11 лютого 2019 року в "НЕЗАВІСІМІЙ" газеті на Московії опублікована стаття помічника президента РФ Владислава Суркова «Длінноє государство Путіна».
НІКОГДА ТАКОГО НЄ БИЛО І ВОТ ОПЯТЬ, НОВИЙ СКАЗ ПРО ДАВНО ЗАБУТЕ СТАРЕ.
НІКОГДА ТАКОГО НЄ БИЛО І ВОТ ОПЯТЬ, НОВИЙ СКАЗ ПРО ДАВНО ЗАБУТЕ СТАРЕ.
Публікація стала головною темою дня на Московії: її тезисно переказали всі провідні новинні агентства і газети і не помітили головну ідею відрив історії Московії від історії так званої Київської Русі.
П'ять томів Н,М, Карамзіна з Історії государства Російского, а саме;
ТОМ I
Глава I. О народах, издревле населявших Россию. О славянах вообще.
Глава II. О славянах и других народах, составивших Государство Российское.
Глава III. О физическом и нравственном характере славян древних.
Глава IV. Рюрик, Синеус и Трубор. 862-879 г.
Глава V. Олег - Правитель. 879-912 г.
Глава VI. Князь Игорь. 912-945 г.
Глава VII. Князь Святослав. 945-972 г.
Глава VIII. Великий князь Ярополк. 972-980 г.
Глава IX. Великий князь Владимир, названный в крещении Василием. 980-1014 г.
Глава X. О состоянии Древней России.
ТОМ II
Глава I. Великий князь Святополк. 1015-1019 г.
Глава II. Великий князь Ярослав, или Георгий. 1019-1054 г.
Глава III. Правда Русская, или законы Ярославны.
Глава IV. Великий князь Изяслав, названный в крещении Дмитрием. 1054-1077 г.
Глава V. Великий князь Всеволод. 1078-1093 г.
Глава VI. Великий князь Святополк - Михаил. 1093-1112 г.
Глава VII. Владимир Мономах, названный в крещении Василием. 1113-1125 г.
Глава VIII. Великий князь Мстислав. 1125-1132 г.
Глава IX. Великий князь Ярополк. 1132-1139 г.
Глава X. Великий князь Всеволод Ольгович. 1139-1146 г.
Глава XI. Великий князь Игорь Ольгович.
Глава XII. Великий князь Изяслав Мстиславович. 1146-1154 г.
Глава XIII. Великий князь Ростислав-Михаил Мстиславович. 1154-1155 г.
Глава XIV. Великий князь Георгий, или Юрий Владимирович, прозванием Долгорукий. 1155-1157 г.
Глава XV. Великий князь Изяслав Давидович Киевский. Князь Андрей Суздальский, прозванный Боголюбским. 1157-1159 г.
Глава XVI. Великий князь Святополк - Михаил.
Глава XVII. Владимир Мономах, названный в крещении Василием.
ТОМ III
Глава I. Великий князь Андрей. 1169-1174 г.
Глава II. Великий князь Михаил II [Георгиевич]. 1174-1176 г.
Глава III. Великий князь Всеволод III Георгиевич. 1176-1212 г.
Глава IV. Георгий, князь Владимирский. Константин Ростовский. 1212-1216 г.
Глава V. Константин, Великий князь Владимирский и Суздальский. 1216-1219 г.
Глава VI. Великий князь Георгий II Всеволодович. 1219-1224 г.
Глава VII. Состояние России с XI до XIII века.
Глава VIII. Великий князь Георгий Всеволодович. 1224-1238 г.
ТОМ IV
Глава I. Великий князь Ярослав II Всеволодович. 1238-1247 г.
Глава II. Великие князья Святослав Всеволодович, Андрей Ярославич и Александр Невский (один после другого). 1247-1263 г.
Глава III. Великий князь Ярослав Ярославич. 1263-1272 г.
Глава IV. Великий князь Василий Ярославич. 1272-1276 г.
Глава V. Великий князь Димитрий Александрович. 1276-1294 г.
Глава VI. Великий князь Андрей Александрович. 1294 -1304 г.
Глава VII. Великий князь Михаил Ярославич. 1304-1319 г.
Глава VIII. Великие князья Георгий Даниилович, Димитрий и Александр Михайловичи. (один после другого). 1319-1328 г.
Глава IX. Великий князь Иоанн Даниилович, прозванием Калита. 1328-1340 г.
Глава X. Великий князь Симеон Иоаннович, прозванный Гордый. 1340-1353 г.
Глава XI. Великий князь Иоанн II Иоаннович. 1353-1359 г.
Глава XII. Великий князь Димитрий Константинович. 1359-1362 г.
ТОМ V
Глава I. Великий князь Димитрий Иоаннович, прозванием Донской. 1363-1389 г.
Глава II. Великий князь Василий Димитриевич. 1389-1425 г.
Глава III. Великий князь Василий Васильевич Темный. 1425-1462 г.
Глава IV. Состояние России от нашествия татар до Иоанна III.
П'ять томів Н,М, Карамзіна з Історії государства Російского, а саме;
ТОМ I
Глава I. О народах, издревле населявших Россию. О славянах вообще.
Глава II. О славянах и других народах, составивших Государство Российское.
Глава III. О физическом и нравственном характере славян древних.
Глава IV. Рюрик, Синеус и Трубор. 862-879 г.
Глава V. Олег - Правитель. 879-912 г.
Глава VI. Князь Игорь. 912-945 г.
Глава VII. Князь Святослав. 945-972 г.
Глава VIII. Великий князь Ярополк. 972-980 г.
Глава IX. Великий князь Владимир, названный в крещении Василием. 980-1014 г.
Глава X. О состоянии Древней России.
ТОМ II
Глава I. Великий князь Святополк. 1015-1019 г.
Глава II. Великий князь Ярослав, или Георгий. 1019-1054 г.
Глава III. Правда Русская, или законы Ярославны.
Глава IV. Великий князь Изяслав, названный в крещении Дмитрием. 1054-1077 г.
Глава V. Великий князь Всеволод. 1078-1093 г.
Глава VI. Великий князь Святополк - Михаил. 1093-1112 г.
Глава VII. Владимир Мономах, названный в крещении Василием. 1113-1125 г.
Глава VIII. Великий князь Мстислав. 1125-1132 г.
Глава IX. Великий князь Ярополк. 1132-1139 г.
Глава X. Великий князь Всеволод Ольгович. 1139-1146 г.
Глава XI. Великий князь Игорь Ольгович.
Глава XII. Великий князь Изяслав Мстиславович. 1146-1154 г.
Глава XIII. Великий князь Ростислав-Михаил Мстиславович. 1154-1155 г.
Глава XIV. Великий князь Георгий, или Юрий Владимирович, прозванием Долгорукий. 1155-1157 г.
Глава XV. Великий князь Изяслав Давидович Киевский. Князь Андрей Суздальский, прозванный Боголюбским. 1157-1159 г.
Глава XVI. Великий князь Святополк - Михаил.
Глава XVII. Владимир Мономах, названный в крещении Василием.
ТОМ III
Глава I. Великий князь Андрей. 1169-1174 г.
Глава II. Великий князь Михаил II [Георгиевич]. 1174-1176 г.
Глава III. Великий князь Всеволод III Георгиевич. 1176-1212 г.
Глава IV. Георгий, князь Владимирский. Константин Ростовский. 1212-1216 г.
Глава V. Константин, Великий князь Владимирский и Суздальский. 1216-1219 г.
Глава VI. Великий князь Георгий II Всеволодович. 1219-1224 г.
Глава VII. Состояние России с XI до XIII века.
Глава VIII. Великий князь Георгий Всеволодович. 1224-1238 г.
ТОМ IV
Глава I. Великий князь Ярослав II Всеволодович. 1238-1247 г.
Глава II. Великие князья Святослав Всеволодович, Андрей Ярославич и Александр Невский (один после другого). 1247-1263 г.
Глава III. Великий князь Ярослав Ярославич. 1263-1272 г.
Глава IV. Великий князь Василий Ярославич. 1272-1276 г.
Глава V. Великий князь Димитрий Александрович. 1276-1294 г.
Глава VI. Великий князь Андрей Александрович. 1294 -1304 г.
Глава VII. Великий князь Михаил Ярославич. 1304-1319 г.
Глава VIII. Великие князья Георгий Даниилович, Димитрий и Александр Михайловичи. (один после другого). 1319-1328 г.
Глава IX. Великий князь Иоанн Даниилович, прозванием Калита. 1328-1340 г.
Глава X. Великий князь Симеон Иоаннович, прозванный Гордый. 1340-1353 г.
Глава XI. Великий князь Иоанн II Иоаннович. 1353-1359 г.
Глава XII. Великий князь Димитрий Константинович. 1359-1362 г.
ТОМ V
Глава I. Великий князь Димитрий Иоаннович, прозванием Донской. 1363-1389 г.
Глава II. Великий князь Василий Димитриевич. 1389-1425 г.
Глава III. Великий князь Василий Васильевич Темный. 1425-1462 г.
Глава IV. Состояние России от нашествия татар до Иоанна III.
Владислав Сурков сміливо і обгрунтовано викинув з історії Масковії і тепер Історія Государства Російского починається з VI тома з помазання на царя Московії Івана ІІІ, що відповідає дійсності.
В перших абзацах Суроков зробив ремарку:
В перших абзацах Суроков зробив ремарку:
«Это только кажется, что выбор
у нас есть».
Далі згадує циркача Фінеаса
Тейлора Барнума ХІХ століття, який видав
пару крилатих фраз, щоб показати всім майбутнім критиканам як він до них відноситься.
«Мне плевать, что вы обо мне говорите, но только произносите
мое имя без ошибок!» - СУРКОВ.
«На наш век простаков хватит.»
Далі Сурков згадує афінянина Клісфена - сина Мегакла и Агарісти, внука сікіонського тирана Клисфена Старшог, із знатного роду Алкмеонідів. У звільнених Афінах почалася боротьба за владу між Клісфеном і Ісагором, обраним архонтом на 508 - 507 до нашої ери. При цьому Ісагор дотримувався олігархічного спрямування і спирався на аристократичні «товариства» (гетерії), тоді як Клісфен, на противагу йому, апелював до народної маси і запропонував план широких демократичних реформ.
Сурков очевидно прибічник Ісагора.
Далі Сурков згадує афінянина Клісфена - сина Мегакла и Агарісти, внука сікіонського тирана Клисфена Старшог, із знатного роду Алкмеонідів. У звільнених Афінах почалася боротьба за владу між Клісфеном і Ісагором, обраним архонтом на 508 - 507 до нашої ери. При цьому Ісагор дотримувався олігархічного спрямування і спирався на аристократичні «товариства» (гетерії), тоді як Клісфен, на противагу йому, апелював до народної маси і запропонував план широких демократичних реформ.
Сурков очевидно прибічник Ісагора.
Далі Суроков писав про "Глубінноє вже тепер Масковскає Государство" далі ГМГ і єйо два «глубінних народа». Народ Діловарів і властолюбці з "блакитною кровью" і народ Простофіль, Недотьоп, Простаків і Разінь в яких замість крові водка і піво.
Глибинний московський простофільний народ повинен завмерти і з широко відкритими балухами і ротом дивитись, слухати, внімать, восхіщаца любіть глибинний народ діловарів і властолюбців з блакитною кровью, славити їх і їх глибинну державу, а Родіна, в особі прасвэщённага правітєля їх услишіт, патамучто Родіна всё о всєх знаєт і заботіца адєкватно:
Глибинний московський простофільний народ повинен завмерти і з широко відкритими балухами і ротом дивитись, слухати, внімать, восхіщаца любіть глибинний народ діловарів і властолюбців з блакитною кровью, славити їх і їх глибинну державу, а Родіна, в особі прасвэщённага правітєля їх услишіт, патамучто Родіна всё о всєх знаєт і заботіца адєкватно:
Нічого нового і сакрального для українців.
День Сурка 11 лютого з 2019 року стане на Масковії стане днём Окончатєльной і безповоротной побєди і завершенія дєла, котороє розпочалось в 1917 році. Завершилась хитра реприватизація майна і хто бил нікєм через 100 років на Московії стал всєм.
РОСІЇ БІЛЬШЕ НЕ ІСНУЄ.
День Сурка 11 лютого з 2019 року стане на Масковії стане днём Окончатєльной і безповоротной побєди і завершенія дєла, котороє розпочалось в 1917 році. Завершилась хитра реприватизація майна і хто бил нікєм через 100 років на Московії стал всєм.
РОСІЇ БІЛЬШЕ НЕ ІСНУЄ.
Дальші цілі і задачі Московського Путінського кагебешно-кримінального, чорносотенного, релігійно-мракобісного путінського режиму очевидні для кожного українця: це обгрунтування нового етапу гібридної війни з головною задачею:
ТОТАЛЬНЕ ЗНИЩЕННЯ УКРАЇНИ ЯК ДЕРЖАВИ В ЦІЛОМУ І УКРАЇНЦІВ КОНКРЕТНО КОЖНОГО.
До дня Сурка Кремлівцям здавалось, що вибір гібридної війни проти українців це єдиний вибір, але перебіг подій показав, що вони ніби глобально помились і тепер шукають виправдань і вихід з цього ілюзорного вибору.
Відмовившись від п'яти томів історії, Сурков зняв табу з ідеї про братні народи і тепер українці ніякий не братній народ, а навпаки ворожий і глибоко антипутінський, а значить ворог глибинної тиранічної глибинної масковської держави і глибинного масковського народа. Всяка згадка про Віче, народовладдя, парламентаризм на Масковії і особливо в Масквабаді - це державний злочин.
Подумайте які українці брати інородцям та іновірцям нацменам і маланцям чеченцям, казанським татарам і караваєво-черкесцям і прочім і прочім.
Відмовившись від п'яти томів історії, Сурков зняв табу з ідеї про братні народи і тепер українці ніякий не братній народ, а навпаки ворожий і глибоко антипутінський, а значить ворог глибинної тиранічної глибинної масковської держави і глибинного масковського народа. Всяка згадка про Віче, народовладдя, парламентаризм на Масковії і особливо в Масквабаді - це державний злочин.
Подумайте які українці брати інородцям та іновірцям нацменам і маланцям чеченцям, казанським татарам і караваєво-черкесцям і прочім і прочім.
Сьогодні в 2019 році п'ятий рік йде не просто війна за захоплення території, винищення українського народу, а гібридна, ідеологічна війна спрямована на знищення когнітивного простору України.
https://nesterdennez.blogspot.com/2017/08/global-permanent-war_39.html
Гібридна війна з братнім народом до Дня Сурка є абсурдом і вважалась помилкою Московії і путінського режиму, а як відомо від Талейрана помилка гірше злочину.
Після Дня Сурка війна з українцями це не помилка, а правильний вибір.
До глибинного народу в українців зовсім інший підхід.
Кожен українець знає послання Тараса Шевченка;
Кожен українець знає послання Тараса Шевченка;
І МЕРТВИМ, І ЖИВИМ, І
НЕНАРОЖДЕННИМ ЗЕМЛЯКАМ МОЇМ В УКРАЙНІ І НЕ В УКРАЙНІ МОЄ ДРУЖНЄЄ ПОСЛАНІЄ.
Українці розуміють глибиннний укрїнський народ як історично стійку, глобальну референтну групу людей і мертвих, і живих, і ненароджених українців у яких спільна мова, архібатьківщина, інформаційний, когнітивний, економічний простір і психічний склад, який проявляється в спільності світогляду і культури.
Кожен може приїхати до Львова і побачити глибинний український народ на стелі біля пам'ятника Тараса Шевченка.
Або в Харкові звернути увагу на оформлення пам'ятника Тараса Шевченка.
Цікавий пам'ятники Тарасу Шевченку і глибинному українському народу поставлено в м. Дубно, Рівненської області.
Тарас Шевченко є автором української максими:
"О ЛЮДИ, ЛЮДИ НЕБОРАКИ!
НАЩО ВАМ ЗДАЛИСЯ ЦАРІ?
НАЩО ВАМ ЗДАЛИСЯ ПСАРІ?
ВИ Ж ТАКИ ЛЮДИ НЕ СОБАКИ!"
Тарас Шевченко є автором української максими:
"О ЛЮДИ, ЛЮДИ НЕБОРАКИ!
НАЩО ВАМ ЗДАЛИСЯ ЦАРІ?
НАЩО ВАМ ЗДАЛИСЯ ПСАРІ?
ВИ Ж ТАКИ ЛЮДИ НЕ СОБАКИ!"
Далі потрібно мати поняття
референтної групи і порядності як у відносинах між окремими людьми так і між референтними групами:
Порядність - дотримання
моральних норм не тільки в середині референтної групи, але етичність до членів
інших референтних груп у важкій для них ситуації.
Референтні групи — сукупність
осіб родини, племені, народу, об'єднаних
спільною метою, ідеєю, працею; сукупність індивідів, що взаємодіють певним
чином на основі сподівань кожного члена групи, що розділяються, відносно інших.
, які є прямими або непрямими об'єктами для порівняння, чи ж зразками для
наслідування в процесі формування поглядів чи поведінки окремої людини.
Референтні групи, через свою
різнорідність, можуть виконувати різноманітні функції в формуванні соціальних
установок особистості.
Нормативна функція
референтної групиполягає:
По-перше, нав'язувати
світогляд і формувати стандарти -
групові норми поведінки індивіду.
По-друге, це еталон, точка відліку для порівняння і
виконує порівняльну функцію.
Приклад: «В якому полку
служили?»
Кожна особа народжується в сімейній, родовій, племенній і релігіній референтній
групі, має свій архетип і в процесі розвитку приймає світогляд, закони і стандарти життя і норми
поведінки родо-племенної релігійної референтної групи.
Досягши певного рівня компетентності людина
порівнюючи стандарти життя різних племенно-релігійних референтних груп може
обирати собі іншу референтну групу. При цьому
індивід враховує такі її характеристики, як спосіб життя, престиж,
дохід, її відкритість-закритість, міру соціальної диференціації, соціальний
ліфт, автономність чи залежність групи, відносну соціальну позицію, соціальну
силу групи та інші параметри.
Не завжди референтна група
постає як група членства. Інколи виникають
суперечливі ситуації, коли індивід залишивши світогляд і цінності групи
народження, відмовився від
родо-племенного архетип, перейняв
цінності, зразки поведінки іншої
референтної групи, а вона не приймає його як члена групи. Тоді особа попадає
в маргінальну референтну групу. Приклад
кастова система в Індії. В середині референтної групи можуть виникати
референтні підгрупи вожді, дворяни, ремісники, селяни.
Між індивідами та
референтними групами постійно йде перманентна глобальна гібридна війна, мягко
кажучи можуть виникати конфлікти.
1) Конфлікт між індивідом та
референтною групою: виникає тоді, коли члени референтної групи очікують від
індивіда певного типу поведінки, характерного для цієї групи, а поведінка
індивіда не відповідає очікуванням через орієнтацію на ціннісно-нормативну
систему іншої референтної групи.
2) Конфлікт між референтними
групами: виникає, коли індивіди обирають
як референтні кілька груп із різними і протилежними стандартами.
3) Конфлікт між родовою ідентичністю та привабливою ідентичністю
інших референтних груп: індивід "душею й тілом" належить до однієї
референтної групи, водночас ідентифікуючи себе з іншою, прагнучи відповідати її
стандартам.
4) Конфлікт виникає, коли
одночасно дві групи є і групами членства, і референтними групами, які висувають
протилежні вимоги: наприклад Кар’єра жінки – сім’я.
Що змусило Суркова писати статтю в газеті.
Очевидне і неймовірне: Поразка так званої "Русскої весни" 2014 і подальші події у війні в Україні змусила Сурокова писати статтю в якій він чітко визначив межі русской государствєнності.
Очевидне і неймовірне: Поразка так званої "Русскої весни" 2014 і подальші події у війні в Україні змусила Сурокова писати статтю в якій він чітко визначив межі русской государствєнності.
Референтна група - Сучасна
Масковія після Дня Сурка, скинула маску брата всіх українців і українці побачили знайоме глубінноє ліцо ізвєстной національності в кожаной куртке с наганом рукє: покруч тоталітарного, тиранічного, чорносотенного погромщика, масковського великодержавного шовіністичного держиморди з іудосовковим, огпушно-кгебістським трупногулаговським душком
і відповідним державним устроєм, вкрай ворожим тиранічним, олігархічним режимом до референтної групи: Україна, українціі і прибічники народовладдя і Народного Віча, Майдану, демократії і лібералізму.
Сурков з цього приводу пише:
і відповідним державним устроєм, вкрай ворожим тиранічним, олігархічним режимом до референтної групи: Україна, українціі і прибічники народовладдя і Народного Віча, Майдану, демократії і лібералізму.
Сурков з цього приводу пише:
«Русской истории известны,
таким образом, четыре основные модели государства, которые условно могут быть
названы именами их создателей:
государство Ивана Третьего (Великое княжество/Царство Московское и всей Руси, XV–XVII века).
Іван ІІІ для підняття свого престижу одружився з Софією, дочкою морейського деспота Фоми Палеолога, племінницею останніх візантійських імператорів Іоанна VIII та Констянтина XI. Взяв візантійського двоголового орла за герб Московії, декларуючи претензії на спадщину Константинополя і таким чином утворив перший тип глибинного народу;
Царствування Романових тих часів супроводжувались Соляним і Мідним Майданими глибинного народу другого типу.
государство Петра Великого (Российская империя,
XVIII–XIX века);
государство Ленина (Советский Союз, ХХ век);
государство
Путина (РФ, XXI век).
Созданные людьми, выражаясь по-гумилевски, «длинной воли», эти большие политические машины, сменяя друг друга, ремонтируясь и адаптируясь на ходу, век за веком обеспечивали русскому миру упорное движение вверх.»
государство Ивана Третьего (Великое княжество/Царство Московское и всей Руси, XV–XVII века).
Іван ІІІ для підняття свого престижу одружився з Софією, дочкою морейського деспота Фоми Палеолога, племінницею останніх візантійських імператорів Іоанна VIII та Констянтина XI. Взяв візантійського двоголового орла за герб Московії, декларуючи претензії на спадщину Константинополя і таким чином утворив перший тип глибинного народу;
Созданные людьми, выражаясь по-гумилевски, «длинной воли», эти большие политические машины, сменяя друг друга, ремонтируясь и адаптируясь на ходу, век за веком обеспечивали русскому миру упорное движение вверх.»
Як бачимо Сурков і маскавіти бачать історію референтної групи масковський народ, як історію царів, генеральних секретарів, президентів, дворян, генералів, адміралів, губернаторів, депутатів, сенаторів,
чиновників, попів, мул, рабинів і кримінальних авторитетів.
Це історія 10% масковського глубінногонароду першого типу кровавих діловарів і властолюбців.
90 % рефеферентної групи масковський народ другого роду має назву безмозгле бидло, п'янь, рвань, вата, свиняче рило в калашному ряду, які засцикают подъєзди і яких баби ще нарожают як парасят.
На думку сурка в ХХІ столітті глибинна бидловата другоо сорту Масковії повинна тупо стояти в стойлі, кушать водочку, посасивать півко і виконувати те, що вказали духовні скрепи глибинної московської держави: діловари і властолюбці, казнокради-дебіли з шестикласною освітою в Кремлі, Держдумі і Совєті Федєрації та невнятне базікання з амвонів синагог, церков і мечетів.
Сурков при цьому обгрунтував і закріпив результати приватизації в Російській федерації на сотні років наперед в якій право на 90% власності і багатств Росії належить 10% діловарів і властолюбців на чолі з Путіним. Далі, в продовж сотень років хто б не став на місце Путіна такий баланс повинен зберігатись як сакральна скрепа, яку потрібно жорстко захищати від будь-яких посягань бидловати друго роду глибинного народу.
"Большая политическая машина Путина только набирает обороты и настраивается на долгую, трудную и интересную работу. Выход ее на полную мощность далеко впереди, так что и через много лет Россия все еще будет государством Путина".
чиновників, попів, мул, рабинів і кримінальних авторитетів.
Це історія 10% масковського глубінногонароду першого типу кровавих діловарів і властолюбців.
90 % рефеферентної групи масковський народ другого роду має назву безмозгле бидло, п'янь, рвань, вата, свиняче рило в калашному ряду, які засцикают подъєзди і яких баби ще нарожают як парасят.
На думку сурка в ХХІ столітті глибинна бидловата другоо сорту Масковії повинна тупо стояти в стойлі, кушать водочку, посасивать півко і виконувати те, що вказали духовні скрепи глибинної московської держави: діловари і властолюбці, казнокради-дебіли з шестикласною освітою в Кремлі, Держдумі і Совєті Федєрації та невнятне базікання з амвонів синагог, церков і мечетів.
Кожен українець розуміє що олігарх і його корпорація побудована як тиранічна, тоталітарна комуно-фашистська, людоненависницька кримінально-бандитська організація, яка паразитує на тілі ліберальної демократичної держави і українсьеого народу.
В українців підхід до діловарів і властолюбців має інший характер:
"В мужика землянка вогка,
В пана хата на помості;
Що ж, недарма люди кажуть,
Що в панів біліші кості!
У мужички руки чорні,
В пані рученька тендітна;
Що ж, недарма люди кажуть,
Що в панів і кров блакитна!
Мужики цікаві стали,
Чи ті кості білі всюди,
Чи блакитна кров поллється,
Як пробити пану груди?"
В пана хата на помості;
Що ж, недарма люди кажуть,
Що в панів біліші кості!
У мужички руки чорні,
В пані рученька тендітна;
Що ж, недарма люди кажуть,
Що в панів і кров блакитна!
Мужики цікаві стали,
Чи ті кості білі всюди,
Чи блакитна кров поллється,
Як пробити пану груди?"
АХТУНГ !
НА КІНЕЦЬ В КРЕМЛІ ЗРОЗУМІЛИ: МАСКОВСКОЄ ГАСУДАРСТВО МАЄ
СВІЙ ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ, ТЕРИТОРІЮ, ОСОБЛИВИЙ ШЛЯХ РОЗВИТКУ.
ХТО СІЄ ВІТЕР - ПОЖНЕ БУРЮ.
УКРАЇНЕЦЬ!
ТРИМАЙ ПОРОХ СУХИМ!
Всім українцям зрозуміло - Масковія ГУЛАГ народів, а шлях Масковії це виключно загарбницька, впершу чергу громадянська війна, подавлення всіх прав, свобод та захоплення приватної власності, а Західний світ і Україна - це глибинна перешкода для Масковії на її шляху.
ОСОБИСТО Я ПРОПОНУЮТЬ КРЕМЛІВЦЯМ ЗОСЕРЕДИТИСЬ
НА ВНУТРІШНІХ ПРОБЛЕМАХ СУЧАСНОЇ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ В КОРДОНАХ 1991 РОКУ.
ВИВЕСТИ ВІЙСЬКА З КРИМУ, ДОНБАСУ, ГРУЗІЇ, АБХАЗІЇ, ПРИДНІСТРОВ'Я І ЗАБРАТИ ДО СЕБЕ В РОСІЙСЬКУ ФЕДЕРАЦІЮ РУССКІЙ МІР І ТАМ НА МОСКОВІЇ ЇБАТИ РУССКОМУ МІРУ МОЗГІ. ХТО СІЄ ВІТЕР - ПОЖНЕ БУРЮ.
УКРАЇНЕЦЬ!
ТРИМАЙ ПОРОХ СУХИМ!
Немає коментарів:
Дописати коментар