (латыш), Лентович, Ривкин, Антонов(русский), Делафарб, Циткин, Е. Размирович, Г. Свердлов, Блюмкин, Бизенский, Александрович(русский), Рейтенберг, Финес, Закс, Яков Гольдин, Гальперштейн,
Книггисен, Дейбол (латыш), Сейзан (армянин),Дейбкин, Фогель (немец), Закис, Шилленкус.
Начальник Таганрогской тюрьмы: Либерт.
Начальники управления НКВД на местах: Реденс(Московская область), Заковский (Ленинградская область), Блат (Западная область), Ритковкий(Северный край), Фридберг (Азово-Черноморский край), Пилляр (Саратовский край),Раппопорт (Сталинградский край), Райский (Оренбургская область), Абрампольский (Горьковский край),Файфилович (Северо-Кавказский край), Шкляр (Свердловская область), Зеликман (Башкирская АССР), Гогель затем Шабо (Западная Сибирь),Троцкий (Восточная Сибирь), Круковский (Средняя Азия), Я.С. Агранов-Сорензон (Первый зам. нач. ОГПУ, расстрелявший писателя Н.С. Гумилева),Борис Берман, И.С.Уншлихт и тысячи других упырей, уничтожавших Русский Народ - либо умерли сами, либо были арестованы и вскоре расстреляны
Начальник Таганрогской тюрьмы: Либерт.
Начальники управления НКВД на местах: Реденс(Московская область), Заковский (Ленинградская область), Блат (Западная область), Ритковкий(Северный край), Фридберг (Азово-Черноморский край), Пилляр (Саратовский край),Раппопорт (Сталинградский край), Райский (Оренбургская область), Абрампольский (Горьковский край),Файфилович (Северо-Кавказский край), Шкляр (Свердловская область), Зеликман (Башкирская АССР), Гогель затем Шабо (Западная Сибирь),Троцкий (Восточная Сибирь), Круковский (Средняя Азия), Я.С. Агранов-Сорензон (Первый зам. нач. ОГПУ, расстрелявший писателя Н.С. Гумилева),Борис Берман, И.С.Уншлихт и тысячи других упырей, уничтожавших Русский Народ - либо умерли сами, либо были арестованы и вскоре расстреляны
Несмотря на частую смену власти с 1914 года (от Австро-Венгрии к России, потом к Польше, наконец, к СССР), город оставался многонациональным: около 50 процентов поляков, 30 процентов евреев и 16 процентов украинцев.
Родной язык
населения Львова
по переписи 1931 года
по переписи 1931 года
| польский | 198 212 | (63,5 %) |
| идиш | 75 316 | (24,1 %) |
| украинский | 35 137 | (11,3 %) |
| другой | 3566 | (1,1 %) |
| Всего | 312 231 |
Непосредственным поводом для погрома послужили трупы расстрелянных НКВД политзаключенных. (Не просто политвязнів, а класових ворогів, яких радянська влада знищувала зразково нещадно. До класових ворогів відносили і українців тільки за те, що вони українці), которые немецкие власти обнаружили в трех тюрьмах города. Евреев-коммунистов, коммунистических активистов, сотрудников совецких органов, вертухаев и стукачей заставили выносить трупы во двор, где их предъявляли на опознание жителям Львова.
Так немцы добились того, что еврейское население связали с преступлениями НКВД. Толпа бросилась на евреев, немцы открыли огонь. (Німці нічого не намагались зв'язувати. В перші дні війни Люфтваффе розбомбило архіви НКВД і листки з папок зі справами сексот розлетілись по Львову і мешканці Львова, а це в основному були поляки дізнались хто на кого стукав і писав доноси. Всіх хто співпрацював з радянською владою мешканці Львова вважали колабраціоністам та адептами совітів.
З колабораціоністами у всьому світі поступали однаково Колабораціоністів громили. убивали та знущались
Подібне відбувалося і інших звільнених європейських країнах".
На смену расстрелянным приводили под конвоем новых подневольных рабочих. Горожане бросали в них камни, били палками и заставляли передвигаться ползком.
Львовский вполне интелигентного, професорского вида или поляк или австриец лупит ногами львовского колабораціоніста еврея-коммуниста, стукача и видимо знает за что
В тюрьме «Бригидки», по воспоминаниям одного из выживших (то есть не всех избивали, а тех кто служил ВКП (б)) , один украинец, одетый в красивую вышиванку, бил евреев -комунистов тростью с железным набалдашником — глаза, куски кожи и мозги летели во все стороны. Когда трость сломалась, он взял обгоревшее полено. Немцы все это фотографировали. Гестаповцы добивали раненых и расстреливали тех, кто выполнил свою работу (вынес трупы) — всего до тысячи человек. Около девяти вечера выживших (не причастных к комунистическим организациям) вытолкнули за стену, потребовав прийти снова в четыре утра.
Одновременно в городе евреев заставили разгребать мусор в местах боевых действий и чистить улицы. Унизительный смысл этого был очевиден: люмпен- евреи-комунисты, среди которых было много врачей, музыкантов, профессоров, должны были орудовать метлами. Одного заставили чистить мостовую зубной щеткой, другого — собирать навоз в шляпу.
На этом снимке иудо-сталинисты, комунисты, комсомольцы стукачи и досочики НКВД чистят улицы Львова.
На снимках не просто женщины, а надзиратели львовских женских тюрем НКВД и женщины которые поселились в домах экспроприированных иудо-большевиками и львовских буржуа. С них снимали украденые вещи у классово чуждых Совдепии буржуазных элементов.
Коммунистки, комсомолки и прочие большевисткие активистки.
Женщинам - комунистическим шлюхам уделялось особое «внимание». Их били, раздевали и перебрасывали от одного погромщика к другому.
Беременных били ногами в живот. По свидетельству одной девушки, ее школьную подругу, шлюху-коммунистку, поймали, обрили наголо и заставили бежать по улице без одежды. Она пришла домой и повесилась. Были отмечены случаи изнасилований. Немцы, опять же, снимали все это на пленку.На снимках не просто женщины, а надзиратели львовских женских тюрем НКВД и женщины которые поселились в домах экспроприированных иудо-большевиками и львовских буржуа. С них снимали украденые вещи у классово чуждых Совдепии буржуазных элементов.
Коммунистки, комсомолки и прочие большевисткие активистки.
ІМХО
За офіційним документом НКВД, а саме згідно з звітом начальника тюремного управління НКВД УРСР заступникові НКВД СРСР та начальникові тюремного управління НКВД СРСР «Про евакуацію в’язнів з тюрем Західної України та інших областей УРСР» від 12 липня 1941 р., у Львові протягом 22‑28 червня 1941 р. було знищено 2 464 в’язні-антикомуністи. Всі документи та архіви у в’язниці спалено за винятком журналів обліку в’язнів та карток обліку цінностей. Збережені документи направлено до Києва.
За офіційним документом НКВД, а саме згідно з звітом начальника тюремного управління НКВД УРСР заступникові НКВД СРСР та начальникові тюремного управління НКВД СРСР «Про евакуацію в’язнів з тюрем Західної України та інших областей УРСР» від 12 липня 1941 р., у Львові протягом 22‑28 червня 1941 р. було знищено 2 464 в’язні-антикомуністи. Всі документи та архіви у в’язниці спалено за винятком журналів обліку в’язнів та карток обліку цінностей. Збережені документи направлено до Києва.
Натомість сучасні підрахунки науковців оцінюють кількість жертв у Львові протягом 22‑28 червня 1941 р. приблизно в 4 000 осіб. Отже, загиблі в’язниці № 1 ‑ 1681 особа становить 42 % від усіх розстріляних НКВС ’язнів тюрем Львова.
Репресії радянської влади у 1939—1941 рр. були спрямовані проти противників нової влади незалежно від їх національності. Головними чинниками належності особи до категорії ворогів радянської влади були соціальний стан та причетність до антивладної діяльності. Таким чином серед заарештованих опинилися поляки, українці, євреї та інші. За офіційними даними кількість заарештованих НКВД осіб в Західній Україні в 1939 р. становить: 5 406 поляків, 2 779 українців, 1 439 євреїв; в 1940 р. – 15 518 поляків, 15 024 українців, 10 924 євреїв; в січні-травні 1941 р. ‑ 1 058 поляків, 5 360 українців, 797 євреїв. Отже всього в 1939—1941 рр. органами НКВД було заарештовано 21 982 поляки, 23 163 українці, 13 160 євреїв
ТОБТО: Евреї, які залишились у Львові в 1941 році були членами сталінської ВКП (б), співробітниками андміністративних органів УРСР, працівниками, активістами, стукачами або сексотами НКВД, комсомольцями та піонерами.
Львівські люмпен - евреї -комуністи, часів 1939 - 1941 років, за свою лоялність та співпрацю з органами Радянськоої влади отримували житло, та майно знищених ними ж, класових ворогів і насолоджувались життям в багатих квартирах колишніх польских буржуа, ніжились в графських пухових перинах, шпацірували по вулицях Львова в експропрійованому консфікаті, а єврейки-вертухайки насолоджувались вживанням нижньої білизною забитих або депортованих польських графинь і жінок еврейських комерсантів та бізнесменів, що і видно на деяких знімка.
Графська спідня білизна на жінці, яку гонять по вулиці польскі діти. Хлопчик з палицею явно харцер в конфедератці.
Украинцы: мы — настоящие нацисты.
Слова "нацист" в 1941 году не существовало.
Так на ком же лежит главная вина за организацию погрома — на гитлеровцах или украинских националистах? В пользу активного участия последних в глумлении и убийстве евреев говорит немало фактов. Во-первых, еще до начала операции «Барбаросса», в мае 1941 года в инструкциях для своей будущей милиции Организация украинских националистов (ОУН) указывала, что враждебные меньшинства — русские, поляки, евреи — должны быть уничтожены. Кроме того, националисты (как и немцы) уравнивали «еврейство» с большевизмом. Уже 30 июня националисты приступили к формированию украинской милиции. Милиционеры с желто-синими нарукавными повязками хватали евреев на улицах, выгоняли из квартир, избивали и гнали к тюрьмам. Мальчишки шести-десяти лет, в том числе одетые в форму ОУН, издевались над еврейками, выщипывали волосы из бород стариков.
Наконец, именно во Львове бандеровская фракция Организации украинских националистов (ОУН-Б) провозгласила независимую державу. Хотя немцы прикрыли эту лавочку уже через несколько дней, арестовав Степана Бандеру и его соратников, оуновцы пытались убедить Третий рейх в своей верности нацистской идеологии (в том числе и по еврейскому вопросу). Все протоколи допросов Степана Бандеры
Но главными конкурентами в борьбе за западноукраинские земли для ОУН были не евреи, а поляки (составлявшие в том же Львове большинство населения) — их бандеровцы убивали десятками тысяч. Особое рвение в погроме 1 июля можно объяснить только желанием бандеровцев доказать, что они заслуживают достойного места в «Новой Европе» Гитлера.
Немцы: холокост чужими руками
Да, украинские националисты выступили восторженными погромщиками, однако настоящими режиссерами той трагедии были все-таки немцы. ИсторикДитер Пол (Dieter Pohl) указывает на стихийно сложившееся разделение труда: готовые уничтожать евреев эсэсовцы плохо представляли себе украинские города — кто где жил — и не знали языка. На жертв им указывали (а иногда и приводили) местные доносчики и переводчики.
А гитлеровцы только приветствовали проявление «народного гнева». Одна из евреек бросилась к немецким солдатам во дворе тюрьмы, умоляя оградить ее от издевательств. «Нет, мы не можем, это месть украинцев», — ответили ей. Но к вечеру 1 июля гестаповцы четко сказали «стоп», и в следующие два-три дня погром был «выключен». За этим можно увидеть хитрость Гейдриха и СС: самостийная акция облегчает труд немецких расстрельных команд (айнзацгрупп), делая часть работы за них.
В перші тижні війни Гейдріх був на фронті і не в СС командах, а в Люфтваффе, був збитий поранений і чудом не попав у полон. Після цього Гітлер заборонив йому виїзжати на фронт. Ще перед початком Західної кампанії Гейдріх закінчив льотну підготовку, та як льотчик-винищувач брав участь у повітряних боях у Франції, також брав участь в розвідувальних польотах над Англією та Шотландією, а в 1941 році воював на Східному фронті, де збив 3 літаки супротивника. Після поранення 24 вересня 1941 Гейдріх отримав своє останнє звання обергрупенфюрер СС. 27 вересня 1941 Гейдріх був призначений заступником імперського протектора Богемії і Моравії. Наконец, оккупационные власти получили отличный аргумент, чтобы убедить евреев добровольно переехать в гетто — смотрите, только там вы будете в безопасности от «гнева» местных! (Понятно, что организовать уничтожение собранного в гетто населения гораздо проще).
Горожане: погром как карнавал
Однако помимо организованных акций СС и помогающих им украинских националистов, погром, как это ни постыдно признавать, был общегородским «делом» — точнее, карнавалом. Как известно по работам философа Михаила Бахтина, карнавал в традиционном обществе — это периодический ритуальный слом привычного общественного порядка, когда в дебошах и гуляниях высмеиваются власть имущие и навязанные ими жесткие нормы. Карнавал «выпускает пар» и в итоге ведет лишь к укреплению прежнего порядка.
В «погромном карнавале» 1 июля выплеснулась ненависть к евреям-коммунистам, которые якобы захватили лучшие места в городе — отсюда издевательские требования к врачам и коммерсантам чистить улицы и туалеты. Отсюда же — сексуальная вседозволенность и агрессия.
Кроме того, погромом горожане в игровой форме «отпраздновали» освобождение Львова от советской власти. Евреев-коммунистов заставляли маршировать, петь русские песни и во весь голос славить Сталина. Один свидетель вспоминал, как украинцы потребовали от евреев около крепости поднять руки вверх и кричать: «Мы хотим Сталина!» Подобные «ритуалы» не ограничивались Львовом. Например, в Коломые украинцы заставили одного еврея встать на постамент поверженной статуи советского вождя, а других скандировать: «Сталин, ты дурак!»
Произошедшее 1 июля 1941 года объясняет и другой антропологический термин:обряд перехода. Чтобы жители Львова могли перейти из испорченного большевиками в новое и «чистое» общество, они должны были доказать свои антисоветские убеждения конкретным действием — убив или хотя бы поиздевавшись над евреями-коммунистами, превращенными в козлов отпущения. «Искупление греха большевизма означало принесение в жертву еврея, который воплощал собой этот грех», — пишет историк Венди Лауэр (Wendy Lower).
Поэтому в погроме участвовали все слои общества — не только бандиты, хулиганы и прочие деклассированные элементы, как утверждали впоследствии украинские активисты. Националисты, польские и украинские, священники, представители свободных профессий и крестьяне из окрестных деревень, старики и молодежь, чиновники и рабочие — издевательствам и ограблению евреев отдали дань все. Многие выжившие свидетели вспоминают о польской речи погромщиков (поляки, напомним, были самой многочисленной этнической группой во Львове).
Свои люди — сочтемся
Итак, погром 1 июля 1941 года устраивал всех сильных мира сего. Немцы запугали евреев, проведя акцию устрашения фактически чужими руками. Украинские националисты показали свою силу, а также преданность новым властям. Остальные горожане безнаказанно пограбили и поглумились. Едва ли можно сказать хоть слово в оправдание погрома. Пытаясь объяснить его местью горожан за бесчинства НКВД, украинские националисты словно забывают, что евреи также пострадали от советской власти, преследовавшей бундовцев, троцкистов и сионистов.
Артем Космарский
ІМХО.
Артем Космарский
ІМХО.
Чітко відома кількість заарештованих НКВД осіб в Західній Україні. В 1939 р. – 5 406 поляків, 2 779 українців, 1 439 євреїв; в 1940 р. – 15 518 поляків, 15 024 українців, 10 924 євреїв; в січні-травні 1941 р. ‑ 1 058 поляків, 5 360 українців, 797 євреїв. Отже всього в 1939—1941 рр. органами НКВД було заарештовано 21 982 поляки, 23 163 українців, 13 160 євреїв. Аналізуючи динаміку арештів та кількісний й національних склад арештованих, можна стверджувати, що в 1939 році арештам підлягали у своїй більшості поляки (представники владних структур, інтелігенція та представники виробництва та бізнесу), менше – українці (інтелігенція, представники дрібного виробництва та бізнесу) та євреї (в їх руках перебував переважно бізнес).
В ЛЬВОВІ НА 22 ЧЕРВНЯ 1941 РОКУ ЗАЛИШИЛИСЬ ЛИШЕ ІУДО-СТАЛІНІСТИ, РАДЯНСЬКІ ФУНКЦІОНЕРИ, ПРАЦІВНИКИ СУДІВ, СПІВРОБІТНИКИ ЖЕКів ВИКОНАВЧИХ КОМІТЕТІВ, КЕРІВНИКИ ТА ПРАЦІВНИКИ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ, КОМУНІСТИ, КОМСОМОЛЬЦІ, ПІОНЕРИ, ЧЛЕНИ РАДЯНСЬКИХ ПРОФСОЮЗІВ.
ВСІ, НАВІТЬ ПІОНЕРИ, БУЛИ СТУКАЧАМИ ТА СЕКСОСОТАМИ ВКП (Б) - НКВД СТРОЧИЛИ ДОНОСИ В НКВД, ПРОКУРАТУРУ, МІЛІЦІЮ, А НКВД, ПРОКУРАТУРА, СУДИ ПРОВОДИЛИ КЛАСОВІ ЧИСТКИ ВОРОГІВ БІЛЬШОВИЦЬКОЇ ВЛАДИ, АРЕШТИ, КОНФІСКАЦІЇ, ЗВІРЯЧІ ДОПИТИ, РОЗСТРІЛИ, ДЕПОРТАЦІЇ.
\
\
P.S.
В бабиному яру закопаний труп розстріляного НКВС батька Степана Бандери о. Андрія, а в Освенцимі розвіяний прах двох братів Олександра і Василя.
