GLOBAL PERMANENT WAR. САВЧЕНКО ТОРПЕДА ВІД ТИМОШЕНКО І МЕДВЕДЧУК,

Не секрет , що добровольці, багато з яких пройшли Майдан та навчилися самі приймати блискавичні рішення і відповідати за їхні наслідки, просто не захотіли вступати до регулярних частин Збройних сил України, щоб уникнути зайвої муштри й постійної залежності від наказів вищого командування, змісту яких вони не розуміли, а пояснювати  їм ніхто не збирався, а головне убезпечити себе від зрадників і бандитів в пагонах. 
Йшла політична еквілібристика і торги.  Батальйони  «Айдар», «Азов», «Донбас» приймали важкі рішення, які кожен воїн міг напряму погодити з комбатом. Ця війна сама по собі нестандартна, тому вона, вимагала таких же нестандартних підходів і рішучих і безкомпромісних дій. І дії та результати цих батальйонів говорять зараз самі за себе – звільнена більша частини Луганської і Донецької областей.

Були  такі випадки, коли після зачистки населеного пункту від сепаратистів «Айдаром», ЗСУ підходили тільки через три дні…

Керівництво України і її головнокомандування  не хотіло визнавати, що це війна, а тти часом гинуло дуже багато людей. Покажіть терористів, які стріляють «Буками», «Градами», «Ураганами»? 
Теперт кожному українцеві зрозуміло, що з кожною новою уже гібридною війною в світі, грань між миром і війною, тероризмом, звичайним бандитизмом розмивається.
Скоро дійде до того, що кримінальні злочинці, наркобарони почнуть бомбити країни яденими боєголовкам і це назвуть просто тероризмом, які викличуть лише стурбованість політиків. З 2014 року йде повномаштабне вторгнення військ Російської Федерації в Україну: захоплений і окупований Крим, і частину Донецької іЛуганської областей, і це викликало лише стурбованість західних політиків. Бувають і такі аномалії в світі».

Батальйон "Айдар" звільнив від терористів місто Щастя в Луганській області.  "Унаслідок наземної операції, проведеної батальйоном, звільнено від терористів місто Щастя. Врятовано від підриву і розміновано два стратегічні мости через річку Сіверський Донець. За підсумками зачистки Щастя знищено щонайменше 58 терористів, поранено більш ніж 100, решта розпорошено. Батальйон втрат не мав. Поранено чотирьох. Двох - тяжко, ще двох - легко". На вечір 16 червня був вичерпаний боєкомплект і пального в бронетехніки було на мінімальних позначках.

У повідомленні "Айдару" нагадують, що керував російсько-терористичною бандою, що влаштувала засідку, Алексей Мильчаков, садист-неонацист з Петербургу, банда "Русичи".

Багато хто забув  і не хоче вже згадувати, як же Надія Савченко, боєць «Айдара» з позивним «Пуля», виявилася в полоні в лугандонів.

Хронологія подій 17 червня 2014 року в районі селища Металіст під Луганськом.

В той день Генштаб сухо повідомляв про якийсь несанкціонований наступ «Айдара» на позиції бойовиків і висунення бронегрупи на підтримку батальйону.  Це був чорний день безглуздих втрат в людях і техніці.

Подій за участі Надії Савченко під Щастям17 червня 2014  схожі на сплановану диверсійну операцію по знекровленню ударної групи "Айдару". 
Напередодні вечером Надії Савченко, коректувальниця вогню авіаційної групи при «Айдарі» нібито, надійшла інформація від людей з її вертолітного полку: З Луганська поїдуть « Гради », які відстріляються  по Щастю.

Про це не знав ні Сергій Мельничук, ні Валентин Лихоліт командир і начальник штабу «Айдара». Надя сказала, вузькому колу свої собутильників, що якщо «Гради» знищать, то учасникам цієї групи дадуть «Героїв України».. Тому Савченко і група бійців "Айдару" вирішили самостійно організувати операцію по їх знищенню. Вона таємно від командування зібрали групу з семи осіб, в яких на всіх було три РПГ-7 і ввисуналась на розвідку і по дорозі натрапили на Голь-клуб, захопили бар гольф-клубу, Там пиячили кримінальники.  
Савченко з айдаровцями, побачивши елітний алкоголь і харч вирішили все спробувати. Група прогнали охорону і влаштували там пиятику і оргію.  Охорона гольф-клубу пішла по підмогу і зустріла групу сепаратистів в складі двох взводів на легкових автомобілях. А можливо група Савченко повідомила про задум лікідувати передовий загін "Айдару" і повідомила про сепарам про склад групи. У повідомленні "Айдару" згадується, що керував російсько-терористичною бандою, Алексей Мильчаков, садист-неонацист з Петербургу, банда "Русичи". Мичаковці заскочилиі  в гольф-клуб почалась стрілянина.  Любителі елітного "Зеленого змія"  почалиніби панікувати волати про допомогу. Савченко вдалось вирватись хоч була п`яна і під сильним шафе вирішила пограти в командира. Збуджена елітним алкоголем з’явилась на передових позиціях «Айдару», взяла в руки чужий автомат, почала істерично, як це вона вміє, командувати на сонниих танкістів і бійців, щоб вони заводилися і допомогли витягти хлопці з бару Гольф-клуба. При цьому танк і інша бронетехніка були не заправлені пальним і без боєкомплекта. Почалась ура-ейфорія з криками : «Ми своїх не кидаєм!» Всі скочили на на броню без необхідної кількості зброї і набоїв і без розвідки поїхали виручати випивох. Насправді поїхали в засідку яку організували зрадники началі з Савченко. Зовні це виглядало, як героїзм, а наспрадізрада. Результат виручання "своїх": Танк  доїхавши до місця контакту з противником просто заглох і був взятий в якості трофея. Савченко, без розвідки, на ура   завела всіх інших під перехресний вогонь. Одна бєха проскочила і відстрілялася по сепарах і через поля повернулась в Щастя.

Почали викликати підмогу їм це вдалося по мобільному телефону. Мельничук своїм «Лексусом» почав возити айдаровців на допомогу. О 4 ранку зав'язався бій з передовою групою. Там поранили Лихоліта. Наді сказали, щоб вона очолила операцію з надання медичної допомоги.

 Далі на допомогу викотилися три БМП 30-й ОМБр. Одну БМП підбили, дві взяли в полон. Далі приїхав БТР 80-й ОАерМБр. 

З трофейної БМП-1 росіяни попали в цей БТР.

Геннадій Москаль: "Нинішній Герой України, народний депутат Надія Савченко в 2014 році потрапила в полон до "ЛНР", тому що перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння самовільно поїхала вбивати "сепаратістов".  "Поїхали вони, значить" валити сепарів "-  Довалились. З її вини загинули і попали в полон  15 бійців АТО і втрачена бронетехніка. Вона ж п'яна звалилася з бронетранспортера, її забрали ці бойовики або росіяни, хто там був",

Першим, хто спробував витягнути Савченко з полону, дивним чином виявився  фейковий генерал-полковник  Володимир Рубан. Виходи на ватажків "ЛНР" він шукав тиждень. 23 червня приїхав до Луганська. Відпускати Савченко просто так бойовики не погодилися. Віддали список з 15 полонених. Савченко тут - під номером 5. І запропонували рівноцінний обмін. Тому Рубан мав повернутися з окупованої території, забрати полонених бойовиків і повернутися для обміну. Але обіцянку не виконали.  У цей же день - 23 червня і луганські і донецькі представники зустрічалися в Донецьку увечері з Кучмою і Медведчуком. І в цю ж ніч, і була забрана Савченко з Луганська і перевезена до Росії". З 13 грудня 2014 року льотчиця почала голодування, яке тривало 83 дні. За час голодовки вона схудла більше, ніж на 20 кілограмів. 2 березня 2015 року.

Савченко стала Героєм України. Порошенко присвоїв льотчиці звання "Герой України". У  34 роки Савченко стала 1 номером виборчого списку від  БЮТ і не вдовзі стала народним депутатом України і депутатом ПАРЄ від України. 

ЩЕ ВЛІТКУ 2016 Я НАПИСАВ ОСЬ ЦЮ ДУМКУ З NETRIV

"Моя сестра Віра пропонувала іншу схему: щоб перша леді (Марина Порошенко) і Оксана Марченко (дружина Віктора Медведчука та кума Володимира Путіна), як жінки (якщо чоловіки не можуть домовитися), вели оцей проект про перемовини." Надія Савченко . Очевидно, що ще тоді  сім'я Савчеко, як і Рубан працювала на Віктора Медведчука.  

Переговори Кучми і Медведчука привели до великих втрат  серед добробатів і у вересні місяці наступи на Луганськ і Донецьк захлинулись.

РЕЗИДЕНТ КРЕМЛЯ В УКРАЇНІ ВІКТОР МЕДВЕДЧУК СИН «КОМНЕЗАМА», АГЕНТА ГЕСТАПО ТА НКВС.

Народився Медведчук Віктор Володимирович 7 серпня 1954, Почет, Абанський район, Красноярського краю, РРФСР, в сім'ї, спочатку колгоспного активіста -"конезама -рахівника" до війни, підчас війни  співробітника «Біржі праці» німецької окупаційної влади, агента ГЕСТАПО і після війни  агента НКВС Медведчука Володимира Нестеровича (1918 - 1981) і Фаїни Григорівни Гулько.

Батько Володимир Нестерович народився 5 серпня 1918 року в містечку Корнин Попільнянського району Житомирської області. У дитинстві він захворів на туберкульоз кісток і, як наслідок, став інвалідом - мав дуже викривлений хребет і кульгав на ногу. Мати Фаїна Григорівна

В роки німецької окупації, з квітня 1942 го до листопада 1943 року працював в трудовому відділі - по використанню робочої сили "Арбайтсамта".  Германська окупаційна влада ввели - продовольчий податок "Контингент". Його і збирали в навколишніх селах поліцейські. У селян забирали зерно, худобу, птицю, свиней. 

У поліцію та інші окупаційні установи моральний виродок і каліка В.Н. Медведчук пішов служити не з ідейних міркувань, а  чисто з безпринципною меркантильності, адже всім рядовим працівникам німецької адміністрації в Корнині видавали по 300 окупаційних марок на місяць і по одному кілограму м'яса в тиждень. Саме таку плату отримував співробітник трудового відділу районної управи в Корнині Володимир Нестерович Медведчук.

Основним завданням Аrbeittamt було виконання завдань німецької адміністрації про примусове вивезення на роботи до Німеччини працездатного української молоді.

Як свідчать матеріали військового трибуналу за період з 22 квітня 1942 і до 15 травня 1943 через Корнинський трудовий відділу примусові роботи до Німеччини було відправлено 1649 чоловік.

Контора "Arbeitamt", в якій працював Володимир Медведчук, перебувала під одним дахом з поліцією і мала одного начальника - німця Райман, що прославився в цих краях численними жорстокостями і розстрілами українського  населення. В одному лише, - сусідньому з Корнин, селі Липівка команда Райман розстріляла близько 300 мирних мешканців, а Медведчук складав списки.

У листопаді 1943 року після відступу німецьких військ він заарештований СМЕРШ, військовою контррозвідкою Народного комісаріату оборони і 13 квітня 1944 військовий трибунал Першої танкової армії засудив чотирьох співробітників німецьких оккупаціоннихучрежденій в Корнині до розстрілу за статтями 58-1 Пункт "а", 58-10, 58 -11 Кримінального кодексу РРФСР, а Володимира Медведчука -  за статтями 58-10 і 58-11 УК  до 8 років тюрмии таі 4  років заслання «за участь в українській націоналістичній діяльності» . Одержавши таку статтю Медведчук старший  став " сексотом " НКВД в Херсонській в'язниці для туберкульознo хворих з 1944 по 1952 роки рік.

 В. Н. Медведчук записува та передавав в МГБ  марення  вмираючих від туберкульозу українських націоналістов. Після відбуття  ув'язненням В.Н.Медведчука відправили сексотом МГБ в селище  Почеп Красноярського краю - це майже в 300 кілометрах на північний схід від Красноярська, в глухій сибірській глибинці, дістатися до якої можна було тільки річкою. У селі Почеп подружжя Медведчуки працювали на посадах службовців, зокрема Медведчук, як підчас сталінської колективізації та німецької окупації постійно працював бухгалтером і одночасно писав доноси на своїх висланих на Сибір українців. Жодних політичних переконань у морального виродка та каліки по життю В.Н. Медведчука не було. Головна стимулом життя каліки була злобна ненависть та помста здоровим від народження людям. Не в змозі заробити гроші на прожиття, як звичайна здорова людина, каліка  та моральний виродок заробляв на службі у ворогів ураїнців.  При сталінщини, сидів обліковцем та конезамствував у колгоспі, вів облік забраного у селян майна та  складав чорні списки українців куркулів та середнякі для депортацію на сибірську каторгу, при цому сам не жирував зі спільної комори. При гітлерівцях сидів у тій самій Корнинській конторі і поліцайствував. Тобто займався тим самим що і при сталінщині  конфісковував продовольство та вів облік  українців для депортації, але вже не на сибірську каторгу а нацистскі концентраційні табори.  

Націоналістична діяльність і робота в нацистської адміністрації - це абсолютно різні поняття. Ось в такій сімї, каліки та морального виродка  народився Віктор Волидимирович Медведчук.

У середині 60-х років сім'я Медведчуків залишила Сибір і переїхала до с. Корнин Житомирської області. Односельці їм не забули і батьки змушені були втікти з Корнина. Придбали невеличкий дерев'яний будинок у містечку Борова Фастівського району Київської області, куди й перебралися. У цьому селищі Віктор Медведчук закінчив восьмирічку, а потім продовжив навчання у середній школі.

Всі хто знав Медведчука з дитинства, знали його, як "октябрьонка" - ябеду, мстивого та підлого плаксу. В піонерах став донощиком. В комсомол Віктор Медведчук вступив в 1968 році. Крім активної діяльності в комсомолі, Віктор Медведчук багато часу приділяв роботі в загонах "юних дзержинців" - своєрідних помічників міліції, тобто зробив карєру - з "октябрьонка"  - ябеди, став досчиком піонером , а в комсомолі був уже секретним сотрудніком тобто "сексотом". З малих років пішов в ябеди, доносчики, стукачі до комуністичних мерзотників. З 1970 року він був активістом комсомольского оперативного загону та членом спілки "войовничих атеїств". С початку 1972 року працював "позаштатним працівником міліції на станції Мотовилівка".  В службові обовязки ВІктора Медведчука входив нагляд за громадським порядком на станції Мотовилівка і в приміських поїздах. За період з січня по серпень 1972 р відзначено в характеристиці, Віктор Медведчук затримав і доставив в дитячу кімнату міліції 8 підлітків, а ще 14 осіб доставлено в міліцію з його допомогою. Крім  того ходив по хатах друзів та видивлявся чи в хаті друга є ікони, чи ходить другова бабуся в церкву. Влаштовува провокації. Так знаходив місця де кучкувались пацани покурити звичайні папіроси, а це як правило були старі закинуті приміщення, за їх відсутності коптив на стінах та стелі свічкою великі свастики, а потім з оперативним загоном "юних дзержинців" на чолі з участковим, робили облаву, затримували пацанів, єдиною провиною яких було куріння папірос. Яке міг покарання міг зробити сільський дядько свому сину за те, що той курив тютюн. Ну для вигляду формально міг дати по шиї. А от свастика, в тому місці де пацанів ловили, це вже була антирадянщина. Спочатку влаштовувавли допити. Потім викликали батьків та в їх присутності  шили пацанам нацистську агітацію та пропаганду. Тут батьки уже діяли по іншому. Прийшовши до дому дітей пороли так, що чути було на все село. Мабудь слухаючи крики косомолець Вітьок тихо радів. Дільничий Борової, коли дізнався, хто ті свастики малював, був в шоці, але йому в районі пояснили і Вітор далі "дзержинствував". Закінчив школу в 1971 року і подав документи до Вищої школи міліції. 

Але не був прийнятий, бо якби його прийняти в до Вищої школи міліції, то розкривався цінний агент Володимир Медведчук..  Люди ж не дурні здогадились би ким був батько в натурі.  Від початку 1972 року став «позаштатним працівником міліції» на станції Мотовилівка. Влітку  1972 року склав вступні екзамени на юридичний факультет Київського державного університету ім. Т.Шевченка, однак за конкурсом не пройшов. Проте 12 вересня 1972 року наказом № 445-у ректора Київського державного університету ім. Т.Шевченка був зарахований до складу студентів, як профісіональний сексот - агент КГБ,  на підставі дозволу МВССО УРСР.  В університеті продовжува дзержинствувати в студентському оперативному загоні народної дружини Ленінского райну м. Києва.  8 листопада 1973 року під час чергування  разом з двома членами оперативного загону, не просто надава штурханів, а приміщенні КПЗ по звірячому побив неповнолітнього Андрія Маратовича Кричака. Так відлупцювали хлопчину, що справа дійшла до суду, не дивлячись на мусорське прикриття. 25 квітня 1974 року вироком народного суду Ленінського району міста Києва під головуванням судді Крученюк підсудні В. В. Медведчук, І. Д. Яковенко і С. В. Авраменко були засуджені за статтею 102 Кримінального кодексу Української РСР до 2 років позбавлення волі кожен за те, що вони 8 листопада 1973 року побили неповнолітнього Андрія Маратовича Кричака, заподіявши йому тілесні ушкодження, які відносяться до категорії середньої тяжкості. Всі обвинувачені були взяті під варту прямо в залі суду.  Потрібно відмітити, що до суда ці горе дзержинці були виключені з лав ВКСМ ТА КПРС

6 червня 1974 року постановою судової колегії з кримінальних справ Київського міського суду під головуванням судді Сапронова вирок Ленінського народного суду було скасовано, справу повернуто на додаткове розслідування. Згодом перекваліфіковано в статтю 166 ч. ІІ (Перевищення влади або службових повноважень), за якою передбачено значно менше покарання. І, виходячи з позитивних характеристик та участі у підрозділах міліції, добровільних народних дружинах притягнення до кримінальної відповідальності вважалось за недоцільне.

24 червня 1975 року наказом ректора Київського держуніверситету ім. Т.Шевченка В.Медведчука було відраховано з числа студентів III курсу денного навчання юридичного факультету. 20 травня 1976 року поновлено у складі студентів на підставі розпорядження міністра вищої і середньої спеціальної освіти СРСР.  

Після закінчення в 1978 році навчання в держуніверситеті Медведчука направили на роботу адвокатом Київської міської колегії адвокатів. Такий напрям стало несподіванкою для багатьох, особливо для бувалого і відомого адвоката В.Лебедєва. Він ніяк не міг зрозуміти, яким чином особа, яка відбула судове покарання і батько якого, тодішньою владою вважався тяжким державним злочинцем, могла отримати направлення в столичну адвокатуру при тому, що туди висококваліфікованим фахівцям майже неможливо було влаштуватись. 
Віктор Медведчук став СЕКСОТОМ КГБ при 

київській міській колегії адвокатів. 
Одночасно Віктор Медведчук потрапив в спеціальну групу дуже довірених адвокатів, яким органи МВС і КДБ доручали вести важливі та найбрудніші за своїм змістом кримінально-політичні справи. 

Серед особливо резонансних, в яких Медведчук брав участь як адвокат, були судові процеси над літераторами-дисидентами Юрієм Литвином, Василем Стусом, директором Чорнобильської АЕС Віктором Брюхановим.  Свої захисні промови Віктор Медведчук починаючи фразою:

"Всі злочини заслуговують суворого покарання"

У травні 1980 був вдруге був заарештований поет ВАсиль Стус, визнаний особливо небезпечним рецидивістом і у вересні засуджений на 10 років примусових робіт і 5 років заслання. Йому було призначено адвоката Віктора Медведчука. 

Про методи захисту, які використовував Медведчук, свідчить «Хроника текущих событий»: «Адвокат у своїй промові сказав, що всі злочини Стуса заслуговують покарання, але він просить звернути увагу на те, що Стус, працюючи у 1979—1980 рр. на підприємствах Києва, виконував норму; крім того, він переніс тяжку операцію шлунка. Після промови адвоката засідання суду було перервано. Тобто В. Медведчук вважав, що Василь Стус, написавши вірші про життя СРСР та приєднавшись до Гельсинської спілки вчинив злочин. 

Василь Стус – Отак живу: як мавпа серед мавп…

Отак живу: як мавпа серед мавп.
Чолом прогрішним із тавром зажури
все б’юся об тверді камінні мури,
як їхній раб, як раб, як ниций раб.
Повз мене ходять мавпи чередою,
у них хода поважна, нешвидка.
Сказитись легше, аніж буть собою,
бо ж ні зубила, ані молотка.
О Боже праведний, важка докука —
сліпорожденним розумом збагнуть:
ти в цьому світі — лиш кавалок муки,
отерплий і розріджений, мов ртуть.

1968

Суд засудив Василя Стуса до максимального покарання — 10 років таборів особливого режиму і 5 років заслання. 

ПРО СУХУ ГОЛОДОВКУ В КАРЦЕРІ

Тюремна доля Василя Стуса була страшною. З агинув Стус 4 вересня 1985 року в тюремному карцері табору особливого режиму.  Табірними іудосовковими вертухаями була знищена збірка з 300 віршів Стуса. На знак протесту проти жорстокого поводження табірної адміністрації з політв'язнями він кілька разів оголошував голодування. У січні 1983 року за передачу на волю зошита з віршами на рік був кинутий у камеру-одиночку. 28 серпня 1985 року Стуса відправили до карцеру за те, що читаючи книгу в камері, він сперся ліктем на нари. На знак протесту він оголосив безстрокове сухе голодування. Чере 5 днів сухого голодування Василь Стус омер в ніч з 3 на 4 вересня 1985 року. За офіційними даними причина смерті — зупинка серця.

Сухе голодування - свідома відмова від прийняття будь-якої їжі і рідини, включаючи воду. Може застосовуватися як знак протесту, з метою привернути увагу громадськості до якої-небудь проблеми.  У чому небезпека сухих голодовок?

Тривала (більше 1-2 діб) відмова від прийому їжі і води негативно позначається на здоров'ї людини. Втрата води, що викликає різке зниження маси тіла і збій метаболічних процесів, небезпечна для життя. Так, позбавлення води початково здорової людини призводить до смерті через 7-10 днів, а в жарких сухих умовах - через 3-5 днів. Якими можуть бути наслідки сухого голодування для людини?

Під час сухого голодування вже на третю добу в організмі людини починаються незворотні процеси. Зневоднення організму всього на кілька відсотків веде до порушення його життєдіяльності. 

При втраті організмом 1-5% відсотків рідини з'являються гостра спрага, погане самопочуття, уповільнення рухів, сонливість, почервоніння шкіри, підвищення температури, нудота, розлад шлунка. При втраті 6-10% - задишка, головний біль, поколювання в ногах і руках, відсутність слиновиділення, втрата здатності рухатися і порушення логіки мови. При втраті 11-20% - марення, спазми м'язів, розпухання мови, притуплення слуху та зору, охолодження температури тіла. Якщо кількість води, яке втрачає людина, досягає 10% маси тіла на добу, настає значне зниження працездатності, а якщо воно зростає до 25%, то це зазвичай призводить до смерті в результаті зупинки роботи серця. 

СУХЕ ГОЛОДУВАННЯ САВЧЕНКО. 

ЛІКАРІ РОЗПОВІЛИ, ЩО 

ВІДБУВАЄТЬСЯ З ОРГАНІЗМОМ 

ЛЮДИНИ

Якщо здорова людина може прожити від 7 до 10 днів без води, то у Надії Савченко всі симптоми можуть розвинутися протягом 4-5 днів. Після чергового суду, 4 березня, українська полонена льотчиця Надія Савченко, яку до сих пір утримують в СІЗО в РФ, оголосила сухе голодування. 

Станом на сьогодні Надія голодує вже 3 день поспіль. 

"ТСН.ua звернувся до лікарів за коментарем, щоб зрозуміти, наскільки небезпечно сухе голодування для людини і чим це може обернутися для Савченко. Як зазначає відомий український кардіохірург Кланца Андрій, в організмі є декілька шляхів отримання енергії - глюкоза, жирні кислоти і кетонові тіла. Протягом першої доби голодування відбувається глюконеогенез за рахунок глікогену в печінці і в м'язах. Після вичерпання запасів глікогену відбувається розпад білків, які містяться в м'язах. У другу чергу відбувається розпад жирів на гліцерин (з якого синтезується глюкоза) і жирні кислоти. В результаті цього утворюються кетонові тіла, наростає ацидоз, з'являється аміачний запах у видихуваному повітрі. Сеча концентрована, з запахом ацетону, наростає олігурія. Безводне голодування супроводжується більш інтенсивним накопиченням недоокислених продуктів у зв'язку з дефіцитом води, яка бере участь в численних біохімічних реакціях, а також у зв'язку зі зниженим виділенням речовин з сечею. Крім того, при нестачі води відбувається більш швидке окислення жирів з метою отримання ендогенної води. Мозок в останню чергу (на 3-4 добу голодування) починає використовувати кетонові тіла для отримання енергії. Притупляються почуття, знижується пам'ять, сповільнюються і порушуються розумові процеси, втрачається контроль над власною поведінкою, виникають зорові і слухові галюцинації, наростає апатія, що чергується з короткочасними сплесками підвищеної дратівливості і агресії. Смерть настає внаслідок вираженого електролітного і кислотно-лужного дисбалансу, що призводить до фатальної аритмії, порушення дихальної функції і пригнічення нервової діяльності. Іншими словами, під час сухого голодування відбувається згущення крові і "видобуток їжі і води" з власних запасів по патологічним механізмам. Через це в організмі накопичується багато токсичних речовин, кров сильно закисляется, нирки перестають фільтрувати сечу - ні з чого, води немає. І людина гине від руйнувань мозку власними токсинами, різко кислої реакцією крові, від незворотних зривів серцевого ритму і незворотного пригнічення дихання - через загибель мозку. Якщо звичайна людина може витримати максимально від 7 до 10 днів сухого голодування, то Надія Савченко може навіть не пережити свято іудосовкових жінок 8 березня.  http://ru.tsn.ua/ukrayina/suhoe-golodanie-savchenko-vrachi-rasskazali-chto-proishodit-s-organizmom-cheloveka-592058.html"

Надія Савченко була інструментом гібридній війні іудосовків проти українців. Її залишили живою та звільнили з ціллю дальших деструктних акцій проти українців  вже в Україні. 

"Прізвище Віктора  Медведчука звучала занадто часто в контексті справи Надії Савченко. Сама Надія Савченко по поверненні з РФ кілька разів повторила, що своїм звільненням зобов'язана Медведчуку, що саме він її рятівник. Перед цим такі речі говорила її сестра Віра та мама." 

Путін, коли говорив про обставини звільнення Савченко, згадував Медведчука. Тепер для звільнення полонених Савченко хоче підключити жінку Медведчука Оксану Марченко. 

ІМХО.

НЕНАВИСТЬ основна емоція  членів сімї Віктора Медведчука та його кума Путіна до українців. Особливо до українців, які просто розмовляють українською мовою: 

 "Українець хороший коли від нього залишились черепи"

Картина з купи кісто черепів українців на фоні огорожі з колючого дроту  приємна медвепутінцям.

Ось приклад. У 1985 році Віктора Медведчука призначають «захищати» дисидента Миколу Кунцевича, і після того, як прокурор вимагав підсудному 3 роки позбавлення волі, «адвокат» у слові захисту заявив: «Я полностью согласен с товарищем прокурором, в отношении меры наказания. Но товарищ прокурор, по непонятным мне причинам забыл о том, что у подсудимого не отбыто один год и девять месяцев из предыдущего срока наказания. Считаю что необходимо этот срок присовокупить к новому наказанию.» Суд врахував «прохання» «адвоката» Віктора Володимировича Медведчука. 

Всі українці розуміють, якими ублюдками та моральними виродками Віктор Медведчук укомплектував свою відморожену банду, ркейдерів та деструктивних соціопатів,  так званий - "УКРАЇНСЬКИЙ ВИБІР"

Тепер Надія та Віра Савченко хочуть переконати українців, що Віктор Медведчук і його медіотична дружина Оксана  Марченко можуть бути адвокатами полонених в лугандоні українців націоналістів.

Це було б дуже смішно, якби не було б так сумно.

1. Свідомо чи не свідомо Надія Савченко стала антиукраїнським інструментом в руках лютих ворогів кожного українця - спецслуж Росіїта її адептві, що знаходяться в Україні.

2. Якби у Надії Савченко був інтелект і вона була українкою по суті, її б ніколи не випустили з тюрми, мало того її б навіть не судили. З нею поступили б просто: пустил б на секс, познущались,  а потім задушили та викинули б гнити у якийсь закинутий шурф.

3. За Вірою Савченко стоїть Віктор Медведчук, Тітушко, Шкода  

4. Аксіома : "В.В. Путін та В.В. Медведчук два зрадники і обоє ненавидять українців".

5. Очевидного позитивного ефекту в антиукраїнській гібридній війні  від дій Савченко -НУЛЬ. Для українця достатньо, що Медведчук комусь сказав "здрасцє" і з тою людиною стає все ясно. 

ЯК КАЗЦІ: 

ДО ЧОГО ВІКТОР МЕДВЕДЧУК НЕ ДОТРОНЕТЬСЯ - 

ВСЕ СТАЄ ГІМНОМ.

ВІТЯ ! УКРАЇНЦЯМ ВСЬО  ЧОТКО ЯСНО !!!

З.І.

 Що важливо знати. Всю цю Путінську ганебну трагікомедію давно спостерігають  не тільки в Україні, а й за її межами. Всі, все чудово розуміють та крізь сльози потішаються,  як можуть.  

ГІБРИДНА ВІЙНА- ТАКА Ж, ЯК ЗВИЧАЙНА ВІЙНА.

НА ВІЙНІ - ЯК НА ВІЙНІ...

А НА ПАРАШІ ЖИТТЯ ПРОДОВЖУЄТЬСЯ

GLOBAL PERANENT WAR ПЕРСОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ ДЛЯ УКРАЇНЦІВ З ПОЛЬЩІ ДОСЯГЛИ БЛИЗЬКО $ 3 000 000 000 США.

Залежно від сезону за кордоном працює від 2,5 до 4 мільйонів українців. Це люди, які не зрікаються українського громадянства. Вони працюють за кордоном на тимчасовій або постійній роботі.
Обсяги грошових переказів трудових мігрантів в Україну досить вагомі. Згідно з даними НБУ, за останні 5 років українці ЛЕГАЛЬНО переказали через банки та міжнародні платіжні системи з різних країн світу близько $30 млрд. по $ 6.0 млрд. дол. щорічно.

За оцінками польських експертів минулого року іноземні працівники сплатили до державного бюджету від 3 - 6 млрд  злотих (24-48 млрд грн $ 1-2 мрд) у вигляді різних зборів.
Одним із способів розрахунку податку є, так звані, податкові пороги. У Польщі є два податкові пороги: якщо платник податків отримав протягом року менше, ніж 85 528 злотих, то він знаходиться у першому податковому порозі, якщо більше, ніж 85 528 злотих – у другому. Податкові пороги використовуються в основному для людей, які виконують роботу в Польщі, за яку отримують винагороду.

Що стосується осіб, які ведуть господарську діяльність, то тут застосовується так званий єдиний податок, який завжди становить 19% від отриманого доходу.

Принципи розрахунків для кожного з порогів різні:

• Якщо основою для розрахунку податку є 85 528 злотих або менше, (тобто особа заробила до 85 528 злотих на рік), то податок становить 18% цієї основи мінус 556 злотих 2 гроші.
• Якщо основа для розрахунку податку більша 85 528 злотих, то податок становить 14 839 злотих + 32% від надлишку понад 85 528 злотих.
• 
  

Отже середнє значення податків $1,5 млрд. - одна п'ята частина від заробленех і врахованих польськю податковою системою грошей.  
Це лише приблизні податкові дані, оскільки офіційно ситуацію не аналізує ані Управлінням соціального забезпечення Польщі (ZUS), ані Міністерство фінансів чи Міністерство праці. 
Всього за рік зароблено:
 $1, 5 млрд. х 5 = $7,5млрд.
Сума вражаюча.

Серед 440 000 іноземців зареєстрованих в ZUS найбільше українців – 316 тис., а також білорусів – 24 тис. 
В кінці лютого міністр з питань гуманітарної допомоги і біженців Польщі Беата Кемпа заявила, що у Польщі перебувають вже понад 2 мільйони українських іммігрантів.
Заробітчани сьогодні є нашим  Українским Валютним Фоном», Адже в Україну вони привозять валюту, привозять гроші. Але навіть за цих обставин Національний банк обкладає їхні гроші податками.   18% і ще 1,5% військового податку. 

Поки Презедент Порошенко, уряд Гройсмана, Національний банк плювать хотіли на українців, 
українок їх батьків і дітей, на  мільйони українців, які по суті фінансують ріст покувельної спроможності українців, стимулюють торгівлю, дали стимул до розвитку сільського господарства і впливають буквально на всі сфери буття Української Держави.  Вони колінькують перед валютним фондомм і клянчить черговий транш в один  мільярд, 
Ціни на споживчі товари, оплата послуг,  непомірно підняті за хмари, часто вищі ніж у Західній Європі. 

Українцям цікавобуде знати, що у листопаді 1723 року гетьмана  Павла Полуботка заарештували та ув'язнили в Петропавловській фортеці. Згідно з легендою, перед арештом Полуботок таємно віддав на зберігання 200 тисяч золотих монет банку в Англії під 7,5 %. Сума грошей, банк і відсотки варіюються в різних варіантах: деякі джерела указують на дві бочки із золотом, 2,5 % і банк Британської Ост-Індської компанії. У заповіті Полуботок нібито залишив 80 % золота на майбутнє незалежної України, а решту — своїм правонаступникам. «Золото Полуботка», яке вважалося в Україні легендарним - не просто реальний історичний факт, але і було виявлено в 1991 році в одній з колишніх резиденцій Полуботка на південному узбережжі Франції, неподалік від Марселя. 
Але в зв'язку з тим, що в тому році як раз відбувалися події, що принесли згодом незалежність України, знахідка була засекречена, але не забута. 
Сума, в яку на даний момент оцінюється знайдений в Європі скарб, перевищує 400 млрд. Доларів. Довгий час ці кошти знаходилися на балансі Міжнародного валютного фонду. 

Основою політики МВФ є видача грошей на певних умовах, і це надзвичайний випадок не став винятком. 

Головою МВФ Крістін Лагард був висунутий ряд вимог до Президента і уряду України. Головним є проведення корінної реформи в усіх сферах Української держави і захисту населення від брудального впливу на українців кримінально-бандитського істеблішмента адже  все отримане багатство має бути порівну розділено між усіма без винятку громадянами країни живуть зараз. 
При приблизному підрахунку, розраховуючи нинішнє населення України приблизно в 40 млн. Громадян, на кожну людину доведеться близько десяти тисяч доларів за нинішнім курсом (10000 $).

Хіба можна роздати такі суми, незахищеним від кримінально-бандитської кагала  - ні поліцією, ні армією, ні прокураторою, ні СБУ ні судами.

Міжнародні соціальні інститути точно знаю про, не тільки про кримінальний кагал, а й куплених ними з патрохавми, з низу до верху , так званих органів правопорядку правосуддя.
Українці і Європейська спільнота пам`ятає про земельний суд німецького міста Хільдесхайм де відбувалисься засідання у об’єднаній справі Жердицького—Діденка.
Діденко починаючи з 1993 — довгий час очолював ТОВ «Хорда», яка володіла п'ятьма цементними заводами.ТОВ «Хорда» — дочірнє підприємство «Градобанку».
 «Градобанк» виник з «Київкоопбанку», очолював ці банки ВІктор Жердицький.
Кожен українець знає хто очолював і контролював радянську кооперацію.
Жердицький  і Діденко звинувачуються у розкраданні чотирьох млн.DM, призначених для виплат українцям жертвам нацистських репресій. Не тільки євреї були в нацистських концтаборах. Гроші, виділені німецьким урядом, надходили в Україну через рахунки очолюваного Жердицьким «Градобанку». Хоч у 90-і роки зникло 86 млн.DM, які надійшли на рахунок «Градобанку» від німецького уряду для виплати компенсацій жертвам нацизму, значна частина звинувачення втратила свою актуальність через давність.
 1995-го року Віктор Жердицький, який тоді очолював "Градобанк", та Ігор Діденко за допомогою "сфальсифікованої кредитної угоди" з "підробленими підписами" та через засноване ними офшорне підприємство інвестували гроші в одну німецьку цементу фірму.  Справи цієї компанії розвивалися погано і вона кінець-кінцем збанкрутувала, що призвело також до втрати чотирьох мільйонів німецьких марок.
Спочатку на процесі йшлося про зникнення 86 міліонів  німецьких марок, які були частиною тих грошей, які уряд Німеччини в середині 1990-х переказав Україні для виплати відшкодування жертва нацизму. 
Але всі випадки крім одного втратили свою актуальність за давністю. 
Тому в земельному суді в Гільдесгаймі підсудним довелося відповідати тільки за чотири мільйони німецьких марок. 
Крім вище вказаних  фігурантом скандальної історії навколо «Градобанку» були шароварні "патріоти". 
В дійсності відбулось ось що: в листопаді 1994-го Пинзеник і Ющенко видали розпорядження, згідно з яким 234 млн. DM, виділені Німеччиною для українських жертв війни, були відправлені на спеціальний рахунок в «Градобанк» - належав Віктору Жердицькому. 
При прем'єрі Юлії Тимошенко в лютому 2008 року Діденко призначений першим заступником голови правління НАК «Нафтогаз України».

Всі українці - знають головним консультантом Ющенка і Пензенка був Олеександр Пасхавер, без експертної оцінки якого не приймалось жодного рішення.

 Потім ці гроші почали перекидати на різні інші рахунки, з них близько 100 мільйонів марок просто пропали, прикриваючи Жердицького, Ющенко дещо виплатив жертвам війни із запасів банку «Україна», а потім «Градобанк» лопнув. Виник міжнародний скандал, Жердицького двічі заарештовували. 

Раніше було сказано, що  дочірньою компанією «Градобанку» було ТОВ «Хорда ЛТД», очолювана Ігорем Діденком. Вона спеціалізувалася на скупці українських цементних заводів, і як раз її дісталася значна частина вкрадених дойтчмарок. Але в 1996-97 р.р., при спробі прибрати до рук ВАТ «Миколаїв цемент», «Хорда» зіткнулася лоб в лоб з французькою фірмою «Лафарж», на стороні якої виступили сам Леонід Кучма, а також Сергій Тігіпко і без п'яти хвилин новий прем'єр Валерій Пустовойтенко. 
Восени 1997-го, відразу після скандального розгрому, Ігор Діденко знайшов собі політичний притулок в рядах партії «Реформи і порядок (ПРП), яку створив Віктор Пинзеник.
Це був  тест перевірки чесності, об`єктивності, порядності і толерантності  в першу державних структур, які брутально в 1991 році захопив злодійські радники з кагалу. 
Українців, в`язнів концтаборів,  кагал розглядав як "ХІВІ", тому безсоромний кагал і вкрав у них 234 млн.DM.
Українці разом з усім світо з жахом розглядав крадіжку табірних грошей і думав чи зможуть українці виробити силу відторгнення від тих, хто може безсоромно «поцупити» гроші людей, — вже старих і знеможених, які свою молодість провели на каторжних роботах чи у концтаборах. 
Уявіть собі, які думки шастають в головах кагала, коли кожному українцеві перепаде по $10000 з  перерахованих 400 млрд. долларів.