"Ждановская жідкость" - так називалася стаття, яку написав і приніс в «Огонек» Коротича в березні 1988 року московський філософ Юрій Карякін.
Йшлося про те, що вся країна окроплена «ждановської рідиною». Термін "ждановська жидкость" походить від ім'я першого секретаря ленінградського обкому ВКП (б) Андрія Жданова гонителя Анни Ахматової і Михайла Зощенко
У 1946 р, вийшла постанова оргбюро ЦК ВКП (б) «Про журнали" Звєзда"і" Ленінград "» - документ, прийнятий оргбюро ЦК ВКП (б) 14 серпня 1946 року. Постанова торкнулося долі періодичних видань, сприяло виключенню Ганни Ахматової і Михайла Зощенка з Союзу письменників СРСР. Цькування Ганни Ахматової-Горенко та Михайла Зощенка організував перший секретар Ленінградського обкому ВКП (б) А. А. Жданов Ленінграді поширився чорний жарт, який загрожував жартівникам в разі доносу чималим тюремним терміном (а могло быть і хужэ).
В XIX ст була винайдена. рідина, за допомогою якої можна було заглушити трупний та інший сморід. Ця рідина мала назву "ждановської" і отримала свою назву за прізвищем винахідника інженера-технолога Н. І. Жданова.(вона згадується в передостанній главі роману Ф. М. Достоєвського "Ідіот"). Природно, що "рідина", якою партійний піп Андрій Жданов "кропив" культуру, люди, які пам'ятали історію, не могли не прозвати "ждановською".
Путін та його вкпебешно-огпушна камарілья, як послідовні ждановці окропили стремління людей до ліберального, демократичного і справедливого життя "ждановською рідиною".
На Московії тепер Ждун.
Можно впевнено говорити про те, що "ждановська жидкость" на Московії замінена "путінською жидкостью".
Різниця між путінською і ждановською жидкостями полягає в тому, що настояща "ждановська жидкость" вбиває сморід, а "путінська жидкость" навпаки, сморід росповсюджує". Тепер не тільки Петербург та Москва, а й вся Московія не просто окроплена смердючою "путінською жидкостью", а залити нею по горло.
Немає коментарів:
Дописати коментар