GLOBAL PERMANENT WAR. ДАНИЛО ЯНЕВСЬКИЙ 25 РАЗ ДУРАК

 

Лікар історичних наук Данило Яневський і блогер Сергій Іванов для зомбування українців почали створювати вікона Овертона по націоналістичній тематиці.  

Це овертонівське відео варто подивитись як посібник з грантоїдної, іудосовкової, релігійно-мракобісної пропаганди https://youtu.be/2leendS8R9k.

При Ющенку вів себе підкреслено інтелегінтно. Начепив на шию метелика і вважав себе інтелектуалом, який стоїть понад подіями. Кожну свою базікалку в голубому ящику закінчував словами "Кохайтеся!"

Тафтовий револіцонер Данило Яневський в 2014 році не пішов в добробат, а базікав всяку ахінею на, так званому, "Громадському телебаченні" і як професіональний грантоїд, шукав грантодавця. Змість того, щоб об'язати себе мінами і кинутись, як Вітя Коробков під грузовик з бойовиками. Підстаркуватий лузер Яневський, демонстративно когось крив матюками в голубому ящику, сьорбаючи шарову каву, поки його не прогнали.

Весь 2020-й, Яневський за донати, варганить якесь їдло на кухні і пиздить хуєту. 

Здрібнів. Тепер не вилазить з кухні, що одночасно зі словесною срачкою, натовкти кендюх і ось воно щастя - життя по Троцькому, як в курнику: "НАГРАЙ БЛИЖНЬГО. ОБСЕРИ НИЖНЬОГО І ПРОБИРАЙСЯ ВВЕРХ" 

Теперь до влади в Україні дорвались чистопородні троцкісти і українопатам платят донати. За донат чи град "Бері лапату і кідай гавно на вєнтілятор". 

Після забою Бузини, звільнилось місце гівняра, яке зайняв Данило Яневський. . 

Разом з блохером Івановим зручно усілися. Яневський знову причипив собі метелика і пішла словесна діарея про Степана Бандеру. Зокрема лікар Яневський сказав, що українські націоналісти Галичини міжвоєнного періоду на території Галичини в кількості 25-ти чоловік знаходились в маргінезі, тодішнього політичного життя Речі Посполитої ІІ. 

Якісь 25 -ть украомаргіналів бігали по Галичині з пістолетами і стріляли кого попало, і на право, і наліво, і по центру, і позаду, грабували банки, почти, ювілірні майстерні.

Не важко зрозуміти кого мав на увазі лікар історичних наук, змішанокровець родом з Чернівців Данило Яневський, для якого очевидно це були українці маргінали Галичини  з відомого фото Першого Конґресу Українських Націоналістів, який відбувся у Відні в 1929 році.

Фото зафіксувавало зліва направо 1 ряд маргіналів : Юліан Вассиян, Дмитро Андрієвський, Микола Капустянський, Євген Коновалець, Микола Сціборський, Яків Моралевич, Володимир Мартинець, Микола Вікул.

Стоять зліва направо 2 ряд: маргіналів  Іван Малько, Осип Бойдуник, Максим Загривний, Євген Зиблікевич, Петро Кожевників, Дмитро Демчук, Леонід Костарів, Олесь Бабій, Ріко Ярий, Михайло Антоненко, Зенон Пеленський.

Стоять зліва направо 3 ряд маргіналів: Юрій Руденко, Ярослав Барановський, Степан Охримович, Степан Ленкавський, Андрій Федина, Ярослав Герасимович, Теофіл Пасічник-Тарнавський, Олександр Згорлякевич 

На фото 27 осіб. Чому лікар Яневський говорить про 25? Може панів Барановського і Ріко-Ярого не вважає українцями.

Маргіналізація це процес соціального падіння або перебування у невисокому й заздалегідь програшному соціальному статусі

Маргінал це:

1. Той, хто втратив колишні соціальні зв'язки і не пристосувався до нових умов життя (зазвичай, про представників національних меншин, мігрантів, вихідців із села).
2. Той, хто не визнає загальноприйнятих норм і правил поведінки.
3. Представник специфічних субкультур, політичних течій, релігій тощо.

Опис маргінальності логічно розпочати з першого маргінала зліва далі на право з тих хто сидять, а далі зліва-направо в другому і третьому рядах.

Перший зліва сидить український маргінал Юліан Вассиян народився 12 січня 1894 року  у Галицькому селі Колоденце, що неподалік Жовкви на Львівщині. 

Вассияни належав до типової української, галицької маргінальної сім’ї початку ХХ століття. Батько – вчитель, директор школи, активний маргінал - просвітянин. 

Юлій, як українець-маргінал розпочав вишкіл, як і належить маргіналу українцю з Галичини в  Львівській академічній гімназії для українців маргіналів.

В 1913 році Васиян  успішно закінчив Львівську академічну гімназію. Як і належить маргіналу знав крім української, латину, грецьку, німецьку і польську мови. В тому ж році записався на студії філоzофського факультету Львівського університету. 

Чим міг цікавитись  українець, сільський маргінал з села Колоденце ? Очевидно, що юного, сільського українця – маргінала могла  цікавити тільки фільоzофія.

У 1914 році вибухнула Перша Світова війна і маргінал  Вассиян добровольцем вступає спочатку до УСС, а згодом – до регулярних частин Української Галицької Армії. 

Чисто маргінальний поступок з точки зору Данила Яневського. 

Щодо Юлія Васияна, то він сам пішов  в смертельну небезпеку і важкі поневіряння - шлях українського вояка-маргінала. 

Тільки подумати, він,  набрався нахабства і зі зброєю в руках захищав честь української, селянської, маргінальної нації і молоду Українську державу маргіналів, в супереч закликам до миру УГКЦ і самого кардинала Андрія Шептицького. Дивно на перший погляд читати Андрія Шептицького і його заклики до українців не брати до рук зброї і не стріляти у ворогів. 

Але все просто. Брат Андрія Шептицького Станіслав був офіцером ворожої українцям колоніальної армії і не погодився йти в УГА, а й подався до пілсудчиків. За Речі Посполитої ІІ був польським генералом, За  ПНР був генералом Війська Польського. Забезпечував операцю "Вісла" під вивіскою "Червоного Хреста".  

Станіслав Шептицький отримав багато нагород від ворогів української.

Кардилал Шептицький дуже пережива, що українець з пістолетом в руках міг пошкалювати брату Стасіку шкуру і було за що. За участь в операціїї "Вісла" на стороні СРСР.

Але продовжимо про Юліана Васияна. У 1920 році Вассиян повернувся додому. Галичина уже перебувала під польською владою, тому  вояк УГА  був заарештований. Після двох років перебування у польській в’язниці Васиян виходить на волю. Всі українські маргінальні вищі навчальні заклади ляхи закрили.

Що придумав Юліан Васиян? В 1922 році вступає до таємного українського університету у Львові. Тут українець, галицький маргінал, який пройшов війну і тюрму  знову студіює фільоzофію

У 1924 році таємний Львівський університет польськими пулковніками-інтелектуалами було ліквідовано, як небезпечний осередок революційних ідей молодих українців.

Ю.Вассиян для продовження навчання змушений виїхати до Праги. Тут він навчається філософії у Карловому і Німецькому університетах та слов’янської мови в Українському Педагогічному Інституті. 

Захистивши дисертацію на тему “Поєднання розуміння філософії в її відношенні до наук про основи поетики і метафізики”, здобуває наукове звання доктора.

Життя Юліана Васияна з точки зору Данила Яневського було зразково маргінальними: класична гімназія м. Львова, факультет філософії Львівського Університету, доброволець Українських січових стрільців, УГА, тюрма, підпільний університет, Карловий університет, Німецький університет, Український педагогічний інститут і звичайна для українця – маргінала десертація і наукове звання доктора філоьоzофії.

2 листопада 1931 р. у Бродах доктора Вассияна арештувала польська поліція у справі т. зв. «конгресівців» — виявлених нею учасників Конгресу ОУН 1929 р. Маргінал відбув 4-річне ув'язнення в тюрмах Львова і Дрогобича. З початком світової війни 1939 його знову арештувано і відправлено до польського концтабору в «Березі Картузькій». У січні 1944 р. його арештувало гестапо і він опинився в концтаборі в м. Брец біля Берліна. У 1945 гестапо звільнило з тюрми. До 1950 р. жив у різних містах Баварії.

У січні 1950 року Ю.Вассиян залишає Європу та оселяється у США, спочатку у Міннесоті, а потім – Чикаго. Тут залишається Крайовим провідником ОУН до своєї смерті. Перебуваючи в США, Ю. Вассиян продовжує писати, основні його статті цього періоду виходять в часописі “Самостійна Україна”. Доживав віку у складних матеріальних умовах. Щоб заробити на кусень хліба, мив посуд у ресторанах, працював прибиральником. При цьому писав наукові праці та публікував їх в еміграційних українських виданнях.

З точки зору Данила Яневського прожив життя спранього українця-маргінала родився, університет, війна, тюрма, сума, смерть.

Другий зліва на фото сидить Дмитро́ Ю́рійович Андріє́вський  родився  у сім'ї священика 27 вересня 1892 с. Бодаква, нині Лохвицького району Полтавської області — помер 30 серпня 1976 м. Дорнштадт, ФРН. 

Середню освіту Дмитро здобув у гімназії в Лубнах. В Лубенській гімназії Дмитра почали маргіналізувати за допомогою вивчення математики, фізики, закону божого, грецької, німецької, французської мов, історії. В гімназії  існував гурток Революційної Української партії. Дмитро ознайомився  із Маніфестом «Самостійна Україна» Миколи Міхновського і перейнявся його ідеями підписався на  україномовну газету «Хлібороб», яку видавали  брати Шемети.  Атмосфера вільнодумства, захоплення «Кобзарем» Тараса Шевченка і участь у гімназійних гуртках сприяли формуванню у Дмитра національної свідомості і любові до рідного краю. Через вільнодумство власті вважали його неблагонадійним і переслідували.

Доля типового українського маргінала по Данилу Яневському.

Після закінчення гімназії у 1911 році Д. Андрієвський продовжив марганалізацію і не знайшов нічого кращого і вступив до Харківського університету, але через два семестри перейшов до Інституту цивільних  інженерів у Санкт – Петербурзі. Цілком закономірний шлях українця маргінала.

Переїхавши до столиці імперії,  Дмитро вступає  до української студентської громади. Почав передплачувати львівський «Літературно – науковий вісник» та журнал «Украинская жизнь», який видавав у Москві Симон Петлюра. Він був знайомий із чільними діячами Наукового товариства ім. Т. Шевченка у Львові, яке очолював видатний український вчений – історик М. Грушевський.

Навчання в Інституті довелося перервати у 1915 році у зв’язку з Першою світовою війною.

«В 1917 р. з вибухом революції зараз же навесні я повернув в Україну і добровольцем пішов у  розпорядження Української Центральної Ради. Як «агітатор» працював на Волині і  Таврії. На весні 1918р. дістався я до Києва і вступив урядовцем до Міністерства зовнішніх справ. Працював Д. Андрієвський спочатку в Уряді Центральної Ради, а потім – гетьмана П. Скоропадського.

У складі дипломатичної місії УНР був направлений до Швеції, згодом — консулом до Швейцарії. Дипломатичну роботу поєднував з навчанням на інженерному факультеті державного Університету бельгійського міста Гент. Через два роки він отримав диплом інженера — архітектора.

Після поразки Української революції 1917-1921р.р. українські маргінали, в тому числі політичні діячі УНР та Української Держави і вояки Української Армії опинилися на еміграції і розпорошилися різними європейськими країнами.

Дмитро Андрієвський  працював спочатку у Франції, згодом — у Бельгії, яка стала його постійним місцем проживання на еміграції. Тут заробляв на прожиток інженерною працею, але не полишав громадсько — політичної діяльності. Налагодив контакти з розпорошеними по світу українцями, організував у Брюсселі Український допомоговий комітет.

Українець східняк, з Лубен, будучи маргіналом, почав працювати архітектором в Бельгії, став ідеологом українського націоналізму.

Дивожно. За український націоналізм клянуть західняків галичан, хоч насправді головними фундаторами української націоналізму були українці-східняки Дмитро Донцов з Мелітополя і Микола Міхновський з села Турівка на Полтавщині.

«Усі існуючі ідеології  і сторонництва, мають своє коріння поза національним (українським) грунтом, у чужому, не своєму минулому або засадничо нам (українцям)  ворожому сучасному… Вони потворилися від подиху чужого вітру. Це  є пережитки або підпільної політичної роботи під тягарем царського режиму, або остатки соціалістичної і демократичної психози, що огорнула Європу в ХІХ-му столітті, або виплід парламентарної системи колишньої австрійської імперії, або гіпнози московсько – татарської сатрапії, що була посіла шосту частину земної кулі, та червоного  імперіалізму Москви, що змагає за опанування цілим світом».

В 1934 році, отримуючи інформацію з України, де на той час уже лютував голод та відбувалися масові репресії, він від імені Європейського об’єднання українських націоналістичних організацій пише протест проти вступу СРСР до Ліги Націй. Цілком маргінальний поступок з точки зору Яневського.

 «Бандерівці в свойому часі випередили нас, бо мали свіжіший революційний інстинкт і вміли рішатись». (1940 рік).

Думка Дмитра Андрієвського про  Степана Бандеру цілком відрізняється від іудосовкової рабурістики доктора  історичних наук Данила Яневського. Про «свіжий революційний інстинкт» сказав, а про маргінез ні. Бо очевидно, що Степан Бандера був досить відомою постаттю і героєм, який кинувся у вир бородьби з лютими ворогами кожного українця -  ляхами. Організував атентат на міністра-ката.

«Майбутнє совєтської імперії є виписане в самій її природі, в її внутрішнім змісті, в її побудові. Від початку свого існування вона є повна суперечностей, які її роздирають і від яких вона колись згине, розложиться, розпадеться». (1958 рік). Вже тоді  українцям було видні всі вади СРСР, які привели комунобандитів до логічної і ганебної самоліквідації.

На жаль, до розпаду СРСР Д.Андрієвський не дожив. Останні роки він жив в Будинку для пристарілих осіб у Дорнштадті, де і помер 30 серпня 1976 року.

22 січня 2010 року прах Д.Андрієвського перепоховали на Полі Героїв Личаківського цвинтаря у Львові.

Мико́ла Олекса́ндрович Капустя́нський Чумак; 

Народився 30 березня 1881, в с. Чумаки, нині Томаківський район, Дніпропетровська область, Україна (тоді Катеринославська губернія) у священицькій родині, від самого дитинства виховувався в християнському дусі. 

Закінчив 4-класну Катеринославську духовну семінарію (1899), Одеське піхотне юнкерське училище (1904), закінчив Миколаївську військову академію за 1-м розрядом (1912)

.Полковник Російської Імперії з нагородами Ордени Володимира,Анни, Станіслава, Георгіївськ зброя.

Типовий українець - маргінал.

Учасник Руско-Японської і Першої світової війни. Командував піхотним полком, виконував обов’язки начальника штабу піхотної дивізії. 

Привітавши українську революцію, полковник-маргінал Капустянський все своє подальше життя віддав боротьбі за волю і долю українського народу. Він на противагу переважній більшості тодішніх політичних лідерів України, , що новопостала держава зможе вистояти на нещадних вітрах історії тільки тоді, коли буде мати потужну армію. Наприкінці 1917 року Капустянський перевівся в 34-й армійський корпус генерала Павла Скоропадського, допоміг його українізувати й перетворити на 1-й Український корпус. 

В тому бурхливому періоді полковник ста генералом М. Капустянський виявив свою національну духовість, будучи активним військовим діячем у формуванні українських збройних сил.Уже в цьому бурхливому періоді ген. М. Капустянський повністю виявив свою національну духовість, будучи активним військовим діячем у формуванні українських збройних сил. 

В бурхливом Після невдалих визвольних змаганнях він не капітулював. Із запалом продовжував боротьбу в ОУН, бо вже в січні 1929 р. був учасником на 1-му Конґресі Українських Націоналістів у Відні і до кінця свого життя був членом Проводу Українських Націоналістів.

ДАНИЛО ЯНЕВСЬКИЙ – ДУРАК

ДУРАК – ЦЕ НЕ ДЕБІЛЬНИЙ БЕЗУМЕЦЬ, А БЛИСКУЧЕ ОСВІТЧЕНИЙ ПОДОНОК, МЕРЗОТНИК, СВОЛОТА.