GLOBAL PERMANENT WAR БАБИН ЯР

Сьогодні 2 вересня 2018 року.

Кабінет міністрів України повинен провести міжнародний конкурс на проект меморіального комплексу. Такий наказ підписав президент України Петро Порошенко, повідомляє прес-служба Адміністрації президента.
Президент створив організаційний комітет з питань перспективного розвитку Національного історико-меморіального заповідника "Бабин Яр". Співголова комітету призначені прем'єр-міністр Володимир Гройсман та голова АП Ігор Райнін.
 "Бабин Яр» в силу своєї історичної, геофізичної та технічної абсурдності сам в собі з самого початку містить своє спростування.

Вперше назва «Бабий Яр» згадиться в 1401 році.

 Власниця корчми (укр. «Баба»), яка була 

розташована на цьому місці, віддала цю 

земельну ділянку домініканському монастирю.

 А в XV-XVIII ст. територія сучасного Бабиного

Яру мала символічну назвала "Шалена Баба" і 

"Бісова Баба", бо під час дощів та таяння снігу 

весною Бабин яр перетворювався на бурхливу 

річку, шалений потік якої зносив все на своєму 

шляху.

Вигляд Бабиного яру 1943 рік.

Яр (нім. erosionsrinne, gully, англ. gully, фр. ravine, пол. wąwóz, рос. овраги, сербськ. вододерина) — флювіальні форми рельєфу; глибокі, широкі й достатньо протяжні крутосхилі долини V-подібної форми, які виникають внаслідок ерозії пухких гірських порід тимчасовими лінійними водотоками під час потужних опадів, танення снігу, льоду чи льодовиків. Залежно від місць формування, яри бувають донними (вкладеними, вторинними) чи бічними (первинними, вихідними).
Утворення ярів пов'язане з руйнуванням пластів пухких осадових порід (лесів, глин, вапняків та ін.) тимчасовими лінійними водотоками, що виникають на схилах крутизною більше 3-5 градусів внаслідок випадіння дощів, танення снігу, льоду чи льодовиків на суміжних теренах. Крім найближчих схилів, каналами надходження стічних вод до ярів є мережі інших ерозійних форм, що сполучаються з їхніми долинами: лощин, ерозійних борозен, ерозійних вимоїн (водориїв) та ін.

Яри припиняють свій ріст, а згодом й існування або досягаючи базису ерозій (рівня підземних вод, глибини залягання міцних кристалічних порід фундаменту, тальвегу сусідньої долини тощо), або внаслідок застосування проти них спеціальних технічних засобів (заліснення схилів, загортання ярів гравієм тощо), або внаслідок глобальних змін клімату у бік появи більш посушливих умов. У першому випадку вони перетворюються на річкові долини чи балки, у інших двох — старіють і заростають.

Оевидно, що коли перекрити діючий Бабин яр 100 000 трупів з землею, то весною вся "дамба з 100 000 трупів" і всіма шарами з піску між ними буде знесена на Куренівку, що і сталось в в 1961 році.
Куренівка — історична місцевість, промислова зона, житловий масив міста Києва. Розташована між Подолом, Оболонню, Пріоркою і Сирцем.

Головні вулиці: Кирилівська (кінцева частина), Копилівська і Білицька.

13 березня 1961 року на території Куренівки сталася техногенна катастрофа — сходження селевого потоку (Куренівська трагедія), що призвело до численних людських жертв і масштабних руйнувань. Біля Подільського трамвайного депо 1995 року відкрито пам'ятний знак працівникам депо — жертвам Куренівської трагедії.

28 березня 1950 року рішенням № 582 (повторно —2 грудня 1952 року) виконком Київської міськради ухвалив рішення заповнити Бабин яр відходами виробництва Петрівських цегельних заводів, розташованих поблизу, на Сирецькій вулиці, 33. Непридатні для цегельного виробництва земляні породи змішувалися з водою й у вигляді пульпи по трубах відводилися у відроги Бабиного яру. Всього за 10 років у такий спосіб до відрогів яру було намито понад 4 мільйони кубічних метрів ґрунту, зокрема до відрогу № 3, де пізніше сталася аварія, 3 млн 191 тис. м³. Загальна площа намиву становила близько одного квадратного кілометра. Шар намиву сягав 30 метрів.

Намив виконувався на висотах від 40 до 60 метрів над рівнем великого промислового та житлового району Києва — Куренівки, але замість бетонної дамби спорудили земляну, яка не відповідала ані проекту, ані нормам безпеки. Пропускна спроможність протиповеневого стоку становила лише 0,5 м³ за секунду, що було недостатньо для виключення можливості аварії.

Намив здійснювався і взимку. Відповідно до технологічних умов, пульпа мала подаватися в яр лише впродовж восьми годин на добу, щоб вода встигла вчасно потрапити до водозбірного колодязя, але насправді цегельні заводи працювали в три зміни. При цьому колодязь чистили лише одного разу — 1959 року.

11-12 березня 1961 року через дамбу переливалися струмочки води, що ставали дедалі сильнішими, однак заходів для термінового зміцнення дамби чи евакуації людей із небезпечної зони вжито не було. О 6:45 13 березня дамба почала руйнуватися, а о  8:30), коли кияни поспішали на роботу в переповненому транспорті, дамбу  прорвало, і маса рідкої пульпи ринула вниз. 
«На Куренёвку хлынула лавина, 
 В трамвае ехала красавица Марина, 
 Марина стала поперёк лавины, 
 Лавина унесла её с собой»

Початкова висота валу сягала 14 метрів, ширина у створі «Кирилівська церква» — приблизно 14 метрів, а швидкість — 5 метрів за секунду. О 9:30 пульпа дісталася Куренівки та залила площу близько 30 гектарів. У районі вулиці Фрунзе висота валу зменшилася вдвічі. 

Поступово розріджена пульпа ставала твердою, мов каміння. Вже в такому вигляді висота цієї маси місцями досягла трьох метрів.Потік перевертав відносив автомобілі, автобуси, трамваї валив стовпи електричних мереж, рвав дроти. Один із автобусів зіткнувся з вантажівкою і запалав.

Куренівська трагедія говорить про те що Бабин Яр був діючий.
ІМХО.
ЧИТАЮ ШАЛЕНІ ДИСКУСІЇ В NERЯХ ПРО ДАЛЕКИЙ 1941 РІК І РОЗСТРІЛ ІУДЕЇВ В БАБИНОМУ ЯРУ. ТУТ http://babiyarkiev.blogspot.com/ ДОСТАТНЬО МАТЕРІАЛУ, ЩОБ НА КІНЕЦЬ ЗАМИСЛИТИСЬ. 

АЛЕ НЕ ВАРТО ЛОМАТИ СПИСИ І ШАЛЕНІТИ В СПОРАХ,  ЯКІ ПРИВОДЯТЬ ЛИШЕ ДО ЛЮТОЇ ВОРОЖНЕЧІ. 
В СПОРАХ НЕ НАРОДЖУЄТЬСЯ ІСТИНА. СКІЛЬКИ Б ОГПУшники НЕ РОЗКАЗУВАЛИ НЕБЕЛИЦЬ, ЗАКОНИ ПРИРОДИ ЇМ НЕ ЗМІНИТИ. 

НІМЦІ НЕ ІДІОТИ З РАДЯНСЬКИХ ФІЛЬМІВ.
ЯК БИ НІМЦІ У ВЕРЕСНІ 1941 РОКУ ЗАКОПАЛИ 100000 ТРУПІВ, НЕХАЙ НАВІТЬ 35 000, НА ДНІ БАБИНОГО ЯРУ  І СКЛАДАЛИ ЇХ ТАК, ЯК ЦЕ 

ОПИСУЮТЬ СВІДКИ, ТО УТВОРИЛАСЬ БИ ТРУПО-ПІСКОВА , ВКРАЙ НЕ ЩІЛЬНА ДАМБА ЯКУ ВЕСНОЮ 1942 РОКУ І З НЕЮ ВСІ

ТРУПИ РОЗСТРІЛЯНИХ У ВЕРЕСНІ 1941 РОКУ, ШАЛЕНІ ВОДЯНІ ПОТОКИ БАБИНОГО ЯРУ

, НАПОВНЕНІ ВОДОЮ ВІД РОЗСТАЮЧОГО СНІГУ ,  ЛЬДУ  І ВЕСНЯНИХ ДОЩІВ ВИМИЛИ З-ПІД ЗЕМЛІ І ЗАНЕСЛИ Б ЦІ ДЕСЯТКИ ТИСЯЧ 

 ГОЛИХ ТРУПІВ ПРЯМО НА КУРЕНІВКУ.

ВСІ УКРАЇНЦІ З ІСТОРЇ ДОБРЕ ЗНАЮТЬ, ЯКОЮ МОРОЗНОЮ І СНІЖНОЮ БУЛА ЗИМА 1941-1942 РОКІВ. СУВОРА ЗИМА 1941 РОКУ НАВІТЬ НЕПЕРЕМОЖНИЙ ВЕРМАХТ ЗУПИНИЛА. 

http://babiyarkiev.blogspot.com/2011/09/blog-post_14.html
НІЧОГО ОСОБИСТОГО. ТАКА ВОНА СУВОРА ПРАВДА ЖИТТЯ. СХОЖА НА СУВОРУ ЗИМУ 1941-1942 РОКІВ.