GLOBAL PERMANENT WAR ПУТІНСЬКІ ПОНТИ

Кожне покоління людей починає своє життя в  когнітивному просторі на певному етапі емпіричної дійсності, яку створили для дня нього попередні покоління. Коли людина досягає 35 років вона освоює знання і практичні навики попередніх поколінь, відкриває нові данні про світ і поповнює базу знань людства . Оновлює і коректує світогляд і формує базу знань для наступного  покоління.   Останні три століття людство живе під впливом Західної Європейської наукової, антирелігійної методології теорії і практики пізнання світу і освоєння емпіричної дійсності.

Західна Європа пізнавала світ зусиллями давньогрецьких , римських, англо-саксонських, французьких і німецьких філософів. Найкраще шлях пізнання,  освоєння і практичної діяльності Західної цивілізації прослідкував і описав Нобелівський лауреат, англійський  філософ, логік, математик і громадський діяч Бертран Рассел, який вніс неоціненний вклад в математичну логіку, історію філософії і теорію пізнання,  естетику, педагогіку і соціологію  в книжці "Історія Західної філософії"

Він був  прихильником гуманізму, пацифізму, атеїзму, лібералізму і лівих політичних течій. Бертран Рассел вважається одним із засновників англійського неореалізму, а також неопозитивізму. 
Простий екскурс в минуле показує, що вклад Московії в створення когнітивного простору сучасної цивілізації близький до НУЛЯ. 
ВСЕ ЩО Є ПОЗИТИВНОГО НА МОСКОВІЇ ЗРОБЛЕНЕ АБО ВКРАДЕНЕ У ЗАХІДНОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ

 Поки на місці Москви кумкали жаби  і панувала схоластика — тип релігійної філософії, для якого характерне принципове панування теології над усіма іншими формами пізнання, знання,.на Туманному Альбіоні в  Британії  пізнавали світ:

1.     Аделард Батский (1080—1160) переклав найважливіші наукові праці з грецької та арабської на латинську мову «Начала» Евкліда, астрономічні таблиці Аль-Хорезмі.

На відміну від Московії в Києві все ж намагались долучитись до знань Західної цивілізації, ще при Ярославі Мудрому (983 / 987 — 1054 р.р.). Князь зібрав велику бібліотеку, але де вона поділась ніхто не знає.

2.   Роджер Бекон (1214—1292) прихильником матеріалізму, засуджував схоластичне начотництво й сліпе поклоніння авторитетам.   

3.    Томас Мор (1478, Лондон — 1535) написав твір «Золота книжечка, настільки ж корисна, як і забавна про найкращий устрій держави і про новий острів Утопія».

4.   Іван Федорів у 1553 році в Москві було збудовано Друкарський двір, де в 1564 році   випустив «Апостол» і  в тому ж році Друкарський двір спалили. Говорити про наукові дослідження було єресью.

5.    Френсіс Бекон (1561—1626) - дійшов висновку, що існує два шляхи дослідження: метод догматичний  - дедуктивний та метод емпіричний –індуктивний.

6.   Томас Гоббс (1588-1679) — послідовно розробляє систему раціоналістичної філософії, яка охоплює не тільки вчення про буття, пізнання, а й вчення про суспільство, державу.

7.    Джон Локк (1632-1704)  розробив та обґрунтував принцип поділу влади. Основою державної влади визначив народний суверенітет, який делегується державі аби впорядкувати суспільні відносини - «Два трактати про державне правління» він навів такі види влади: законодавчу, виконавчу та федеративну.

8.   Адам Сміт (1723 -1790)  - економіст і філософ-етик; засновник сучасної економічної теорії. Написав «Дослідження про природу і причини багатства народів»

9.   Джеремі Бентам (1748-1832 ) —філософ-мораліст, правознавець, соціолог, юрист, теоретик політичного ліберализма, родоначальник — утилітаризма.

10.                      Карл Поппер (1902-1994)  - автор «The Open Society and     Its Enemies» в якій розробляє концепцію відкритого суспільства та захищає ліберальну демократію, протиставляючи їх критиці теорії "релігійного" історизму.  Головною метою філософії бачив вивчення зростання наукового знання. Вважав що  «єдиної історії людства немає, а є лише нескінченна безліч історій, зв’язаних з різними аспектами людського життя, і серед них — історія політичної влади. Її звичайно зводять у ранг світової історії, але це образливо для будь-якої серйозної концепції розвитку людства. Історія політичної влади є не що інше, як історія міжнародних злочинів і масових убивств ,включаючи,  деякі спроби їхнього припинення».

Крім приведеної дюжини включаючи Бертрана Рассела і Стівен Хокінза всі вони і популярно розповідали те що пізнали можновладцям і простим людям.  

Життя на Московії чітко описав  Тарас Шевченко:

«І день іде, і ніч іде.

І голову схопивши в руки,

Дивуєшся, чому не йде

Апостол правди і науки!»

Західний світ погоджується з французом Мотеск’є, що  природнє становище – це мирне життя людей в сім’ї. Першим природнім законом, він вважав закон миру. Суспільство неминуче зруйнується, якщо йому не буде притаманна справедливість. Саме тому Монтеск’є, наголошує на тому, що вираження волі всіх членів суспільства є необхідною умовою його існування. Монтеск’є  розрізняв суспільство і державу. Основна мета держави – вгамувати суперечності, що виникають між інтересами людей в суспільстві, і спрямувати їх у річище правової форми розв’язання спорів між членами суспільства, використовуючи спільну силу лише в тих випадках, коли окремі індивіди не бажають коритися встановленому правопорядку. Розподіл влади - один з ключових принципів лібералізму, який передбачає поділ влади на три гілки — законодавчу, виконавчу та судову. Цей принцип вперше сформулював Локк, а найповніше — Монтеск'є.

Найбільш довершеної форми лібералізм на практиці досягнув у США  і тому США – ціле ХХ століття була «Сильна держава».

У кого з московців виникали ідеї подібні  мислителів Британії в той же самій час ?
 На Московії завжди діяло правило Бертрана Расела: 
"The fundamental cause of the trouble is that in the modern world the stupid are cocksure while the intelligent are full of doubt."

«Фундаментальна причина всіх бід в тому, що в сучасному світі дурні  самовпевнені крикуни, тоді як інтелектуали сповнені сумнівів».

Чи міг створити дурень Путін і його  режим «Сильну Державу».

НІ. 

Путін і путінський режим знищив Російську Державу Путінська РФ – тюрма народів. Народ назвав Путіна Хуйлом.

1.     Замість того щоб створити сильну демократичну державу, тобто сильну законодавчу, судову і виконавчу влади, створити оптимальну доктрину поділу влади, яка полягає у деталізації і конституційній легалізації стрункої системи взаємного стримування і контролю між гілками влади, де діючі закони і правила, що поширюються на всіх, Путін і його спільники іудосовки створивли на базі КГБ-ОГПУ  і релігійного мракобісся, позадержавний,  псевдозаконний, тоталітарний, терористичний репресивний  апарат, який замінив  кремінально- ментовськими поняттями Конституцію,  закони, правила громадського суспільства, нічим не стримуваним чиновницьким та релігійно-мракобісним свавіллям з приношенням людських жертв. В Росії вчетверо більше чиновників, що мають відношення до контролю над фінансам і вдвічі більше митників, ніж в США. Російський  чиновник будь-якого рівня, який проявляє догідливість до вищих керівників і релігійних мракобісів,  платить дань і бореться з критиками Кремля, може не боятися покарань навіть, за ритуальні вбивства,  корупційні дії, за п'яне "ДТП зі смертельними наслідками, сексуальні домагання до жінок, чоловіків, дітей,  за факти морального і фізичного переслідування і цькування не тільки  політичних супротивників, а й людей які йому особисто не подобаються.

2.   З 1991 року  в регіонах Російської Федерації існували  регіональні центри і регіональні лідери і сотні рухів національного відродження народів СРСР. Путін не став створювати обов'язкові для виконання правила взаємодії центру і периферії, а з допомогою шантажу і терору морального переслідування  нейтралізував лідерів, а особливо харизматичних ліквідував фізично,  скасував  губернаторські вибори,  а коли методами терору, замінив національні утворення округами і закріпив  регіональний тоталітарний режим ввів їх знову з 2018 року, забезпечив Кремлю повний контроль над процесом виборів до органів законодавчої влади, ще до початку виборчої компанії. Путін і його спільники почали висмоктувати з регіонів в центр куди більше коштів, а через центр стали проходити рішення навіть по другорядним питанням.  

Таким чином Путін відновив типову ранньосередньовічну політику закони Хазарського каганату і Золотої Орди. Таке управління  підсилює залежність  регіонів від Москви і в разі смерті Путіна створює  реальні можливості розпаду  держави.

При Путіні Росія знову стала – тюрмою народів і росіян в їх числі. Де вертухаями є посткомуністична іудосовкова еліта і розігнані по світам в 1917 релігійні мракобіси.

3.   На перший погляд  Путін схильний до ностальгії по режиму Сталіна в  СРСР, що забезпечує йому симпатію не тільки іудосовків в середині РФ, а й багатьох європейських «неолівих». Тут потрібно зрозуміти, що таке «ліві». «Ліві» від «правих» відрізняються лише фразеологією.  Медоди  і дії однакові. В перевороті 1917 року крім європейських так званих «лівих»: Мартов, Лібер, Парвус, Троцький, Свердлов, Ленін, Камєнєв, Зінов`єв, Бухарін і Сталін в Росії і Карл Лібкнехт, Роза Люксембург, Клара Цеткін, Бела Кун, Дзержинський приймало багато «правих». 

Постає питання  за СРСР якого періоду у Путіна ностальгія?

1917 -1922? 1922 -1927? 1927 – 1937? 1937 – 1953? 1953 – 1964? 1965 – 1982? 1982 -1991 ?

Ідеал держави Путіна це ТОРГЗІН, СЛОН і ГУЛАГ в СРСР  періоду 1927 – 1937 часів Генріха Ягоди і один день 1945 року 9 травня. Створені Постановою ЦВК і РНК СРСР від 10 липня 1934. На той час управлінський апарат ГУЛАГу налічував понад 300 іудосовків, а його начальником було призначено іудосовка М.Бермана, який перед тим очолював структуру, що передувала ГУЛАГу, — Головне управління виправно-трудових таборів ОДПУ.

Сталін для Путіна лише пропагандистська ширма. Модель СРСР, яку впровадив в життя в сучасній Російській Федерації Путін можна означити словами, які приписують Миколі Бухаріну:

«Yes, certainly your Russia is dying. There no longer exists anywhere, if it has ever existed, a single class of the population for which life is harder than in our Soviet paradise...We make experiments on the living body of the people, devil take it, exactly like a first year student working on a corpse of a vagabond which he has procured in the anatomy operating-theater. Read our two constitutions carefully; it is there frankly indicated that it is not the Soviet Union nor its parts which interest us, but the struggle against world capital and the universal revolution to which we have always sacrificed everything, to which we are sacrificing the country, to which we are sacrificing ourselves. (It is evident that the sacrifice does not extend to the Zinovieffs)...

Here, in our country, where we are absolute masters, we fear no one at all. The country worn out by wars, sickness, death and famine (it is a dangerous but splendid means), no longer dares to make the slightest protest, finding itself under the perpetual menace of the Cheka and the army...

Often we are ourselves surprised by its patience which has become so well-known...there is not, one can be certain in the whole of Russia, a single household in which we have not killed in some manner or other the Father, the Mother, a Brother, a Daughter, a Son, some near relative or friend. Very well then! Felix (Djerjinsky) nevertheless walks quietly about Moscow without any guard, even at night... When we remonstrate with him for these walks he contents himself with laughing disdainfully and saying: 'What! They would never dare' psakrer, 'and he is right. They do not dare. What a strange country!" (Letter from Bukharin to Britain, La Revue universelle, March 1, 1928; The Secret Powers Behind Revolution, by Vicomte Leon De Poncins, p. 149)»

«Да, Россия определённо умирает. Нигде вообще не существует, и никогда не существовал никакой класс населения, ни в одной стране, жизнь которого была бы хуже, чем в условиях советского "рая"… Мы делаем эксперименты на живом теле  народа, чёрт бы его побрал, совершенно также, как в анатомичке студент-медик копошиться в трупе какого-нибудь бродяги. Прочтите внимательно обе наши конституции. В них обеих искренне написано, что на самом деле, нас не интересует ни Советский Союз, никакая любая его часть. Что нас интересует, это универсальная мировая революция, для которой мы всегда жертвовали всем, включая самих себя. (Очевидно, що жертва не поширюється на Зінов'єців).  Здесь, в России, в нашей стране, где мы абсолютные хозяева, мы не боимся вообще ничего.Страна, измотанная войнами, эпидемиями, смертью и голодом, которые все опасные, но замечательные для нашего дела средства, больше не способна ни к малейшему протесту, ни к малейшему возмущению, постоянно находясь под неусыпным вниманием нашего ОГПУ и нашей армии.Часто мы сами удивляемся этому терпению русского народа.Можете быть уверены, что во всём СССР нет ни одной семьи, где тем или иным способом, мы не убили бы отца, мать, брата, дочь, и изнасиловали тоже; а также сына, или других близких родственников или друзей. И отлично! Тем не менее, Феликс Дзержинский спокойно гуляет по Москве без всякой охраны, и даже ночью. Когда мы его пожурили за такую неосторожность, то он только рассмеялся и сказал:«Что? - Они никогда не осмелятся, пся крев! И он абсолютно прав. Они никогда не осмелятся. Что за странная страна?»

«Не многие могут быть счастливы, не испытывая ненависти к другому человеку, нации, вероисповеданию»
                                                                                              Бертран Рассел.

 Держава Путіна не обмежується великодержавними  іудосовськими замашками і іудобільшовицькими методами утримання влади, претендує на цивілізаційний центр. Хоч при  Путіні практично нічого не залишилося від соціальних досягнень СРСР. У сьогоднішній Росії панує лукавий релігіно логматичний феодалізм, в порівнянні з яким  США - зразок соціальної держави, а Німеччина - взагалі зразок країни розвинутого соціалізму. У путінської Росії діє виключно однопартійна система, якщо взагалі ЄР, ЛДПР, РКП, СП можна назвати партіями. Немає незалежних профспілок, що захищають інтереси працівників, на ринку праці, діє право сильного, соціальний захист фактично існує тільки на папері, а медичне забезпечення та освіта питання грошей.

4.   Путін - не модернізатор Росії, а деградатор і могилокопач. На перший погляд за перший президентський термін Путін провів численні економічні паперові реформи, наприклад:  зниження  податку до 13% для всіх категорій громадян, що забезпечило явний економічний підйом, але цей підйом проходив паралельно зі зростаючою ціною на нафту. Під шум модернізації і економічного росту Путін дуже швидко почав боротися з демократичними та суспільними досягненнями попереднього періоду. Викинув на смітник соціальну складову СРСР і зупинив лібералізацію Росії  за Західноєвропейськими рецептами і наступними кроками почав «закручувати гайки»  і перетворив Росію в авторитарний, ранньосередньовічний, релігійно-мракобісний режим,  з регулярними людськими жертвопринесеннями замаскованими під техногенні катастрофи і терористичні акції, а поставлені  на ключові позиції у законодавчій, виконавчій, судовій владах і силових структурах вірні йому особисто колишні співробітникі КГБ – ОГПУ і кримінально-бандитські авторитерти сприяють і приймають активну участь у путінській вакханалії.

Путінський режим це не КГБ- НКВД і Не КГБ- МГБ. 

А ЧК-ОГПУ  Фелікса Дзержинського і Генріха Ягоди.

Путінська модернізація Росії замість руху до ліберальної демократії, відкритого, громадянського суспільства, обернулась деградацією  в морок раннього середньовіччя і в найтемніші часи ОГПУ-ГУЛАГу Генріха Ягоди. Колишні застійні андроповські  КГБісти, послідовники методів ОГПУ  при будь-якому зручному випадку використовують наукоподібну риторику про загально людські цінності, гуманізм, про модернізацію, прогрес,  чим регулярно викликають захоплення у проплачених  західних ЗМІ і експертів, які знають Росію поверхнево, але за гроші готові безвідповідально говорити на чорне – біле. Так само, як ОГПУ розказувало і показувало кінохроніку про  модернізацію СРСР  в 30-х років, які ввели в оману тодішніх мислителів Заходу, в той же самий час методично знищувало сотні людей на добу. Насправді у Путіна  розуміння модернізації, багато в чому подібне та доповненне до старих ОГПушних методів Нафталія Ароновича Френкеля: Сотні тисяч «зеків» були кинуті на будівництво будівлі соціалізму. Їх знаряддями праці були тачка, лопата, кувалда, сокира і дерев'яний «журавель» для переміщення вантажів.

Наприклад на будівництві Біломорканалу працювало до 100 тисяч ув'язнених. Смертність сягала 500 осіб на добу.

«От заключённого нам надо взять всё в первые три месяца — а потом он нам не нужен!» - давав вказівки Нафлій Френкель.

Путін перетворив не тільки всіх керівників, а й громадян Росії в кримінальних злочинців пов’язаних круговою порукою. 

Вибори в РФ формальні і проводятья за  іудобільшовицькими методами і сценаріями:

 «Не важно за кого голосуют, важно кто голоса считает».  

Сучасні Комп’ютерні технології фальсифікації виборів при Путіні стали ще більш цинічніші, маніпулювання громадським думкою ще більш ефективнаі нахабна, контроль за противниками режиму ще більш детальні і брудні. Модернізація промисловості по Путіну - це чисто промисловий шпіонаж.

5.    В Росії існує  "повторюване, як мантра" переконання, що Путін - національний лідер, який «підняв Росію з колін».  Насправді Путін і його спільники поставили Росію не просто на коліна, а поставили її на коліна в глухому куті СІЗО. Різниця між ісламськими тиранами і Путінським режимом полягає в тому, що на відміну від ісламістів, які переслідують своїх противників по середньовічних законах пророка Мухамеда і відступникам по рішенню середньовічного ісламського суду публічно відрубують голови або забивають камінням, над ворогами путінського режиму тільки в Москві, і то дуже відомих осіб застосовують судові розправи по надуманих статтях, а в провінції за досить дрібні факти не лояльності здійснюються позасудові  таємні  вбивства під виглядом побутових і кримінальних злочинів.

Кремлівскі іудосовкові ОГПУшники і криміналітет  свої позасудові розправи розпочали з політичними противниками в бандитському Петербурзі з голови партії «Демократична Росія» Галини Старовойтової, яка була вбита у Санкт-Петербурзі 20 листопада 1998 року грабіжниками за досі не розслідуваних обставин.  Саме тоді Путін був у Пітері.

Галина Старовойтова  у посткомуністичній Росії послідовно виступала за необхідність притягнення до відповідальності організаторів і провідників політики тоталітаризму. У грудні 1992 року внесла до Верховної Ради РФ законопроект «Про заборону на професії для провідників політики тоталітарного режиму». У ньому пропонувалося піддати професійним обмеженням працівників партапарату Комуністичної партії, штатних співробітників, агентуру радянських спецслужб: сексотів і стукачів. У 1997 році повторно намагалася внести цей документ на розгляд Держдуми РФ, але закон так і не було прийнято. Старовойтова вимагала люстрації в Росії.

Не виключено, що особисто Путін її і застрілив і цей поступок підняв його на президентські висоти.

6.   Гучне брязкання зброєю на світовій арені - не більше ніж самообман. Економіка Росії неконкурентоспроможна - в жахливому стані, не дивлячись на всі обіцянки реформ. Разом з тим все, в чому одягнуті, починаючи з трусів, чим користуються, в чому живуть та й стиль життя  кремлівських нуворишів змавповане і зроблене на Заході. Ганучі, Перддючі, Кабаннє. Безправний стан і жорстоке  поводження роботодавців з робітниками, селянами, як і  ГУЛАГ Натана Френкеля є нормою.  Істотну частину військового бюджету з'їдає  коррупція.

7.    В російських ЗМІ пишуть, що Путін «розібрався» з олігархами. На доказ наводиться судовий процес проти Ходорковського, опалу Березовського і Гусинського інших. Але  більшість кримінал-олігархів єльцинських часів, Абрамович, Дерипаска, Фрідман, Вексельберг, Усманов і всі інші до сих пір займають чудове становище в російському бізнесі і можуть не боятися питань про сумнівне походження їхніх багатств.

Більшість старих олігархів, хоч і не всі, ніби втратили політичний вплив. Однак з'явилася нова когорта олігархів, в першу чергу з числа колишніх офіцерів КДБ, таких, як сусід Путіна по дачі Юрій Ковальчук, його друг Геннадій Тимченко, партнер по дзюдо Борис Ротенберг і багато інших. Хоч багато фірм формально знаходяться у власності держави, на ділі вони контролюються людьми з путінського оточення, такими, як наприклад Ігор Сечин, савт і зять Путіна - Шамалов, і прибуток фактично приватизується,  через відмивання по контрактах з сумнівними фірмами-посередниками або за допомогою продажу сировини за заниженими цінами або за державною закупкою по завищеним цінам.

8.   Кремлівські ЗМІ нав’язують думку, що ніби Путін в довгостроковій перспективі прагне до ліберальної демократії, але Росія нібито для неї не дозріла. В дійсноісті: поки телебачення, кероване державою, говорить про все, що пов'язано з лібералізмом і демократією від Локка до Поппера, таким тоном, яким зазвичай говорять про заразні венеричні хвороби чи психічні розлади навряд чи варто очікувати, що більшість росіян почне думати про цю форму державного управління щось добре - на відміну від початку перебудови , коли на телебаченні панували зовсім інші настрої. Кожен росіянин в побуті користується плодами Західної ліберальної демократії від бейсболи, комп`ютерів до автомобілів, літаків і яхт і при цьому проклинає останніми словами Західну ліберальну цивілізацію.

9.   За 18 років Путін зруйнував і без того слабкі демократичні досягнення перебудови: придушив всіляке свободомисліє в ЗМІ, парламенті, судах і, що ще гірше, перетворив політичний ландшафт в місце для бруднго фарсу, гидкої кримінальної трагікомедії, що відібиває повагу до політичної конкуренції навіть у доброзичливого громадянина РФ.

Більш того, оскільки Путін у відповідь на конструктивну критику свого невігластва і недоліків завжди відповідає, що ніде в світі не існує ні демократії, ні правової ліберальної державності, тому корупцію і свавілля чиновників в Росії стали розглядати як норму, а не як відхилення, і державною ідеологією став кримінальні, релігійно мракобісний цинічний тиранізм.

10.          Путін і його озлоблені на весь світ, релігійно-мракобісні клептомани і соціопати, які впровадили в життя план своїх попередників, який полягав не в ідеї створення відкритого ліберально-демократичного успільства, просвітництві, а помсті темним, неосвідченим російським знедоленим трудягам, згідно ідеї Маркса-Парвуса- Троцького: «Мы должны превратить Россию в пустыню, населенную белыми неграми, которым мы дадим такую тиранию, какая не снилась никогда самым страшным деспотам Востока. Разница лишь в том, что тирания эта будет не справа, а слева, не белая, а красная. В буквальном смысле этого слова красная, ибо мы прольем такие потоки крови, перед которыми содрогнутся и побледнеют все человеческие потери капиталистических войн. Крупнейшие банкиры из-за океана будут работать в теснейшем контакте с нами. Если мы выиграем революцию, раздавим Россию, то на погребальных обломках ее укрепим власть сионизма и станем такой силой, перед которой весь мир опустится на колени. Мы покажем, что такое настоящая власть. Путем террора, кровавых бань мы доведем русскую интеллигенцию до полного отупения, до идиотизма, до животного состояния… А пока наши юноши в кожаных куртках — сыновья часовых дел мастеров из Одессы и Орши, Гомеля и Винницы — умеют ненавидеть все русское! С каким наслаждением они физически уничтожают русскую интеллигенцию— офицеров, академиков, писателей…».

11.Через свою  іудоОГПУшну агентуру з потомків Ягод, Раппопортів, Берманів, Френкелів, Берковичів, часовиків і кушнірв, при протекції тих же банкірів США та Європи, прагнуть іудобольшецьку модель, відпрацьовану в Росії хочуть  впровадити по всьому світі і замахнулись на повалення відкритого ліберально-демократичного суспільства в США і Західній Європі і заміну його тоталітарним, тиранічним релігійно-мракобісним режимом.

12.          Щоб зрозуміти суть сьогоднішнього етапу іудо більшовицької глобальної експансії досить подивитись і послухати лише іудокремоівських медіотів, медіантів, політолухів, журналюг, журнашлюх, історіопатів, юристідіотів . Вся їх риторика вкладається в тезу: «… пока наши юноши в лапсердаках  от кутюр — правнуки  часовых дел мастеров из Москвы, Питера, Одессы и Орши, Гомеля и Винницы, Саврани, Гранова, Любавичей, Брацлава — умеют ненавидеть все Западное, Американское, Британское, Французкое, Немецкоє! С каким наслаждением они физически будут уничтожть западную либеральную интеллигенцию— академиков, професоров, мыслителей, философов, поетов, писателей, заганять в ГУЛАГовские шарашки инженеров, програмистов…».

ВИСНОВОК:

1.     Кожен українець повинен зрозуміти сучасні потомки іудо совків керуються досвідом Нафталія Френкеля: «От заключённого нам надо взять всё в первые три месяца — а потом он нам не нужен!». Легко прочитати: «От програмиста нам надо взять всё в первые три года, а дальше он нам не нужен»

2.   Ніколи не здавайте вашу зброю вбивцям іудоділоварам та іудовластолюбцям, які намагаються роззброїти вас. Пам'ятайте: що б вони не говорили, якщо вони намагаються роззброїти вільних людей, це  значить вони є вашими лютими ворогами, і без різниці, які вони – червоні, чорні, білі, фіолетові, і т д.

3.   Кожен факт застосування зброї, вибухових пристрої,техногенного впливу, порушенням санітарних норм, правил техніки безпеки, трудового законодавства, кримінальне принеження  проти чесних, законослухняних цивільних громадян, а особливо дітей в яслах, садках,  школах, в інших навчальних закладах потрібно розглядати не просто як терористичний акт свавільних рабовласників  діловарів і властолюбців, що захопили владу в державі, а як людське релігійномракобісне жертвопринесення і негайно приступати до нейтралізації їх діяльності.

P.S.

Люди Західного відкритого, ліберально, демократичного світу повинні уважно і прискіпливо розглянути житіє іудосовків в своїх державах. Особливо в США, який іудобільшовиками кишить, навіть на вищих щаблях влади. В США потрібно вернутись до політики Макартизму і прошерстити держапарат та очистити новоявлених із совка, так званих "політичних втікачів" і їх покровителів.  

А то тупо виходить.

Пригріли Йосипа Бродського, дали йому Нобелівську премію, а він написав людоїдські ЧКістсько- ОГПУшні стішата:

https://nesterdennez.blogspot.com/2016/08/global-permanent-war_29.html

Дорогой Карл XII, сражение под Полтавой,
слава Богу, проиграно. Как говорил картавый,
"время покажет Кузькину мать", руины,
кости посмертной радости с привкусом Украины.

То не зелено-квитный, траченный изотопом,-
жовто-блакытный реет над Конотопом,
скроенный из холста, знать, припасла Канада.
Даром что без креста, но хохлам не надо.

Гой ты, рушник, карбованец, семечки в полной жмене!
Не нам, кацапам, их обвинять в измене.
Сами под образами семьдесят лет в Рязани
с залитыми глазами жили, как при Тарзане.

Скажем им, звонкой матерью паузы медля строго:
скатертью вам, хохлы, и рушником дорога!
Ступайте от нас в жупане, не говоря - в мундире,
по адресу на три буквы, на все четыре
стороны. Пусть теперь в мазанке хором гансы
с ляхами ставят вас на четыре кости, поганцы.

Как в петлю лезть - так сообща, путь выбирая в чаще, 
а курицу из борща грызть в одиночку слаще.
Прощевайте, хохлы, пожили вместе -- хватит!
Плюнуть, что ли, в Днипро, может, он вспять покатит,
брезгуя гордо нами, как скорый, битком набитый
кожаными углами и вековой обидой.

Не поминайте лихом. Вашего хлеба, неба,
нам, подавись мы жмыхом и колобом, не треба. 
Нечего портить кровь, рвать на груди одежду.
Кончилась, знать, любовь, коль и была промежду.

Что ковыряться зря в рваных корнях глаголом? 
Вас родила земля, грунт, чернозем с подзолом. 
Полно качать права, шить нам одно, другое.
Это земля не дает вам, кавунам, покоя.

Ой да Левада-степь, краля, баштан, вареник!
Больше, поди, теряли - больше людей, чем денег.
Как-нибудь перебьемся. А что до слезы из глаза -
нет на нее указа, ждать до другого раза.

С Богом, орлы, казаки, гетманы, вертухаи!
Только когда придет и вам помирать, бугаи,
будете вы хрипеть, царапая край матраса,
строчки из Александра, а не брехню Тараса.