GLОBAL PERMANENT WAR ПОРЯД З ЖАХЛИВОЮ БРЕХНЕЮ ЗАВЖДИ Є ЖАХАЮЧА ПРАВДА.

Сьогодні 25 вересня 2018 року неділля. В Україні погода хмарна без прояснень. Підвиває осінній вітер, поривистий, зриває пожовкле листя, крутить його і несе хто його знає куди. Холодний, осінній дощ барабанить у вікно. Термометр на вулиці показує 6 градусів по Цельсію. Кінчилось літо 2018 року. Вирішив протопити. Кинув у грубу зібране дрібні гіллячки. Запала вогонь. Дивлюсь на вогонь. На Сході України йдуть бойові дії. Докинув в грубу пару полінець. Закінчується п’яти рік гарячої війни з брехливими дурнями.  Зателефонував стрий чоловік. Поговорили про те про се. Поскаржився, що крутить в колінах та скаче тиск. Старому 88 років. Українець. Батьки, діди прадіди українці. Діти, онуки, правнуки теж українці.  Діти отаборились в столиці. Старший живе у Києві в його  квартирі на Куренівці. Він, після виходу на пенсію повернувся в село до хати, яку сам збудував батькові і матері замість старої хати, на сволоці якої була вирізаний хрест і дата 1858.  Стара хата була побудована на місці ще старшої хати.  Старший син уже купив цегляну хату поряд з батьком. Майже кожну п’ятницю суботу і неділю, осучаснює її і тільки піде на пенсію, то також переїде жити з жінкою в  село. Бо у місті вижити з тою пенсією буде важко і занять особливих для звичайної людини праці в місті практично не має. Хіба пройтись погуляти. Єдине заняття, це дивитись «голубой аганьок», або слухати «брехунця». В селі ж повітря, вода, їжа екологічно чисті і заняття знайдеться, а у вечері можна і з «голубим аганьком» посваритись. Вітряк, акумулятор, спутникова антена 10000 каналів. Дивись, що хочеш і коментуй на свій розсуд.  

 
Сам спогад про Київ, Куренівку спрямував думки в 1961 рік. Згадалась пісенька тих часів: «На Курєньовку двінулась лавіна…» Кликнув Куренівку в Netri. Гугол відкликнувся сотнями тисяч текстових, фото і відео матеріалів. Тут і про Кирилівську стоянку і Кирилівський монастир. Виявляється життя homo sapiens в районі Куренівки вирувало багато раніше біблійних часів, шумерів і Древнього Єгипту. Кінець палеоліту датується близько 15 000 років тому. 11 000 років ледь-ледь відомого життя 366 поколінь давньої кам'яної доби — час життя від «класичного» неандертальця і лише пара тисяч років писаної історії  до і після народження Христа. 

На  картині Кирилівський монастир серед системи ярів. Тут і Бабин яр, з якого Куренівку затопили штучним сельовим потоком. Далі кликнув Netri  Бабин яр. "Бабин Яр" перекладається приблизно як «яруга старих жінок». Втім, це яруга, а, скоріше, розгалужена система з десятка яруг утворених  ерозією піщаного грунту - від 10 до 900 м в поперечнику і від нуля до приблизно 30 метрів глибини. Західна ділянка цього комплексу яруг сягала максимальної ширини 25 м і глибини - 10 м. Східною частиною, що довжиною близько 400 м і шириною не більше 10 м, яр зі сходу на 60 м наближався до іудейського цвинтаря, який мав розмір приблизно 400 х 300 м. Найширша яруга знаходилася приблизно в 400 м далі на захід. З півдня від іудейського цвинтаря знаходилась вулиця Мельникова, а на південному сході розташований великий літній військовий табір мирного часу, який вже відображається на фотографії з повітря, датованої 17 травня1939 року


Не лише яруга біля іудейського кладовища, але й вся місцевість з широкими яругами і цвинтарами називалася Бабин Яр.
 https://nesterdennez.blogspot.com/2018/09/global-permanent-war_2.html

 

На фото доктор Йозеф Гебельс «батько» сучасної медіотики брехні, піару, фейку та масових комунікацій рейхсміністр побудованого на неуцтві, брехні, недостовірних даних і як наслідок вщент розбомбленого ІІІ Рейху.  Такою ж методою, монополізувавши всі засоби інформації користувались кремлівські іудосовки і також канули в архіви. 

Без жодного сумління, для маніпуляцій свідомістю і світоглядом людей, сучасні медіоти, медіанти, журналюги журнашлюхи, соціолухи політикани, історіопати, правники всіх ІЗМІВ,  ради профіту, створють "ДЖИНСУ" і застосовують нацистську методику розроблену і впроваджену в життя калічкою соціопатом Йозефом Гебельсом. Недарма перед призвіщем сучасні медіоти обов'язково вживають слово ДОКТОР. 

Кожен українець, коли у вечері сідає дивитись телевізор, слухає в машині радіо, читає будь-яку газету чи журнал чітко розуміє, про щоб в медіотиці балаболили, він негайно, через "брехунець",  "голубий ящик" і Netri попадає під "інформаційний сказ" - жорсткий вплив пропаганди і агітації, яка  штовхає його у якесь вікно Овертона і хоче йому втовкмачити в мізки те, що часто не відповідає емпіричній дійсності і його ало торкається. 

 

 Також кожен українець чітко усвідомлює, що методи й принципи ведення пропаганди та агітації, розроблені нацистським міністром доктором Гебельсом, не втратили актуальності в сучасному світі, а навпаки, різко виросло з застосуванням новітніх знаннь про людину та  біологічних, медекаментозних і технічніх засобів промивання мізків. Їх продовжують застосовувати комуністи, соціалісти, неонацисти, ліберали, демократи, великі  релігійні конфесії і дрібні секти у багатьох сферах життя людей: релігії, політиці, освіті, науки, культурі, журналістиці, індустрії розваг, рекламі. 

Промивання мізків виникло давно з біблійних часів, як тільки виникло  письмо і набуло глобальних маштабів сьогодні, епоху інформаційного сказу.

Методи пропаганди і агітації можна використовувати для пропаганди правди і пропаганди брехні.  

Пропаганда брехні використовує брехню.

Пропаганда правди - правду.  

Поряд з жахливою брехнею існує більш жахаюча правда.

Правда на відміну від брехні, зі  своєю повною відповідністю до грізної дійсності, від якої жодна людина не втекла навіть після смерті. Не кожна людина може без страху спостерігати жахаючу емпіричну дійсність. Деякими жахами людина навіть милується – наприклад заходом Сонця, на якому йдуть термоядерні реакції і високотемпературна плазма у вигляді колосальних протуберанців звивається навколо розпеченої до мільйонів градусів Цельсія зірки. Безжальні радіоактивні потоки електромагнітних хвиль і частинок спалюють все живе поблизу.  

Обивателі мало звертають особливу увагу на те, що відбувається поза власною кухнею,усвідомлючи свою інтелектуальну недостатність, надіються на доброго і мудрого царя, який зробить всім життя терпиме. В світі відбуваються події, люди роблять поступки, які дають їм можливість вижити і продовжити свій рід. Але все ж людині, відповідно до інстинкту виживання, на всіх рівнях піраміди Маслоу, більш

важливіша правда про природнє і соціальне середовище в якому вони живуть: потрібна ідентифікована, усвідомлена і практично використана емпірична дійсність - все те, що отримано шляхом спостереження, підтверджено експериментом на практиці, засноване на досвіді, що допомагає вижити в агресивному оточуючому для людини середовищі, а не брехня. 

Правда пізнається в результаті спостережень і наступних адекватних дій. Якщо людина не знає правду, то поки її пізнає може загинути. Кожному українцеві очевидно, що все, що побудоване на брехні обов’язково буде виявлене і згине, як роса на сонці. 

Не дарма українська народна мудрість говорить: 

«Брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся».

Коли застосовують брехню? Брехню застосовують коли хочуть щось приховати, ввести в оману окремих осіб, або цілі спільноти в своїх корисних цілях, щоб проводити свою, всім зрозумілу політику в економіці на найнижчому рівні піраміди Маслоу: їжа, секс, розкіш.

Є одна сфера діяльності людини де пропаганда і агітація брехні веде виключно до погибелі – це наука і створена науковцями та інженерами техніка. 

 Якщо зробити літак не відповідно до законів природи він не полетить, або розвалиться в польоті. Не знання або ігнорування законів емпіричної дійсності при веденні війни приводить до жахливих військових катастроф. Приклад: знаменитий і найтупіший в історії воєн план «Барбароса».

Довідка про національний склад населяння до воєнного Києва.

З 1920 по 1927 рік після, утворення СРСР, згортання НЕПУ ВЧК грунтовно, з класової точку зору очистила  Київ від ворожих  радянській владі всіх елементів царизму і буржуазії: капіталістів, поміщиків, приватних торговці, чиновників, військових, працівників освіти, різночинної інтелигенції і багатьох релігійних конфесій. Столиця Радянської України повинна була стати зразковим комуністичним містом. Зразково безжально були ліквідовані сім’ї класово ворожі іудеї всі прошарків: заводчики, торговці, банкіри, равіни, різночинна інтелігенція сумнівних поглядів артисти, малярі, письменники, поети, журналісти, лікарі, вчителі, професура, студенти, гімназисти.

В Києві владу  захопили люмпени, серед них першу скрипку грала іудейська шушара в шкірянках: кримінальні злочинці, цирульники, чоботарі, швеці, кушніри, полові, швейцари та інша міська шваль і шушера.  
Кто был ні кэм - тот стал всєм !

Від 1918 року на території царської Росії, запалала Громадянська війна, панував терор ВЧК. Після первинної зачистки території утворили СРСР продовжили пошук ворогів і після депортації Л. Троцького і смерті Дзержинського ВЧК ліквідували і замінили на ОГПУ під  керівництвом іудосовка Генріха Ягоди. Організували ГУЛАГ, розпочалась колективізація і більшовицький терор продовжило ОГПУ.  В 1933 році ОГПУ знищили 7 000 000 сільських і міських українців.

В 1932 році заступник голови ОГПУ при РНК СРСР Балицький очолив комісію з введення паспортів, приводом стала «необхідність вичистити великі міста від зайвих і антигромадських елементів». Пошук ворогів продовжили терором 1937 року. Замість Балицького наркомом в Україні став іудосовок Леплейський і йог в 1938 році розстріляли. Наркомом став Серов, а з лютого 1941 року по 1943 Сергієнко. Столиця України  м. Київ стала зразково класово очищеним комуно-більшовицьким містом з центральною вулицею ім. Вацлава Вацловича Воровського, якого в 1923 році білогвардійці застрелили в Лозані.

"Воровский был убит не как идейный коммунист, а как палач… Убит как агент мировых поджигателей и отравителей, всему миру готовящих участь несчастной России".

Вулиці  Хрещатик в м. Києві,  в 1941 році не існувало.

За  переписом 1926 і 1939 років класово очищений національний склад Києва був:

українці -    216 528 - 42,28%     450 556 - 53,21%    на 234 028

іудосовки  - 140 256 - 27,39%     224 236 - 26,48%    на  83 980

росіяни -      125 514 - 24,51%    139 495 - 16,47%     на 14 000

поляки -       13 706 - 2,68%        11 808 - 1,39%

білоруси -    5 436 - 1,06%            9 594 - 1,13%         на 4000

німці -           3 554 - 0,69%           2 158 - 0,25%

чехи та словаки - 990 - 0,19%      1 020 - 0,12%

латиші -       805 - 0,16%                   603 - 0,07%

татари -      733 - 0,14%                 1 188 - 0,14%

вірмені          -                                1 054 - 0,12%

ассірійці       -                                    566 - 0,07%

В 1939 році в Києві мешкало                  842 270 осіб.

Жінок           420 000     200 000 дітей і старшого віку

Чоловіків      400 000      200 000 дітей і старшого віку.

"Харошіє, інтєлігєнтныє єврєї в Києві в 1941 році  просто не могли жити бо їх або розстріляли, а загнали в ГУЛАГ".

В Києві мешкала іудобільшовицька, ОГПУушно-НКВДешна і Торгзіновська   наволоч: червоноармійці, червовонополіцаї, чрвона професура, червоні службовці, червоні двірники.

Іудобільшовики користувались майном пограбованих класових ворогів від голок – до фешенебельних квартир, будинків з усім начинням відібраним у класових ворогів. Класових ворогів іудобольшевики розстріляли і виморювали голодом, а закопали так, що  знайти їх було важко. Випадково знайшли тисячі могил розстріляних в Биківнянському лісі в 1935- 1939 роках.

Виникає питання де НКВС закопало померлих з голоду 1933 року, які в надії дістати в торгзіні харчі масово здихали на вулицях Києва  ?
Бабин Яр був підходящим місцем. В одному з рукавів почали закопувати померлих з голоду та розстріляних. Але дощова вода, яка потоками текла яром після дощів почала вимивати трупи з могил. Поповзли чутки про гори трупів в Бабиному яру.  Більшовики вирішили розстріли тут припинити і укріпити могили. Зробили це оригінально. 

В 1935 році, в газеті "Більшовик" з’явилась статейка: "Гора взлетела в воздух. Взрыв аммонала в Бабьем яру". Стаття була про те, що ОСОВІАХІМ  вирішив побудувати в Бабиному яру стадіон-стрільбище для проведення показових всеармійських стрілкових змагань. Для скорочення строків, для переміщення грунту, методом направлених вибухів був застосований амонал. "Медленно садится песчаная пыль. Уже можно разглядеть результаты взрыва. Песчаная гора исчезла. Свалены на бок многочисленные кубометры земли".

В общей сложности в Бабьем яру произвели десяток таких взрывов, для чего была использована тонна аммонала. В результате вместо склона горы образовалась ровная площадка, огороженная, с одной стороны уступом (результат взрывов) - крутой стеной, высотой от 12-ти до 17-ти метров и протяженностью до ста метров, а с остальных сторон - яром. К стадиону вел узкий пологий спуск со стороны, где сейчас расположена станция метро "Дорогожичи". Как отметил заместитель председателя Осоавиахима - руководитель строительства стадиона: "Бабий яр по своим природным условиям - прекрасное природное стрельбище".

Факт підриву схилів Бабиного яру дійсний.
Чи міг хто-небудьбачити розстріли які проводило ОГПУ-НКВД вБабиному яру.
Відповідь ствердна. Розстріли і трупи жертв чекістів міг бачити зі своє сторожки доглядач цвинтаря і він їх дійсно бачив і розказував про массові розстріли людей в Бабиному яру.
Факт масових розстрілів людей в Бабиному яру дійсний.
Чи мали місце скупчення киян в районі вул. Мельникова.
Поряд вулиці Мельнікова знаходилась війскова залізнична станція Лук'янівська з через яку проходила евакуація партійно-господарського активу. 

Червоні службовці намагались забрати з собою все що було більш-менш цінне, але на пропускному пункті на вул. Мельникова лишній багаж відбирали і складали в атомобіль і відвозили в Бабин яр і там викидали. На фото видно окремі купи одягу згружених з машин чи підвод.
Факт наявності великої кількості одягу без влаників дійсний.

Крізь пропускні пункти намагались проскочити люди без документів, дезертири, яких НКВС арештовувало і розстрілювало в Бабиному ярі або в протитанковому рові.

Факт щоденного наявності великого натовпу на вулиці Мельников у вересні 1941 року і розстрілів в околицях і в яру дійсний.

Десь йшли бої, була гостра потреба в бронеавтомобілях, мотоциклісти з кулеметами, просто вантажівки ешелони, а  іудосовки у супроводі охорони вивозили себе і свої бебихи: гроші, зимовий одяг, посуд, постільну білизну, шафи, етажерки, патефони, піаніно, велосипеди, які потім було покинуто навколо залізничної станції.

З України було евакуйовано на схід: понад 550 підприємств, всіх працівників радянських і партійних установ та членів їх сімей, від сільських до обласних рад, суди, прокуратури, міліцію, майно радгоспів, колгоспів, понад 5 млн. голів худоби, Академію наук України, культурно-освітні заклади, понад 3,5 млн. робітників, селян і службовців.

Зразок жахливої брехні.

Бійня іудосовків, а інших іудеїв в Києві не було, згідно з іудокомуносовковою історичною версією, розпочалась 28 вересня 1941, на іудейське св’ято Йом Кіпур, або День спокутування, Судний день, під час  організованого більшовиками київського апокаліпсису24 вересня1941 року,  коли після серії надпотужних вибухів, сумарною потужністю близько 20 кілотонн , що дорівнює підриву атомної бомби в Нагасакі,  або килимному бомбардуванню Гамбурга, або Дрездена, начинений тоннами горючих нафтопродуктів центр міста Київа зпалав, як бензиновий факел, а тисячі киян  стояли на вулицях з речами, які вдалось витягти швидкоруч з палаючих будинків, 

Мстиві німці  ВИРІШИЛИ НЕГАЙНО ЗНАЙТИ І ТАЄМНО РОЗСТРІЛЯТИ 33 400 КИЇВСЬКИХ ІУДЕЇВ. 
Забули, що вони окупаційна влада, мають певні атрибути. Надрукували і  розклеїли у палаючому Києві 2000  безіменних оголошень схожих на вирізку з газети.  

В Європі вони вели себе по іншому, а в Києві забули про свої знамениті логотипи.

Німці, як сучасні іудосовкові аполегети, чомусь подумали, що всі іудокомуністи СРСР повні імбицили і негайно будуть ходити по окупованому, палаючому місті і читати невідомо ким виготовлені  і розклеєні листівки, а прочитавши злякаються погроз, втратять почуття реальності, наївно повірять в писанину на папірцях і негайно почнуть збирати речі і готуватись до швидкої евакуації, в Палестину. Вести себе так, ніби на Київських вокзалах стояли під парами 3300 залізничних вагонів, 100 ешелонів при 100 паровозах. знаючи при цьому, що всі вагони і паровози евакуйовані на Схід, а залізничні  колії,  вокзали і станції іудонквсівці 4-ї дивізії НКВС, разом з саперами Південно-Західно фронту  старанно висадили в повітря. 

19 вересня в Київ увійшов Вермахт.  Передовими загонами командував командир 296 піхотної дивізії генерал артилерії Вільгельм Штеммерман.  Група німців біля Верховної Ради УРСР.

Німці ввели комендатський час, з 20 години по 5 годину ранку, а мародерів та диверсантів розстрілювали на місці і залишали на декілька днів на вулицях на видних місцях для остраху, потім зносили на цвинтарі за віросповіданням: іудеїв на іудейський, мусульман - на мусульманський і християн відповіно на християнські цвинтарі, а червоних диверсантів закопували у танкових ровах, яких навколо Києва було вдосталь.

Слідства, патрулювання, виявленням диверсантів, політичних противників, кримінальних злочинців, захоплення заложників, страти і розстріли виконувала айнзацгрупа СС .

Шоста німецька армія завжди першою заходила в столиці Європи і лише в Києві і тільки в Києві, більше ніде, вчинила негайний розстріл-помсту. Чому ненависть до київських іудеїв була більшою, ніж, наприклад, парижських, варшавських, пражських? Захоплюючи міста, німці писали на чітко маркованих бланках з символікою ІІІ Рейха оголошення, іудеїв ставили на облік,  будували гетто і концтабори де тримали іудеїв роками, але чомусь тільки в Києві їх, не роздавши пов'язки з зіркою Давида, на четвертий день розпочали шукати під час вогнених тайфунів.

В республіканському НКВС, в Жовтневому палаці, в світлі палаючих пожеж Києва, в диму і продуктах горіння, при повністю вибитих ударними хвилями шибок,

 «У коменданта Киева состоялось заседание, на котором были разработаны мероприятия по ликвидации еврейского населения в Киеве. Фридрих Йеккельн, командир «айнзатцгруппы С» Отто Раш и командир «Зондеркоманда 4а» Пауль Блобель во время обсуждения положения в городе с комендантом Киева генералом Эберхардтом решили в отместку за взрывы и гибель немецких солдат и офицеров уничтожить большую часть киевских евреев. 

К этому времени из 160 000 киевских евреев успели покинуть город более 100 000. Остались в основном те, кто не смог вовремя эвакуироваться. 

На допросе в Риге в октябре 1945 года Йеккельн показал, что прямых доказательств причастности евреев к взрывам в Киеве не было, но лица, ответственные за порядок в городе решили обвинить евреев, чтобы объяснить промахи разведывательных служб армии, полиции и СС, не проверивших занимаемые под штабы здания. На самом деле, планы по уничтожению евреев планировались задолго до взятия Киева. Они соответствовали секретной немецкой доктрине - «Окончательному решению еврейского вопроса».

 Під ефімізмом "Endlösung der Judenfrage" «остаточне розв'язання» розумілося "очищення Європи від іудеїв".

24 листопада 1938 року в газеті СС «Das Schwarze Korps» в статті «Juden, was nun» «Євреї — що далі?»  - було написано: 

 "Das Programm ist klar. Es lautet: völlige Ausscheidung, restlose Trennung! Was bedeutet das? Das bedeutet nicht nur die Ausschaltung der Juden aus der deutschen Volkswirtschaft ... Das bedeutet viel mehr! Es kann keinem Deutschen zugemutet werden, dass er länger mit Juden unter einem Dache lebt".

"План ясний: остаточне відділення, повне відсікання. Що це означає? Це означає — видалити євреїв не тільки зі сфери економіки німецького народу … Це значить набагато більше! Жоден німець не повинен жити під одним дахом з євреями".

Взрывы, пожары, смерть и подозрения дали нацистам повод для проведения крупномасштабной истребительной операции по уничтожению евреев в Бабьем Яру 29-30 сентября 1941 года. Вот выдержка из гестаповского отчета № 6, подписанного Генрихом Мюллером: «Недостача жилья, особенно в Киеве, в результате больших пожаров и взрывов была ощутимой, однако после ликвидации евреев ее удалось устранить благодаря поселению в квартиры, которые освободились».  

Звідки німці 28 вересня могли знати, що їм не вистачить житла ?

Оперативно есесівці знайшли і за два дні ідентифікували 33 400 іудеїв, стариків, інвалідів, хворих, дітей.  Крім іудеїв, дуже оперативно айнзацкоманда СС в складі 700 чоловік - це батальйон, під час вогнених смерчів над Києвом, під канонаду вибухів, серед тисяч погорільців, які стояли натовпом навколо центру Києва, почала шукати в запутаних вулицях Шулявки, Подолу, Соломенки, Сирця і знайшла не відому кількість,  безіменних в іудосовковій історіографії, дореволюційних київських равінів.  Про равинів Києва могли знати тільки агенти НКВС - двірники.

В 1941 році, з часу Жовтневої революції вже пройшло більше 20 років, за цей час радянська влада грунтовно вичистила релігійне мракобісся всіх конфесій, але чудом виживші в застінках ЧК старі, немічні, дореволюційні равіни моментально пішли на співпрацю з нацистами і довели до кожного іудея, де, коли, і як швидко потрібно зібратись на заклик німецької влади. Червоні іудосовки, просякнуті марксизмом-ленінізмом  раптом почало вірити старим київським равіна і фашистам.

«26-28 сентября немецкое командование через киевских раввинов обратилось к еврейскому населению с воззванием: «После санобработки все евреи и их дети, как ЭЛИТНАЯ НАЦИЯ, будут переправлены в безопасные места». 

«Они шли с Подола и Демиевки. Шли с Куренёвки и Шулявки. Большая и Малая Васильевские предательски выпускали из своих дворов целые семьи и одиночек, молодых и пожилых, маленьких детей и стариков. На Львовской все они стекались как бы в одну реку, реку резни и гибели. Они шли обманутые и опустошенные, плотно сбившись в кучки, они нагоняли ужас на тех, кто смотрел им вслед, хотя  некоторые из них были одеты во все лучшее, что у них было.» «Не забыли вложить туда альбом с фотографиями и бокалы – пожелтевшие наследственные серебряные кубки для киддуша. Мамины подсвечники слишком тяжелы».

Той же Генріх Мюллер ніби також сказав, що була розстріляна група поліцаїв, які без дозволу розстріляли 3300 іудеїв, Хтось випадково дописав нуль і отримали цифру в 33 400 осіб. Очевидно, що в тій суматосі до співпраці з німцями першими зголосились виключно залишені агенти НКВД або ГРУ СРСР. Є кольорові фотографії киян і поліцая вересня 1941 року. Очевидн, що поліцай - це агент НКВС, які по завданню ВКП(б) пішли працювати в німецьке Гестапо і поліцію.  Очевидно, що на підпільну роботу залишились комуністи, яких в Києві ніхто не знав. Це були комуністи з Буковини, які мали специфічний говірю Так з'явились Буковинці в Киїєві.

З ПОЧАТКОМ ВІЙНИ В КИЄВІ БУЛА ВВЕДЕНА КОМЕДАНТСЬКА ГОДИНА І СУВОРИЙ ПРОПУСКНИЙ РЕЖИМ. В КИЄВІ НЕ МОГЛО БУТИ ОУН І УКРАЇНСЬКИХ НАЦОНАЛІСТІВ ЇХ ВСІХ РОЗСТРІЛЯЛИ ДО ВІЙНИ.

РОЛЬ НАЦІОНАЛІСТІ ВИКОНУВАЛИ ПІДПІЛЬНИКИ КОМУНІСТИ ЕВАКУЙОВНІ З БУКОВИНИ. 

В 1949 році Головним управлінням у справах літератури та видавництв було розіслано інструкцію для цензорів із назвою "Перелік відомостей, заборонених до опублікування у відкритій пресі і на радіо".

§ 108 Запрещается опубликовывать сведения о случаях переодевания разведчиков (кроме партизан) в военную форму противника.

 § 109 Запрещается опубликовывать сводные данные по республикам, краям и областям о численности партизан, действовавших на советской территории, временно оккупированной немецкими захватчиками, а также о методах их конспирации, маскировки и деталях оборудования партизанских лагерей.

Факт наявності в Києві поліцаїв з Буковини дійсний.

ІМХО. 

Розстріляти 300 чи 3340 осіб це не менший злочин чим розстріляти 33 400 осіб. Суть цифри 33400 полягає в порівннянні з кількістю убитих іудокраснопузим НКВС в 1941 році в Луцкій , Львівській, Тернопольській, Станіславській, Уманській тюрмах при відході РСЧА на Схід в яких убили українців менше чим іудеїв за один раз в Києві. Жертви НКВС  розстріляні НКВС в перші дні війни пораховані з точністю до чоловіка.

https://nesterdennez.blogspot.com/2017/02/global-permanent-war.html 

ІМХО.

Фото місця збору військовополонених РСЧА в ярку з річкою для усвідомлення як виглядають 33 400 чол. Кожен може збільшити і порахувати.

 В так званій гестапівській листівці, без будь-яких атрибутів, від імені нової німецької адміністрації,  пропонували `всім жидам Києва і околиць` зібратися під загрозою розстрілу наступного дня 29 вересня до 8 години ранку з речами на розі двох невеликих вулиць Мельникова і Дехтярівської. В оголошенні не написано, як євреї повинні були себе виділити з багатотисячного натовпу погорільців, які скупчились в безпечних місцях від пожежі, яка палала в центрі Києва. Йти з прапорцями, зробити повязки, взяти в руки віникм, чи накинути на себе протирадла.

Деякі свідки кажуть, що об’яви розклеїли двірники, які залишились в Києві і перейшли на бік німцької окупаційної влади. 

Кожному українцеві, який жив в СРСР відомо, що всі двірники, офіціанти, перукарі, вахтери, консьєржі, поштарі були секретними агентами НКВС. Якщо двірники розклеювали об’яви під час пожежі, то це означає лише одне, що вони їх мали ще до входу німців у Київ. 

Відомо що агентурна піраміда СРСР оставлена в Києві, що складалася в свою чергу з декількох, різновідомчих "агентурних мереж" і окремих диверсійно-розвідувальних груп НКВД СРСР, прямо не пов'язаних один з одним, але налічувала в загальній чисельності близько 5 000 чоловік.

33 400 іудосовків,  як один, діти, старі, каліки, хворі, безумні дауни, а саме таких залишили поза евакуацією іудобільшовики під окупацією,  негайно відгукнулися на безіменне оголошення. 

Щеб пак ! Культурні німці, німці виховані на творах Шіллера, Гьоте, Гейне, назвали їх, совських люмпенів, яких іудокомісари не захотіли забрати з собою в теплі краї, партизанити в Алма-Ату, назвали ЕЛІТНОЮ НАЦІЄЮ, а вони ж дійсно богообрані.

Цілу ніч ветерани революційних кровавих бань 1918, громадянської війни, організатори голодомору, персональні пенсіонери торгзінів, нквесні стукачі, доносчики  сексоти і дауни, готувались, як до світського рауту. Одягли найкращий одяг, вишукані хутра, начіпляли на себе золото, діаманти, срібло, пакували срібний посуд, підствічники,  взяли з собою золоті вироби ложки, виделки, кубки і по закінченню комендантського часу з  5.00,  рушили по задимленому і палаючому Києву, одягнуті як на подіумі,  на зло погорілому бидлу, яке ночувало на свої бебехах по сверах Києва. Вже вранці  чітко о 8.00 всі іудосовки, в кількості 33400 осіб, на чолі з равинами,  стояли на розі вулиць Дихтярівська і Мельника.

Вот как это было: "У Федоровской церкви (имеется в виду угол между улицами Мельникова и Пугачева) стояли эсэсовцы в зеленых мундирах, с черепами на рукавах и в пилотках, с автоматами. Здесь они останавливали дрожки и подводы, здесь заставляли бросать тележки. Люди не могли унести дальше свое имущество, тут же они раздавали часть вещей провожающим, часть оставляли на мостовой. Но уже и провожающих не выпускали отсюда, эсэсовцы молча вталкивали их в общий поток".

Тут іудосовки зрозуміли, що відберуть останнє і починали заковтувати дрогоцінності: золото, платину, срібло, діаманти,  монети, кільця, кульчики, брошки, ланцюжки. Не зрозуміло де те золото і діаманти іудолюмпени взяли, за часів Совєтів. Невже приховували від радянської влади і тихцем прихопили під час роботи в торгзінах, при експропроціаціях в імперських банках царської Росії і в помешканнях класових ворогів, троцківстів, зінов’євців, бухарінців, лівих, правих, центральних ухилістів від партійної лінії ВКП (б). Прихватили з собою і золоті коронки, зняті у класовиих ворогів.

Німці тупо почали їх  роздягати. Робили це швидко. Навколо палає Київ, дим, сморід, вибухи, а фашисти збирають одяг і цінні речі скидають на вантажні автомобілі і відвозили в палаючому місті на склад, що містився, не далеко від епіцентру пожежі, у школі по вулиці Нєкрасова, 4.

"Джинсові Свідки" згадують: 

«Пройдя заслон из эсесовцев в районе ул. Пугачева (где отнимали весь багаж и документы), людей вталкивали в колонны (примерно по сто человек) и вели по ул. Мельникова [2] до пересечения с ул. Кагатной (теперь ул. Семьи Хохловых). Затем колонну поворачивали налево на ул. Кагатную [3] и гнали мимо железнодорожной станции.  До этой минуты многие евреи еще надеялись, что их будут вывозить из Киева. Но колонну поворачивали направо на ул. Лагерную (теперь ул. Дорогожицкая) [4], потом опять поворачивали направо и вели между Сырецкими армейскими лагерями и Бабьим Яром по Лукьяновскому шляху. 

На этом участке грунтовая дорога примерно совпадала с теперешней ул. О.Телиги [5].  Со слов сторожа: "Из кладбищенской сторожки хорошо было видно, как первая колонна остановилась у крутого обрыва [6] (это задняя крутая стенка стрельбища (в последствии - песчаный карьер [7], куда заводили обреченных, как людей раздевали догола, как аккуратно в штабели складывали их одежду, как расстреливали из автоматов и пулеметов на краю пропасти [8] (это кромка обрыва Бабьего Яра), как хватали женщин, за ноги подымали детей и швыряли их в Бабий Яр".

ІМХО.

Вулиця Мельникова у вересні 1941 року закінчувалась біля іудейського цвинтаря і впиралась в поламану огорожу. Далі була грунтова дорога-стежка, серед кущів, потім крута стежка в урвище Бабиного Яру, з такою ж крутою стежкою на протилежній стороні яру.  Аерофотографування це підтведжує неспростовно.

Свідки розказують, що на протилежному боці яру стояли кулемети їх з кулеметів розстрілювали. Іудосовки при цьому падали не назад, а вперед і скочувались на дно яру. Ось як іудосовкові "свідетєлі" уявляли процес розстрілу в Бабиному яру в художніх кінофільмах.

Поліція 1941 у військових строях з синє-жовтою пов'язкою, які були введені в 1942 році.

На дні яру поранених і мертвих підхоплювали невтомні звіроподібні українські буржуазні націоналісти з Буковинського куреня ОУН (б), яких в Києві в той час не могло бути фізично, а якби вони там з'явились їх би негайно арештували і розстріляли в Гестапо.

Члени Організації українських націоналістів, вірні греко-католицької церкви, яким митрополит Шептицький дав вказівку, під страхом відлучення від церкви, спасати іудеїв, з одної сторони, а з німецької сторони групенфюрер доктор Рашш, стала порушниками партійної і військової дисципліни.

 "Зондеркоманда С" замість того, щоб виконувати прямий наказ свого керівника групенфюрера СС, генерал-лейтенанта поліції Рейнхарда Гейдріха з 15 вересня 1941  року, в масовому порядку  арештовувати членів ОУН (б),  сидіти на допитах і вибивати покази з бандерівців в підвалах Жовтневого палацу, або відправляти бандерівців в ешелонах до Кракова на допити, в супереч розпорядженням групенфюрера СС Рейхарда Гейдріха, вирішив  залучити націоналістів з ОУН Степана Бандери до акції м. Києві, а арештовані  націоналісти в супереч наказам  погодились,  в якості «колярів», прийняти участь, в так званій німецькій акції помсти над іудеями в Бабиному яру. 

За словами чудом виживших свідків націоналісти безжально одних київських іудосовків кололи багнетами, а інших дострілювали в потилицю з пістолетів. Всі кати працювали, як невтомні роботи.

 ІМХО.

Всі свідки розстрілів говорять, що розстрілювали з кулеметів і автоматів, що мало ймовірно. Адже одиночна стрільба з гвинтівки більш точна і економна у витраті боєприпасів, крім того, на більшості фотографій зондеркоманди озброєні лише гвинтівками. 

Далі акуратно розкладали трупи убієнних один біля одного, рівними рядами в три шари і швидко ношами носили пісок і присипали півметровим шаром піску і тоді знову укладали чергову партію. Утворилась дамба з піску і трупів, яка перегородила яр. Поверхня піску, яким присипали розстріляних,  від  нелюдських конвульсій уже трупів, цілу ніч рухалася хвилями, а кров бурими плямами піднімалась на поверхню.

Нажахане керівництво СС вирішило тіла ще раз  присипати і наказало саперами підірвати піщані схили яру і зарівняти. Тони піску обрушились на розстріляних, а військово полонені розрівняли пісок і знесли в яр одяг убитих і розклали рівними рядами над похованими під десятками тон піску трупами.

В акції в "Бабиному яру" 1941 року ніби було задіяно 1200 осіб із німецької Айнзацкоманди «С».  Було вистріляно 200 000 кулеметних набої, загальною вагою 18 тон, ще 20 000 пістолетних для дострілювання поранених, тобто відстріляно 200 цинків патронів і при цьому затратили 26 годин денного астрономічного часу, а з перервами на сніданок, обід, вечерю, ланч, заміну стволів на кулеметах 20 годин, розстріляна одна піхотна армія зі складом в три повнокровних дивізії. 

ІМХО.

Склад кожної групи коливався від 500 (група D) до 990 (група A). У кожній групі було приблизно 350 есесівців, 150 шоферів і механіків, 100 членів гестапо, 80 співробітників допоміжної поліції, 130 співробітників поліції порядку, 40-50 працівників кримінальної поліції і 30-35 співробітників СД, перекладачі, радисти, телеграфісти, управлінських працівників і жіночий персонал (10-15 жінок на групу). Керівний персонал 50 осіб складався з гестапівців і невеликої кількості співробітників СД і кримінальної поліції. 

"Зондеркоманда С" - це батальйон чисельним складом в 700  осіб разом зі керівним штабом і виконував поліцейські функції в зоні бойових дій і слідкував не тільки за діями противника,  а й за діяльністю німецьких підрозділів всіх видів військ, розслідував кримінальні злочини. Командував зондеркомандою, як правило SS Gruppenfuehrer und der General-leutnant der Polizei - генерал-лейтенант. Айнзацкоманда це рота. Повноваження у таких груп була як і в дивізях НКВС та загороджувальних загонів РСЧА зформованих з комуністів під командою офіцерів НКВС. Співробітники Гестапо і зондеркоманд в плані звірячості нічим не відрізнялись від співробітників НКВС. 

Перебування в нацистському концтаборі було курортом порівняно з ГУЛАГом. 

Польська концтабірна акушерка Станіслава Лещинська повідомляє: "У тих жахливих умовах я прийняла близько 3 тис. дітей. Незважаючи на жахливий бруд, комах, інфекційні захворювання та інші жахи, відбувалося щось надзвичайне, неймовірне, але справжнє. Одного разу табірний лікар велів мені скласти рапорт про інфекції у породіль, а також про смертність серед матерів і немовлят. Я йому відповіла, що ні серед матерів, ні серед немовлят немає жодного смертного випадку. Лікар подивився на мене з недовірою і сказав, що навіть в кращих німецьких клініках не можуть похвалитися такими результатами"

ІМХО.

Різниця між упирями полягала в тому, що Зондеркоманди своїх дизертирів лише арештовувала і ніколи не одягали форму противника, наприклад Армії крайової, чи бандерівців, а НКВС при найменшій підозрі мало право розстрілювати всіх без особливого розбору і постійно вчиняла звірства над мирним населенням під виглядом ОУН-УПА чи "Лісних братів". Молодший лейтенант НКВС міг заарештувати і розстріляти майора РСЧА. Також НКВС не переймалось особливим затиранням слідів своє діяльності.

Тортури  викристовували і НКВС, і Гесапо, але слідчі НКВС наперед знали хто винен і просто вибивали зізнання, а Гестапо виясняло, чи дійсно особа вчиняла дії проти ІІІ Рейху. 

Потім німці спохватились і речі хутра, ажурну шовкову жіночу білизну, шовкові панчохи і панталони, бюсгальтери, чоловічі труси і кальсони, майки, дитячий одяг старанно перебрали, зібрали, винесли з яру, завантажили на авто і  відвезли в школу на вул. Нєкрасова поруч якої палали і вибухали вулиці Києва. Не звертаючи особливо увагу на пожежу, підприємливі фашисти, негайно влаштували там магазин секондхенду для  2 600 фольксдойчів, які мешкали в м. Київ в 1939 році. 

Зверхтрудолюбиві члени айзацкоманди, замість того, щоб патрулювати вулиці палаючого міста, ловити українських націоналістів Степана Бандери,  для відправки в Краків і більшовицьку агентуру, швидко приступили до перебирання 33 400  комплектів барахла і пакувати посилки. Кращі речі , вироби з  хутра рижих і чорнобурих лисиць, зайців, куниць, песців, медвежі і вовчі шуби, шовкову спідню білизну, панчохи, рейтузи, комісарські шкірянки відправили своїм рідним і в елітні магазини Германії. 

Впродовж всієї окупації німці не припиняли розстрілів у Бабиному Яру. Жахаюча брехня завжди поряд з правдою.

Коли до Києва почала наближатися Червона Армія, тупа німчура, силами айзацкоманд СС, вирішили замести сліди. У серпні 1943 року есесівці, після виконання всіх наказів Гімлєра 1941 року негайно знищити в окупованому Києві всіх до одного іудеїв, знайшли групу працездатних іудеїв, закували їх в кайдани і під страхом смерті, направили в Бабин Яр,  де  вони  за 2 місяці розкопали в ярузі присипаних тонами піску від вибухів схилів і  витягли на поверхню понад вже 100 тисяч трупів. 

Відкопані останки вирішили спалити. Спалювали прогнившу людську плоть на гігантських мангалах, зроблених з кам’яних пам’ятників  і металевих решіток іудейського цвинтаря. Всі іудеї яких німці ловили, тримали при собі у шлунку, або в останній момент ковтали золоті монети і діаманти.  Спеціальні команди витягували у трупів золоті зуби, переплавляли їх і здавали золото в німецькі банки, які передавали на зберігали його в нейтральних швейцарських банках. Волоссям убитих жінок набивали матраци, зі шкіри робили абажури і портмане, а з людського жиру варили мило. 

ІМХО. 

На іудейських цвинтарях до 1941 року жодних металвих огорож не ставили.

Не ставили металевих огорож і на цвинтарях інших кофесій. Огорожі на могилах почали ставити іудосовкові партійно-господарські функціонери, бо їх могили по ночах плюдрували безпартійні громадяни.

На цих мангалах шарами складали вже перегнивші трупи перекладали їх дровами і спалювали. Після спалювання мангали кудись сховали, але які були мангали легко уявити. Німці після бомбардувань Дрездена на подібних мангалах з трамвайних рейок спалювали трупи дрезденців, які не догоріли під час килимних бомбардувань американських і британських військово-повітряних сил.

Netri видали данні ніби знаменитий український лікар історичних наук Юрій Шаповал український історик, професор (з 2000 р.), заслужений діяч науки і техніки України (2003), академік Української Академії політичних наук (2007), академік Академії вищої школи України (2014). З 2015 — провідний науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, щоб отримати грант, розповів, що ніби, хтось, колись бачив у Бабиному Яру десятиметровий  шар попелу. Щоб уявити, як виглядає те що бачив, той хто розповів Шаповалу, потрібно уявити скирду соломи хоча б висотою 5 метрів.

За іншою версією, німці зовсім не намагалися замести сліди, коли почали відкопувати трупи і спалювати їх на відкритих мангалах. Адже члени зондеркоманди  пишалися своєю «роботою». Причина набагато глибша і меркантильна: есісівці бачили, що іудокмуністи, щось квапливо запихували в роти і без води ковтали. До них аж через два роки дійшло, що  перед самою стратою приречені запихали в рот золоті прикраси, діаманти, монети, каблучки, кульчики, ланцюжки. Тому нацисти вирішили провести ексгумацію , трупи спалити, а золу просіяти з метою добути золото, що і було зроблено.

Нацисти десь знайшли міцної статури, роботоздатних іудополонених РСЧА, налякали і закували їх в кайдани і вони під страхом смерті мусили виконувати земляні  і кремаційні роботи. Скільки їх було не відомо. Оскільки Київ весь вигорів, за два роки все що можна було спалити в домашніх печах спалили, то виділили ділянку  лісу і почали рубати ліс на дрова та возити їх в яр, формувати на мангалах штабель з трупів: спочатку шар дров, потім два шари перегнившої плоті.

На кожен труп по 200 кг дров.  Підпалювали мангали і підкидати дрова у багаття. Щоб підтримати горіння в мангалах, спеціальними черпаками, підливали жир з трупів, який стікав з мангалів у спеціально зроблені дека. Після скрупульозного спалювання трупів,  просіювання попелу, відбору коштовних металів, зібрали весь попіл в терикони, а потім на ношах виносили з яру, щоб  розвіяти на прилеглих до Бабиного яру городах. Потім, не відомо хто, просіяв пісок Бабиного яру. Були вибрані тони куль і 2 000 000 зубів і перезахоронені не відомо де. Після завершення роботи заковані в кайдани  намагалися втекти, але майже всі були вбиті під час втечі.

Цю жахаючу, брехливу історію про розстріл 29 - 30 вересня 1941 року 33 400 іудеїв  в 1943 році, слідчі Смершу  випитали у п`ятьох чудом уцілілих іудополонених  з команди закутих у кайдани спалювачів трупів. Далі письменник-втікач Кузнецов написав роман-хроніку «Бабин яр»,  поет Євтушенко однойменний вірш, а видатний радянський композитор Шостакович написав сифонію.

ІМХО,

Безкінечно жаль безвісті згинувших в лихоліттях воєн звичйних людей. Скільки їх загинуло в Києві українців, росіян, поляків німців, євреїв з 1941 по 1943 роки сьогодні встановити практично не можливо. Місто Київ, як всі міста світу побудовані на кістках пропавших безвісті людей, яких не порахувати. Ніхто не переймався цвинтарями, які олаштовували навколо церков, храмів. Тепер по цвинтарях прокладені велосипедні доріжки і хайвеї. 

В Бабиному яру стоїть декілька па'ятників зниклим безвісті людям в 1941 -1943 роках. 

ЖАХАЮЧА ПРАВДА БАБИНОГО ЯРУ ПОЛЯГАЄ В ТОМУ, ЩО 29 - 30 ВЕРЕСНЯ 1941 РОКУ НІ ТЕХНІЧНО, НІ ОРГАНІЗАЦІЙНО  РОЗСТРІЛЯТИ ІУДЕЇВ КИЄВА В КІЛЬКОСТІ 33 400 ОСІБ БУЛО НЕ МОЖЛИВО.

БУЛО НЕ ДО ІУДЕЇВ. БУЛИ БІЛЬШ ВАЖЛИВІ СПРАВИ.

24 вересня о 14 годині  червоні почали  підривати центр Києва, а потім великі будинки, разом з людьми, що в них залишились.

Першим вибухнув «Дитячий світ» на перехресті вул. Свердлова і Воровського. Може хто здивується, але така деталь, що вулиць Хрещатик і Прорізної в Києві 1941 року не існувало. «Дитячий світ» підірвав радянський камікадзе, парторг 11-го окремого саперного батальйону Іван  Альошкін, якого загнали в глухий кут німці при розмінуванні будинку. Потужність вибуху була колосальна, що аж здетонували заряди в сусідніх будинках. В «Дитячому світі» совєти зберігали радіоприймачі конфісковані у населення після початку війни. Конфісковані цивільні приймачі використовувались  як дистанційні підривні пристрої. Радіосигнал подавали за 400 км з Харкова.  Ніякого особливого значення ця будівля не мала.  В ній ще мали розмістити німецьку комендатуру.

Німці Київ бомбили  мало, він мав залишитись не ушкодженим. В Кремлі зрозуміли суть планів Вермахту зберегти Київ для зимових квартир і віддали наказ про тотальне мінування стратегічних об’єктів і капітального житлового фонду міста. Підготовку Києва до вибуху, ще в перших числах вересня закінчили сапери 37-ї армії під командуванням полковника  Олександра Голдовича, при участі командування 4-ї дивізії НКВС на чолі з останнім комендантом Києва  полковником Федором Мажиріним.  Київ мав стати вогняною пасткою для німців. Голдович дожив до кінця війни і зробив досить вдалу військову кар'єру. Дослужився до генерал-лейтенанта.

Вибухи Голдовича тривали до 28 вересня, а пожежа, яку не гасили розрослася. Люди з центру міста покинули свої помешкання і збирались з речами у скверах і бульварах.

Над жахливим багаттям, яким став центр Києва, утворилися потужні вогняні смерчі, в яких, як у трубі, високо злітали горючі матеріали тріски, папір, сажа, посипаючи то Бессарабку, то Печерськ. Німці намагались тушити пожежу, але то була марна справа. Німці зробили кільце оточення навколо пожежі.  Вибухи закінчилися 28 вересня 1941 року. Основні пожежі тривали ще два тижні… Поки не пройшов дощ.

Розпечені руїни диміли ще довго. Навіть у грудні з під руїн вибивалися струмені диму. Наслідки вибухів і пожеж були жахливими: історичного центру Києва, що становив славу міста, більше не існувало. У гори обпаленої битої цегли, обгорілі скелети будівель перетворені вул. Воровського (Хрещатик) і ще три кілометри прилеглих до нього вулиць : Миколаївська (нині Городецького), Мерінгівська (Заньковецької), Ольгинська, частина Інститутській, Лютеранської, Прорізній, Пушкінській, Фундуклеївської ( Богдана Хмельницького), бульвару Шевченка, Великій Васильківській, Думська площа ( Майдан Незалежності ) – всього 940 великих житлових і адміністративних будівель, серед них п`ять кращих кінотеатрів, театр, консерваторія, цирк. Також в Києві повністю згоріло 211 приватних одноповерхових будинків, пошкоджено – 87 .  Утворилось вогнище майже 1.5 км в радіусі.. без даху над головою залишилося близько 50 000 осіб.

Військовий комендант Києва генерал-майор Курт Еберхард до відповідальності не притягувався Ключові злочинці, яких вважають організаторами масових вбивств - це бригаденфюрера СС Отто Раш і Курт Еберхард.
Документально встановлено: серед жертв в Києві були і вірмени, грузини, молдавани, татари, казахи, узбеки, туркмени, таджики ...
На карту німецького генерала, чітко видно, що фашисти дотримувалися суворого «порядку»: євреїв розстрілювали на єврейському кладовищі, українців і росіян - на православному, мусульман - на магометанському ...