GLOBAL PERMANENT WAR. ДАНИЛО ЯНЕВСЬКИЙ 25 РАЗ ДУРАК

 

Лікар історичних наук Данило Яневський і блогер Сергій Іванов для зомбування українців почали створювати вікона Овертона по націоналістичній тематиці.  

Це овертонівське відео варто подивитись як посібник з грантоїдної, іудосовкової, релігійно-мракобісної пропаганди https://youtu.be/2leendS8R9k.

При Ющенку вів себе підкреслено інтелегінтно. Начепив на шию метелика і вважав себе інтелектуалом, який стоїть понад подіями. Кожну свою базікалку в голубому ящику закінчував словами "Кохайтеся!"

Тафтовий револіцонер Данило Яневський в 2014 році не пішов в добробат, а базікав всяку ахінею на, так званому, "Громадському телебаченні" і як професіональний грантоїд, шукав грантодавця. Змість того, щоб об'язати себе мінами і кинутись, як Вітя Коробков під грузовик з бойовиками. Підстаркуватий лузер Яневський, демонстративно когось крив матюками в голубому ящику, сьорбаючи шарову каву, поки його не прогнали.

Весь 2020-й, Яневський за донати, варганить якесь їдло на кухні і пиздить хуєту. 

Здрібнів. Тепер не вилазить з кухні, що одночасно зі словесною срачкою, натовкти кендюх і ось воно щастя - життя по Троцькому, як в курнику: "НАГРАЙ БЛИЖНЬГО. ОБСЕРИ НИЖНЬОГО І ПРОБИРАЙСЯ ВВЕРХ" 

Теперь до влади в Україні дорвались чистопородні троцкісти і українопатам платят донати. За донат чи град "Бері лапату і кідай гавно на вєнтілятор". 

Після забою Бузини, звільнилось місце гівняра, яке зайняв Данило Яневський. . 

Разом з блохером Івановим зручно усілися. Яневський знову причипив собі метелика і пішла словесна діарея про Степана Бандеру. Зокрема лікар Яневський сказав, що українські націоналісти Галичини міжвоєнного періоду на території Галичини в кількості 25-ти чоловік знаходились в маргінезі, тодішнього політичного життя Речі Посполитої ІІ. 

Якісь 25 -ть украомаргіналів бігали по Галичині з пістолетами і стріляли кого попало, і на право, і наліво, і по центру, і позаду, грабували банки, почти, ювілірні майстерні.

Не важко зрозуміти кого мав на увазі лікар історичних наук, змішанокровець родом з Чернівців Данило Яневський, для якого очевидно це були українці маргінали Галичини  з відомого фото Першого Конґресу Українських Націоналістів, який відбувся у Відні в 1929 році.

Фото зафіксувавало зліва направо 1 ряд маргіналів : Юліан Вассиян, Дмитро Андрієвський, Микола Капустянський, Євген Коновалець, Микола Сціборський, Яків Моралевич, Володимир Мартинець, Микола Вікул.

Стоять зліва направо 2 ряд: маргіналів  Іван Малько, Осип Бойдуник, Максим Загривний, Євген Зиблікевич, Петро Кожевників, Дмитро Демчук, Леонід Костарів, Олесь Бабій, Ріко Ярий, Михайло Антоненко, Зенон Пеленський.

Стоять зліва направо 3 ряд маргіналів: Юрій Руденко, Ярослав Барановський, Степан Охримович, Степан Ленкавський, Андрій Федина, Ярослав Герасимович, Теофіл Пасічник-Тарнавський, Олександр Згорлякевич 

На фото 27 осіб. Чому лікар Яневський говорить про 25? Може панів Барановського і Ріко-Ярого не вважає українцями.

Маргіналізація це процес соціального падіння або перебування у невисокому й заздалегідь програшному соціальному статусі

Маргінал це:

1. Той, хто втратив колишні соціальні зв'язки і не пристосувався до нових умов життя (зазвичай, про представників національних меншин, мігрантів, вихідців із села).
2. Той, хто не визнає загальноприйнятих норм і правил поведінки.
3. Представник специфічних субкультур, політичних течій, релігій тощо.

Опис маргінальності логічно розпочати з першого маргінала зліва далі на право з тих хто сидять, а далі зліва-направо в другому і третьому рядах.

Перший зліва сидить український маргінал Юліан Вассиян народився 12 січня 1894 року  у Галицькому селі Колоденце, що неподалік Жовкви на Львівщині. 

Вассияни належав до типової української, галицької маргінальної сім’ї початку ХХ століття. Батько – вчитель, директор школи, активний маргінал - просвітянин. 

Юлій, як українець-маргінал розпочав вишкіл, як і належить маргіналу українцю з Галичини в  Львівській академічній гімназії для українців маргіналів.

В 1913 році Васиян  успішно закінчив Львівську академічну гімназію. Як і належить маргіналу знав крім української, латину, грецьку, німецьку і польську мови. В тому ж році записався на студії філоzофського факультету Львівського університету. 

Чим міг цікавитись  українець, сільський маргінал з села Колоденце ? Очевидно, що юного, сільського українця – маргінала могла  цікавити тільки фільоzофія.

У 1914 році вибухнула Перша Світова війна і маргінал  Вассиян добровольцем вступає спочатку до УСС, а згодом – до регулярних частин Української Галицької Армії. 

Чисто маргінальний поступок з точки зору Данила Яневського. 

Щодо Юлія Васияна, то він сам пішов  в смертельну небезпеку і важкі поневіряння - шлях українського вояка-маргінала. 

Тільки подумати, він,  набрався нахабства і зі зброєю в руках захищав честь української, селянської, маргінальної нації і молоду Українську державу маргіналів, в супереч закликам до миру УГКЦ і самого кардинала Андрія Шептицького. Дивно на перший погляд читати Андрія Шептицького і його заклики до українців не брати до рук зброї і не стріляти у ворогів. 

Але все просто. Брат Андрія Шептицького Станіслав був офіцером ворожої українцям колоніальної армії і не погодився йти в УГА, а й подався до пілсудчиків. За Речі Посполитої ІІ був польським генералом, За  ПНР був генералом Війська Польського. Забезпечував операцю "Вісла" під вивіскою "Червоного Хреста".  

Станіслав Шептицький отримав багато нагород від ворогів української.

Кардилал Шептицький дуже пережива, що українець з пістолетом в руках міг пошкалювати брату Стасіку шкуру і було за що. За участь в операціїї "Вісла" на стороні СРСР.

Але продовжимо про Юліана Васияна. У 1920 році Вассиян повернувся додому. Галичина уже перебувала під польською владою, тому  вояк УГА  був заарештований. Після двох років перебування у польській в’язниці Васиян виходить на волю. Всі українські маргінальні вищі навчальні заклади ляхи закрили.

Що придумав Юліан Васиян? В 1922 році вступає до таємного українського університету у Львові. Тут українець, галицький маргінал, який пройшов війну і тюрму  знову студіює фільоzофію

У 1924 році таємний Львівський університет польськими пулковніками-інтелектуалами було ліквідовано, як небезпечний осередок революційних ідей молодих українців.

Ю.Вассиян для продовження навчання змушений виїхати до Праги. Тут він навчається філософії у Карловому і Німецькому університетах та слов’янської мови в Українському Педагогічному Інституті. 

Захистивши дисертацію на тему “Поєднання розуміння філософії в її відношенні до наук про основи поетики і метафізики”, здобуває наукове звання доктора.

Життя Юліана Васияна з точки зору Данила Яневського було зразково маргінальними: класична гімназія м. Львова, факультет філософії Львівського Університету, доброволець Українських січових стрільців, УГА, тюрма, підпільний університет, Карловий університет, Німецький університет, Український педагогічний інститут і звичайна для українця – маргінала десертація і наукове звання доктора філоьоzофії.

2 листопада 1931 р. у Бродах доктора Вассияна арештувала польська поліція у справі т. зв. «конгресівців» — виявлених нею учасників Конгресу ОУН 1929 р. Маргінал відбув 4-річне ув'язнення в тюрмах Львова і Дрогобича. З початком світової війни 1939 його знову арештувано і відправлено до польського концтабору в «Березі Картузькій». У січні 1944 р. його арештувало гестапо і він опинився в концтаборі в м. Брец біля Берліна. У 1945 гестапо звільнило з тюрми. До 1950 р. жив у різних містах Баварії.

У січні 1950 року Ю.Вассиян залишає Європу та оселяється у США, спочатку у Міннесоті, а потім – Чикаго. Тут залишається Крайовим провідником ОУН до своєї смерті. Перебуваючи в США, Ю. Вассиян продовжує писати, основні його статті цього періоду виходять в часописі “Самостійна Україна”. Доживав віку у складних матеріальних умовах. Щоб заробити на кусень хліба, мив посуд у ресторанах, працював прибиральником. При цьому писав наукові праці та публікував їх в еміграційних українських виданнях.

З точки зору Данила Яневського прожив життя спранього українця-маргінала родився, університет, війна, тюрма, сума, смерть.

Другий зліва на фото сидить Дмитро́ Ю́рійович Андріє́вський  родився  у сім'ї священика 27 вересня 1892 с. Бодаква, нині Лохвицького району Полтавської області — помер 30 серпня 1976 м. Дорнштадт, ФРН. 

Середню освіту Дмитро здобув у гімназії в Лубнах. В Лубенській гімназії Дмитра почали маргіналізувати за допомогою вивчення математики, фізики, закону божого, грецької, німецької, французської мов, історії. В гімназії  існував гурток Революційної Української партії. Дмитро ознайомився  із Маніфестом «Самостійна Україна» Миколи Міхновського і перейнявся його ідеями підписався на  україномовну газету «Хлібороб», яку видавали  брати Шемети.  Атмосфера вільнодумства, захоплення «Кобзарем» Тараса Шевченка і участь у гімназійних гуртках сприяли формуванню у Дмитра національної свідомості і любові до рідного краю. Через вільнодумство власті вважали його неблагонадійним і переслідували.

Доля типового українського маргінала по Данилу Яневському.

Після закінчення гімназії у 1911 році Д. Андрієвський продовжив марганалізацію і не знайшов нічого кращого і вступив до Харківського університету, але через два семестри перейшов до Інституту цивільних  інженерів у Санкт – Петербурзі. Цілком закономірний шлях українця маргінала.

Переїхавши до столиці імперії,  Дмитро вступає  до української студентської громади. Почав передплачувати львівський «Літературно – науковий вісник» та журнал «Украинская жизнь», який видавав у Москві Симон Петлюра. Він був знайомий із чільними діячами Наукового товариства ім. Т. Шевченка у Львові, яке очолював видатний український вчений – історик М. Грушевський.

Навчання в Інституті довелося перервати у 1915 році у зв’язку з Першою світовою війною.

«В 1917 р. з вибухом революції зараз же навесні я повернув в Україну і добровольцем пішов у  розпорядження Української Центральної Ради. Як «агітатор» працював на Волині і  Таврії. На весні 1918р. дістався я до Києва і вступив урядовцем до Міністерства зовнішніх справ. Працював Д. Андрієвський спочатку в Уряді Центральної Ради, а потім – гетьмана П. Скоропадського.

У складі дипломатичної місії УНР був направлений до Швеції, згодом — консулом до Швейцарії. Дипломатичну роботу поєднував з навчанням на інженерному факультеті державного Університету бельгійського міста Гент. Через два роки він отримав диплом інженера — архітектора.

Після поразки Української революції 1917-1921р.р. українські маргінали, в тому числі політичні діячі УНР та Української Держави і вояки Української Армії опинилися на еміграції і розпорошилися різними європейськими країнами.

Дмитро Андрієвський  працював спочатку у Франції, згодом — у Бельгії, яка стала його постійним місцем проживання на еміграції. Тут заробляв на прожиток інженерною працею, але не полишав громадсько — політичної діяльності. Налагодив контакти з розпорошеними по світу українцями, організував у Брюсселі Український допомоговий комітет.

Українець східняк, з Лубен, будучи маргіналом, почав працювати архітектором в Бельгії, став ідеологом українського націоналізму.

Дивожно. За український націоналізм клянуть західняків галичан, хоч насправді головними фундаторами української націоналізму були українці-східняки Дмитро Донцов з Мелітополя і Микола Міхновський з села Турівка на Полтавщині.

«Усі існуючі ідеології  і сторонництва, мають своє коріння поза національним (українським) грунтом, у чужому, не своєму минулому або засадничо нам (українцям)  ворожому сучасному… Вони потворилися від подиху чужого вітру. Це  є пережитки або підпільної політичної роботи під тягарем царського режиму, або остатки соціалістичної і демократичної психози, що огорнула Європу в ХІХ-му столітті, або виплід парламентарної системи колишньої австрійської імперії, або гіпнози московсько – татарської сатрапії, що була посіла шосту частину земної кулі, та червоного  імперіалізму Москви, що змагає за опанування цілим світом».

В 1934 році, отримуючи інформацію з України, де на той час уже лютував голод та відбувалися масові репресії, він від імені Європейського об’єднання українських націоналістичних організацій пише протест проти вступу СРСР до Ліги Націй. Цілком маргінальний поступок з точки зору Яневського.

 «Бандерівці в свойому часі випередили нас, бо мали свіжіший революційний інстинкт і вміли рішатись». (1940 рік).

Думка Дмитра Андрієвського про  Степана Бандеру цілком відрізняється від іудосовкової рабурістики доктора  історичних наук Данила Яневського. Про «свіжий революційний інстинкт» сказав, а про маргінез ні. Бо очевидно, що Степан Бандера був досить відомою постаттю і героєм, який кинувся у вир бородьби з лютими ворогами кожного українця -  ляхами. Організував атентат на міністра-ката.

«Майбутнє совєтської імперії є виписане в самій її природі, в її внутрішнім змісті, в її побудові. Від початку свого існування вона є повна суперечностей, які її роздирають і від яких вона колись згине, розложиться, розпадеться». (1958 рік). Вже тоді  українцям було видні всі вади СРСР, які привели комунобандитів до логічної і ганебної самоліквідації.

На жаль, до розпаду СРСР Д.Андрієвський не дожив. Останні роки він жив в Будинку для пристарілих осіб у Дорнштадті, де і помер 30 серпня 1976 року.

22 січня 2010 року прах Д.Андрієвського перепоховали на Полі Героїв Личаківського цвинтаря у Львові.

Мико́ла Олекса́ндрович Капустя́нський Чумак; 

Народився 30 березня 1881, в с. Чумаки, нині Томаківський район, Дніпропетровська область, Україна (тоді Катеринославська губернія) у священицькій родині, від самого дитинства виховувався в християнському дусі. 

Закінчив 4-класну Катеринославську духовну семінарію (1899), Одеське піхотне юнкерське училище (1904), закінчив Миколаївську військову академію за 1-м розрядом (1912)

.Полковник Російської Імперії з нагородами Ордени Володимира,Анни, Станіслава, Георгіївськ зброя.

Типовий українець - маргінал.

Учасник Руско-Японської і Першої світової війни. Командував піхотним полком, виконував обов’язки начальника штабу піхотної дивізії. 

Привітавши українську революцію, полковник-маргінал Капустянський все своє подальше життя віддав боротьбі за волю і долю українського народу. Він на противагу переважній більшості тодішніх політичних лідерів України, , що новопостала держава зможе вистояти на нещадних вітрах історії тільки тоді, коли буде мати потужну армію. Наприкінці 1917 року Капустянський перевівся в 34-й армійський корпус генерала Павла Скоропадського, допоміг його українізувати й перетворити на 1-й Український корпус. 

В тому бурхливому періоді полковник ста генералом М. Капустянський виявив свою національну духовість, будучи активним військовим діячем у формуванні українських збройних сил.Уже в цьому бурхливому періоді ген. М. Капустянський повністю виявив свою національну духовість, будучи активним військовим діячем у формуванні українських збройних сил. 

В бурхливом Після невдалих визвольних змаганнях він не капітулював. Із запалом продовжував боротьбу в ОУН, бо вже в січні 1929 р. був учасником на 1-му Конґресі Українських Націоналістів у Відні і до кінця свого життя був членом Проводу Українських Націоналістів.

ДАНИЛО ЯНЕВСЬКИЙ – ДУРАК

ДУРАК – ЦЕ НЕ ДЕБІЛЬНИЙ БЕЗУМЕЦЬ, А БЛИСКУЧЕ ОСВІТЧЕНИЙ ПОДОНОК, МЕРЗОТНИК, СВОЛОТА.

GLOBAL PERMANENT WAR НІНА БОЧАРОВА - ОЛІЙМПІЙСЬКА ЧЕМПІОНКА ВІДІЙШЛА У ВІЧНІСТЬ.

 

31 СЕРПНЯ 2020 РОКУ НА 96-МУ РОЦІ ЖИТТЯ ПОМЕРЛА ЗНАМЕНИТА УКРАЇНСЬКА ГІМНАСТКА НІНА БОЧАРОВА. 

Родилась 24 вересня 1924 року в селі  Супрунівка, що в Полтавській області. Останнім часом Бочарова проживала в Італії. Мріяла прожити 129 років. Прощання з Ніною Бочаровою відбудеться 2 вересня 2020 року на Республіканському стадіоні. Церемонія прощання розпочнеться о 11.00.

У 1948 році легендарна гімнастка закінчила Київський інститут фізичної культури. 

В 1952-му на XV Літніх Олімпійських іграх в Гельсінкі викликала справжній фурор. Українка завоювала чотири медалі, дві з яких, на колоді і в командній першості, виявилися найвищого ґатунку.

Абсолютна чемпіонка СРСР (1949).

Чемпіонка СРСР у вправах на брусах (1951) і колоді (1949, 1951), срібний призер в багатоборстві (1952), у вправах на брусах (1949, 1950 1953) і у вільних вправах (1957), бронзовий призер в багатоборстві (1953 ), у вправах на брусах (1957) і у вільних вправах (1952).

в Дворазова олімпійська чемпіонка (1952 г.), чемпіонка світу (1954 г.), Заслужений майстер спорту СРСР зі спортивної гімнастики Ніна Бочарова на тренува У четвер, 24 вересня 2009 р  Вона увійшла в десятку кращих жінок-спортсменок ХХ сторіччя.

 Придумала вправу, яке до неї ніхто в світі не виконував - поперечний шпагат на брусах.

Після завершення кар'єри Ніна Антонівна працювала тренером у спортивних товариствах «Будівельник» (Москва), «Авангард» (Київ) і «Спартак» (Київ). З 1979 року перебувала на пенсії.

GLOBAL PERMANENT WAR СЬОГОДНІ 30 РОКІВ ВІДНОВЛЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ.

Українці  день ІІ-го відновлення державності в Україні в ХХ століття   відзначають 16 липня 1991 року.

У цей день 30 років тому Верховна Рада УРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет України вихід з СРСР і відновлення державності УНР.

У преамбулі цього документа проголошувалося «верховенство, самостійність, повнота і неподільність влади Республіки в межах її території, незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах». 

Від імені українського народу могла виступати тільки Верховна Рада України.

 Територія України в існуючих кордонах проголошувалася недоторканною. Підкреслювалося також виключне право українського народу на володіння, користування і розпорядження національним багатством України. 

Верховна Рада проголосила також право країни на власні збройні сили, внутрішні війська, органи державної безпеки. Україна брала зобов'язання не поширювати, не виробляти і не нарощувати ядерну зброю. Майбутня зовнішня політика України, визначена Декларацією, вбачалася як нейтральна, позаблокова, безядерна. Першочерговим її завданням визначалося забезпечення  інтересів українського народу і громадян України інших національностей.

Декларація про державний суверенітет України вихід з СРСР  основу для республіканської законотворчості, незалежності від союзного законодавства. 

Однак прийнятий документ не отримав статусу конституційного акту. Українська РСР залишалася в складі СРСР, тому міжнародні організації та країни світу не визнали її державну незалежність. Причиною цього стала відсутність у Верховної Ради УРСР повноважень на ухвалення рішення про вихід республіки зі складу Радянського Союзу, тобто на проголошення незалежності Української РСР. Відповідно до вимог Конституції СРСР і Української РСР, тільки народ Української РСР, як володар всієї повноти влади в республіці, мав право приймати таке рішення на референдумі. Чинні норми міжнародного права також зобов'язували Верховну Раду Української РСР провести республіканський референдум. 

Декларація про державний суверенітет України стала основою для «Акту проголошення незалежності України», ухваленого Верховною Радою 24 серпня 1991 року. Тоді фактично вдруге Україна була проголошена незалежною демократичною державою і остаточно виведена зі складу СРСР. Незалежність країни була підтримана на всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 року. 

Вперше День незалежності України відзначила саме 16 липня 1991 року.

GLOBAL PERMANENT WAR. ЗАРАЖЕННЯ РОЗМНОЖЕННЯ І ПРОТІКАННЯ КОРОНАВІРУСУ КОВІД-1

КАЖАНИ.

Коронавірус SARS-CoV-2, найімовірніше, з'явився в лиликів, зокрема лиликів підковиків. 

На відміну від московської назви цих тварин "лєтучая мишь" в українській мові існує дві назви цих тварин лилик і кажан. 

Назва лилик походить від прасл. *lelikъ, *lilikъ, *leljakъ, *liljakъ («кажан; дрімлюга; метелик»), пов'язаного з дієсловом *lelejati («хитатися», «коливатися»); це зумовлено переривчастим, нерівним характером польоту відповідних тварин. 

В українській мові є слово леліяти -  очувати ласкою, піклуванням; пестити, голубити. Як відомо немовлят в україських сім'ях колисали в колисках, щоб вони швидко засипали.

В українській мові є ще одне слово для позначення цих савців -кажан. Слово «кажан» походить через застарілу форму «кожан» від староукраїнського «кожа» — «шкіра». Назва пов'язана з тим, що роль крил у кажана виконують широкі шкіряні перетинки.

Лилики  є носіями двох коронавірусів, які тісно споріднені з SARS-CoV-2. Зокрема, вид Rhinolophus affinis, який поширений у південно-західній частині провінції Юньань, є природним носієм вірусу RATG13, який на 96% ідентичний з SARS-CoV-2. 

А малайські підковики (Rhinolophus malayanus) є носіями вірусу RmYN02, який з ним має 93% спільних генетичних послідовностей.

"В еволюційному плані кажани та люди суттєво дистанційовані, і тому, якщо дійсно SARS-CoV-2 прийшов від кажанів, він мав би пройти через якогось проміжного носія"

"Останні еволюційні дослідження показують, що близько 40-70 років тому вірус Sars-Cov2 відділився від вірусу, знайденого у кажанів підковиків. - каже пані Танші, - Це надає додаткові докази того, що кажани не могли безпосередньо передати вірус Sars-Cov2 людям".

Тобто, якщо навіть кажани й були джерелом вірусу, вони все одно не могли б передати його людям. Потенційним посередником запідозрили панголінів.

Кoронавірус SARS-Cov-2  досліджувався в КНР, м. Ухані за підтримки канадських і американських учених і штучно створеней підібором клітин епітелію різних тварин для розмноження в них вірусу і адаптований до проникнення і зараження клітин епітелію ротової порожнини і дихальних шляхів людини.  

Підозри в цільовому, підборі і використанні генома коронавірусу частково підтверджуються науковою статтею  в журналі Nature за 2015 року. 
У ній обговорюється спроектований методом підбору клітн "хазяїв" з коронавірусу виявленого  кажана, який може інфікувати клітини людини. 

Матеріал був опублікований в Nature Medicine 19 листопада 2015 року. 

"A SARS-like cluster of circulating bat coronaviruses shows potential for human emergence".

В число 15 авторів увійшли 13 американців і двоє китайських вчених з Уханьского інституту вірусології, розташованого в місті, з якого і почалося поширення по світу чайнавірусу 2019 nCoV.

В травні 2018 року китайське державне інформагентство Синьхуа розповідало, як схрещують кажанів та віруси.

 35-річний Чжоу Пен з Уханьского інституту вірусології в 2018 році став в один ряд з провідними авторами міжнародного наукового журналу Nature, розмістивши на сайті видання високоякісну наукову статтю об’ємом 27 глав.  Результати досліджень, в ході яких в організмі кажанів був виявлений коронавірус - збудник епідемії смертельної диарреи у поросят.

6 грудня: Згідно з дослідженням The Lancet симптоми інфекції КОВІД-19 виявляються у першого пацієнта 1 грудня 2019 року.  Через п'ять днів його дружина, що не відвідувала ринок, проявляє симптоми пневмонії і піддається ізоляції. Коронавірус передався від якихось тварин до людини. 

На той час було зроблене припущення, що це сталося на одному з "мокрих ринків" Китаю. 

Хоч найперший виявлений випадок захворювання не пов’язаний з цим ринком, але все ж 27 з перших 41 госпіталізованих (66%) пройшли через ринок, розташований в центрі міста Ухань в провінції Хубей. 

Коронавірусна хвороба COVID-19 викликається  бетакоронавірусом SARS-CoV-2, який був знайдений у рідинних формах, узятих із легенів у хворих на хворобу, схожу на пневмонію в китайському місті Ухань у грудні 2019 року.

 SARS-CoV-2 належить до підроду Sarbecovirus і є сьомим коронавірусом, здатним заразити людей.

SARS-CoV-2 зооантропонозний РНК-вмісний вірус з подвійною білково-ліпідною оболонкою.  Механіз самостійного розмноження у SARS-Cov-2 відсутній.

Мікроскопічні дослідження показали, що  Ковід-19 для свого розмноження використовує механізм розмноження і матеріал клітин епітелію ротової порожнини, дихальних шляхів,  респіраторного епітелію альвеол легень. 

Розмножуватись вірус починає лише після проникнення в клітини епітелію людини.

Заражена вірусом клітина гине. 

Розмножуючись в  людській клітині,  SARS-Cov-2 модифікується у "РНК - вірус" з подвійною ліпідною супероболнкою (суперкапсидом). 

Первинна жирова оболонка вірусу додатково покривається залишками жирової оболонки від епітелію загинувшої клітини нового "хазяїна" людини.  

SARS-Cov-2  перетворюється у РНК - вірус КОВІД-19 з подвійним ліпідним суперкапсидом, матеріал якого схожий до будови людських клітин. 

Імунна сигнальна система людського організму  "СВІЙ -ЧУЖИЙ" перестає сприймати КОВІД-19, як інородний, патогенний для людського організму організму мікроорганізм. 

Безсимптомно розмножуючись в епітелії дихальних шляхів, КОВІД-19 проникає глибоко в легені і якщо не загине в агресивному для нього середовищі здорового людського організму, то для свого розмноження починає використовувати і клітини респіраторного епітелію. альвеол. 

КОВІД - 19, ПІСЛЯ ПРОНИКНЕННЯ В АЛЬВЕОЛИ ШВИДКО РУЙНУЄ ТОНКИЙ ШАР РЕСПІРАТОРНОГО ЕПІТЕЛІЮ АЛЬВЕОЛ ЛЕГЕНЬ. 

Шар альвеолярного епітелію перестає виконувати газобмінну функцію. Починається легенева кровотеча, тромбоз, киснева недостатність.  Смерть людини викликається повним руйнуванням альвеолярної стінки.

Вірус КОВІД19 інтенсивно розмножується виключно клітинах  епітелію ротової порожнинини носа і рота в кислому середовищі коли рН менше 6.0 і температурі  яка менша ніж 36.6.

Коли клітина епітелію гине - коронавірус модифікується. До його жирової оболонки наклеються залишки загинувшої клітини і людський організм перестає ідентифікувати коронавірус як чужеродне тіло, саме тому подальший розвиток хвороби проходить безсмптомно.

В дихальній системі горлі, легенях температура нижча чим температура тіла і рівна 33 град. Саме тому в гортані і легенях у коронавіруса сприятливі умови для розмноження.

Кислий рН і температура  оточуючого середовища 33 градуса Цельсія, вологість сприяють розмноженню китайського коронавірусу КОВІД -19.

Групи ризику: 

1. Хронічно хворі, люди старшого віку, а також ті в кого  організм закислений і в ротовій порожнині рН менший ніж 6.0.

2. Людей які багато вживають газованих вуглекислим газом напої, як то Кока-Кола, Пепсі-Кола газовані мінеральні води та інші підсоложені напої.

3. Люди які важивають багато легкого, газованого ігристого вина типу шампанського.

Смерть наступає від удушення, після тотального ураження вірусом  тонкого шару респіраторного епітелію альвеол, в якому відбувається газообмін.

На розмноження вірусу, потрібно від 10 до 20 днів.

При рН ротової порожнини більше 7.0 та  при високій температурі 39 -45 градусів С вірус втрачє ліпідну (жирову) оболонку зменшується адгезія прилипання до клітин людського епітелію, знижує свою активність, нейтралізується і гине. 

При проникненні в організм 80-90% РНК-вірусів гине і  відбувається тимчасова самовакцинація людини.

ПРОФІЛАКТИКА: 

1. Для підтримання в роті рН більший за 7.0 жувати підсолений часник з кусочком банана. Використовувати ОТРИВІН з ментолом і евкаліптом та В'єтнамський бальзам "ЗІРОЧКА".

2. Полоскати горло розчином кухонної солі з 5 - 10 каплями йоду, так як це роблять індійські його три рази на день. 

3. Робити інгаляції парам води з напарами трав що містять хлорофіл: евкаліпт з додавання спиртових настойок цих же трав.

При відсутності настойки евкаліпту дихати розігрітими парами звичайної горілки, з додаванням десяти капель ацетону на  50 мл горілки. 

Основні заходи по нейтралізації дій віруса КОВІД 19 - повинні бути направленні на зниження адгезії прилипання віруса до клітин епітелію дихальної системи шляхом:

1. Ліквідація ліпідної (жирової) оболонки вірусу

2. Перфорування, руйнування зовнішньої жирової оболонки (капсиду) і білкової оболонки віруса.

ЗУПИНЯТИ ВІРУСНУ ІНФЕКЦІЮ КОВІД-19 НЕОБХІДНО ПРИ ПЕРШИХ СИМТОМАХ ХВОРОБИ, А В УМОВАХ ПАНДЕМІЇ ПРИ БУДЬ-ЯКОМУ ЧИХАННІ, КАШЛІ, ДЕРТІ В ГОРЛІ.

Вірус вражає епітелій носа і рота  тому пропадає нюх і смак.

ПІДЧАС ПАНДЕМІЇ І КАРАНТИНУ НЕГАЙНО ПОЧИНАТИ: 

Створити і підтримувати лужне середовище - рН більше 7. в носі, ротовій порожнині, горлі, бронхах, легенях. 

Для цього інтенсивно полоскати ротову порожнину, горло і ніс лужним теплим 40 -45град С водно-спиртовими:

1. 10% водним розчином кухонної солі з 5 каплями йоду на півлітра води; Протирати ротову порожнину розчином люголя.

2. Водним розчином хлорфіліпту ( розчин евкаліпту).

3. Відваром дезинфікуючих трав евкаліпту, ромашки, календули. Відвари  готувати згідно інструкцій вказаних на упаковках.

4. Вдиханням розпилених пульвізатором спиртових розчинів евкаліпту.

5. Полоскати рот і горло теплою горілкою+столова ложка кухонної солі+ 3-5 капель йоду н півлітра горілки. 

6. Для олужнення ротової порожнини розмоктувати таблетки Аспаркам (калій і магній) в ротовій порожнини.

7. Полоскання носа, горла і ротової порожнини розчином кухонної соди.

Щоб підняти температуру дихального тракту з 33 до 39 -42 градусів неохідно робити три-чотири рази на день парову антисептичну інгаляцію дихальної системи над киплячою водою в емальованій каструлі:  евкаліптову, ромашкову, нагідкову з додаванням капель спиртових настойок цих трав та . 

Як приготувати парову інгаляцію при простудних захворюваннях дивіться на ютубі.

При перших симптомах негайно відвідати сауну, парилку в парилці розпиляти спиртові настойки м'яти, евкаліпту, прополісу і дихати розігріту суміш парів води, спирту, і ефірних масел.

В критичному стані вдихати пари ацетона.

При наявності високої температури, звернутися в медичний заклад за допомогою з наданням історії попередніх контактів.

Вимагати в лікарів хлороформ (трихлорметан, метилтрихлорид, хладон 20) і час від часу не великий, розміром з вишню, ватний тампон змочти в хлоформі і малими дозами дихати ним в невеликій концентрації без втрати свідомості під наглядом лікарів.

Ціль такого дихання хлороформом: - знезаразити вірус в легенях, розчинити його суперкапсид (подвійну жирову і одинарну білкову оболонки).

Дихання парами ацетону і хлороформу знизить адгезію прилипання врусу до здорових клітин людини і таким чином знезаразить і зменшить активність вірусу.

Приймати ліки з вмістом гідрохлоридів.

При гіпертонії до ліків першої лінії додати папазол( папаверін і бендазол  гідрохлорид), дротраверін (ношпа) гідрохлорид.

  

При наявності розладу шлунку, діареї (поносу) і для профілактики зараження коронавірусом шлунково-кишкового тракту приймати лопаремід гідрохлорид.

Для подавлення  інших інффекцій в легенях приймати антибіотик еритроміцин.

Дані про дію на організм людини КОВІД-19 взяті з розтину 85-річного чоловіка, якого госпіталізували в січні з ішемічним церебральним інсультом. 

При госпіталізаціїї, у нього не було ні підвищеної температури, ні кашлю або будь-яких інших симптомів коронавіруса.

Через 10 днів після надходження в лікарню у чоловіка стали спостерігатися дискомфорт в горлі у вигляді свербежу та висока температура.

Комп'ютерна томографія показала, що у нього є на обох легенях запалення.

На 13-й день після госпіталізації тест на наявність нового типу коронавірусу дав позитивний результат.

Через тиждень йому провели ще одну томографію легень, яка показала подальше поширення інфекційних вогнищ по легеням.

На 28-й день хворий помер, причиною смерті була встановлена дихальна недостатність, пневмонія, яка викликається новим типом короновіруса.

Розтин медики провели менш ніж через 12 годин після смерті. Дослідження показало, що пневмонія, викликана коронавірусом, вражає, перш за все, «епітелій глибоких частин дихальних шляхів і легеневих альвеол».

Хворі, в яких вірус проник в альвеолярний епітелій  старждають на легеневу емболію, або ж згущення крові у легенях тобто від тромбозу.

Тромбоутворення є  реакція організму на невеликі травми, що зупинити витікання крові з кровеносної системи. 

Тромби розвиваються через запізнілу і тому надмірну реакцію імунної системи людини на коронавірус.COVID-19, який після модифікацї в клітинах епітелюю сприймається імунною системою, як нешкідлива для людського оганізму клітиною.

Тромбоз при цьому спостерігається не тільки у великих і малих кровоносних судинах. Крім звичних тромбів у безлічі пацієнтів утворюються тромби і в дрібних кровоносних судинах альвеол і в інших органах – нирки, серце, кишківник.

Альвеоли (лат. alveolus — комірка, заглиблення, кулька) — кінцева частина дихального апарату легень, основний функціональний елемент легень, через стінку якого здійснюється газообмін. 

За структурою альвеоли — напівсферичне утворення діаметром 200-300 мкм, стінка якого утворена з пласких клітин респіраторного епітелію. У легенях налічується 600-700 млн альвеол, їх площа коливається в межах 40 -120 м².

Тонка стінка альвеол складається з одношарового епітелію, через який легко проходять гази і відбувається газобмін. Внутрішній шар альвеолярної стінки сформований дихальними альвеоцитами Альвеолоціт - клітина плоского епітелію, що вистилає стінки легеневих альвеол. 

Альвеолярний епітелій неоднорідний і представлений клітинами трьох типів.

Альвеоцити 1-го типу товщина 0,2 мкм. Вони охоплюють більшу частину (95-97%) поверхні альвеоли, будучи складовою повтряно-кров’яного  бар'єру, через який відбувається газообмін.

Альвецити  2-го типу зібраний у великі  (секреторні) грудочки. Вони виробляють сурфактант, регулюють транспортування води та іонів через  альвеолярний епітелій. Синтезують та виділяють інтерферон та лізоцим. Сурфактант - поверхнево-активна речовина, яка встиляє легеневі альвеоли зсередини. Запобігають злипанню альвеол при вдиху.

 Альвецити 3-го типу  або альвеолярні макрофаги. Регулюють  концентрацію  сурфактанта.

Кожна альвеола обплетена густою сіткою капілярів — це розгалуження легеневої артерії. Артерії швидко і легко розтягуються, збільшуючи площу газообміну: у людини масою 70 кг площа альвеол під час вдиху дорівнює 80-100 м², під час видиху −40-50 м².

Слово «вірус» це латинське слово перекладається на українську — «отрута».

Розміри середнього вірусу мають діаметр у межах від 20 до 300 нм – це становлять близько однієї сотої розміру середньої бактерії.

Вірусні частинки (віріони) КОВІД-19 складаються з двох чи трьох компонентів:

1.    1. генетичного матеріалу у вигляді РНК;

2.    2. білкової оболонки-капсули  (капсиду), що захищає ці молекули;

3.    3. Власної аткових ліпідної (жирових) оболонок.

4.   4. Доткової ліпідної оболонки, яка утворюється після модифікації при розмноженні у людській клітині.

Віруси мають генетичний матеріал, однак позбавлені клітинної будови, а саме цю рису зазвичай розглядають як фундаментальну властивість живої матерії.

Віруси є  паразитами. У них немає власного обміну речовин, і для синтезу власних молекул вони потребують матеріалів з клітини-хазяїна в яку віруси проникають.

Через це віруси не здатні розмножуватися поза клітиною людського організму.

Загальновизнані форми життя розмножуються поділом клітини, тоді як вірусні частинки спонтанно збираються в інфікованій клітині.

Поки вірус перебуває в позаклітинному середовищі або в процесі зараження клітини, він існує у вигляді незалежної частинки. Сприймається організмом як пил який організм намагається вивести кашлем і чханням.

Окрема вірусна частинка - віріон, складається з рибо-нуклеїнової кислоти, покритої захисною білковою оболонкою — капсидом. 

 

Капсид , як правило, є ліпофільним (жировим). Має високу схожіть до людських клітинних ліпідних (жирових) мембран. 

Вірус потрапляє в клітину епітелію, що примикає до рецепторів ангіотензин-перетворюючого ферменту 2, мембранного білку. 

 

Цей фермент споріднений до S-глікопротеїнів шипа коронавірусів цим полегшується проникнення віруса до людської клітини. 

Поверхня вірусів містити глікопртеїнові шипи -"нарости",   які розпізнають такі ж специфічні для них рецептори на поверхні клітини-мішені.

 

Ліпіди — це група органічних речовин (жирові клітини), що входять до складу живих організмів і характеризуються нерозчинністю у воді, але швидко  розчиняються в розчинниках, таких як діетилетери (спирти і ефіри), хлороформ та бензен.

Зараження проходить в два етапи.

Перший етап.

Проникнення віруса в клітини епітелію слизової оболонки верхніх дихальних шляхів: ГОРЛЯНКА, БРОНХИ. 

Вірус, проникши в клітини епітелію горла,  розмоножується там  і отримує додаткову ліпідну оболонку з матеріалі людської клітини. 

Створюює  навколо свого капсиду - суперкапсид, утворений з мембрани клітини-хазяїна. Зараження епітелю горла супроводжується дертям в горлі, сухістю, кашлем, чханням і без температури.

Після зараження вірус поширюється через слиз по дихальних шляхах, Високий рівень вірусовиділення  в горлі спостерігається в перший тиждень з появи симптомів, досягаючи найбільшого рівня на 4-й день, що передбачає активну реплікацію (відтоворення)  вірусу в епітелії верхніх дихальних шляхах. 80% віріонів гине на цьому етапі.

Починається другий етап інфекції.

 20%, виживших віріонів, отримують додатковий захист і маскування від клітини хазяїна, покидають вражені клітини і не опізнані імунную системою продовжують рух в систему дихання захоплюючи все більші її частини. 

 

Певний час імунна система людини, не розпізнає  замаскований під людську клітину вірус КОВІД-19. Тому такий довгий другий латентний період розмноження вірусу.

Наступає третій етап інфекції.

 КОВІД-19 в суперкапсиді проникає в легені і починає розмножуватись в клітинах епітелії оболонок альвеол. Стінка альвеол складається з одношарового епітелію, через який легко проходить газ. Товщина оболонок альвеол 2 мкм. Саме в них відбувається газообмін.

Коронавірус Ковід 19 для свого розмноження використовуючи матеріали з клітин респіраторного епітелію тим самим змінює його структуру і призначення.

Заражені і пошкоджені клітини оболонки альвеол перестають виконувати функцію газообміну.

Людина починає задихатись від нестачі кисню.

В цей момент викликається  великий викид цитокінів та починається бурхлива імунна відповідь. 

Піднімається висока температура. Імунна система починають знищувати пошкоджені клітини епітелію альвеол і блокувати кровотечу. 

Різко наростає дефіцит здорових клітин респіраторного епітелію. Починається легенва кровотеча, тромбоз альвеол і кисневе недостатність.

Спостерігається зниження кількості лімфоцитів в крові, зокрема Т-лімфоцитів. 

На боротьбу з вірусом витрачається занадто велика кількість лімфоцитів. Зниження їх кількості також знижує захисні властивості імунної системи і призводить до загострення інших захворювання.

Медики порівняли пошкодження при атиповій пневмонії і пневмонії, яка була викликана новим типом вірусу.

Підсумки цього аналізу показали, що при атипової пневмонії у пацієнтів спостерігається фіброз легенів - патологія, при якій легеневу тканину заміщає сполучна. 

Набряк легенів при Коронавірусі  проявляється серйозніше.

Вірус КОВІД-19 знищує епітелій дихальних шляхів. Припиняється газобмін і людина гине від нестачі кисню.

Якщо вдається подавити дію віруса на ранніх стадіях при перших симтомах, як то чихання, кашель то тривалість і важкість хвороби різко знижується.

Які є типи імунної відповіді на COVID-19 і як вони проявляються

1. Перший імунний тип відповіді на коронавірус характеризується високою і стійкою активністю CD4 + Т-лімфоцитів при CD8 + клітин. Перший тип імунних клітин відповідає за адаптивну імунну відповідь, активуючи B-лімфоцити, фагоцити і Т-кілерні клітини. Своєю чергою, CD8 + лімфоцити розпізнають вірусні антигени на клітинних мембранах і руйнують заражені клітини. Цей тип імунної відповіді пов'язаний з найважчим перебігом COVID-19. Він супроводжується запаленнями, недостатністю різних органів і патологією нирок.
2. Другий імунний тип характеризується великою кількістю й активністю двох субпопуляцій Т-лімфоцитів – ефекторних клітин-попередників пам'яті TEM і недовгочасних ефекторних клітин, які здійснюють імунну реакцію TEMRA. При цьому інші субпопуляції Т- і B-лімфоцитів на ряду з клітинами периферичної імунної системи проявляли досить низьку активність. Цей підтип імунної відповіді корелював не з важкістю захворювання, а зі смертністю і різними імунодефіцитами в анамнезі пацієнта.
3. Цікаво, що третій імунний тип взагалі не має ознак імунної відповіді на коронавірус. Під час дослідження він не мав імунної активації, не був пов'язаний з конкретними симптомами або клінічними особливостями, хоч вони були різними.

У іншому своєму дослідженні вчені виявили дивовижні деталі

Ці ж вчені провели друге дослідження, яке дає уявлення про природжену імунну відповідь на коронавірус. Воно опубліковане у журналі Science Immunology.

Активність Т-і В-клітин визначається вродженими імунними реакціями… Те, що відбувається при вродженій реакції імунної системи, може обумовлювати один з трьох імунних фенотипів (імунної відповіді),
– заявив старший автор дослідження Майкл Р. Беттс.

Дослідивши зразки крові 42 інфікованих пацієнтів і 12 здорових донорів, імунологи виявили певний зв'язок вроджених імунних реакцій з важкістю перебігу хвороби. У пацієнтів з найважчими симптомами коронавірусу була знижена експресія білкових маркерів CD15 і CD16 на нейтрофілах, а також CD16 на NK-клітинах (натуральних кілерів), незрілих гранулоцитах і моноцитах.

Відомо, що молекули CD15 і CD16 грають важливу роль у тому, як імунітет реагуватиме на вірусні інфекції і є потенційними мішенями для імунотерапії.

 Як саме ці молекули керують різними підтипами адаптивного імунної відповіді –  це питання, на який зараз науковці намагаються знайти відповідь.