GLOBAL PERMANENT WAR. АБРОСЬКІН ТА ЙОГО КОМПАНІЯ.

В'ячесла́в Васи́льович Абро́ськін  народився 20 квітня 1973 року в м.Севастополь (Крим, Україна). Службу в органах внутрішніх справ розпочав у 1994 році на посаді оперуповноваженого відділення карного розшуку Ленінського райвідділу Управління МВС України в м.Севастополі. Працював в кримінальному блоці Севастополя наступні 20 років, тобто до 2014 року. Остання посада в Криму Вячеслава  Аброськін заступник начальника УВС м. Севастополя. 

За часів злочинних режимів Кучми та Януковича, бути призначеним на посаду начальника  міліції означало бути в довірі у "Сім'ї" президентів, бути вмонтованим у систему корупції вищого рангу, вирішувати, кого з корупціонерів сім'я Кучми чи Януковича дозволить посадити, а кого треба буде відпустити, незважаючи ні на що. Володар поста начальника міліції, міг за пару років сколотити капітал на долях, хабарах, відкатах, стати власником нерухомості і пакетів акцій розорених їм фірм і підприємств. Пост начальника або зама міліції міста міг коштувати кілька мільйонів доларів, а такого міста, як Севастополь, навіть важко уявити.

Як писала газета "Новости Севастополя" після призначення нового глави міліції Донецької області, в Севастополі В'ячеслава Аброськіна звинувачували в кришуванні банди "чорних маклерів", проституції, педофілії,  наркодилерів, вживання наркотичних засобів і приховуванні злочинів.

Справедливості заради треба сказати, що практично всі, хто знав Вячеслава Аброськіна, відгукувався про нього, як про талановитого оперативника з великої літери, фахівця криміналіста найвищого гатунку.  В колі «сімї», як і серед звичайних обивателів, було достатньо злочинів різної важкості, які потрібно було розслідувати, що розставити крапки над «і».

До подій "російської весни" він ставився цілком лояльно і не тільки сам не збирався їхати куди-небудь з Севастополя, а й по службі умовляв залишитися і активно підтримати нову владу. Але очевидно, що не був завербований кремлівцями по поки не встановленим мотивам.

Він був одним з кандидатів на пост начальника Севастопольської окупаційної міліції. Коли постало питання про те, що генерал Олександр Гончаров відмовився підтримувати московську окупаційну владу і ставати начальником муніципальної міліції, за призначення на цю посаду Аброськіна висловився Олексій Чалий, але в кінцевому підсумку після дзвінка з Москви все вирішилося на користь Олександра Поддубова.

Після окупації Криму Росією в березні 2014 року покинув півострів - був призначений керівником управління організації розкриття злочинів проти власності та розшукової роботи Департаменту карного розшуку, заступником начальника департаменту.

СЛОВА ТА ДІЛА ВОЛОСА.

Загально відомо в зоні АТО махровим цвітом квітнуть і пишно розквітають всі види криміналу: грабіж з робоєм,  незаконний оборот наркотиків, торгівля зброєю, проституція, незаконна торгівля,  контрабанда алкоголю, тютюнових виробів, продуктів харчування і не тільки це. 

Під громовиці ліберально-демократичної, національно-ура-патріотичної риторики під пильним контролем та захистом національної поліції, СБУ, прокуратури функціонує не законний великий бізнес з міліарним, доларовим тіньовим оборотом. 

Цей бізнес серед українців отримав назву:

 «БІЗНЕС НА КРОВІ». 

За часи незалежності в Україні було вчинено незліченна кількість  вбивств українців тільки за те, що вони українці. Серед них резонансні вбивства Гонгадзе, Гетьмана, Кравченка, Кирпи, Кушнарьова, Музичка, Бузини та Шеремета, які такими фахівцями, такими як Аброськін чомусь не розкриті .  

Ці злочини намагаються повісити на українських націоналістів.  

До сих пір не розкрито злочини на Майдані, вбивство Олександра Музичка. 

Почастішали вбивства активних учасників АТО під виглядом самогубств. 

Риторика спікерів національної поліції така ж сама, як міліції 2014 року. 
Яскравим прикладом такої риторики  є офіційні заяви про вбивство Олександра Музичка. 

ВЖЕ ДВАДЦЯТЬ ШОСТИЙ РІК ІДЕ ГІБРИДНА ВІЙНА ПРАВООХОРОНИХ КДБ, МВС, ПРОКУРАТУРИ ТА СУДОВИХ ОРГАНІВ КОЛИШНЬОГО СРСР ПРОТИ УКРАЇНЦІВ. 

НА ВІЙНІ - ЯК НА ВІЙНІ.

Ох, якби те сталось, щоб ви не вертались,

Щоб там і здихали, де ви поросли!

Не плакали б діти, мати б не ридала,

Не чули б у Бога вашої хули.

І сонце не гріло б смердячого гною

На чистій, широкій, на вольній землі.

І люди б не знали, що ви за орли,

І не покивали б на вас головою.

Схаменіться! будьте люди,

Бо лихо вам буде.

Розкуються незабаром

Заковані люде,

Настане суд, заговорять

І Дніпро, і гори!

І потече сторіками

Кров у синє море

Дітей ваших... і не буде

Кому помагати.

Одцурається брат брата

І дитини мати.

І дим хмарою заступить 

Сонце перед вами,

І навіки прокленетесь

Своїми синами!