GLOBAL PERMANENT WAR АГЕНТ МОСАД І ФСБ - СИН АГЕНТА ГЕСТАПО І НКВС.,

РЕЗИДЕНТ КРЕМЛЯ В УКРАЇНІ ВІКТОР МЕДВЕДЧУК СИН «КОМНЕЗАМА», АГЕНТА ГЕСТАПО ТА НКВС.

Народився Медведчук Віктор Володимирович 7 серпня 1954, с. Почет, Абанський район, Красноярського краю, РРФСР, в сім'ї висланих з України службовців Медведчука Володимира Нестеровича і Фаїни Григорівни Гулько. 

Батько Володимир Нестерович народився 5 серпня 1918 року в містечку Корнин, Попільнянського району Житомирської області. У дитинстві він захворів на туберкульоз кісток і, як наслідок, став інвалідом - мав дуже викривлений хребет і кульгав на ногу. До початку колективізації закінчив школу і курси рахівників. Член комсомолу, колгоспний активіст,  Комнезаму де і працював рахівником.

підчас війни  співробітником «Біржі праці» німецької окупаційної влади і агентом ГЕСТАПО. Після війни  агента НКВС 

В роки німецької окупації, з квітня 1942 го до листопада 1943 року працював в трудовому відділі - по використанню робочої сили "Арбайтсамта".  Германська окупаційна влада ввели - продовольчий податок "Контингент". Його і збирали в навколишніх селах поліцейські. У селян забирали зерно, худобу, птицю, свиней. 

У поліцію та інші окупаційні установи моральний виродок і каліка В.Н. Медведчук пішов служити не з ідейних міркувань, а  чисто з безпринципною меркантильності, адже всім рядовим працівникам німецької адміністрації в Корнині видавали по 300 окупаційних марок на місяць і по одному кілограму м'яса в тиждень. Саме таку плату отримував співробітник трудового відділу районної управи в Корнині Володимир Нестерович Медведчук.

Основним завданням Аrbeittamt було виконання завдань німецької адміністрації про примусове вивезення на роботи до Німеччини працездатного української молоді.

Як свідчать матеріали військового трибуналу за період з 22 квітня 1942 і до 15 травня 1943 через Корнинський трудовий відділу примусові роботи до Німеччини було відправлено 1649 чоловік.

Контора "Arbeitamt", в якій працював Володимир Медведчук, перебувала під одним дахом з поліцією і мала одного начальника - німця Райман, що прославився в цих краях численними жорстокостями і розстрілами українського  населення. В одному лише, - сусідньому з Корнин, селі Липівка команда Райман розстріляла близько 300 мирних мешканців, а Медведчук складав списки.

У листопаді 1943 року після відступу німецьких військ він заарештований СМЕРШ, військовою контррозвідкою Народного комісаріату оборони і 13 квітня 1944 військовий трибунал Першої танкової армії засудив чотирьох співробітників німецьких оккупаціоннихучрежденій в Корнині до розстрілу за статтями 58-1 Пункт "а", 58-10, 58 -11 Кримінального кодексу РРФСР, а Володимира Медведчука -  за статтями 58-10 і 58-11 УК  до 8 років тюрмии таі 4  років заслання «за участь в українській націоналістичній діяльності» . Одержавши таку статтю Медведчук старший  став " сексотом " НКВД в Херсонській в'язниці для туберкульознo хворих з 1944 по 1952 роки рік.

 В. Н. Медведчук записува та передавав в МГБ  марення  вмираючих від туберкульозу українських націоналістов. Після відбуття  ув'язненням В.Н.Медведчука відправили сексотом МГБ в селище  Почеп Красноярського краю - це майже в 300 кілометрах на північний схід від Красноярська, в глухій сибірській глибинці, дістатися до якої можна було тільки річкою. У селі Почеп подружжя Медведчуки працювали на посадах службовців, зокрема Медведчук, як підчас сталінської колективізації та німецької окупації постійно працював бухгалтером і одночасно писав доноси на своїх висланих на Сибір українців. Жодних політичних переконань у морального виродка та каліки по життю В.Н. Медведчука не було. Головна стимулом життя каліки була злобна ненависть та помста здоровим від народження людям. Не в змозі заробити гроші на прожиття, як звичайна здорова людина, каліка  та моральний виродок заробляв на службі у ворогів ураїнців.  При сталінщини, сидів обліковцем та конезамствував у колгоспі, вів облік забраного у селян майна та  складав чорні списки українців куркулів та середнякі для депортацію на сибірську каторгу, при цому сам не жирував зі спільної комори. При гітлерівцях сидів у тій самій Корнинській конторі і поліцайствував. Тобто займався тим самим що і при сталінщині  конфісковував продовольство та вів облік  українців для депортації, але вже не на сибірську каторгу а нацистскі концентраційні табори.  

Націоналістична діяльність і робота в нацистської адміністрації - це абсолютно різні поняття.
Ось в такій сімї, каліки та морального виродка  народився Віктор Волидимирович Медведчук.
У середині 60-х років сім'я Медведчуків залишила Сибір і переїхала до с. Корнин Житомирської області. Односельці їм не забули і батьки змушені були втікти з Корнина. Придбали невеличкий дерев'яний будинок у містечку Борова Фастівського району Київської області, куди й перебралися. У цьому селищі Віктор Медведчук закінчив восьмирічку, а потім продовжив навчання у середній школі.

Всі хто знав Медведчука з дитинства, знали його, як "октябрьонка" - ябеду, мстивого та підлого плаксу. В піонерах став донощиком. В комсомол Віктор Медведчук вступив в 1968 році. Крім активної діяльності в комсомолі, Віктор Медведчук багато часу приділяв роботі в загонах "юних дзержинців" - своєрідних помічників міліції, тобто зробив карєру - з "октябрьонка"  - ябеди, став досчиком піонером , а в комсомолі був уже секретним сотрудніком тобто "сексотом". З малих років пішов в ябеди, доносчики, стукачі до комуністичних мерзотників. З 1970 року він був активістом комсомольского оперативного загону та членом спілки "войовничих атеїств". С початку 1972 року працював "позаштатним працівником міліції на станції Мотовилівка".  В службові обовязки ВІктора Медведчука входив нагляд за громадським порядком на станції Мотовилівка і в приміських поїздах. За період з січня по серпень 1972 р відзначено в характеристиці, Віктор Медведчук затримав і доставив в дитячу кімнату міліції 8 підлітків, а ще 14 осіб доставлено в міліцію з його допомогою. Крім  того ходив по хатах друзів та видивлявся чи в хаті друга є ікони, чи ходить другова бабуся в церкву. Влаштовува провокації. Так знаходив місця де кучкувались пацани покурити звичайні папіроси, а це як правило були старі закинуті приміщення, за їх відсутності коптив на стінах та стелі свічкою великі свастики, а потім з оперативним загоном "юних дзержинців" на чолі з участковим, робили облаву, затримували пацанів, єдиною провиною яких було куріння папірос. Яке міг покарання міг зробити сільський дядько свому сину за те, що той курив тютюн. Ну для вигляду формально міг дати по шиї. А от свастика, в тому місці де пацанів ловили, це вже була антирадянщина. Спочатку влаштовувавли допити. Потім викликали батьків та в їх присутності  шили пацанам нацистську агітацію та пропаганду. Тут батьки уже діяли по іншому. Прийшовши до дому дітей пороли так, що чути було на все село. Мабудь слухаючи крики косомолець Вітьок тихо радів. Дільничий Борової, коли дізнався, хто ті свастики малював, був в шоці, але йому в районі пояснили і Вітор далі "дзержинствував". Закінчив школу в 1971 року і подав документи до Вищої школи міліції. 

Але не був прийнятий, бо якби його прийняти в до Вищої школи міліції, то розкривався цінний агент Володимир Медведчук..  Люди ж не дурні здогадились би ким був батько в натурі.  Від початку 1972 року став «позаштатним працівником міліції» на станції Мотовилівка. Влітку  1972 року склав вступні екзамени на юридичний факультет Київського державного університету ім. Т.Шевченка, однак за конкурсом не пройшов. Проте 12 вересня 1972 року наказом № 445-у ректора Київського державного університету ім. Т.Шевченка був зарахований до складу студентів, як профісіональний сексот - агент КГБ,  на підставі дозволу МВССО УРСР.  В університеті продовжува дзержинствувати в студентському оперативному загоні народної дружини Ленінского райну м. Києва.  8 листопада 1973 року під час чергування  разом з двома членами оперативного загону, не просто надава штурханів, а приміщенні КПЗ по звірячому побив неповнолітнього Андрія Маратовича Кричака. Так відлупцювали хлопчину, що справа дійшла до суду, не дивлячись на мусорське прикриття. 25 квітня 1974 року вироком народного суду Ленінського району міста Києва під головуванням судді Крученюк підсудні В. В. Медведчук, І. Д. Яковенко і С. В. Авраменко були засуджені за статтею 102 Кримінального кодексу Української РСР до 2 років позбавлення волі кожен за те, що вони 8 листопада 1973 року побили неповнолітнього Андрія Маратовича Кричака, заподіявши йому тілесні ушкодження, які відносяться до категорії середньої тяжкості. Всі обвинувачені були взяті під варту прямо в залі суду.  Потрібно відмітити, що до суда ці горе дзержинці були виключені з лав ВКСМ ТА КПРС

6 червня 1974 року постановою судової колегії з кримінальних справ Київського міського суду під головуванням судді Сапронова вирок Ленінського народного суду було скасовано, справу повернуто на додаткове розслідування. Згодом перекваліфіковано в статтю 166 ч. ІІ (Перевищення влади або службових повноважень), за якою передбачено значно менше покарання. І, виходячи з позитивних характеристик та участі у підрозділах міліції, добровільних народних дружинах притягнення до кримінальної відповідальності вважалось за недоцільне.

24 червня 1975 року наказом ректора Київського держуніверситету ім. Т.Шевченка В.Медведчука було відраховано з числа студентів III курсу денного навчання юридичного факультету. 20 травня 1976 року поновлено у складі студентів на підставі розпорядження міністра вищої і середньої спеціальної освіти СРСР.  

Після закінчення в 1978 році навчання в держуніверситеті Медведчука направили на роботу адвокатом Київської міської колегії адвокатів. Такий напрям стало несподіванкою для багатьох, особливо для бувалого і відомого адвоката В.Лебедєва. Він ніяк не міг зрозуміти, яким чином особа, яка відбула судове покарання і батько якого, тодішньою владою вважався тяжким державним злочинцем, могла отримати направлення в столичну адвокатуру при тому, що туди висококваліфікованим фахівцям майже неможливо було влаштуватись. 
Віктор Медведчук став СЕКСОТОМ КГБ при 

київській міській колегії адвокатів. 
Одночасно Віктор Медведчук потрапив в спеціальну групу дуже довірених адвокатів, яким органи МВС і КДБ доручали вести важливі та найбрудніші за своїм змістом кримінально-політичні справи. 

Серед особливо резонансних, в яких Медведчук брав участь як адвокат, були судові процеси над літераторами-дисидентами Юрієм Литвином, Василем Стусом, директором Чорнобильської АЕС Віктором Брюхановим.  Свої захисні промови Віктор Медведчук починаючи фразою:

"Всі злочини заслуговують суворого покарання"

У травні 1980 був вдруге був заарештований поет ВАсиль Стус, визнаний особливо небезпечним рецидивістом і у вересні засуджений на 10 років примусових робіт і 5 років заслання. Йому було призначено адвоката Віктора Медведчука. 

Про методи захисту, які використовував Медведчук, свідчить «Хроника текущих событий»: «Адвокат у своїй промові сказав, що всі злочини Стуса заслуговують покарання, але він просить звернути увагу на те, що Стус, працюючи у 1979—1980 рр. на підприємствах Києва, виконував норму; крім того, він переніс тяжку операцію шлунка. Після промови адвоката засідання суду було перервано. Тобто В. Медведчук вважав, що Василь Стус, написавши вірші про життя СРСР та приєднавшись до Гельсинської спілки вчинив злочин. 

Василь Стус – Отак живу: як мавпа серед мавп…

Отак живу: як мавпа серед мавп.
Чолом прогрішним із тавром зажури
все б’юся об тверді камінні мури,
як їхній раб, як раб, як ниций раб.
Повз мене ходять мавпи чередою,
у них хода поважна, нешвидка.
Сказитись легше, аніж буть собою,
бо ж ні зубила, ані молотка.
О Боже праведний, важка докука —
сліпорожденним розумом збагнуть:
ти в цьому світі — лиш кавалок муки,
отерплий і розріджений, мов ртуть.

1968

Суд засудив Василя Стуса до максимального покарання — 10 років таборів особливого режиму і 5 років заслання.