GLOBAL PERMANENT WAR ОНАТОЛЫЙ ШАРІЙ - ГАРАДСКОЙ ДЕБІЛ.

ЮТУБ ВИТЯГНУВ НА СВІТ БОЖИЙ КОРИСНОГО ДЕБІЛА ОНАТОЛІЯ ШАРІЯ.

Свої виключно критиканські плітки Онатолій Шарій супроводжує  образливими на його думку словами та ярликами. Особливо Шарій не вибирає виразів в опусах про українців, з села. В осіб типу Шарія існує якась особлива гарадская зверхність тільки тому, що вони чомусь вважають, що руская мова дає їм статус солідності. 
Це дивно. Рускій мір добре зиалював художник Шульженко.

Адже всі розумово недорозвинуті дебіли на Московії ті що обсцикають під'їзди, матюкаються, напиваються до безумства володіють русскім язиком. 

Крім дебілів на Московії  ставки можна гатити дураками. Їх там, як собак не різаних.

Шарій всі свої зусилля витрачає, що набути ранг русскага дурака: медіота, медіанта, журналюгу, історіопата, політолуха. 

Якщо не досягти Ернста, то стати в поряд поряд з Жидковим.

Вираз, ярлик "Тупі шаровари" використовують гарадскіє русскаязичсниє жітєлі в надії образити україномовних українців і показати свою зверхність. 

Ще гарадскіє поцани (складне слово дрочити член), щоб показати свою відокремленість від україців, особливо з села, називають українців когутами, рагулями, бидлом, пся-крев , мешліген і багато інших, на їх думку, образливих слів: цибуля, кавун, граблі.

Для українця особа яка застосовує такі ярлики визначаєть як дебіл важкого ступеня. 
Я раніше помилявся і вважав Шарія дураком. Але дурак, це ж не безумець, а інтелектуал, який отримав блискучу освіту і виховання і одночасно цинік, мерзотник, падлюка і сволота. 

Шарій - гарадская школота. Освіта танкове училище, а виховання підворотня. 

Любов до рускага міра привчила його мама - столбовая дварняжка. 

Хто папа - Шарій мовчить. Мабудь мовнюк.
Дійсно Шарія назвати педофілом можна з натяжкою. Ну подумаєш ходив голий по кімнаті в присутності дитини і дрочив член. Чепуха...

Шарій класичний злосний пліткар, ігроман, ексгібіціоніст, в дитинстві страждав енурезом, зловживав анонізмом, підглядуючи за дівчатками з сусідньої кабінки через зеркальце на патичкові, коли вони пісяють, а потім розказував дворовій школоті. 

Це не кримінальні злочини - це психічна нестабільність, яка може тривати все життя. Всі хто робить Шарію зауваження про непристойність його висловлювань тупі.

Таких Шаріїв називають соціопатами.

Те чим займається Шарій на своєму каналі ЗВИЧАЙНЕ І ЗЛІСНЕ ПЛІТКАРСТВО.

ТАКИМ ЧИНОМ ШАРІЙ ЗЛІСНИЙ СОЦІОПАТ І ВІДЕОПЛІТКАР.

Всі його підписники такі ж як і він пліткарі і маструбанти.

Добре що Шарій в своїх відевиплітках не застосовує української мови і позіціонує себе як представника рускага міра і культури.

Хай Шарій і надалі накидає гівно на вентилятор, щоб українці наглядно бачили, як до них ставляться представники русскага мірка.

GLOBAL PERMANENT WAR ЛІКБЕЗ ДЛЯ НАРОДНОГО ДЕПУТАТА СЕРГІЙ ЛЕЩЕНКА і ЙОМУ ПОДІБНИХ

Сьогодні 11 січня 2019 року.

З 1991 року Україна стала полем битви іноземних спецслужб.

Йде п’ятий рік гарячої фази гібридної війни проти люто антиукраїнської, маркситскько-ленінської іудосовкової,  

кгбешноогпушної , релігійно-мракобісної, озброєної до зубів Московії 

та її вкрай корумпованих духовних скреп, дураків та дебілів.

Продовжується вже більш ніж 25-літня війна проти постсовкових мародерів,  хитровиїбаних політиканів,  діловарів і властолюбців, 

зсучених кримінальними олігархами-ублюдками силовиків і спецслужб: мінтів, мусорів, прокурорів, суддів, шпигунів, диверсантів, терористів, найманих кіллерів їх креатури та агентів впливу, пропагандонськоих агітаторів: медіотів, медіантів, політолухів, історіопатів, джинсових журналюг, журнашлюх та інших паскудерів.

Тисячі років,  в  Українському когнітивному просторі ведеться безперервна глобальна війна проти українців, українського світогляду, української освіти, науки, культури.

На землях економічного простору пройшли не пораховані війни. Пролились сотні цистерн сліз, поту і крові. Поля України усіяні мільйонами трупів ворогів і українців. Де не копни - кругом відкопаєш людські кістки, сліди важких боїв.

Ця п’ятирічка  2013 -2019 рік- це лише короткий епізод Глобальної неперервної, гібридної війни проти кожного українця, який має щастя жити в ХХІ столітті, так як мали щастя жити його предки з сивої глибокої давнини в Києві на Кирилівській стоянці, в трипільскому поселенні Хвойки, на пагорбах Княжої доби, в часи Гетьманщини, Руїни, Мазепенщини, Гайдаматчини, Петлюрівщини, Махновщини, Бандерівщини.

Як порахувати кошти, які витрачувала антиукраїнська наволоч на бородьбу з українцями їх світоглядом, мовою, культурою?

Далеко ходити не потрібно. Потрібно лише порахувати зарплату американського одного політмейкера Манафорта. За декілька років співпраці з Януковичем Манафорт заробив $ 20 000 000 без сплати податків, на чому і погорів. В США слідкують за сплатою податків.

Антиукраїнці витрачають мільярди доларів на знищення України.

Бюджети антиукраїнських медіотичних ресурсів вражають. Кошти які витрачають антиукраїнські діловари і властолюці українські громадяни: Курченко, Ахметов, Фірташ, Львочкін, Пінчук, Медведчук, Коломойський вражають - це сотні мільйонів доларів.

Можна тільки уявити якого економічного рівня досягли українці, якиби кошти потраченими злобними антикраїнськими ублюдками були витрачені на освіту, культуру і охорону здоров’я українців, а не пущені на вітер і коту під хвіст.

Недавно коЗЕломойський мав розмову з лисим чортом і проговорився, що Янучара,  за лояльность до нього, був готовий викласти $ 100 000 000 на фінансування каналу Інтер.

Кожному українці повинно бути очевидно, які  кошти на антиукраїнську пропаганду витрачає  Московія - це вже мільярди доларів США.

Кожен українець, який володіє аналітико-синтетичними методами обробки інформації, глибоко розуміє всі небезпеки глобальної перманентної гібридної війни її рушійні сили і гносеологічні корені, повсякденно готується до неї і готовий і не завагається виконати найнебезпечніший чин, в будь-який момент, якщо цього вимагає добро української справи.

Для чого ці попередні передмови перед коментуванням процесу накидання гною на антиукраїнський вентилятор народним депутатом, талановитим журналюгою Лещенком ?

Чи можна назвати Лещенка ДУРАКОМ ? 

Очевидно, що твердо – НІ.

ДУРАК – це ж не безмозглий імбіцил, а блескуче освідчений мерзотник, падлюка і сволота. 

Приклад дурака Ернст. 

Лещенко звичайно не імбіцил.  Лещенко дебіл середнього ступеня. Він керується здоровим глуздом, задатен вивчити багато гарних слів і правильно складати їх у речення і для таких дебілів, як він і дебілів важкого ступеня  ці слова і речення здаються розумними. 

Насправді більшість спічів Лещенка – це емоційно забарвлена шизофазія злегка розумово обмеженого джинсовика.

Лещенко за деревами не бачить лісу.

Не тільки зацікавлені антиукраїнці мають Лещенка за корисного ідіота. Лещенка – як корисного ідіота потрібно використовувати  для української справи.

Відяха Лещенка чудова агітація за Порошенка.

Дійсно: Порошенко був В СДПУ (о) – СДПУ (о) в смітнику. 

Це добре чи погано? Для мене і кожного українця  це чудово. Сміття повинно знаходитись саме на смітнику.

Порошенко був в ЗаЄДУ Кучми – Ливина – За ЄДУ у смітнику.

Знову таки чудово коли лайно долучається до лайна.

Прошенко підтримав Ющенка і Нашу Україну. 

Тупий Ющенко і Наша Україна зробила Жулю і Янучару прем’єрміністрами - це, блядь, така хуйня, що на голову не налазить.

Нафіга українцям Ющенко та Їхня Україна. 

Тупий Ющенка і така ж  Наша Україна – на смітнику.

Порошенко пішов до парттії Регіонів – ПР викинута в  смітник. Ціла когорта регіонал-подонків ушилась з України, Янукович і Фірташ під домашнім арештом. 

Партія Регінів і КПУ  В ДУПІ !!! 
 Так це ж класно!!!

Вочевидь Порошенко показав себе як ефективний і зверхрезультативний про український менеджжер.

За час президенства Порошенка багато ворогів українців десь пропали, зникли і нейтралізовані навіки вічні, 

Інші стали всеукраїнським посміховищем, як побиті собаки скавулять в в кремлівській медіотиці.

Кремлівських сідєльців, з кооперативу Йозеро з Московії душать міжнародними санкціями і правильно роблядь.

Лугандонців і даунбасів рівняють з землею - і так їм сукам, і треба.

Крим висушили ? Чудово !!! Саме це кримдаунам і потрібно. Кримдаунам потрібно ще пару землетрусів по 12 балів за шкалою Меркаллі, що знали як на клямку сцяти.

Не хочуть кримдауни жити в Україні ? 
Я раніше радив старанно вчити українську мову,  а тепер не варто.

Поки не пізно : - «Чемодан, вокзал, Ямал» - на південний берег Карського моря. Там багато газу.

Згадував Лещенко і Кернеса. На відміну від Добкіна Кернес має клепку в голові і розуміє: Порошенко ж не комуняка, просто потрібно жити по розумних законах, а тому з розумним краще щось трохи загубити, чим з дурнями знайти багато. Крім Лещенка дебілів в Україні вистачає. Немає у Порошенка розумних дебілів ...

На очах в очманілого Лещенка була розгромлена мракобісна моськовська попівська когорта. Лещенко носить модні окуляри, але навіть в окулярах не зміг розгледіти як здійснюється давно очікувана мрія українців - нагнати сраним віником з України московських попів туди, звідки вони приповзли. Нє фіг шо їм шлятись по Києву і Україні.

Що там ще базікав Лещенко ?

Як би Лещенко був хоча б нормостеніком, чи з легким степенем дебільності, то і емоційне забарвлення його відяхи було б іншим. 

 Але і так багато що українцям зрозуміло і очевидно.

ВИБОРИ ПІД ЧАС ВІЙНИ - ЦЕ БОЖЕВІЛЛЯ.

АГІТАЦІЯ ЗА ПРОВЕДЕННЯ ВИБОРІВ –

 ЦЕ ЗЛОБНА ПРОВОКАЦІЯ ВОРОГІВ. 

УЧАСТЬ У ВИБОРАХ КАНДИДАТОМ -  

ЦЕ ЗРАДА УКРАЇНИ.

ТОМУ :

#ПетроПорошенкоПрезидентПершогоТуру

GLOBALPERMANENT WAR ЗАБОРОНИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ.

МІРКУЙ, ЗВАЖУЙ, ДУМАЙ, ДІЙ !

В путінських голубих ящиках спостерігається масова антиукраїнська істерія.
Щоб зробити вірний вибір кожен українець повен для себе відновити знання про діянія наших ворогів протягом століть і зрозуміти що ж відбувається тепер. 

Коли читаєш деякі аспекти поведінки сусідських можновладців, чи то московських, чи варшавськихі інших, то сприймаєш їх діянія, як діла давно минувшиих літ: "Ну прочитав. Ну була справа. Тепер мовляв інше життя, а тоді були такі часи. Не потрібно ворошити болючі епізоди історії. Хай їх бог покарає."

Кожен хто живе в сучасності мав прямих предків. 
Бути байдужим до діяльності потомків сучасників, твої пращурів які закріпачували, переслідували, гнобили, саджали на кіл, вішали, убивали, засилали на каторгу, ГУЛАГ якось дивно.  
Потрібно ще раз і ще раз читати про діяльність діловарів і властолюбців минулого, що не попасти під їх облудливе базікання.
В Україні живуть потомки українців, які навіть не знають де їх дід похований і всіляко приховуют, що їх мати чи батько розмовляють українською мовою. 
До таких осіб належать укроманкурти Разумовські, Михалкови-Кончаловські, Клесові, Ланові, Бондарчуки, Бортко і багато інших. 
Наприклад видатний вчений Кльосов гордиться, що він його родичі рускіє з часів Петра І і прихово.є, що спражнє призвіще його допетрівських предків Галушка. Хитрожопі Галушки бистро зрозуміли, що у Петра І у фаворі німці і змінили своє призвіще на Клос від кльоцки - німецькі картопляні галушки.Галушки - стали Кльосовими. Тепер на Московщині є співачка Брєжнєва, справшнє призвіще якої Галушка. Що мімікрувати в польский бомонд українець Добривечір ставав графом Бонсуаром. 
Таких прикладів дуже багато. 
Нічго дивного в цьому не має риба шукає де глибше, а людина де ліпше, адже краще горшки з гімном від царя виносити, як робив це Михалків з Волині, ніж сидіти на засланні в Холмогорах за "малоросійскую єресь", як це сталось з Петром Кончаловським.

Ось хроніка україножерства:

* 1627 рік. Указом царя московського Олексія Михайловича та його батька патріарха Філарета звелено було книги українського друку зібрати і на пожежах спалити із суворою забороною будь-коли в майбутньому купувати українські книги. Так, у Москві спалено 'Учительное євангеліє' Транквіліона-Ставровецького разом з іншими його книгами та 'Катехизис' Лаврентія Зизанія Тустановського.
* 1669 рік. Після Люблінської унії — гоніння на українські книги, надруковані на польській території,
* 1672 рік. Указ про заборону в усіх містах усіх чинів людям тримати в себе вдома та на території Польщі відкрито чи таємно українського друку книги, а хто їх має, то суворо наказано приносити і здавати воєводі, місцевому правителю.
* 1677 рік. Патріарх московський Іоаким наказав з українських книг знищити листки, які мають різницю від книг московських.
* 1689 рік. Синод заборонив Києво-Печерській лаврі друкувати І том 'Четьїмінеї' Дмитра Ростовського.
* 1690 рік. Московський патріарх Іоаким указом заборонив усе українське письменство, а І том книги 'Четьїмінеї' Данила Заточника звелено спалити.
* 1693 рік. Лист Московського патріарха до Києво-Печерської лаври про заборону будь-яких книг українською мовою.
* 1709 рік. Указ Петра І про заборону друку книг українською мовою, а книги, друковані церковно-слов'янською мовою, звіряти з російським виданням, щоб у них ніякої різниці не було.
* 1720 рік. Указ Петра І, щоб знову книг ніяких, крім церковних попередніх видань, в Україні не друкувати, а ті старі книги з книгами великоросійського друку зрівняти, щоб ніякої різниці і особливого наріччя в них не було.
* 20 грудня 1720 року. Петро І видав указ київському губернському князю Голіцину, щоб - во всех монастырях, остающихся в Российском государстве, осмотреть и забрать древние жалованные грамоты и другие куртиозные письма оригинальные, а также книги исторические, рукописные и печатные.
1721 рік. Наказ Синоду надсилати книги з українських друкарень у синодальну контору для виправлення їх згідно з російськими вимогами та вимовою й звірення клеймом цензора.
* 1724 рік. Друкарня Києво-Печерської лаври оштрафована на одну тисячу карбованців за друкування книг, не у всьому схожих з великоросійськими. На таку ж суму і за таку ж 'провину' оштрафовано і Чернігівську друкарню, яку перевезли до Москви.
* 1726 рік. Київський митрополит Іосиф Кроковський склав акафіст святій Варварі. Москва дозволила Лаврі друк, але з умовою його перекладу на російську мову («на великороссійское нарЂчіе»). У серпні 1726 р. розпорядження Синоду про заборону друкувати будь-яку книжку, яка раніше не друкувалася санкт-петербурзькою або московською синодальною друкарнями. Знову наказано, щоб правопис і наголоси точно повторювали московські.
* 1729 рік. Наказ Петра І про переписування в Україні державних постанов та розпоряджень з української мови на російську.
1740 рік. Російська імператриця Анна Іванівна створила правління гетьманського уряду під керівництвом московського князя Олексія Шаховського та запровадила російську мову в діловодстві на території України. Переписи 1740 — 1748 рр. свідчать, що в семи полках Гетьманщини на 1094 села припадало 866 шкіл з викладанням українською мовою. У 1804 р. було видано царський указ, який заборонив навчання українською мовою. Результати національного гніту одразу позначились на стані освіти в Україні. Уже перепис 1897 р. показав, що на 100 осіб було лише 13 письменних.
* 1748 рік. Наказ Синоду Київському митрополитові Самуїлу Милославському ввести в Києво-Могилянській академії та в усіх школах України російську мову викладання, в результаті чого на Лівобережжі зникло 866 українських шкіл.
* 1750 рік. Після скасування Канцелярїї міністерського правління малоросійських справ у
* 1750 рік. Після скасування Канцелярїї міністерського правління малоросійських справ у м. Глухові з неї вилучені та перевезені до Росії справи таємного діловодства. Документи архіву Запорозької Січі, знайдені під час розорення Січі генерал-поручиком Текелією у скрині під престолом січової церкви, опинилися в Московському відділенні загального архіву Головного штабу.
* 1755 рік. Синод наказав Києво-Печерській лаврі перекласти на російську мову 'Четьї-мінеї' св. Дмитрія Ростовського та Києво-Печерський патерик.
* 1763 рік. Указ Катерини ІІ про заборону викладати українською мовою в Києво-Могилянській академії.
* 1764 рік. Скасування Катериною ІІ українського гетьманства, а з ним — ліквідація українських навчально-культурних закладів та усунення від влади україномовних чиновників.
* 1765 рік. Ліквідація Катериною ІІ козацького устрою на Слобожанщині та козацьких шкіл.
* 1766 рік. Синод видав суворий указ Києво-Печерській лаврі друкувати лише ті книги, які в московській друкарні
1769 рік. Синод заборонив Києво-Печерській лаврі друкувати букварі українською мовою і наказав відібрати у людей ті букварі, які були вже на руках.
* 1782 рік. Катерина ІІ створила комісію для заведення в Росії народних училищ, завданнями яких було запровадження єдиної форми навчання та викладання російської мови в усіх школах імперії.
* 1784 рік. Синод наказує митрополитові Київському і Галицькому Самуїлу карати студентів та звільняти з роботи учителів Києво-Могилянської академії за відхід від російської мови.
* 1785 рік. Наказ Катерини ІІ по всіх церквах імперії правити службу Божу російською мовою. Російська мова заведена у всіх школах України.
* 1786 рік. Синод знову наказує митрополитові Київському контролювати Лаврську друкарню, щоб ніякої різниці з московськими виданнями не було, а в Києво-Могилянській академіі негайно ввести систему навчання, узаконену для всієї імперії.
1789 рік. У Петербурзі з ініціативи Катерини ІІ видано Порівняльний словник усіх мов, у якому українська мова визначається як російська, спотворена польською.
* 1811 рік. Закриття Києво-Могилянської академії.
* 1847 рік. Розгром Кирило-Мефодіївського братства.
* 1853 рік. Покалічено видання Літопису Грабянки.
* 1862 рік. Позакривано українські недільні школи. Припинилось видання українського літературного та науково-політичного журналу Основа.
* 1863 рік. Валуєвський циркуляр: 'Української мови не було, немає і бути не може, а хто цього не розуміє — ворог Росії'.
1864 рік. Тисячі пудів архівних матеріалів вивезли до Москви після судової реформи. Згідно з обіжником Міністерства юстиції від 3 грудня 1866 року, туди потрапила велика кількість документів ліквідованих установ із Волинської, Київської, Катеринославської, Подільської, Хе*рсонської та Чернігівської губерній.
* 1869 рік. За законом, чиновникам усіх відомств призначалась значна доплата за русифікацію.
* 1876 рік. Емський указ. Заборона ввозити українські книги з-за кордону, заборона підписувати українські тексти під нотами, заборона українських вистав. Невипадково хор М.Лисенка змусили співати у концерті українську народну пісню Дощик французькою мовою.
* 1881 рік. Закон про дозвіл на друкування словників українською мовою, але за російським правописом, а постановка українських вистав залежить від місцевого начальства.
* 1887 рік. Рукопис граматики української мови цензор повернув, не читаючи, відписавши авторові, що нема потреби дозволяти до друку граматику тієї мови, яка приречена на небуття.
* 1888 рік. Указ Олександра ІІІ 'Про заборону вживания в офіційних установах української мови та хрещення українськими іменами'.
* 1889 рік. У Києві, на археологічному з'їзді, дозволено читати реферати всіма мовами, крім української.
* 1892 рік. Російський уряд наказує цензорам суворо стежити за тим, щоб не допустити українських літературних перекладів з російської мови.
* 1894 рік. Заборона ввезення українських книг з-за кордону.
* 1895 рік. Заборона української читанки та українських книг для дітей.
* 1903 рік. На відкритті пам'ятника І.Котляревському у Полтаві не дозволено промови українською мовою.
* 1905 рік. Кабінет Міністрів Росії відкинув клопотання Київського та Харківського університетів про скасування заборони української мови, визначаючи це несвоєчасним.
* 1906 і 1907 рік. Закриття Просвіти в Одесі та Миколаєві.
* 1908 рік. Указ сенату про те, що освітня робота в Україні шкідлива й небезпечна для Росії.
* 1910 рік. Указ Столипіна про зарахування українців до розряду інородців і про заборону будь-яких українських організацій.
* 1914 рік. Указ Миколи І про заборону української преси.
* 1919 рік. Після завоювання України більшовиками — знищення національно свідомої частини населення та заборона всіх українських літературних, драматичних та усних творів, серед яких лише українських народних пісень — триста тисяч.
* 1921—1923 роки. Штучний голод в Україні.
* 1922 рік. Ліквідація Просвіт на Кубані, в Зеленому Клину та в інших місцях проживання українців.
* 1929 рік. Арешт українських науковців та духовенства — заміщення їх російськомовними.
* 1932 рік. Голодомор. Спланована та здійснена за підтримкою, чи пак з мовчазної згоди 'світового співтовариства', акція ліквідації українського народу. В Україні, яка володіє 40 % світового чорнозему, умертвлено голодом до 12 мільйонів носіїв української мови, саме селян, щоб зберегти зрусифіковане міське населення. У містах введено карткову систему та паспорти.
* 1933 рік. Телеграма Сталіна про припинення українізації і знищення більшості українських письменників.
1937 рік. Розстріли інтелигенції: вчених, лікарів, вчителів.
* 1938 рік. Постанова ЦК КП(б) про обов'язкове вивчення в школах республіки російської мови.
* 1939 рік. Після «визволення» Західної України — закриття частини українських і відкриття російських шкіл.
* 1940 рік. Депортація населення Галичини у Сибір.
* 1946 рік. Постанова Ради Міністрів Радянського Союзу про затвердження українського правопису, наближеного до російського. Голод в Україні.
1947 рік. Каганович провів чистку серед діячів української культури. Знов депортація в Сибір населення Західної України. План вивезення українців у Сибір зірвався через нестачу вагонів.
* 1949 рік. Заборона повертатися в Україну тим робітникам, котрі були вивезені під час війни разом зі своїми заводами. Для відбудови промисловості в Україні присилали росіян. З КП(б)У виключено за націоналізм 3 % комуністів на XVI з'їзді партії. На цілину — в Казахстан та Сибір — вивезено 100 тисяч українських юнаків та дівчат.
* 1958 рік. Постанова Пленуму ЦК КПРС про перехід українських шкіл на російську мову викладання. 17 вересня 1959 р. Верховна Рада УРСР прийняла відповідну Постанову.
* 1961 рік. ХХІІ з'їзд КПРС — нова програма партії про злиття націй в єдиний радянський, тобто російський, народ.
* 1947 рік. Каганович провів чистку серед діячів української культури. Знов депортація в Сибір населення Західної України. План вивезення українців у Сибір зірвався через нестачу вагонів.
* 1949 рік. Заборона повертатися в Україну тим робітникам, котрі були вивезені під час війни разом зі своїми заводами. Для відбудови промисловості в Україні присилали росіян. З КП(б)У виключено за націоналізм 3 % комуністів на XVI з'їзді партії. На цілину — в Казахстан та Сибір — вивезено 100 тисяч українських юнаків та дівчат.
* 1958 рік. Постанова Пленуму ЦК КПРС про перехід українських шкіл на російську мову викладання. 17 вересня 1959 р. Верховна Рада УРСР прийняла відповідну Постанову.
* 1961 рік. ХХІІ з'їзд КПРС — нова програма партії про злиття націй в єдиний радянський, тобто російський, народ.
1977 рік. Прийнята нова Конституція СРСР в якій декларувалось створення нової наднаціональної спільноти радянський народ.
1979 рік. Ташкентська конференція — Російська мова — мова дружби народів.
* 1983 рік. Постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів Радянського Союзу Про поліпшення вивчення росіиської мови у школах республік. Доплата за російську мову викладання 15 % та поділ класів.
* 1989 рік. Постанова ЦК КПРС Про єдину офіційну загальнодержавну мову в Радянському Союзі (російську). Те ж у проекті Конституції М.Горбачова.
* 1990 рік. Верховна Рада Радянського Союзу. Закон про мови народів Радянського Союзу закріплює за російською мовою статус офіційної на всій території Радянського Союзу.

* 1994 рік. Намагання надати російській мові статус офіційної в незалежній Україні.
* 1995 рік. Алма-Ата. Спільний науковий простір (тобто російський) для СНД." 
2003 рік. Конфлікт навколо острова Тузла.
2013 - Російска війскова агресія розгін російським спецназо у формі "Беркута" студентів на Хрещатику.
2014 рік. Російська федерація розпочала війну проти України з ціллю повної деукраїнізації України. 

Сьогодні 2020 рік Російська Федерація  веде війну виключно проти українців, для їх пацифікації, асиміляції і ліквідації Української Держави. 

Дянія московськиих діловарів і властоюбців мали не формальний підхід, а підтвержувались жахливи і кровавими злочинима про людяності, грабежами, депортаціями, тюремними переслідуваннями в ГУЛАГах, каторгах, острогах, тюрмах, катуваннями, голодомором, розстрілами і таємними  вбивствами, які переросли в перманентний геноцид українців. 

Тим що наші предки вистояли в цих поліцейських переслідуваннях потрібно не тільки пишатись, а приймати до увага в сьогоденному буденному житі.

Потрібно задати собі питання: 
"Чому мовне питання наших ворогів так хвилює?"
"Чому русскаязичні тримаються своє мови, як вош кожуха?"
Відповіді на ці питання очевидні.