GLOBAL PERMANENT WAR ЖИТТЯ В КРИМУ.

Був такий радянський анекдот: прийшов мужик в поліклініку і на питання лікаря:

«На що скаржитесь?»

 Відповів: 

«Я бачу одне, а чую інше»

З кранів у Красноперекопськ йде «фактично морська вода», визнала окупаційна російська влада. Це пов'язано з засоленням підземних горизонтів після закриття Північно-Кримського каналу. Грошей на опріснення води для району немає. На сьогодні найбільш вододефіцітними регіонами Криму, як і раніше залишаються Східний Крим, Керч, Феодосійської-Судакський регіон. Є також проблеми з водою в Ялті і на Південному березі Криму. 

До Другої світової війни, коли не було каналу, в Криму жило близько 1 100 000 чоловік. Причина незаселеними Криму була проста: в Криму немає великих річок і великих запасів прісної води. 

Після війни населення Криму становило 379 тис. чоловік, правда, з урахуванням того, що до цього було депортовано все кримськотатарське населення. І тим не менше, задумайтеся про цифру - 379 тис. проти  близько 2,5 млн. в 2013 році. 

Фактично Крим був посушливим степом з солончаками. Основне населення було по на Південному березі Криму і в районі Бахчисарая.

Причина нечисленності післявоєнного Криму до неподобства проста - була заселена лише вузька приморська смуга, та ще передгір'ях Кримських гір. Тому що тільки тут відбувалося накопичення опадів в горах, які джерелами і річками, стікаючи до узбережжя і в долини, давали людям прісну воду.

Вся решта території представляла собою великі солончакові степи не тільки не придатні для сільського господарства, а й для хоч трохи існування людей, оскільки прісної води в степовому Криму не було. Взагалі. Зовсім. В колодязях і свердловинах - були соляні розсоли. Власне, як і належить бути на посушливому і жаркому острові, оточеному з усіх боків морем.

Після входження Криму до складу Української СРСР у 1954 році почалися позитивні зміни в економіці півострова. 

Була побудована Сімферопольська ТЕЦ і тролейбусна лінія, що з'єднала Сімферополь, Алушту і Ялту. 

Окрім того, 1963 року було завершене будівництво Північно-Кримського каналу. Завдяки цьому обводнювально-зрошувальному каналу забезпечувалось 85% потреб Криму в прісній воді. 

Є такий термін, називається він «розсоленням» грунтів. Якщо довго-довго лити на солончаки прісну воду, то солі поступово будуть з грунту вимиватися, а над підземними розсолами сформується купол прісної води, що перешкоджає зворотному капілярному засоленню. Грунт стане придатним для сільськогосподарського використання, а з прісного купола можна буде відбирати деяку кількість води для питного водопостачання. Значить, можна обробляти поля, сади і виноградники, будувати села, завозити людей.

Площа зрошуваних земель збільшилась втричі. Посушливий степ поступово перетворювався, почали вирощувати рис, на півострові з'явилось рибництво, а виноградники і сади виникали там, де раніше їх не було. Збільшувалась кількість сільських жителів, будувались нові населені пункти.

Проблема в тому, що вапняки-ракушечники, набиралися водою і в них акумулюється прісна вода, яка стікає з гір,  мають дуже високу водопроникність. Якщо зима вдалася, карстові печери наповнюються водою. Поки вони заповнювалися прісною водою, від опадів і Кримського каналу, тиск  прісної води не давав проникнути в їх товщу росолам з лиманів або з інших водних горизонтів. А от коли свердловини стали відсмоктувати воду,  все     змінилося, солоні води отримали доступ в прісні водні горизонти.

Якщо видобувається з свердловини води більше, ніж у неї прибуває природним шляхом, то через це може знижуватися водоносний горизонт сусідніх свердловин: виникає те, що фахівці називають «депресійною лійкою». Її площа може досягати 100 квадратних км – такі явища спостерігалися поблизу Керчі та в районі курортної Миколаївки.

Проблема постачання півночі півострова питною водою виникла після перекриття Україною Північно-Кримського каналу в 2014 році. 

Зараз воду для жителів постачають з артезіанських джерел. В воді зафіксовано вміст хлоридів 858,9 міліграма на літр (при нормі 350), загальна мінералізація 2462 (при нормі 1000) і загальна жорсткість 25 мілімоля на літр (при нормі 7,0). Мінералізація в Красноперекопському районі перевищує норму в п’ять-шість разів.

Крім громадян, високу потребу в прісній воді відчувають великі хімічні підприємства, «Кримський титан», «Кримський содовий завод» і «Бром». За прогнозами міністра промислової політики республіки, вони забезпечені водою з підземних джерел максимум на два роки.

Для вирішення проблеми пропонувалося побудувати опріснювальну станцію, але проект поки не реалізується через його високу вартість (близько 50 млрд рублів) і відсутності інвестора. На даний момент влада Криму зупинилися на варіанті з перекиданням прісної води з Тайганського водосховища: частково по руслу Північно-Кримського каналу, частково по трубопроводу.

 На основі відкритих даних колишній помічник першого віце-прем'єра РК Володимир Гарначук в 2016 році прогнозував, що частину жителів Криму неминуче доведеться відселяти на материк через зростаючу нестачу прісної води.

Напоїти нинішнє населення півострова без Північно-Кримського каналу в поточних умовах неможливо, вважає він.

Нагадаємо, що по Північно-кримському каналі до його блокування Україною з Дніпра в Крим надходило 1 мільярд кубометрів води на рік. 

80 мільйонів кубів з цієї води йшло на поповнення водосховищ. Решта вода йшла на сільське господарство. 

При цьому, обробляти землі було неможливо без поливу. Цю проблему вирішили каналом і дніпровською водою. Пішло понад 15 років для того щоб знесолити грунт і підвищити рівень прісних грунтових вод. І ось знову в рисових чеках будяки.

 Однак після закриття поставок води проблему тимчасово вирішили за рахунок розконсервації підземних сховищ води. Але баланс різко змістився і тепер рівень підземних вод постійно знижується. Якщо в 2014 році на півострові нараховувалося 140 тисяч гектарів зрошуваних угідь, то зараз - 17 тисяч гектар. Повністю припинилася вирощування рису, так як для рисових чеків потрібно багато води 

 У зв'язку з тим, що землі перестали проливати, вже почалося капілярне засолення грунтів. У північному Криму воно росте швидкими темпами. Уже через два роки, за словами фахівців, північ і центр Криму перетвориться спочатку в солончакові плями, потім в пустелю. 

 Засолення свердловин і водопроводів північного Криму морською водою набуло зримих форм в минулому році, коли жителі Красноперекопська стали знаходити в трубах у себе вдома пробки з водоростей.

 В цілому за три роки Крим втратив 74% джерел прісної води. Кожна людина в середньому випивває три літри води в день. Тобто приблизно 6 000 000 літрових пляшок води. За рік це 
6 000 000 х 365 = 2 190 000 000 літрів тільки для пиття. Так чи інакше, через рік, два, три, п'ять ... Крим без української води повернеться до свого первісного вигляду - солончаки, випалена сонцем пустеля, верблюжі колюки. 
Щодо туризму:
Тільки в офіційних туристичних установах Криму, які реєструють свою діяльність, в 2013 році відпочило понад 7 мільйонів громадян. 
5 млн. осіб з України і 2 млн. Осіб з інших країн. 7 000 000 х 3 = 21 000 000 пляшок води в день. За 150 днів літнього сезону 3 150 000 000 літрових пляшок води. В 2013 році Криму  кожен українець залишив мінімум від 1500 до 5000 грн. В середньму 3000 х 7 000 000 = 21 000 000 000 грн. інвестицій в приватний і державний  сектор. 

Хоча, кому потрібно все це сільське господарство, рисові чеки, виноградники, риби і фермерство, веся подоба туризму, пляжі і легка промисловість на півострові ?
Крим захопили лише з однією метою - створити військову базу площею 27 тисяч квадратних кілометрів?